ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
26 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2050/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 суддя С.Ф. Гут, м. Одеса, повне рішення складено 05.12.2025
у справі №916/2050/25
за позовом Комунального підприємства-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
до відповідача: Садівничого об'єднання громадян “ВЕТЕРАН»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальної установи "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 284 380 грн 25 коп.
Комунальне підприємство-фірма “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Садівничого об'єднання громадян “ВЕТЕРАН», в якій просило:
-визнати недійсною укладену 29.01.2024 між сторонами додаткову угоду №1 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №22 від 17.10.2017 року;
-стягнути з Садівничого об'єднання громадян “ВЕТЕРАН» 162 927 грн 28 коп. збитків, 42186 грн 31 коп. інфляційних нарахувань, 9527 грн 21 коп. 3% річних та 69739 грн 05 коп. пені.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Комунальну установу "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 позов задоволено частково. Визнано недійсною укладену 29.01.2024 між Комунальним підприємством-фірмою “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Садівничим об'єднанням громадян “ВЕТЕРАН» додаткову угоду №1 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №22 від 17.10.2017 року. Стягнуто з Садівничого об'єднання громадян “ВЕТЕРАН» на користь Комунального підприємства-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області 36658 грн 93 коп. заборгованості та 6056 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Комунальне підприємство-фірма “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, надісланою 21.04.2026 через систему «Електронний суд».
Апеляційну скаргу Південно-західним апеляційним господарським судом зареєстровано 21.04.2026 за вх.№1604/26.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 року у справі №916/2050/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2050/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
04.05.2026 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2050/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 року у справі №916/2050/25 залишено без руху з мотивів необхідності наведення інших обґрунтованих поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення з доданням доказів цього.
19.05.2026 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Комунального підприємства-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, в якій останній просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 року в справі № 916/2050/25 за позовом Комунального підприємства-фірми «РАЙДУГА» Чорноморської міської ради до Садівничого об'єднання громадян «ВЕТЕРАН», третя особа на стороні позивача - Комунальна установа «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області», про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням договору та прийняти до розгляду подану апеляційну скаргу та задовольнити її.
Комунальне підприємство-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області зазначає, що для виготовлення, опрацювання та узгодження тексту скарги керівництву позивача та його представнику необхідно як мінімум декілька разів зустрітися, за умови доступу місця зустрічі до електропостачання та мережі інтернету. Зустріч - або особисто - за участі керівництва позивача та адвоката, або в он-лайні - але виключно за наявності електропостачання та доступу до інтернету. Апелянт, вказує, що при великих відключеннях електропостачання зникає й стаціонарний, а згодом і мобільний інтернет. Скаржник зазначає, що місце мешкання адвоката Сіржант Ю.В. та фактично його робочий кабінет входить до групи 5.2 споживачів електропостачання, за відомостям ДТЕКу. Також, апелянт звертає увагу суду на ненормальну роботу транспорту, наявність численних блокпостів, та наслідок цих обставин - необхідність пересуватися виключно на таксі. В роботі у адвоката багато справ і йому дуже важко втримати темп та дотриматися всіх строків, коли робочий час залежить не від бажань адвоката, а від відсутності світла. Тому, апелянт вважає, що саме ця обставина, а також вказані вище технічні складнощі справи, а також і негаразди в роботі системи «Електронного суду» призвели до того, що апеляційна скарга була подана із пропуском строку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026, якою апеляційну скаргу Комунального підприємства-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 року у справі №916/2050/25 залишено без руху, була отримана апелянтом в електронному кабінеті у системі Електронний суд - 05.05.2026, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа в кабінет Електронного суду від 06.05.2026 року.
В даному випадку повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 у справі №916/2050/25 було складено та підписано - 05.12.2025 року, тобто, крайній строк на його оскарження припадав на 27.12.2025
Апеляційна скарга Комунального підприємства-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 року у справі №916/2050/25 була направлена до Південно-західного апеляційного господарського суду 21.04.2026 року, тобто, вже з пропуском строку, передбаченого чинним процесуальним кодексом України на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на 4 місяці і ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 було визнано неповажними зазначені апелянтом підстави для поновлення пропущеного ним процесуального строку та надано час для зазначення інших підстав.
В той же час, апелянт в апеляційній скарзі та даному клопотанні про поновленні строку знову зазначає, що у зв'язку із постійними відключеннями електроенергії, у нього не було можливості підготувати та надати до суду апеляційну скаргу у визначений законом строк, тому просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення.
В ухвалі суду апеляційної інстанції про залишення даної скарги без руху від 05.05.2026, як вже зазначалося вище, було виснувано про помилковість таких суджень апелянта та запропоновано надати суду у визначений строк обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення з апеляційною скаргою.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Основного Закону однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У рішенні від 13.06.2019 №4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
У постанові від 20.01.2025 у справі № 925/1596/23 Верховний Суд вкотре звернув увагу, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів ("Diya 97 v. Ukraine", № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані ("Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine", № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).
Згідно із ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 року (головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Аленін О.Ю., Богатир К.В.) відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства-фірми «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (вх.№72/26 від 08.01.2025) про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 у справі №916/2050/25 та залишено без руху апеляційну скаргу Комунального підприємства-фірми «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 у справі №916/2050/25 з мотивів - уточнити апеляційну скаргу та зазначити, у чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 у даній справі; - надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4458 грн 98 коп.
Копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 року було доставлено Комунальному підприємству-фірма «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області в його Електронний кабінет 29.01.2026 о 16:20, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа в кабінет Електронного суду від 30.01.2026 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 року (головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Аленін О.Ю., Богатир К.В.) повернуто апеляційну скаргу Комунального підприємства-фірми «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 у справі №916/2050/25 та додані до неї документи.
Копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 року було доставлено Комунальному підприємству-фірма «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області в його електронний кабінет 17.02.2026 о 17:22, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа в кабінет Електронного суду від 18.02.2026 року.
Водночас, апелянт звернувся вдруге з апеляційною скаргою тільки 21.04.2026 року, тобто, через 2 місяці від моменту повернення первісної апеляційної скарги.
Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно із ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об'єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.
За правовими позиціями Верховного Суду, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (зокрема, постанова Верховного Суду від 20.04.2018 року № 822/2337/17).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №754/9100/14-ц).
Пунктом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.
Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
У рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Особи, які брали участь у справі, без сумніву мають дотримуватися таких строків, і за їх клопотанням строки на апеляційне оскарження не можуть бути поновлені зі спливом значного періоду часу, зокрема, з причин неотримання копії рішення, оскільки особи повинні в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006)
У п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Отже, в контексті зазначеного, необхідність апеляційного перегляду судового рішення, що набрало законної сили, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.
Фактично, норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Навіть сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку з підтвердженням цього належними доказами. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, від 05.07.2023 у справі № 910/186/21 та ін.).
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Аналогічний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 922/2154/22, від 10.02.2025 у справі № 910/628/20.
Так, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) вказано, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв'язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв'язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв'язку із запровадженням такого не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків.
Тобто, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі №398/1739/15.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.06.2024 №559/2655/23 (61-5860св24) звернув увагу на те, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли рф населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв'язку.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Отже, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).
Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан, як обставини непереборної сили, можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.
Посилання апелянта на відсутність електропостачання, інтернету та неможливість вільно пересуватися для зустрічей з керівництвом тощо не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки тривоги та обстріли, відповідні відключення та інше не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, такі обставини існують у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру, що свідчить про роботу відділень Укрпошти, безперервної роботи підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", мають періодичний характер та відбуваються за графіками і не виключають можливість для скаржника звернутись до суду з моменту винесення рішення суду першої інстанції протягом 20-денного строку.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не надано доказів об'єктивної неможливості звернення до суду з повторною апеляційною скаргою, в межах розумного строку, адже в даному випадку апелянт вже вдруге звертається з апеляційною скаргою у даній справі, не обґрунтувавши належними доказами, що саме йому перешкоджало спочатку усунути недоліки першої апеляційної скарги, а в подальшому довести суду наявність обґрунтованих поважних обставин, які б унеможливили звернення з повторною апеляційною скаргою у найкоротші строки, а не через два місяці після отримання ухвали про повернення первісної апеляційної скарги.
Відтак, на думку апеляційного суду, апелянт не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною апеляційною скаргою.
Судова колегія зауважує, що поведінка скаржника залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто, мала суб'єктивний характер. До того ж, суд апеляційної інстанції надавав можливість скаржнику навести інші поважні підстави для поновлення пропущеного строку, але ним фактично цього не зроблено.
З огляду на викладене вище, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Комунального підприємства-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 року у справі №916/2050/25.
Як вбачається з положень ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, оскільки апелянт не виконав вимоги ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026, наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 року у справі №916/2050/25 визнані судом неповажними причинами пропуску такого строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Керуючись ст. 234, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Відмовити у задоволенні клопотання Комунального підприємства-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 року у справі №916/2050/25.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства-фірми “Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 року у справі №916/2050/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська