465/9173/25
2/465/2374/26
Іменем України
(заочне)
22.05.2026 м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Чорного І.Я.,
за участю секретаря судового засідання Блистіва Ю.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя -
позивач, через свого представника звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя, і просить визнати за ним право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 96,4 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м., реєстраційний номер майна: 16695083 та Гараж III (24) у АДРЕСА_2 , загальною площею 18,8 кв.м., реєстраційний номер майна: 16693946. Окрім цього просить стягнути з Відповідача судові витрати.
Позов мотивує тим, що 06 жовтня 1984 року між позивачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачкою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований шлюб. Копія свідоцтва про шлюб додається. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова у справі № 464/7667/23 від 28.12.2023, шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 30.01.2024. Копія судового рішення додається. За час проживання у зареєстрованому шлюбі сторонами придбано у власність наступне нерухоме майно: 1) Квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 96,4 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м., право власності зареєстровано 10.11.2006, реєстраційний номер майна: 16695083, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 445789380 від 01.10.2025, копія додається. 2) Гараж III ( АДРЕСА_3 , загальною площею 18,8 кв.м., право власності зареєстровано 10.11.2006, реєстраційний номер майна: 16693946, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №445788174 від 01.10.2025
Вказує, що придбання вищезазначеного майна відбувалося за кошти, зароблені позивачем в Португальській Республіці, де він працював з 2000 року. Право власності на квартиру та гараж було оформлено на дружину - відповідачку ОСОБА_3 .
Зазначає, оскільки спірна квартира та гараж придбані сторонами в період перебування ними у зареєстрованому шлюбі, такі являються їх спільною сумісною власністю, незалежно від того на ім'я кого зі сторін таке було зареєстровано. Просить позов задоволити.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
Через систему «Електронний суд» 24.11.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова суду від 25.03.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, що наведені у ньому, просила такий задоволити.
Відповідно до матеріалів справи, копію ухвали про відкриття провадження у справі, разом з копією позовної заяви направлено відповідачці засобами рекомендованого поштового зв'язку. Судова кореспонденція повернута на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
В судове засідання відповідачка ОСОБА_3 не з'явилась, про причинене неявки суд не повідомила, проте була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.
Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від відповідачки на адресу суду не надходили.
Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов'язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що згідно із ч.8 ст.178, ст.280 ЦПК України, слід проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, відповідно до Свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого повторно 27.10.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, сторони перебували у шлюбі, який зареєстровано 06.10.1984, про що зроблено актовий запис №3166.
Відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28.12.2023 справа № 464/7667/23, шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 06 жовтня 1984 року, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №3166 - розірвано.
За час перебування у шлюбі, відповідно до розпорядження ФРА ЛМР про оформлення права власності на квартири та гаражі на АДРЕСА_2 від 23.09.2004 №1350, ухвалено оформити право власності ОСОБА_3 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 .
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру серії НОМЕР_2 від 23.09.2004, ФРА ЛМР посвідчує що ОСОБА_3 дійсно володіє на праві приватної власності 1/1 квартирою АДРЕСА_5 . Свідоцтво видане на підставі розпорядження №1350 від 23 вересня 2004 року.
Згідно свідоцтва про право власності на гараж серії НОМЕР_3 від 23.09.2004, ФРА ЛМР посвідчує що ОСОБА_3 дійсно володіє на праві приватної власності 1/1 гаражем ІІІ (24) загальною площею 18,8 кв.м., який знаходиться у АДРЕСА_2 .
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме манно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкта нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01.10.2025, кв. АДРЕСА_6 , на праві приватної власності належить ОСОБА_3
Відповідно до Довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 29.09.2025 та 01.10.2025 сформованих в Єдиній базі даних звітів про оцінку, наданих представником позивача при зверненні до суду, визначена середня ціна спірної квартири та гаража, яка становить в гривневому еквіваленті: квартира - у розмірі 6 655 665,48 грн.; гараж - у розмірі 402 453,86 грн.
Так, за правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Позивач ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 96,4 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м., реєстраційний номер майна: 16695083 та гаражу III ( АДРЕСА_3 , загальною площею 18,8 кв.м., реєстраційний номер майна: 16693946, право на які набуто відповідачкою ОСОБА_3 у період перебування з позивачем у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
У даному випадку відповідачка своїм правом не скористалась, не надавши суду жодних доказів в сторону визначення своєї позиції.
Враховуючи наведене, оскільки право власності на квартиру та гараж набуте під час перебування сторін у шлюбі, а отже таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вона була придбана.
Наведене повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Беручи до уваги те, що право власності на квартиру та гараж оформлено на відповідачку у 2004 році, тобто у період перебування сторін у шлюбі і відповідно з використанням спільних коштів, а отже Позивач з Відповідачем набули право спільної сумісної власності на вказану квартиру та гараж. Відповідно ця квартира та гараж є спільним майном подружжя та таким, що підлягає поділу незалежно від того, на чиє ім'я оформлено право власності, тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням цього з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.
Керуючись ст.ст.57, 60, 63, 70,71 СК України, ст.ст.5, 372,1011 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-82, 83, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя - задовольнити.
Поділити майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 96,4 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 16695083;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку гаража АДРЕСА_3 , загальною площею 18,8 кв. м., реєстраційний номер нерухомого майна 16693946;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 96,4 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 16695083;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку гаража АДРЕСА_3 , загальною площею 18,8 кв. м., реєстраційний номер нерухомого майна 16693946.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15 140,00 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимогст.284 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони:
- позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ;
- відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 .
Суддя І.Я. Чорний