25 травня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/3199/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»,
на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Комаревцевої Л. В.
від 22 вересня 2025 року
у цивільній справі № 753/17712/25 Дарницького районного суду міста Києва
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
до ОСОБА_1
про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,
У серпні 2025 року ПАТ «Страхова компанія «УСГ» звернулося до суду з позовом до відповідача, в якому просило стягнути суму сплаченого страхового відшкодування у сумі 14 474 грн 43 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог товариство зазначило, що 13.07.2024 о 13 год 32 хв у м. Києві по пр. Науки, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач та автомобіля «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва № 752/15795/24 від 22.08.2024, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтерес власника автомобіля «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 , були застраховані в ПАТ «СК «УСГ» згідно Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 29-2809-24-00006 від 15.03.2024.
Оскільки, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216720664, у зв'язку з чим ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило на користь ПАТ «СК «УСГ» страхове відшкодування в розмірі 31 448,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.07.2024.
Заперечуючи вимоги відповідач вказував, що на момент ДТП 13.07.2024 автомобіль відповідача «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований ПрАТ СК ПЗУ УКРАЇНА за договором поліс № 216720664 від 08.09.2023. Страхова сума за шкоду заподіяну майну складає 160 000 грн, що не перевищує розміру страхової виплати. Позивач не звертався з вимогою або запереченням про виплату 45 922 грн до страховика відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та натомість отримав від страхової відповідача 31 448 грн, що є згодою з нарахуваннями.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду ПрАТ «СК «УСГ», через представника Сечко С. В. подано апеляційну скаргу. Вважаючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що 13 липня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Kangoo», яким керував відповідач, та автомобіля «Hyundai Santa FE», застрахованого у ПАТ «СК «УСГ». Звертає увагу на те, що постановою суду від 22 серпня 2024 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП. Апелянт вказує, що на підставі заяви власника пошкодженого транспортного засобу та відповідних розрахункових документів позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 45 922 гривень 73 копійок. Зауважує, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», яке перерахувало позивачу відшкодування з урахуванням фізичного зносу деталей у розмірі 31 448 гривень 30 копійок, оскільки пошкоджений автомобіль раніше потрапляв у ДТП і його складові відновлювалися ремонтом. Апелянт наголошує, що відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та положень Методики товарознавчої експертизи страховик винуватця правомірно застосував коефіцієнт фізичного зносу. Апелянт вважає, що в силу положень статті 1194 Цивільного кодексу України саме на відповідача покладається обов'язок сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка становить 14 474 гривні 43 копійки. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на сталу судову практику, зокрема на правові висновки Верховного Суду України (постанова від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15) та Верховного Суду (постанова від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17), згідно з якими деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, обов'язку з відшкодування різниці вартості ремонту без урахування зносу та виплаченим страховим відшкодуванням з урахуванням такого зносу.
У відзиві на апеляційну скарги відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає обставинам справи та меті інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Звертає увагу на те, що ліміт відповідальності за його страховим полісом становив 160 000 грн, що повністю покриває розмір завданих збитків. Відповідач вважає, що обов'язок з відшкодування шкоди у межах ліміту відповідальності повністю покладається на його страховика, посилаючись при цьому на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц). Зазначає, що позивач добровільно погодився із сумою виплати, здійсненою ПрАТ СК «ПЗУ Україна», і не звертався до останнього з вимогою про доплату страхового відшкодування.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електронну адресу позивача та відповідача.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.07.2024 о 13:32 год. у місті Києві, по пр. Науки сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Renault Kangoo» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій - ОСОБА_1 та автомобіля «Hyundai Santa FE» державний номерний знак НОМЕР_2 .
Внаслідок ДТП всі транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.08.2024 у справі № 752/15795/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля авто «Hyundai Santa FE» державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані в ПАТ «СК «УСГ» згідно Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 29-2809-24-00006 від 15.03.2024.
Власник пошкодженого транспортного засобу «Hyundai Santa FE» державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до ПАТ СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 13.07.2024. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком, у зв'язку з чим на підставі: протокол огляду транспортного засобу від 15.07.2024; рахунок-фактура № 1174 від 15.07.2024; страховий акт № STOКA-1000002699 від 17.07.2024 та розрахунок суми страхового відшкодування від 17.07.2024 ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 45 922,73 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №74799 від 18.07.2024.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Kangoo» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216720664 від 08.09.2023, відповідно до умов якого страхова сума за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становила 160 000 грн.
ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило на користь ПАТ «СК «УСГ» страхове відшкодування в розмірі 31 448,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.07.2024.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що розмір завданої майнової шкоди, який становить 45 922 грн 73 коп., не перевищує встановленого полісом ліміту відповідальності страховика у розмірі 160 000 грн. Встановивши, що обов'язок з відшкодування шкоди в межах вказаного ліміту несе страховик відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на фізичну особу додаткової відповідальності. Суд першої інстанції вказав, що відповідач не має впливу на порядок розрахунку страхового відшкодування, а позивач, прийнявши суму у розмірі 31 448 грн 30 коп., не оскаржував дії страхової компанії, що виключає можливість пред'явлення вимог до безпосереднього заподіювача шкоди.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація). У таких правовідносинах відбувається передача страховику права вимоги до заподіювача шкоди, у зв'язку з чим страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до статті 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 1194 ЦК України закріплено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «СК «УСГ» виплатило своєму страхувальнику відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля без урахування зносу в сумі 45 922 грн 73 коп., тим самим виконавши свої зобов'язання за договором добровільного страхування (КАСКО). Натомість страховик цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП, ПрАТ СК «ПЗУ Україна», виконуючи вимоги статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи, правомірно виплатив позивачу відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин пошкодженого транспортного засобу, що склало 31 448 грн 30 коп.
Суд першої інстанції помилково ототожнив поняття ліміту відповідальності страховика із законодавчим обмеженням обсягу страхового відшкодування. Ліміт відповідальності у 160 000 грн визначає максимальну суму, яку страховик може виплатити за одним страховим випадком, однак розмір такої виплати у будь-якому разі імперативно обчислюється з урахуванням зносу транспортного засобу. Страховик відповідача не мав правових підстав для виплати вартості нових деталей замість зношених, а тому його зобов'язання перед потерпілим (і його страховиком у порядку суброгації) є виконаним належним чином та в повному обсязі.
Враховуючи викладене, різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням (вартістю ремонту з урахуванням зносу), що становить 14 474 грн 43 коп., підлягає стягненню безпосередньо з особи, яка завдала шкоди, тобто з відповідача. Даний висновок повністю узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком з урахуванням зносу деталей, оскільки деліктне зобов'язання винуватця зберігається до повного відшкодування потерпілому такої різниці (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15, правові висновки у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц, від 13.06.2019 у справі № 587/1080/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17).
Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаному судовому рішенні сформульовано правило про неможливість покладення відповідальності на винуватця ДТП лише в тій частині шкоди, обов'язок з відшкодування якої за законом лежить на страховику. Оскільки закон прямо виключала обов'язок страховика за полісом ОСЦПВ оплачувати вартість нових деталей без урахування зносу, відповідальність за відшкодування цієї різниці несе виключно заподіювач шкоди.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_1 сплаченого страхового відшкодування у сумі 14 474 грн 43 коп.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, підлягають перерозподілу та стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн 00 коп., а також за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (ЄДРПОУ 30859524) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 14 474 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 43 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (ЄДРПОУ 30859524) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 028 гривень 00 копійок, а також судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542 гривні 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов