Унікальний номер справи № 753/19978/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1630/2026Головуючий у суді першої інстанції -Цимбал І.К. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
20 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (далі - позивач, ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 56 363,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалося на те, що ТОВ «Євро-Реконструкція» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_2 та споживають надані послуги позивачем. Проте, у період з грудня 2015 року відповідачі несвоєчасно вносили плату за споживання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з червня 2017 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 01.10.2023 становить 44 185,36 грн.
Вказувало, що інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку ціни позову за централізоване опалення/постачання теплової енергії становить 7 584,15 грн, а за послуги з гарячого водопостачання - 1 895,50 грн. Розмір 3 % річних з простроченої суми відповідно до розрахунку ціни позову становить: за централізоване опалення/постачання теплової енергії - 2 126,65 грн, за послуги з гарячого водопостачання - 571,64 грн. (Загальна сума - 56 363,30 грн).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.06.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 19 465, 48 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 620,10 грн, 3% річних в розмірі 642, 33 грн та судовий збір в розмірі 1 034, 41 грн, всього - 22 762, 32 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Євро-Реконструкція» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким, з урахуванням поданої відповідачами заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 01.10.2023 у розмірі 29 080,14 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.06.2017 по 01.10.2023 у розмірі 8 323,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 731,43 грн, три відсотки річних у розмірі 961,92 грн, а також судовий збір.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позиція суду щодо часткового застосування строку позовної давності є помилковою, адже загальний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, автоматично продовжується на строк дії карантину, та зупиняється на строк дії воєнного стану без будь-яких вказівок чи посилань на те, що цей строк може бути продовжений/зупинений лише за клопотанням чи заявою позивача та за наявності відповідних обставин, які будуть визначені судом поважними.
Вказує, що керуючись пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12.03.2020, а воєнний стан від 24.02.2022, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12.03.2020 на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24.02.2022 на період дії воєнного стану. Тобто, пропущеною може бути позовна давність лише за вимоги, що виникли до 12.03.2017.
Зазначає, що з розрахунку заборгованості вбачається, що за надання послуг з централізованого опалення, борг нараховується з грудня 2015 року та з розрахунку заборгованості за надання послуг з гарячого водопостачання, борг нараховується з червня 2017 року. Тому, заява, відповідачів про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності може бути застосована судом лише до заявлення позовних вимог за отримані послуги з постачання теплової енергії/центрального опалення в межах періоду з 01.12.2015 до 12.03.2017.
Звернуто увагу, що нарахування коштів за спожиті послуги з гарячого водопостачання за період з 01.06.2017 по 01.10.2023 нараховано в межах строків позовної давності.
Вказує, що відповідно до розрахунку заборгованості з врахуванням позовної давності, розмір заборгованості становить: заборгованість за послуги з централізованого опалення - 29 080,14 грн, постачання гарячої води - 8 323,63 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 5 731,43 грн, 3% річних в розмірі 961,92 грн.
20.10.2025 Київським апеляційним судом було отримано відзив від відповідачів, в якому останні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
За правилом частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 статті 7 ЦПК України та ч. 1 статті 369 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачі є співвласниками та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 , що не заперечувалося сторонами.
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро- Реконструкція» (далі - «Позивач») на підставі ліцензії від 01.06.2012 № 198.
23.07.2014 в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» (випуск № 103(4503) позивачем розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 №111(4511).
Відповідно до умов даного договору виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної і гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідача протягом спірного періоду не надходило.
Відповідачі з грудня 2015 року несвоєчасно вносили плату за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, а з червня 2017 року - за послуги з гарячого водопостачання, внаслідок чого у них перед позивачем утворилась заборгованість.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ТОВ «Євро-Реконструкція», виходив із того, що відповідачі є співвласниками та користувачами квартири, отримували послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, обов'язок з оплати яких передбачений законодавством, при цьому факт надання послуг і наявність заборгованості підтверджуються матеріалами справи та не були належним чином спростовані відповідачами, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних, однак, врахувавши заявлене відповідачами клопотання про застосування строків позовної давності та відсутність належних доказів, що запровадження карантину у зв'язку з COVID-19 унеможливлювало своєчасне звернення позивача до суду, застосував позовну давність до вимог за період до 02.11.2020, у зв'язку з чим дійшов висновку про можливість стягнення заборгованості лише в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції в повній мірі з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачі є співвласниками та користувачами житлового приміщення, отримували послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надавалися позивачем, та не виконували належним чином обов'язок з їх оплати, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Більше того, зазначені обставини відповідачами не заперечувалися.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин у визначеному ним обсязі.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року.
30.03.2020 був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, яким було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року.
Отже, перебіг позовної давності у спірних правовідносинах підлягав продовженню на період дії карантину та зупиненню на період дії воєнного стану, що є прямою вказівкою закону та не потребує доведення стороною наявності обставин, які перешкоджали зверненню до суду.
Суд першої інстанції, застосовуючи наслідки спливу строку позовної давності до вимог за період до 02.11.2020, фактично не врахував наведені положення законодавства та безпідставно зазначив, що позивачеві необхідно доводити поважності причин пропуску строку, що не відповідає правовій природі продовження та зупинення перебігу позовної давності.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовна давність у даному випадку могла бути застосована лише до вимог, які виникли до 12.03.2017, тобто до моменту початку дії карантину з урахуванням трирічного строку позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за послуги з централізованого опалення нараховується з грудня 2015 року, а за послуги з гарячого водопостачання - з червня 2017 року.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за період з 01.12.2015 по 12.03.2017 підлягають відхиленню у зв'язку зі спливом строку позовної давності, тоді як заборгованість за інший період заявлена в межах строку позовної давності з урахуванням його продовження та зупинення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що за період з 12.03.2017 по 01.10.2023 заборгованість за послуги з централізованого опалення становить 29 080,14 грн, за послуги з гарячого водопостачання за період з 01.06.2017 по 01.10.2023 - 8 323,63 грн, інфляційні втрати - 5 731,43 грн, три відсотки річних - 961,92 грн.
Зазначений розрахунок відповідає матеріалам справи і не спростований відповідачами.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03.06.2025 ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного визначення розміру заборгованості, а тому підлягає зміні.
Зокрема, з відповідачів підлягає стягненню солідарно на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 01.10.2023 у розмірі 29 080,14 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.06.2017 по 01.10.2023 у розмірі 8 323,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 731,43 грн та три відсотки річних у розмірі 961,92 грн., а всього - 44 097,12 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заявлених вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» просило стягнути з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 56 363,30 грн. За подання позовної заяви ТОВ «Євро-Реконструкція» сплатило 2684,00 грн. судового збору, за подання апеляційної скарги 4026,00 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 44 097,12 грн із заявлених 56 363,30 грн, що становить 78,2 % від заявлених вимог, відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2 099,89 грн, а також судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 148,33 грн, всього - 5 248,22 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року - змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код юридичної особи 37739041) заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 12 березня 2017 року по 01 жовтня 2023 року у розмірі 29 080,14 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 червня 2017 року по 01 жовтня 2023 року у розмірі 8 323,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 731,43 грн, три відсотки річних у розмірі 961,92 грн, всього - 44 097 (сорок чотири тисячі дев'?яносто сім), 12 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 5 248 (п'ять тисяч двісті сорок вісім), 22 грн в рівних частинах.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач
Судді