справа №761/12944/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/3992/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
19 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК України, в межах кримінального провадження №72022000420000071 від 27 вересня 2022 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року у задоволенні заяв ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про взяття на особисту поруку підозрюваного ОСОБА_7 - відмовлено.
Клопотання детектива Бюро економічної безпеки України ОСОБА_15 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено до 01 червня 2026 року включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 998 400 гривень, що в достатній мірі буде гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави (отримувач: ТУДСАУ у м. Києві, призначення платежу: застава за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Покладено на ОСОБА_7 , у випадку внесення застави, обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, а саме:
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає/проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання/зміну місця дислокації несення служби;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено 2-х місячний строк дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
Роз'яснено, що у разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснено підозрюваному, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Не погоджуючись з указаною ухвалою прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді змінити та застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити йому заставу у розмірі 29 998 592 грн.
Уважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є невмотивованою через допущену неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ОСОБА_7 03 квітня 2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК України.
Зазначає, що долучені до клопотання докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Вказує, що застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є на даний час єдиним способом, передбаченим чинним законодавством, унеможливити продовження його злочинної діяльності, протиправний вплив на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, спілкування зі свідками та іншими особами, причетними до вчинення кримінальних правопорушень або незаконний вплив на них, знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень з метою перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні та ухилитись від кримінальної відповідальності.
На переконання органу обвинувачення, визначення застави у розмірі 998 400 грн у кримінальному провадженні, де матеріальна шкода, підтверджена висновком судово-економічної експертизи, складає 295 088 727,56 грн, є неспіврозмірним та жодним чином не сприятиме виконанню підозрюваним своїх обов'язків.
Наголошує, що належне виконання обов'язків забезпечить застава у розмірі 29 998 592 грн (9 014 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Також з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді звернувся захисник ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя не надав належної оцінки доказам, які доводять очевидну неналежність (недостовірність) висновків експертів, як основних доказів обґрунтованості підозри.
Вказує, що для експертного дослідження були використані очевидно недостовірні (неточні) відомості для того, щоб порівняльним методом визначити ринкову вартість об'єктів оцінки.
Посилається на те, що та обставина, що ТОВ «Укрцемент» та ТОВ «Екофікс» мають одних власників, викликає сумніви у неупередженості джерела відомостей та в цілому розслідування.
Крім цього, ТОВ «Екофікс» є фактичним конкурентом ТОВ «Дрилінг Едвайзер», оскільки також бере участь у поставках тампонажного цементу для ПАТ «Укргазвидобування», у зв'язку з чим вказане підприємство може бути зацікавлене в усуненні конкурента з дуже спеціалізованого ринку.
Звертає увагу суду на те, що слідчий суддя не надав оцінку доказам, які доводять неповний та вибірковий підхід щодо з'ясування «ринкової» ціни товару для обґрунтування підозри.
На переконання захисника, сторона обвинувачення не надала оцінки важливим обставинам, від яких залежала вартість товару, поставленого ТОВ «Дрилінг Едвайзер» для ПАТ «Укргазвидобування», особливо у 2022 році, коли в перший рік широкомасштабного вторгнення Росії в Україну були порушені логістичні зв'язки.
У період поставок на адресу АТ «Укргазвидобування» суттєвий вплив мали черги та періодичні блокування кордонів з боку активістів у суміжних з Україною країнах, що приводило до значних коливань вартості перевезень майже вдвічі: доставка вантажу з Німеччини зросла з 3000 до 5000 євро за стандартну 20-тонну вантажівку. Одночасно терміни доставки збільшувались до 2-4 тижнів. У поєднанні з тривалим виробництвом це суттєво підвищувало ризик застосування штрафів за прострочення поставок до ТОВ «Дрилінг Едвайзер».
Для імпортного тампонажного цементу (зокрема турецького) ціна напряму залежить від курсу долара та євро, який по відношенню до гривні зріс у середньому на 35-40% з 2022 року.
На підставі викладеного наголошує, що оскільки тампонажний цемент є імпортним спеціалізованим товаром, його ціна об'єктивно залежить від логістичних витрат, валютного курсу та витрат на лабораторні дослідження, у зв'язку з чим неврахування експертами наведених факторів формування ціни свідчить про неповноту дослідження доказів стороною обвинувачення, а відтак про необґрунтованість підозри.
Уважає, що твердження сторони обвинувачення, що поставки якісних матеріалів державному газовидобувному підприємству відбулися за завищеною ціною і спричинили збитки є лише припущенням, натомість придбання дешевих матеріалів гіршої якості створює високі ризики значних збитків для підприємства.
Вказує, що на цей час між АТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Дрилінг Едвайзер», яким керує ОСОБА_7 , виконуються діючі договори про поставку тампонажного цементу, що були укладені після періоду, в який за припущенням сторони обвинувачення було вчинено злочин.
Зазначає, що ризик переховування не відповідає реаліям сьогодення, адже у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану, переховування від органів досудового розслідування чи суду є неможливим, адже на в'їзді та виїзді з міст, районів, областей представники Національної поліції України, прикордонники здійснюють ретельну перевірку осіб та їхніх документів.
Що стосується наявності у ОСОБА_7 відстрочки від мобілізації на період воєнного стану, що нібито надає йому можливість виїзду за межі території України, зазначає про те, що така відстрочка є тимчасова та не є абсолютним показником можливого виїзду останнього за межі України.
При цьому, виключна наявність у підозрюваного ОСОБА_7 автомобільного засобу не свідчить про можливість перетину державного кордону.
Посилається на те, що у ОСОБА_7 наявні соціальні зобов'язання перед членами його родини, зокрема, на фінансовому утриманні ОСОБА_7 перебувають двоє неповнолітніх дітей та батьки підозрюваного, які потребують постійної допомоги.
Також вказує, що стороною обвинувачення було оглянуто електронні листування ОСОБА_7 та всі електронні чати, на які посилається детектив, зафіксовано у протоколах огляду, а отже твердження про існування ризику знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є необґрунтованим та носить суто абстрактний характер.
Твердження детектива про можливість впливу ОСОБА_7 на свідків є суб'єктивним припущенням слідства, не підкріпленим жодним фактом реальних загроз чи підкупу.
У додаткових поясненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 зазначає, що клопотання про застосування запобіжного заходу, а відтак і ухвала слідчого судді від 07 квітня 2026 року ґрунтуються на сфальсифікованих і неналежних доказах, ігноруючи об'єктивні закони економіки та умови господарської діяльності, а в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину.
Вказує, що основою клопотання про застосування запобіжного заходу та розрахунку «збитків» є висновки судово-товарознавчої експертизи №СЕ25-127/6 від 04 вересня 2025 року та №СЕ25-128/6 від 05 вересня 2025 року, складені експертом ІСТЕ СБУ ОСОБА_16 , проте експерт застосував виключно порівняльний метод, взявши за основу цінові довідки лише від трьох сумнівних компаній: ТОВ «ЛДМ-Україна», ТОВ «Екофікс» та ТОВ «Європєум Інвест».
Зауважує, що експерт та слідство безпідставно ототожнили «ціну в Європі» з «ціною товару на свердловині», повністю проігнорувавши витрати, які несе постачальник.
На переконання захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , всі звинувачення базуються на штучно сфабрикованих доказах і хибному трактуванні економічної діяльності.
На підтвердження відсутності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, посилається на те, що у період з 01 травня 2026 року до 15 травня 2026 року ОСОБА_7 неодноразово виїжджав до м. Полтава у зв'язку із необхідністю вирішення робочих задач та повертався до населеного пункту, в якому проживає.
Окрім того, у межах даного кримінального провадження, а саме 26 листопада 2024 року за місцем проживання ОСОБА_7 було проведено обшук та тимчасово вилучено майно, за майже 1,5 року досудового розслідування з моменту проведення обшуку стороною обвинувачення не встановлено жодного преюдиційного факту, який би міг свідчити про реалізацію ОСОБА_7 можливості виїзду за кордон.
Відтак, на переконання сторони захисту, ОСОБА_7 демонструє бездоганну процесуальну поведінку, а ризик переховування, зазначений стороною обвинувачення, є необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у скарзі підстав, проти апеляційної скарги захисника заперечував, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану стороною захисту апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №72022000420000071 від 27 вересня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 212, частинами першою, другою статті 209 КК України та за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК України.
03 квітня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК України.
06 квітня 2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання керівника відділу Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_18 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК України, в межах кримінального провадження №72022000420000071 від 27 вересня 2022 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року у задоволенні заяв ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про взяття на особисту поруку підозрюваного ОСОБА_7 - відмовлено.
Клопотання детектива Бюро економічної безпеки України ОСОБА_15 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено до 01 червня 2026 року включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 998 400 гривень, що в достатній мірі буде гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави (отримувач: ТУДСАУ у м. Києві, призначення платежу: застава за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Покладено на ОСОБА_7 , у випадку внесення застави, обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, а саме:
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає/проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання/зміну місця дислокації несення служби;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено 2-х місячний строк дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
Роз'яснено, що у разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснено підозрюваному, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності, зокрема висновком експерта №СЕ25-127/6 від 04 вересня 2025 року за результатами проведення товарознавчої експертизи; висновком експерта №СЕ25-128/6 від 05 вересня 2025 року за результатами проведення товарознавчої експертизи; висновком експерта №СЕ25-195/5 від 23 лютого 2026 року за результатами проведення економічної експертизи; листом ТОВ «ЛДМ Україна» від 22 червня 2025 року; листом ТОВ «Екофікс» від 16 червня 2025 року; листом ТОВ «Европєум Інвест» від 24 червня 2025 року; протоколом огляду від 10 березня 2026 року системи відомостей Єдиного реєстру податкових накладних АІС «Податковий блок» з номенклатурою товарів/послуг «Polytrol FL 56»; протоколом огляду від 11 березня 2026 року системи відомостей Єдиного реєстру податкових накладних АІС «Податковий блок» з номенклатурою товарів/послуг «CEMR 10 F, Хімічна домішка для тампонажних розчинів»; протоколом огляду від 11 березня 2026 року системи відомостей Єдиного реєстру податкових накладних АІС «Податковий блок» з номенклатурою товарів/послуг «CEMR 50 F, Хімічна домішка для тампонажних розчинів»; протоколом огляду від 11 березня 2026 року системи відомостей Єдиного реєстру податкових накладних АІС «Податковий блок» з номенклатурою товарів/послуг «Буферрна рідина Brentawet M1388 ІВС1000К»; протоколом огляду від 12 березня 2026 року оптичного диску №14858 від 27 серпня 2024 року; протоколом за результатами проведення НСРД від 23 вересня 2024 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Так, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК України, а саме умисного особливо тяжкого злочину, спрямованого на пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах (295 088 727,56 грн), що свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки такого діяння, взято до уваги покарання, яке може бути призначено ОСОБА_7 (до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна) у разі визнання його винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують його особу, дані про його соціальні зв'язки та спосіб життя, у зв'язку з чим, з урахуванням обставин кримінального провадження, дійдено висновку, що існує підвищена вірогідність того, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників в рамках даного кримінального провадження.
Будь-яких даних на підтвердження поганого стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 або існування інших обставин, які б виключали можливість тримання під вартою останнього, слідчому судді та на стадії апеляційного перегляду надано не було.
З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , врахувавши особу підозрюваного, який є раніше не судимою особою, має певні стійкі соціальні зв'язки, його роль у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, спосіб вчинення таких кримінальних правопорушень та їх наслідки, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, які зазначені у статті 178 КПК України (частина перша статті 178 КПК України).
При цьому, місцевим судом враховано вищевказані положення законодавства та обґрунтовано взято до уваги кваліфікацію злочину, зміст підозри, повідомленої ОСОБА_7 , ступінь його участі у вчиненні кримінальних правопорушень, що інкримінуються, вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання, спосіб життя та інші обставини, що характеризують його особу, а також те, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, має стійкі соціальні зв'язки, у зв'язку з чим обґрунтовано вважав, що наявні підстави для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог пункту 3 частини четвертої, частини п'ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України, взявши до уваги конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, кваліфікацію злочину, зміст підозри, повідомленої ОСОБА_7 , ступінь його участі у вчиненні кримінального правопорушення, що інкримінується, дані про особу підозрюваного, зокрема вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання, спосіб життя та інші обставини, що характеризують його особу, його матеріальний стан, а також те, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, має стійкі соціальні зв'язки, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявність яких встановлено при розгляді клопотання, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 грн.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Враховуючи викладене, посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що лише застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків та забезпечить дієвість вказаного кримінального провадження, менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, не ґрунтуються на вимогах закону.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, його матеріальним станом, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим та підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із заставою у розмірі 29 998 592 грн, колегія суддів не вбачає.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів, та підстав уважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи не містять обставин, які б давали підстави для обґрунтованого висновку, що з урахуванням даних про особу підозрюваного, визначений слідчим суддею розмір застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 грн, є недостатнім стримуючим заходом для підозрюваного та не забезпечує належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 і виконання ним обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Доказів недостатності застосованого підозрюваному запобіжного заходу для виконання покладених на нього обов'язків прокурором не надано.
Аргументи апеляційної скарги сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , викладені в апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, про те, що слідчий суддя не надав належної оцінки доказам, які доводять очевидну неналежність (недостовірність) висновків експертів, як основних доказів обґрунтованості підозри; для експертного дослідження були використані очевидно недостовірні (неточні) відомості для того, щоб порівняльним методом визначити ринкову вартість об'єктів оцінки; та обставина, що ТОВ «Укрцемент» та ТОВ «Екофікс» мають одних власників, викликає сумніви у неупередженості джерела відомостей та в цілому розслідування; ТОВ «Екофікс» є фактичним конкурентом ТОВ «Дрилінг Едвайзер», оскільки також бере участь у поставках тампонажного цементу для ПАТ «Укргазвидобування», у зв'язку з чим вказане підприємство може бути зацікавлене в усуненні конкурента з дуже спеціалізованого ринку; слідчий суддя не надав оцінку доказам, які доводять неповний та вибірковий підхід щодо з'ясування «ринкової» ціни товару для обґрунтування підозри; сторона обвинувачення не надала оцінки важливим обставинам, від яких залежала вартість товару, поставленого ТОВ «Дрилінг Едвайзер» для ПАТ «Укргазвидобування», особливо у 2022 році, коли в перший рік широкомасштабного вторгнення Росії в Україну були порушені логістичні зв'язки; у період поставок на адресу АТ «Укргазвидобування» суттєвий вплив мали черги та періодичні блокування кордонів з боку активістів у суміжних з Україною країнах, що приводило до значних коливань вартості перевезень майже вдвічі: доставка вантажу з Німеччини зросла з 3000 до 5000 євро за стандартну 20-тонну вантажівку; одночасно терміни доставки збільшувались до 2-4 тижнів; у поєднанні з тривалим виробництвом це суттєво підвищувало ризик застосування штрафів за прострочення поставок до ТОВ «Дрилінг Едвайзер»; для імпортного тампонажного цементу (зокрема турецького) ціна напряму залежить від курсу долара та євро, який по відношенню до гривні зріс у середньому на 35-40% з 2022 року; оскільки тампонажний цемент є імпортним спеціалізованим товаром, його ціна об'єктивно залежить від логістичних витрат, валютного курсу та витрат на лабораторні дослідження, у зв'язку з чим неврахування експертами наведених факторів формування ціни свідчить про неповноту дослідження доказів стороною обвинувачення, а відтак про необґрунтованість підозри; твердження сторони обвинувачення, що поставки якісних матеріалів державному газовидобувному підприємству відбулися за завищеною ціною і спричинили збитки є лише припущенням, натомість придбання дешевих матеріалів гіршої якості створює високі ризики значних збитків для підприємства; на цей час між АТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Дрилінг Едвайзер», яким керує ОСОБА_7 , виконуються діючі договори про поставку тампонажного цементу, що були укладені після періоду, в який за припущенням сторони обвинувачення було вчинено злочин; клопотання про застосування запобіжного заходу, а відтак і ухвала слідчого судді від 07 квітня 2026 року ґрунтуються на сфальсифікованих і неналежних доказах, ігноруючи об'єктивні закони економіки та умови господарської діяльності, а в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину; основою клопотання про застосування запобіжного заходу та розрахунку «збитків» є висновки судово-товарознавчої експертизи №СЕ25-127/6 від 04 вересня 2025 року та №СЕ25-128/6 від 05 вересня 2025 року, складені експертом ІСТЕ СБУ ОСОБА_16 , проте експерт застосував виключно порівняльний метод, взявши за основу цінові довідки лише від трьох сумнівних компаній: ТОВ «ЛДМ-Україна», ТОВ «Екофікс» та ТОВ «Європєум Інвест»; експерт та слідство безпідставно ототожнили «ціну в Європі» з «ціною товару на свердловині», повністю проігнорувавши витрати, які несе постачальник; всі звинувачення базуються на штучно сфабрикованих доказах і хибному трактуванні економічної діяльності, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні №72022000420000071 від 27 вересня 2022 рокутриває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, та за наслідками подальшого досудового розслідування повідомлена особі підозра може бути зміненою.
Твердження захисників про недоведеність встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників в рамках даного кримінального провадження, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, у матеріалах справи відсутні.
Посилання сторони захисту на те, що у ОСОБА_7 наявні соціальні зобов'язання перед членами його родини, зокрема, на фінансовому утриманні ОСОБА_7 перебувають двоє неповнолітніх дітей та батьки підозрюваного, які потребують постійної допомоги;є раніше не судимим; у період з 01 травня 2026 року до 15 травня 2026 року неодноразово виїжджав до м. Полтава у зв'язку із необхідністю вирішення робочих задач та повертався до населеного пункту, в якому проживає; демонструє бездоганну процесуальну поведінку, не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу або відмови у застосуванні запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4