1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 12 травня 2026 року апеляційну скаргу з доповненнями прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
за участі: прокурора захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, невмотивованою, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та не відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Прокурор зазначає, що на виконання вимог кримінального процесуального закону повідомлення про підозру вручено члену сім'ї ОСОБА_6 , а саме його матері, за місцем проживання, про що зроблено відмітку на екземплярі підозри.
Окрім цього, повідомлення про підозру направлено засобами телефонного зв'язку в месенджерах «WhatsApp» та «Viber» на абонентський номер телефону, яким користується ОСОБА_6 НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією зафіксованою на знімках екрану листування.
Як зазначає прокурор, користування вказаним номером телефону ОСОБА_6 підтверджується як матеріалами слідчих (розшукових) дій так і відомостями Державної міграційної служби України.
Також зазначає, що відсутність у матеріалах клопотання відомостей
про прийняття рішення Генеральним секретаріатом Інтерполу чи НЦБ
Інтерполу про оголошення ОСОБА_6 саме у міжнародний розшук, пов'язане з тим, що відповідно до п. 1 розділу IV Порядку запитування публікації оповіщень Генеральним секретаріатом Інтерполу для вирішення вказаного питання правоохоронний орган повинен надати, зокрема, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування), завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії досудового розслідування.
Відтак, прокурор вважає, що слідчий суддя помилково дійшов до
висновку про неможливість застосування заходів забезпечення відносно ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів судового провадження убачається, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 19 травня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22026000000000153, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
17 лютого 2026 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України,
Цього ж дня, матері ОСОБА_6 - ОСОБА_9 вручено повідомлення про підозру та повістки на ім?я ОСОБА_6 про виклик його до слідчого з метою проведення слідчих (розшукових) дій.
Крім того, засобами телекомунікації, а саме засобами телефонного зв'язку в месенджерах «WhatsApp» та «Viber» на абонентський номер телефону, яким користується ОСОБА_6 НОМЕР_1 ОСОБА_6 надіслано повідомлення про підозру та повістки про виклик останнього на допит до слідчого.
У ході досудового розслідування встановлено, що 20 січня 2026 року ОСОБА_6 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Орлівка» в напрямку державного кордону Румунії та в Україну не повертався.
16 березня 2026 року ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук.
20 березня 2026 рокустарший слідчий 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , за погодженням прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що клопотання слідчого не містять належних даних про вручення повідомлення про підозру слідчим ОСОБА_6 в належний спосіб за правилами ст. 135 КПК України, а також стороною обвинувачення не доведено наявність правових підстав, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК
України, які повинні враховуватись судом при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме наявності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також факту оголошення підозрюваного у міжнародний розшук.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 у кримінальному провадженні набув статусу підозрюваної особи відповідно до вимог ст.ст. 276-279 КПК України, у порядку для вручення повідомлень, передбаченому ст. 135 КПК України.
Зокрема, складене 17 лютого 2026 року письмове повідомлення про підозру, враховуючи неможливість його вручення особисто підозрюваному, вручено його матері ОСОБА_10 , яка відмовилась від підпису (а.с. 25, т. 1). Відтак, на підтвердження вручення повідомлення про підозру стороною обвинувачення долучено розписку та оптичний носій інформації, на якому містить відеозапис вручення повідомлення про підозру члену сім'ї ОСОБА_6 - його матері ОСОБА_10 (а.с. 26, т. 1)
Крім того, повідомлення про підозру разом із повістками про виклик на 03, 04, 05, 06, 09, 10, 11, 12, 13, 16, 19 березня 2026 року направлено ОСОБА_6 засобами телефонного зв'язку в месенджерах «WhatsApp» та «Viber» на абонентський номер телефону, яким користується ОСОБА_6 НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією зафіксованою на знімках екрану листування (а.с. 35-44 т.1).
Колегією суддів перевірено дотримання прав ОСОБА_6 щодо порядку вручення йому повідомлення про підозру з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Зокрема, згідно практики ЄСПЛ "кримінальне обвинувачення" розглядається як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі "Екле проти Німеччини" від 15.07.1982, п. 73). Тобто, пріоритетне значення має не фактичне вручення документа - повідомлення про підозру особі, а саме доведення до її відома інформації про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Обізнаність про наявність кримінального провадження підтверджують дії підозрюваного ОСОБА_6 , а саме укладення ним договору про надання правової допомоги із захисником ОСОБА_7 , що підтверджується долученим ордером до матеріалів судової справи (а.с. 201, т.2).
При цьому, колегія суддів враховує і позицію Верховного Суду щодо належного повідомлення учасників провадження про прийняті процесуальні рішення та вчинені дії.
Зокрема у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 158/647/21 сформульовано правову позицію щодо належної процесуальної форми повідомлення сторін. За результатами судового розгляду Касаційний кримінальний суд визнав належним підтвердженням своєчасного повідомлення сторони захисту долучені прокурором телефонограми з записом розмови, враховуючи положення ст. 136 КПК України, згідно з якими належним підтвердженням отримання особою повідомлення є будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення його особі або ознайомлення з його змістом.
Відтак, незалежно від формального способу вручення, зазначені обставини свідчать про досягнення мети повідомлення про підозру - доведення до відома особи суті інкримінованого їй діяння.
Відтак, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування вжито всі можливі та достатні заходи для повідомлення ОСОБА_6 про підозру.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного, про що виносить відповідну постанову.
Згідно інформації автоматизованого бази даних «АРКАН» відомостей про осіб, які перетнули державний кордон встановлено, що 20 січня 2026 року ОСОБА_6 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Орлівка» в напрямку державного кордону Румунії та в Україну не повертався (а.с. 65 т.2)
Враховуючи наведене, 16 березня 2026 року постановами старшого слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук та міжнародний розшук (а.с. 67-74 т.2)
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа оголошена в розшук, однак регламентує, що про оголошення розшуку має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України).
У даному конкретному випадку, колегія суддів вбачає наявність підтвердження міжнародного розшуку в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
Також, колегія суддів враховує існування підстав, передбачених ст. 177 КПК України для обрання стосовно ОСОБА_6 заочної міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування доведено існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, з урахуванням оголошення його у міжнародний розшук; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваденні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
На переконання колегії суддів, в даному випадку тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів сама по собі може бути достатнім мотивом для здійснення дій, направлених на переховування підозрюваної від органів досудового розслідування й суду та зазначена позиція апеляційного суду кореспондується із практикою ЄСПЛ, який в рішенні «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Водночас, в п. 58 рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови» («Becciev v. Moldova») ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Підтвердженням факту свідомого переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду слугує те, що він, достовірно знаючи про факт досудового розслідування кримінального провадження та про те, що він є його фігурантом, на теперішній час до органу досудового розслідування не з'явився.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування, на виконання вимог ст. 194 та ч. 6 ст. 193 КПК України, доведено у сукупності факт набуття ОСОБА_6 у встановленому законом порядку статусу підозрюваної особи у кримінальному провадженні № 22026000000000153, обґрунтованість підозри у вчиненні ним інкримінованиого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оголошення його у міжнародний розшук відповідно до вимог закону, а також наявність в зазначеному провадженні ризиків, внаслідок чого існують всі законодавчі підстави для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, якого буде достатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання наявним вище ризикам.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Відтак, оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки її висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, не підтверджуються доказами, дослідженими під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Водночас, в зазначеному аспекті колегія суддів вважає за необхідне звернути особливу увагу на той факт, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що в даному випадку така ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи як на території України, так і за її межами, здійснюється доставка особи до місця кримінального провадження, а також ухвалюється рішення про застосування запобіжного заходу або екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід задовольнити клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 183, 184, 193, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року,відносно ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановитинову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити, що у такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний 761/10513/26
Справа № 11сс/824/3578/2026 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Категорія ст.183 КПК Доповідач ОСОБА_15