25 травня 2026 рокуСправа №160/26486/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.06.2025 № 047050028641 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09.06.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на території рф з 13.06.1988 по 08.09.1990 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1983, та здійснити призначення та виплату їй пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, починаючи з 09.06.2025.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначила, що 09.06.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням принципу екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким прийнято рішення від 17.06.2025 № 047050028641 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До загального страхового стажу позивача не було враховано період роботи на території рф з 13.06.1988 по 08.09.1990 (2 роки 2 місяці 24 дні) згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1983, оскільки не виконано умови постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 16.05.2025. Позивач вважає таке рішення незаконним, оскільки на момент подачі заяви Україна розірвала всі дипломатичні відносини з рф, у зв'язку з чим вона об'єктивно не має можливості надати документи, видані в рф, які підтверджували б факт неотримання пенсійних виплат. Разом з тим, з урахуванням періоду роботи на території рф, загальний страховий стаж позивача становить 31 рік 20 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком. Також позивач посилається на положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, якими передбачено врахування трудового стажу, набутого на території будь-якої з держав-учасниць. Окрім цього, позивач вказує на порушення її права на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою суду справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відповідачам надано термін для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подали, своєю процесуальною позицією щодо заявлених позовних вимог суд не скористалися.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 09.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням принципу екстериторіальності, запровадженого постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961, заяву позивача про призначення пенсії за віком було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.06.2025 № 047050028641 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За підрахунком пенсійного органу страховий стаж позивача становить 28 років 9 місяців 24 дні.
До загального страхового стажу позивача не було враховано період роботи на території рф з 13.06.1988 по 08.09.1990 (2 роки 2 місяці 24 дні) згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1983, оскільки, як зазначено пенсійним органом, не виконано умови постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 16.05.2025 «Деякі питання обчислення страхового стажу», якою затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно зі статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У частині четвертій статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок № 562).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 562 у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
Суд звертає увагу на те, що надати документи, видані в рф, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат, позивач об'єктивно не має можливості з огляду на те, що на момент подачі заяви про призначення пенсії за віком Україна розірвала всі дипломатичні відносини з російською федерацією. За таких обставин, вимога пенсійного органу про надання документів, видача яких є об'єктивно неможливою через розрив дипломатичних відносин між державами, не може бути підставою для відмови у врахуванні відповідного періоду роботи до страхового стажу.
Змістом частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 03.01.1983 заповнена відповідно до положень внесення записів до трудової книжки. Записи трудової книжки містять інформацію про період роботи позивача на території рф з 13.06.1988 по 08.09.1990, що становить 2 роки 2 місяці 24 дні.
Також суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі № 686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 21-457а14.
Враховуючи, що позивач надала трудову книжку НОМЕР_1 від 03.01.1983, в якій належним чином оформлено записи про період її роботи на території рф з 13.06.1988 по 08.09.1990, а також враховуючи положення міжнародних угод, які є невід'ємною частиною національного законодавства України, суд дійшов висновку, що зазначений період роботи підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача для цілей призначення пенсії за віком.
Щодо порушення права позивача на мирне володіння майном суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Зокрема, у справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У рішенні «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду у рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010 та від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
Відтак, беручи до уваги відсутність правових підстав у територіального органу Пенсійного фонду України для відмови у врахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу позивача, позбавлення позивача її «законних очікувань» на отримання пенсії у розмірі, що передбачений законом, у контексті вищезгаданих критеріїв-гарантій свідчить про незаконність втручання у її право власності, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо належного відповідача за заявленими позовними вимогами та належного способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
З 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1, якою передбачено застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви позивача та призначення їй пенсії за віком.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком.
Враховуючи викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.06.2025 № 047050028641, зобов'язання цього органу зарахувати до загального страхового стажу позивача спірний період роботи на території рф з 13.06.1988 по 08.09.1990 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Натомість позовні вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (про зарахування періоду роботи та призначення і виплату пенсії), є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на стадії розгляду заяви про призначення пенсії компетентним органом є саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, який за принципом екстериторіальності розглянув відповідну заяву та прийняв оскаржуване рішення. Передача електронної пенсійної справи до територіального органу за місцем проживання особи здійснюється лише після призначення пенсії для цілей її виплати, що передбачено пунктом 4.10 Порядку № 22-1. До моменту призначення пенсії за віком у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відсутні правові підстави для вчинення дій щодо зарахування стажу або призначення пенсії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Згідно з вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача.
За викладених обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - в частині вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а в решті позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, слід відмовити.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 484,48 грн з огляду на те, що позовні вимоги задоволені лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.06.2025 № 047050028641 щодо відмови ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, ідентифікаційний код 13559341) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) період роботи на території рф з 13.06.1988 по 08.09.1990 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, ідентифікаційний код 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ідентифікаційний код 13559341) судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова