Провадження № 2/582/170/25
Справа № 582/870/25
"24" квітня 2026 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Жмурченка В. Д., за участю секретаря Коваль В. В., з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача Панченко П. Е., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Недригайлів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна,-
Представник позивача, адвокат Панченко П. Е., звернулася до суду із цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким:
1) встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у період з березня 2016 року по лютий 2025 року;
2) визнати об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; причеп КРЕОН 1Б-2000, 2016 року випуску; автомобіль КАМАЗ 5511, 1991 року випуску, об'єм двигуна 10850 см. куб.; автомобіль OPEL VECTRA, 2002 року випуску, об'єм двигуна 2172 см. куб.; автомобіль ВАЗ 21101, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1596 см. куб.; доходи від продажу майна у розмірі 907 953,00 грн.;
3) поділити спільне сумісне майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) поділити спільне сумісне майно: причеп КРЕОН 1Б-2000, 2016 року випуску; автомобіль КАМАЗ 5511, 1991 року випуску, об'єм двигуна 10850 см. куб.; автомобіль OPEL VECTRA, 2002 року випуску, об'єм двигуна 2172 см. куб.; автомобіль ВАЗ 21101, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1596 см. куб., шляхом визнання права власності на ці речі за ОСОБА_2 та стягненням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на це майно у розмірі 275 798 (двісті сімдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн 00 коп.;
5) поділити спільне сумісне майно - доходи від продажу майна у розмірі 907 953,00 грн, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частки спільного сумісного доходу у розмірі 453 976 (чотириста п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн 50 коп. та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що взимку 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 познайомилися та через два тижні почали проживати разом як подружжя АДРЕСА_1 . Разом з ними проживали бабуся ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згодом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заєструвалися за вказаною адресою. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, разом проводили вільний час, ходили в гості до друзів та рідних, приймали гостей у себе вдома, святкували різні свята, мали по відношенню один до одного взаємні обов'язки. У них були спільні кошти, користувалися картками спільно, робили переводи коштів між своїми картковими рахунками, щоб разом купувати подукти, одяг, сплачувати комунальні послуги, заправляти автомобіль тощо. За час спільного проживання у них народилися спільні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак, поступово стосунки сторін погіршувалися, а у подальшому взагалі припинилися.
12 жовтня 2016 року було придбано житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які 19.07.2017 ОСОБА_2 продав.
За час спільного проживання сторін як подружжя (з березня 2016 року по лютий 2025 року) були також придбані: причеп КРЕОН 1Б-2000, 2016 року випуску; автомобіль САЗ 3507, 1989 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб.; причеп KOEGEL SNCO 24, 1998 року випуску; автомобіль КАМАЗ 5511, 1991 року випуску, об'єм двигуна 10850 см. куб.; автомобіль RENAULT MAGNUM AE 430, 2000 року випуску, об'єм двигуна 11900 см. куб., автомобіль MERCEDES-BENZ 108CDI, 1998 року випуску, об'єм двигуна 2299 см. куб., автомобіль SUBARU LEGACY, 2002 року випуску, об'єм двигуна 1994 см. куб., автомобіль OPEL VECTRA, 2002 року випуску, об'єм двигуна 2172 см. куб.; автомобіль ВАЗ 21101, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1596 см. куб.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (далі - Інформація) (додається) ОСОБА_2 зареєстрував право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 02.11.2020.
За час спільного проживання сторін як подружжя частина транспортних засобів була продана, а саме: автомобіль RENAULT MAGNUM AE 430, 2000 року випуску, об'єм двигуна 11900 см. куб.; причеп KOEGEL SNCO 24, 1998 року випуску; автомобіль MERCEDES-BENZ 108CDI, 1998 року випуску, об'єм двигуна 2299 см. куб.; автомобіль САЗ 3507, 1989 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб.; автомобіль SUBARU LEGACY, 2002 року випуску, об'єм двигуна 1994 см. куб.
Кошти від продажу житлового будинку з земельною ділянкою, а також від продажу причепу та автомобілів, ОСОБА_2 використав на власні потреби.
Вважає, що оскільки вказане вище рухоме та нерухоме майно було набуте під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то ОСОБА_1 має право на 1/2 їх частину.
08.10.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Склярова С. Л. надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позов не визнає, вважає його необґрунтованим, неправдивим та таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Позовні вимоги у частині поділу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та вимога про стягнення половини вартості всіх транспортних засобів, які були зареєстровані за відповідачем і згодом відчужені, на думку сторони відповідача, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не брала жодної участі у фінансуванні придбання спірного житлового будинку, а транспортні засоби купувалися, використовувалися у господарських та побутових потребах сім'ї та відчужувалися, а отримані кошти знову вкладалися у придбання інших транспортних засобів чи у забезпечення потреб сім'ї. Крім того, позивачем не доведено факту неправомірного використання коштів від продажу транспортних засобів чи їх привласнення відповідачем.
Що стосується житлового будинку в АДРЕСА_1 , то позивач не має жодного відношення до вказаного майна, оскільки це нерухоме майно ОСОБА_2 набув в порядку спадкування, а отже воно не підлягає поділу і не може вважатися таким, що набуте у спільну власність незалежно від того чи перебували особи у шлюбі, чи проживали вони однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Окрім того зазначив, що ОСОБА_1 не вперше намагається отримати грошові кошти від ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна. Так, у березні 2025 року позивач отримала від відповідача компенсацію вартості частки в спільному майні в сумі 7 000 доларів США, про що надала відповідну розписку.
22.10.2025 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що заперечення сторони відповідача, на їх думку, є недобросовісною процесуальною поведінкою відповідача, спрямованою на уникнення справедливого поділу спільно набутого майна.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 проти позову заперечили з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Відповідач у судовому засіданні повідомив, що проживав однією сім'єю із ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з літа 2016 року до літа 2017 року.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Як роз'яснено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, судом встановлюються факти, які породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з березня 2016 року по лютий 2025 року проживати однією сім'єю, як подружжя, однак шлюб не реєстрували. В період спільного проживання, як чоловіка і жінки у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підтверджується: копіями свідоцтв про народження спільних дітей, відомостями щодо об'єкта погосподарського обліку, а також довідками-характеристиками які видаються в зв'язку з оформленням спадкових прав виконавчого комітету Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області № 334 від 29.09.2025, № 341 від 01.10.2025 слідує, що у домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 , окрім сторін по справі, також значаться зареєстрованими: син позивача ОСОБА_5 , 2012 р.н., та спільні діти сторін ОСОБА_6 , 2017 р.н., ОСОБА_6 2019 р.н.
Також, факт спільного проживання позивача та відповідача, як подружжя без реєстрації шлюбу в період з березня 2016 року по лютий 2025 року підтвердили допитані у судовому засіданні як свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Свідки зазначили, що сторони проживали разом як сім'я, вели спільне господарство, виховували дитину ОСОБА_1 та їх спільних дітей, разом відпочивали.
Крім того, факт спільного проживання, як подружжя без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується спільними сімейними фото, які містяться в матеріалах справи.
Згідно ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ч.1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно положень ч. 1, 2, 4 ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст.ст. 368, 369, 372 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Водночас, ОСОБА_1 заявила позовну вимогу про визнання нерухомого та рухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, що не є ефективним способом захисту.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, суд звертав увагу, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час спільного проживання в шлюбі.
Судом установлено, що за період проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу (з березня 2016 року по лютий 2025 року) сторонами було придбано та зареєстровано за відповідачем наступне майно:
1) 12.10.2016 житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
2) 22.10.2016 причеп КРЕОН 1Б-2000, 2016 року випуску, на підставі акту прийому- передачі TOB № 482623 від 19.10.2016 Кременчуцького УВП УТОС;
3) 12.12.2017 автомобіль САЗ 3507, 1989 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2017 № 5946/2017/745589, укладеному в ТСЦ 5946;
4) 10.09.2021 причеп KOEGEL SNCO 24, 1998 року випуску, на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2021 № 5825/21/0410, укладеному з ФОП ОСОБА_14 ;
5) 12.07.2022 автомобіль КАМАЗ 5511, 1991 року випуску, об'єм двигуна 10850 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу від 12.07.2022 № 6193/5091, укладеному з Полтавською філією ТОВ «Авто-Ареал»;
6) 28.07.2022 автомобіль RENAULT MAGNUM AE 430, 2000 року випуску, об'єм двигуна 11900 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу від 06.01.2022 № 6193/5091, укладеному з Сумською філією ТОВ «ПРАЙМ БРО»;
7) 11.08.2023 автомобіль MERCEDES-BENZ 108CDI, 1998 року випуску, об'єм двигуна 2299 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2023 № 7959/2023/005350, укладеному з Роменською філією ТОВ «ПРАЙМ БРО»;
8) 22.02.2024 автомобіль SUBARU LEGACY, 2002 року випуску, об'єм двигуна 1994 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2023 № 4607/24/000072, укладеному з ТОВ «Автотрей-Суми»;
9) 26.09.2024 автомобіль OPEL VECTRA, 2002 року випуску, об'єм двигуна 2172 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2024 № 4607/24/000181, укладеному з ТОВ «Автотрей-Суми»;
10) 02.11.2024 автомобіль ВАЗ 21101, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1596 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2024 № 5944/2024/4976886, укладеному в ТСЦ № 5944.
За час спільного проживання в шлюбі ОСОБА_2 було продано:
1) 02.08.2022 автомобіль RENAULT MAGNUM AE 430, 2000 року випуску, об'єм двигуна 11900 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2022 № 6193/5142, укладеному Полтавською філією ТОВ «АВТО-АРЕАЛ»;
2) 28.02.2023 причеп KOEGEL SNCO 24, 1998 року випуску, на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2023 № 6723/23/000133, укладеному ТОВ «СУМИ АВТОМАКСИМУМ»;
3) 28.10.2023 автомобіль MERCEDES-BENZ 108CDI, 1998 року випуску, об'єм двигуна 2299 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2023 № 5946/2023/4130407, укладеному в ТСЦ № 5944;
4) 30.07.2024 автомобіль САЗ 3507, 1989 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2024 № 8658/000031, укладеному з ФОП ОСОБА_15 ;
5) 28.03.2024 автомобіль SUBARU LEGACY, 2002 року випуску, об'єм двигуна 1994 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2024 № 5944/2024/4407661, укладеному в ТСЦ № 5944;
6) 19.07.2017 житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договорів купівлі-продажу;
Інформація про продаж ОСОБА_2 зазначених вище автотранспортних засобів та причепа підтверджується листом РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 13.05.2025 № 31/32/13/549-аз/04-2025-549-2025, нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки) - договорами купівлі-продажу.
Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації за 1/2 частини неподільного майна, що належало сторонам на праві спільної сумісної власності суд виходить з наступного.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Наведене дає підстави для висновку, що вартість майна, що підлягає поділу визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі, у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 61-9018сво18.
Позивач зазначає, що загальна ринкова вартість відчуженого відповідачем рухомого та нерухомого майна становить 907 953,00 грн, а саме: житлового будинку та земельної ділянки 38 000,00 грн; автомобіль RENAULT MAGNUM AE 430, 2000 року випуску, об'єм двигуна 11900 см. куб. - 221 189,00 грн; причеп KOEGEL SNCO 24, 1998 року випуску - 191 757, 00 грн; автомобіль MERCEDES-BENZ 108CDI, 1998 року випуску, об'єм двигуна 2299 см. куб. - 155 687,00 грн; автомобіль САЗ 3507, 1989 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб. - 166 623, 00 грн; автомобіль SUBARU LEGACY, 2002 року випуску, об'єм двигуна 1994 см. куб. - 134 697,00 грн.
Також позивачем зазначено, що загальна ринкова вартість рухомого майна яке перебуває у власності ОСОБА_2 становить 551 596,00 грн, а саме: автомобіля OPEL VECTRA, 2002 року випуску, об'єм двигуна 2172 см. куб. - 151 344,00 грн; автомобіля ВАЗ 21101, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1596 см. куб. - 83 385 грн; автомобіля КАМАЗ 5511, 1991 року випуску, об'єм двигуна 10850 см. куб. - 304 370,00 грн; причепа КРЕОН 1Б-2000, 2016 року випуску - 12 497,00 грн.
В обґрунтування ціни позову позивачем надано роздруківки із сайту AVTO.RIA та копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідачем належних та допустимих доказів в обґрунтування вартості рухомого та нерухомого майна на час розгляду справи суду не надано. Клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи сторонами не заявлялось.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.
Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. 2 цієї статті, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У Постанові ВС у справі 158/2229/19 зазначено, що у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно.
Проте в цьому випадку відповідачем не доведено факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї.
Доводи сторони відповідача про повну та остаточну компенсацію ОСОБА_1 за її частку у спільному майні в сумі 7000 доларів США, які він надав останній 25.03.2025 за розпискою, відхиляються судом, оскільки з її змісту слідує, що кошти надавалися для купівлі будинку, а отже сторонами не вирішувалося питання про поділ спільного сумісного майна.
З огляду на викладене позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна в частині компенсації 1/2 частини вартості рухомого майна, а також 1/2 частини відчуженого рухомого та нерухомого майна подружжя підлягає задоволенню.
Також суд зазначає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
З огляду на викладене вище суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на рухоме майно за відповідачем не підлягають до задоволення, оскільки права та законні інтереси позивача будуть повністю поновлені шляхом стягнення з відповідача відповідної компенсації.
Щодо вимоги про поділ житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 02.11.2020 ОСОБА_2 набуто право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією сформованою за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» № витягу 5005299507269. Підставою для державної реєстрації цього нерухомого майна зазначено витяг з погосподарської книги № 2 Вільшанської сільської ради на 2016-2020 роки, серія та номер: 02-26/1173, виданий: 23.10.2020, видавник: Вільшанська сільська рада. Розмір частки: 1.
Забудовником та власником вказаного будинку була баба відповідача - ОСОБА_4 , що підтверджується копіями аркушів погосподарської книги. Саме ОСОБА_4 значиться головою домогосподарства.
Як слідує із технічного паспорту на будинок садибного типу, жодна будівля не була побудована чи реконструйована за життя ОСОБА_2 . Аналогічні відомості наявні і в технічному паспорті на вказаний житловий будинок від 24.03.1995, який було виготовлено ще на ім'я ОСОБА_16 , діда відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини або чоловіка є, зокрема, майно, набуте ними у порядку спадкування. Таким чином, майно, отримане у спадщину, належить виключно тій особі, яка його успадкувала, і не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Також згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при подачі позову про поділ майна подружжя мав сплатити судовий збір за ставкою згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1 відсоток ціни позову.
Ухвалою суду від 25.08.2025 позивача звільнено від сплати судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, то із відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 7 297,74 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , грошову компенсацію частки у праві спільної сумісної власності на майно у розмірі 275 798 (двісті сімдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію вартості 1/ 2 частки відчуженого рухомого та нерухомого майна у розмірі 453 976 (чотириста п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн 50 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 7 297 (сім тисяч двісті дев'яносто сім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.
Суддя : В. Д. Жмурченко