25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 585/5191/23
провадження № 51-1601 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Сумського апеляційного суду від 26 січня 2026 року,
встановив:
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд вказаного судового рішення в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п.п. 4, 5 ч. 2, ч. 3 зазначеної статті.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
За змістом статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Однак, вказуючи у касаційній скарзі на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, захисник ОСОБА_4 своїх тверджень належним чином не обґрунтовує, не наводить доводів щодо явної несправедливості призначеного покарання ОСОБА_5 з огляду на положення ст. 414 КПК та не вказує достатніх аргументів із врахуванням встановлених судом обставин, які б можна було визнати беззаперечними підставами для скасування або зміни судового рішення на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК.
Також, доводи захисника зводяться до можливості застосування до її підзахисного положень ст. 75 Кримінального кодексу України, при цьому скаржниця не наводить відповідних обґрунтувань відповідно до вказаної статті, які б слугували підставами для їх застосування.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник ОСОБА_4 також формально зазначає про незаконність попереднього вироку щодо ОСОБА_5 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Водночас не вказує таких порушень КПК, які з огляду на положення 370, 404, 412, 413 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі вказуються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Приписами ст. 436 КПК визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак вимоги захисника ОСОБА_4 до суду касаційної інстанції не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК.
До того ж, для забезпечення участі засудженого ОСОБА_5 під час касаційного розгляду, про що зазначає захисник у своїй скарзі, на адресу касаційного суду має надійти відповідна заява (клопотання) засудженого щодо здійснення касаційного розгляду за його участю, з урахуванням положень ч.ч. 1, 7 ст. 336 КПК.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши захиснику строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Сумського апеляційного суду від 26 січня 2026 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3