20 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 753/8211/23
провадження № 61-11569ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрук Микола Феодосійович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 травня
2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ такого майна,
10 вересня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрук М. Ф., подав касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року, повний текст якої складено 8 серпня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 1 жовтня 2025 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судових рішень; касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених
у ній недоліків.
Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, в якій зазначити пункт (пункти) частини другої
статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав), надати копії виправленої скарги відповідно до кількості учасників справи, а також докази сплати судового збору у розмірі 2 147,20 грн.
Роз'яснено, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог зазначеної ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню.
30 березня 2026 року подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено доказ сплати судового збору.
Вимоги ухвали Верховного Суду від 1 жовтня 2025 року заявник та його представник виконали частково, оскільки не надали виправленої касаційної скарги, оформленої у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та копії скарги відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, в зазначеній ухвалі суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає
пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, оскільки заявник не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями замість заявника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які останній не навів у касаційній скарзі, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 389 ЦПК України, оскільки вказане свідчитиме про порушення принципу змагальності.
Крім того, в ухвалі від 1 жовтня 2025 року встановлено, що в порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України касаційна скарга не містить відомостей щодо наявності або відсутності електронної пошти у заявника та його представника, про наявність або відсутність електронного кабінету у заявника, а також про наявність зареєстрованого кабінету у представника заявника.
Варто звернути увагу заявника та його представника, що зазначення в заяві про усунення недоліків відповідних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої статті 392 ЦПК України, а також їх твердження про викладення у касаційній скарзі обов'язкових підстав касаційного провадження, не свідчить про усунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк та спосіб.
Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня
1997 року).
Оскільки заявником та його представником недоліки касаційної скарги усунено частково, вказане свідчить про невиконання вимог ухвали, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрук Микола Феодосійович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 29 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня
2025 року вважати неподаною і повернути заявнику.
Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко