65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" травня 2026 р. Справа № 916/5338/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Олешківської окружної прокуратури (54000, м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 314, код ЄДРПОУ 0485112024) в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, пл. Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645),
до відповідача-1: Дар'ївської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області (75032, Херсонська область, Херсонський район, село Дар'ївка, вул. Соборна, буд. 68; код ЄДРПОУ 44795361),
до відповідача-2: Дар'ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області (75032, Херсонська область, Херсонський район, село Дар'ївка, вул. Соборна, буд. 68А; код ЄДРПОУ 04401374),
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
За участю представників сторін:
від прокуратури - прокурор Волкова Н.Д.;
від позивача - Макаренко М.В., самопредставництво;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився.
Обставини справи.
Олешківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації звернулась до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Дар'ївської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, Дар'ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області, в якій просить:
- Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 18,8574 га кадастровий номер 6520387300:03:001:0132.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 справу № 916/5338/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 05.01.202 позовну заяву Олешківської окружної прокуратури (вх. суду № 5482/25 від 30.12.2025) залишено без руху.
Ухвалою суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву Олешківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5338/25. Справу № 916/5338/25 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.02.2026 о 10:30 год.
26 січня 2026 року до суду від Херсонської обласної державної адміністрації надійшли пояснення у справі, в яких позивач підтримує позовні вимоги Олешківської окружної прокуратури в повному обсязі.
Вказані пояснення з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
10 лютого 2026 до суду від Дар'ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідача-2 зазначає, що з приводу позовних вимог покладається на розсуд суду.
Вказаний відзив на позовну заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
10 лютого 2026 до суду від Дар'ївської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідача-1 зазначає, що з приводу позовних вимог покладається на розсуд суду.
Вказаний відзив на позовну заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 19.02.2026 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 12:30 год. 06.03.2026.
Ухвалою суду від 19.02.2026 повідомлено Дар'ївську сільську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області та Дар'ївську сільську раду Херсонського району Херсонської області, що наступне підготовче засідання у справі № 916/5338/25 призначено на 12:30 год. 06.03.2026.
27 лютого 2026 року до суду від Дар'ївської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області надійшли заперечення на позовну заяву.
27 лютого 2026 року до суду від Дар'ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 06.03.2026 суд протокольною ухвалою залишив без розгляду заперечення відповідача-1 на позовну заяву та відзив відповідача-2 на позовну заяву, з таких підстав.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 одночасно із відкриттям провадження у справі № 916/5338/25, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, протягом 16 днів з дня даної ухвали.
Ухвала суду від 19.01.2026 отримана Дар'ївською сільською радою Херсонського району Херсонської області 19.01.2026 о 18:41 год., що підтверджується Довідкою про доставку електронного документу (т.1, а.с. 125).
Абзац другий частини шостої статті 242 ГПК України передбачає, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала від 19.01.2026 вважається врученою Дар'ївській сільській раді Херсонського району Херсонської області 20.01.2026.
Таким чином, строк на подання Дар'ївською сільською радою Херсонського району Херсонської області відзиву на позовну заяву починає відраховуватись з 20.01.2026 та спливає 05.02.2026.
Проте відзив на позов відповідачем-2 подано до суду лише 27.02.2026.
Ухвала суду від 19.01.2026 отримана Дар'ївською сільською військовою адміністрацією Херсонського району Херсонської області 24.01.2026, що підтверджується поштовим повідомленням (т.1, а.с. 149).
Строк на подання Дар'ївською сільською військовою адміністрацією Херсонського району Херсонської заперечень на позовну заяву починає відраховуватись з 24.01.2026 та спливає 09.02.2026.
Проте заперечення на позов відповідачем-1 подано до суду лише 27.02.2026.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, процедура поновлення процесуального строку встановлена для строків, встановлених законом. Для строків, встановлених судом передбачена процедура продовження таких строків, яка має реалізовуватися заінтересованою стороною до його спливу.
Відповідачі із заявою про продовження процесуальних строків до їх спливу, до суду не звертались.
Таким чином, з приписів наведених норм слідує, що право на подання відзиву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Тобто обмеження, пов'язані із встановленням строків на подання відзиву спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання розумних строків розгляду справи, що є цілком виправданим, адже за своїм змістом такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду.
З урахуванням викладеного, заперечення відповідача-1 на позовну заяву та відзив відповідача-2 на позовну заяву залишено судом без розгляду.
Ухвалою від 06.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/5338/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2026 о 15:40 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 02.04.2026 о 15:40 год.
20 березня 2026 року до суду від Дар'ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області надійшли додаткові пояснення (клопотання про долучення доказів).
У судовому засіданні 02.04.2026 суд протокольною ухвалою залишив без розгляду додаткові пояснення (клопотання про долучення доказів) відповідача-2 (вх. № 9866/25 від 20.03.2026), оскільки відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Суд також зазначає, що відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд звертає увагу, що відповідачем-2 у клопотанні не наведено жодних пояснень щодо поважності причин пропуску строку подання такого клопотання, а також і не заявлено про поновлення пропущеного процесуального строку на подання такого клопотання.
З урахуванням викладеного, клопотання відповідача-2 про долучення доказів залишено судом без розгляду.
У судовому засіданні 02.04.2026 суд оголосив перерву в засіданні суду до 12:00 год. 30.04.2026.
Ухвалою суду від 02.04.2026 постановлено здійснити розгляд справи № 916/5338/25 по суті впродовж розумного строку. Повідомлено відповідачів у справі, що наступне судове засідання у справі № 916/5338/25 призначено на 30.04.2026 о 12:00 год.
30 квітня 2026 року судове засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 30.04.2026 призначено розгляд справи № 916/5338/25 в судовому засіданні на 19.05.2026 о 16:10 год.
Представники відповідачів у судове засідання 19.05.2026 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Прокурор у судовому засіданні 19.05.2026 надав пояснення, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2026 надав пояснення, в яких позовні вимоги прокуратури підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.
У судовому засіданні 19.05.2026 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено прокурору та представнику позивача про час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що Олешківською окружною прокуратурою Херсонської області, за результатами опрацювання стану використання земель лісогосподарського призначення на території Дар'ївської територіальної громади Херсонського району Херсонської області встановлено порушення вимог законодавства, внаслідок чого з державного лісового фонду та постійного користування Херсонського лісництва ДП «Олешківське ЛМГ» вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення.
За даними Державного земельного кадастру встановлено, що проведено державну реєстрацію земельної ділянки державної власності, що розташована на території Федорівської сільської ради Херсонського району Херсонської області, площею 18,8574 га з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення. При цьому, спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6520387300:03:001:0132.
Одночасно встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6520387300:03:001:0132 площею 18,8574 га з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, на даний час, не зареєстрована.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру - також відсутня інформація про зареєстроване право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 18,8574 га кадастровий номер 6520387300:03:001:0132.
Відповідно до інформації Дар'ївської сільської військової адміністрації від 26.08.2025 № 2050, встановлено що земельна ділянка площею 18,8574 з кадастровим номером 6520387300:03:001:0132 знаходиться за межами населених пунктів на території Дар'ївської сільської ради (колишньої Федорівської сільської ради). Щодо права власності на зазначену земельну ділянку вказано, що сільською радою ніякі рішення, розпорядження, накази, проєкти не приймались і не розроблялись
У той же час, згідно п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), з дня набрання чинності цим пунктом землями (набрання чинності з 28.04.2021) комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і природно-заповідного лісогосподарського призначення; фонду загальнодержавного значення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520387300:03:001:0132 площею 18,8574 га з цільовим призначенням 01 землі сільськогосподарського призначення перейшла у 2021 році у комунальну власність Дар'ївської сільської ради фактично у силу Закону.
Державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, як земля сільськогосподарського призначення здійснена незаконно, з огляду на те, що остання фактично не належить до земель сільськогосподарського призначення.
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6520387300:03:001:0132 сформована за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення.
Отже, прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 18,8574 га кадастровий номер 6520387300:03:001:0132.
Дані обставини стали підставою для звернення прокурора з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Олешківської окружної прокуратури підлягають задоволенню, з таких підстав.
Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.
Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Поняття “інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття “інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Так, пунктом 3 вказаного Рішення суд в загальному, не пов'язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Статтею 14 Конституції України та статтею 373 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства.
Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб'єктів цивільних правовідносин.
У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальше надання у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва суб'єкту господарювання не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. “а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України), (п. 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 № 183/1617/16).
Отже, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а використання земельних ділянок з порушенням закону такому суспільному інтересу не відповідає.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес».
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України (надалі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства є лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
З огляду на зазначене, землі державного лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальша передача у користування суб'єкту господарювання порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно переданої приватній особі в користування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок належністю їх до земель лісогосподарського призначення.
Вказане є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.
Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Статтею 324 ЦК України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
За приписами ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) Херсонська обласна державна адміністрація є розпорядником земельних ділянок державної власності, що розташовані за межами населеного пункту.
При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший “виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цьому інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Відповідно до ст. 319, ст. 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 7 ЦК України встановлено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Відповідно до ст. 15, ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.
Враховуючи викладене, Херсонська обласна державна адміністрація має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито.
Зокрема, прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» до Херсонської обласної державної адміністрації скеровано лист, де вказано про конкретні порушення законодавства під час передачі в комунальну власність Дар'ївській сільській раді земельної ділянки лісогосподарського призначення та звернуто увагу на необхідність вжиття обласною державною адміністрацією, як розпорядником земель цієї категорії, заходів щодо повернення земельної ділянки.
Водночас, Херсонською обласною військовою адміністрацією повідомлено прокуратуру, що право постійного користування земельними ділянками ДП “Олешківське ЛМГ» не припинялось, земельні ділянки лісогосподарського призначення не вилучались. Про виявлені факти порушень порядку встановлення та зміни цільового призначення земель Херсонська обласна державна (військова) адміністрація не була обізнана.
Тобто, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави Херсонською обласною військовою адміністрацією (Херсонською обласною державною адміністрацією) будь-яких заходів, у тому числі щодо звернення до суду у розумний строк, вжито не було, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не здійснює свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів з держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.п. 79-81) викладено висновок про застосування норм права (ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру»).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення. законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Враховуючи бездіяльність Херсонської обласної державної адміністрації щодо повернення земель лісового фонду до земель державної власності у прокурора, відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», наявні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Херсонської облдержадміністрації.
26 листопада 2025 року в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» Олешківською окружною прокуратурою повідомлено Херсонську обласну військову адміністрацію (Херсонську обласну державну адміністрацію) щодо звернення до господарського суду Одеської області в її інтересах та 30.12.2025 прокурор звернувся до суду із цим позовом.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у даному випадку прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави особі Херсонської обласної державної адміністрації і дотримано передбачений ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту.
Щодо суті спору.
Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
Відповідно до ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 ЗК України, ч. 1 ст. 17 ЛК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК країни право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).
Частиною 2 ст. 1 ЛК України встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 5 ЛК України встановлено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Статтею 7 ЛК України встановлено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до п. 4 ст. 31 ЛК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Відповідно до п. 5 Розділу VІІІ “Прикінцеві положення» ЛК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово картографічними матеріалами лісовпорядкування.
За ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII “Прикінцеві положення» ЛК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.
Відповідно до інформації ВО “Укрдержліспроект» від 27.03.2025 № 719-25вих-25 та Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 14.05.2025 № 01-11/489, співставлення топографо-геодезичних та картографічних даних про земельні ділянки лісогосподарського призначення та спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення вказує, що земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520387300:03:001:0132 площею 18,8574 га частково накладається на землі кварталу 21 Токарівського лісництва та перебуває у постійному користуванні ДП “Херсонське ЛМГ». Орієнтована плаща накладання становить 2,02 га.
Інвентаризація земельних ділянок лісогосподарського призначення проводиться в рамках базового лісовпорядкування у відповідності до статті 46 ЛК України з періодичністю один раз на 10 років. Таке лісовпорядкування проводилось, зокрема, у 2005 році та повторно 2015 році. На підставі матеріалів повторного базового лісовпорядкування ДП “Херсонське ЛМГ» Херсонське лісництво 2015 року, а також п. 5 Прикінцевих положень ЛК України вказана ділянка відноситься до земель державного лісового фонду.
Разом з тим, наразі наказом Держлісагентства України № 793 від 18.09.2018 припинено діяльність ДП “Херсонське ЛМГ» і визначено ДП “Олешківське ЛМГ» правонаступником прав і обов'язків ліквідованих підприємств.
Згідно з інформацією № 01-01-39-5905/0/25/23 від 04.06.2025, наданою Херсонською обласною військовою адміністрацією, у Херсонської обласної державної адміністрації не було правових підстав для прийняття рішень про припинення права ДП “Олешківське ЛМГ» постійного користування земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення шляхом її вилучення чи зміни її цільового призначення з метою використання у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.
Крім того, вивченням даних Державного земельного кадастру (шари “Лісовий кадастр»/“Ліси») встановлено, що земельна ділянка площею 18,8574 га з кадастровим номером 6520387300:03:001:0132 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами.
Зазначені картографічні матеріали стосовно спірної земельної ділянки також підтверджують її взаємне розміщення із землями лісогосподарського призначення.
Отже, в силу положень ст. ст. 19, 55, 84 ЗК України та ст. 5 ЛК України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Відповідно до вимог статей 57, 59 ЛК України (станом на 27.08.2020) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов'язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 ЗК України, відповідно до якої на час виникнення спірних відносин земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, могли вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим кодексом
Частинами другою та дев'ятою статті 149 ЗК України встановлено, що вилучення земельних ділянок, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, відповідно до їх повноважень.
Кабінет Міністрів України, зокрема, вилучав земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для не лісогосподарських потреб.
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (Постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 № 183/1617/16).
Відповідно до пункту 5 статті 27 ЛК України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.
Згідно із п. 4 ст. 31 ЛК України обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.
Вказане беззаперечно свідчить, що земельна ділянка належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні ДП «Олешківське лісомисливське господарство» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час їх передачі в комунальну власність для нелісогосподарських потреб мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.
Так, внаслідок державної реєстрації земельної ділянки та переходу у комунальну власність фактично припинено право постійного користування ДП «Олешківське лісомисливське господарство» земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6520387300:03:001:0132, змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського на сільськогосподарське призначення та форму власності з державної на комунальну, чим порушено вимоги ст. ст. 20, 83, 122, 141, 142, 149, п. 24 Перехідних положень ЗК України.
Правові підстави ведення Державного земельного кадастру унормовано Законом України «Про Державний земельний кадастр».
Вказаним законом визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Статтею 15 визначено перелік відомостей про земельні ділянки, що включаються до Державного земельного кадастру, серед яких, окрім ідентифікаційно-просторових даних має бути інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Стаття 21 визначає підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству (стаття 22).
Таким чином, враховуючи, що формування земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру може відбутися виключно на підставі документації із землеустрою, розроблення якої може бути здійснено виключно на підставі дозволу власника землі державної власності відповідної категорії (Херсонської обласної державної адміністрації), відсутність дозволу на розробку документації із землеустрою, наданого у передбачений законодавством спосіб уповноваженим суб'єктом, вказує на протиправність внесення відповідних відомостей до ДЗК та формування ділянки, як об'єкта цивільних прав.
Відтак, реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, проведена з порушенням закону, підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 10 статті 24 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Згідно із ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, розпорядником спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та розташована за межами населеного пункту в силу приписів ч. 5 ст. 122 ЗК України є Херсонська обласна державна адміністрація.
Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У разі протиправного вибуття об'єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
У спорах стосовно земельних ділянок у складі земель з особливим правовим статусом (зокрема, лісів), які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирно володіти відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, недопущенні погіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 19, ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. 18, п. “а» ч. 1 ст. 91 ЗК України ), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц.
Тому, з огляду на вищевикладене, особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об'єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону.
В правовому питанні посиленого природоохоронного захисту земель водного фонду і лісів законодавство суттєво не відрізняються.
Усунення перешкод Херсонській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5. постанови Великої Палати Верховного суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Отже, надання у користування земельної ділянки лісогосподарського призначення, з порушенням Земельного та Лісового кодексів України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов'язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (подібні висновки викладено у п. 71 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Зокрема, у цих постановах вказано, що заволодіння громадянами та юридичними особами титульними об'єктами всупереч вимогам законодавства є неможливим. Набуття прав на такі об'єкти має розглядатися як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України, ч. 3 ст. 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. “а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України), (п. 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, п. 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).
Статтею 21 ЗК України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
Власник земельної ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагати повернути таку ділянку (абзац п'ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/15).
У спорах стосовно земельних ділянок у складі земель з особливим правовим статусом (зокрема, лісів), які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирно володіти відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, недопущенні погіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України).
Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. “а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог прокурора про усунення перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 60,455 га кадастровий номер 6520687100:02:001:0307.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідачі позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростували, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати прокуратури по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн покладаються на Дар'ївську сільську раду Херсонського району Херсонської області.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією (73000, м. Херсон, пл. Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645) права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 18,8574 га кадастровий номер 6520387300:03:001:0132.
3. Стягнути з Дар'ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області (75032, Херсонська область, Херсонський район, село Дар'ївка, вул. Соборна, буд. 68А; код ЄДРПОУ 04401374) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 25.05.2026.
Суддя Нікітенко С.В.