вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
18 травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/69/26
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", код ЄДРПОУ - 22572748, 33028, м. Рівне, майдан Незалежності, 3
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-ДН", код ЄДРПОУ - 39844741, 89626, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Ярослава Мудрого, 32
про стягнення коштів,
Секретар судового засідання - Повідайчик Т.В.
Учасники справи, що з'явились в судове засідання:
від позивача: Давидюк В.А. адвокат в режимі ВКЗ
від відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнефармація", код ЄДРПОУ - 22572748, звернулось до Господарського суду Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-ДН", код ЄДРПОУ - 39844741, з позовними вимогами стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу у розмірі 3 370 000.00 грн та суми сплаченого судового збору.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1) 22.05.2024 між сторонами спору укладено договір позики №22/05 (поворотної фінансової допомоги), згідно з яким позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 1 150 000.00 грн, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у порядку та строк, визначений договором.
Відразу ж 22 травня 2024 року позикодавець надав 1 150 000.00 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника, що підтверджується платіжною інструкцією №2983 від 22.05.2024 року.
Пунктом 3.1. договору №22/05 визначено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики до 21.05.2025 року.
20 травня 2025 року позичальник ініціював продовження дії договору, у результаті чого сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №22/05, якою продовжили термін дії даного договору з 22.05.2025 по 31.12.2025 року, а інші його пункти залишили без змін.
Станом на дату подання позовної заяви сума основної заборгованості за договором №22/05 становить 1 150 000.00 грн.
2) 03.12.2024 між сторонами спору було укладено аналогічний за своїм змістом договір позики №03/12 (поворотної фінансової допомоги), згідно з яким позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 550 000.00 грн, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у порядку та строк, визначений договором.
Так, 05 грудня 2024 позикодавець надав 550 000.00 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника, що підтверджується платіжною інструкцією №7289 від 05.12.2024 року. Пунктом 3.1. договору визначено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики до 02.12.2025 року.
11 грудня 2024 року позичальник здійснив часткове повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором позики №03/12 на загальну суму 480 000.00 грн. Проте, позичальник повернув не всю суму позики та, відповідно 70 000.00 грн є основною заборгованістю за договором №03/12.
3) 06.12.2024 між сторонами спору було укладено також договір позики №06/12, згідно з яким позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 480 000.00 грн, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
06.12.2024 позикодавець надав 480 000.00 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
Пунктом 3.1. договору визначено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики до 10.12.2024 року. 10 грудня 2024 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №06/12, якою продовжили термін дії даного договору з 11.12.2024 по 31.12.2025 року. Станом на дату подання позовної заяви сума основної заборгованості за договором становить 480 000.00 грн.
4) 18 грудня 2024 між сторонами спору укладено договір позики №18/12, згідно з яким позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 1 350 000.00 грн, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у порядку та строк, визначений договором.
18 грудня 2024 позикодавець надав 1 350 000.00 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
Пунктом 3.1. договору визначено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення позики до 27.12.2024 року. 27 грудня 2024 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №18/12, якою продовжили термін дії даного договору по 31.12.2025 року.
Позичальник здійснив лише часткове повернення суми позики, здійснивши 2 перекази у строки, передбачені договором, а саме: 20 грудня 2024 року та 2 перекази з порушенням строку повернення позики, а саме: 13.08.2025 року та 06.11.2025 року.
Станом на дату подання позовної заяви сума основної заборгованості за договором №18/12 становить 730 000.00 грн.
5) 14 січня 2025 між сторонами спору було укладено договір позики №14/01, згідно з яким позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 1 100 000.00 грн, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
14 січня 2025 року позикодавець надав 1 100 000.00 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
Пунктом 3.1. договору визначено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення позики до 14.02.2025 року.
14 лютого 2025 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №14/01, якою продовжили термін дії даного договору з 28.12.2024 по 31.12.2025 року.
Позичальник здійснив лише часткове повернення суми позики, здійснивши 3 перекази з порушенням строку повернення позики, а саме: 22, 23 та 29 грудня 2025 року.
Станом на дату подання цієї позовної заяви сума основної заборгованості за договором №14/01 становить 940 000.00 грн.
6) Відтак, за підрахунками позивача загальна сума основного боргу за відповідачем становить 3 370 000.00 грн. На підставі вищевикладеного, позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 3 370 000.00 грн та суму сплаченого судового збору.
Правова позиція відповідача у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 30.01.2026 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу рекомендованою міською поштою з повідомленням за його юридичною адресою та отримана ним 10.02.2026, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення, яке міститься в матеріалах справи (а. с. 50 а).
Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності, покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 30.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 16.02.2026 заяву про забезпечення позову, яка надійшла від позивача у справі (вх. №02.3.1-02/1337/26 від 13.02.2026 року) - задоволено повністю. Вжито заходи забезпечення позову: накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "Пегас-ДН", код ЄДРПОУ - 39844741, 89626, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Ярослава Мудрого, 32, а також арешт на грошові кошти ТОВ "Пегас-ДН", код ЄДРПОУ - 39844741, що знаходяться на будь-яких рахунках відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 3 370 000.00 грн.
Ухвалою від 30.03.2026 закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до розгляду по суті на 11 травня 2026 року.
11 травня 2026 судом розглянуто справу по суті та суд здійснив перехід до стадії ухвалення судового рішення, встановивши дату та час проголошення судового рішення - 18.05.2026 року.
18.05.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Частиною 1 статті 240 ГПК України передбачено, що рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
Судом встановлено, що між сторонами спору було укладено п'ять договорів поворотної фінансової допомоги:
1) 22.05.2024 був укладений договір позики №22/05 (поворотної фінансової допомоги), згідно п. 1.1. якого позикодавець (позивач) передає позичальнику (відповідач) 1 150 000.00 грн, а останній зобов'язується її повернути в порядку, зазначеному в п. 3.1. і п. 3.2. цього договору.
Розділом 3 договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги) до 21.05.2025 року. Позика (поворотна фінансова допомога) повертається шляхом перерахування позичальником коштів з власного розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок позикодавця.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 21.05.2025, але у будь якому випадку, до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. договору).
Пунктом 6.2. договору передбачено, що умови цього договору мають обов'язкову силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням додаткової угоди.
Так, 20.05.2025 була укладена між сторонами додаткова угода №1 до договору позики, відповідно до умов якої - термін дії договору позики (поворотної фінансової допомоги) №22/05 від 22.05.2024 продовжено з 22.05.2025 по 31.12.2025 року.
Виконання позивачем умов договору позики, а саме надання ним поворотної фінансової допомоги позичальнику у розмірі 1 150 000.00 грн підтверджується зокрема платіжною інструкцією №2983 від 22.05.2024 року (а. с. 18).
2) 03.12.2024 був укладений договір позики №03/12 (поворотної фінансової допомоги), згідно п. 1.1. якого позикодавець (позивач) передає позичальнику (відповідач) 550 000.00 грн, а останній зобов'язується її повернути в порядку, зазначеному в п. 3.1. і п. 3.2. цього договору.
Розділом 3 договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги) до 02.12.2025 року. Позика (поворотна фінансова допомога) повертається шляхом перерахування позичальником коштів з власного розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок позикодавця.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 02.12.2025, але у будь якому випадку, до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. договору).
Пунктом 6.2. договору передбачено, що умови цього договору мають обов'язкову силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням додаткової угоди.
Виконання позивачем умов договору позики, а саме надання ним поворотної фінансової допомоги позичальнику у розмірі 550 000.00 грн підтверджується зокрема платіжною інструкцією №7289 від 05.12.2024 року (а. с. 19).
11 грудня 2024 року позичальник здійснив часткове повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором позики №03/12 на загальну суму 480 000.00 грн, що підтверджується зокрема платіжною інструкцією №1999 від 11.12.2024 року і платіжною інструкцією №2000 від 11.12.2024 року. Залишок по основному боргу складає - 70 000.00 грн.
3) 06.12.2024 був укладений договір позики №06/12 (поворотної фінансової допомоги), згідно п. 1.1. якого позикодавець (позивач) передає позичальнику (відповідач) 480 000.00 грн, а останній зобов'язується її повернути в порядку, зазначеному в п. 3.1. і п. 3.2. цього договору.
Розділом 3 договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги) до 10.12.2024 року. Позика (поворотна фінансова допомога) повертається шляхом перерахування позичальником коштів з власного розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок позикодавця.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 10.12.2024, але у будь якому випадку, до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. договору).
Пунктом 6.2. договору передбачено, що умови цього договору мають обов'язкову силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням додаткової угоди.
Так, 10.12.2024 була укладена між сторонами додаткова угода №1 до договору позики, відповідно до умов якої - термін дії договору позики (поворотної фінансової допомоги) №06/12 від 06.12.2024 продовжено з 11.12.2024 по 31.12.2025 року.
Виконання позивачем умов договору позики, а саме надання ним поворотної фінансової допомоги позичальнику у розмірі 480 000.00 грн підтверджується зокрема платіжною інструкцією №7342 від 06.12.2024 року (а. с. 22).
4) 18.12.2024 між сторонами спору був укладений договір позики №18/12 (поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець (позивач) передає позичальнику (відповідач) 1 350 000.00 грн, а останній зобов'язується її повернути в порядку, зазначеному в п. 3.1. і п. 3.2. цього договору.
Розділом 3 договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги) до 27.12.2024 року. Позика (поворотна фінансова допомога) повертається шляхом перерахування позичальником коштів з власного розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок позикодавця.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 27.12.2024 року, але у будь якому випадку, до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. договору).
Пунктом 6.2. договору передбачено, що умови цього договору мають обов'язкову силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням додаткової угоди.
Так, 27.12.2024 була укладена між сторонами додаткова угода №1 до договору позики, відповідно до умов якої - термін дії договору позики (поворотної фінансової допомоги) №18/12 від 18.12.2024 продовжено з 28.12.2024 по 31.12.2025 року.
Виконання позивачем умов договору позики, а саме надання ним поворотної фінансової допомоги позичальнику у розмірі 1 350 000.00 грн підтверджується зокрема платіжною інструкцією №7603 від 18.12.2024 року (а. с. 23).
20 грудня 2024 року, 13 серпня 2025 року та 06 листопада 2025 року позичальник здійснив часткове повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором позики №18/12 на загальну суму 620 000.00 грн, що підтверджується зокрема платіжною інструкцією №2039 від 20.12.2024 року, платіжною інструкцією №2040 від 20.12.2024 року, платіжною інструкцією №159 від 13.08.2025 року і платіжною інструкцією №186 від 06.11.2025 року. Залишок по основному боргу складає - 730 000.00 грн.
5) 14.01.2025 між сторонами спору був укладений договір позики №14/01 (поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець (позивач) передає позичальнику (відповідач) 1 100 000.00 грн, а останній зобов'язується її повернути в порядку, зазначеному в п. 3.1. і п. 3.2. цього договору.
Розділом 3 договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги) до 14.02.2025 року. Позика (поворотна фінансова допомога) повертається шляхом перерахування позичальником коштів з власного розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок позикодавця.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 14.02.2025 року, але у будь якому випадку, до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. договору).
Пунктом 6.2. договору передбачено, що умови цього договору мають обов'язкову силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням додаткової угоди.
Так, 14.02.2025 була укладена між сторонами додаткова угода №1 до договору позики, відповідно до умов якої - термін дії договору позики (поворотної фінансової допомоги) №14/01 від 14.01.2025 продовжено з 15.02.2025 по 31.12.2025 року.
Виконання позивачем умов договору позики, а саме надання ним поворотної фінансової допомоги позичальнику у розмірі 1 100 000.00 грн підтверджується зокрема платіжною інструкцією №8 від 14.01.2025 року (а. с. 28).
22 грудня 2025 року, 23 грудня 2025 року та 29 грудня 2025 року позичальник здійснив часткове повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором позики №14/01 на загальну суму 160 000.00 грн, що підтверджується зокрема платіжною інструкцією №22-1550793/2 від 22.12.2025 року, платіжною інструкцією №23-1551748/2 від 23.12.2024 року, платіжною інструкцією №873452786.1 від 29.12.2025 року. Залишок по основному боргу складає - 940 000.00 грн.
Відтак, з урахуванням здійснених часткових оплат у загальному розмірі 1 260 000.00 грн, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 3 370 000.00 грн, стягнення якої і стало предметом розгляду у даній справі.
Мотивувальна частина.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК).
Статтею 204 ЦКУ передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 2 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 604 ЦКУ передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ст. 615 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 651 ЦКУ передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 ЦКУ).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦКУ).
Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦКУ).
Згідно з статтею 1047 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.
Судом встановлено, що дійсно між сторонами спору було укладено п'ять договорів поворотної фінансової допомоги:
1) 22.05.2024 був укладений договір позики №22/05 (поворотної фінансової допомоги), згідно п. 1.1. якого позикодавець (позивач) передає позичальнику (відповідач) 1 150 000.00 грн, а останній зобов'язується її повернути в порядку, зазначеному в п. 3.1. і п. 3.2. цього договору.
Розділом 3 договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги) до 21.05.2025 року. Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 21.05.2025, але у будь якому випадку, до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. договору).
Так, 20.05.2025 була укладена між сторонами додаткова угода №1 до договору позики, відповідно до умов якої - термін дії договору позики (поворотної фінансової допомоги) №22/05 від 22.05.2024 продовжено з 22.05.2025 по 31.12.2025 року.
Виконання позивачем умов договору позики, а саме надання ним поворотної фінансової допомоги позичальнику у розмірі 1 150 000.00 грн підтверджується зокрема платіжною інструкцією №2983 від 22.05.2024 року (а. с. 18).
2) 03.12.2024 був укладений договір позики №03/12 (поворотної фінансової допомоги), згідно п. 1.1. якого позикодавець (позивач) передає позичальнику (відповідач) 550 000.00 грн, а останній зобов'язується її повернути в порядку, зазначеному в п. 3.1. і п. 3.2. цього договору.
Розділом 3 договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги) до 02.12.2025 року. Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 02.12.2025, але у будь якому випадку, до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. договору).
Виконання позивачем умов договору позики, а саме надання ним поворотної фінансової допомоги позичальнику у розмірі 550 000.00 грн підтверджується зокрема платіжною інструкцією №7289 від 05.12.2024 року (а. с. 19).
11 грудня 2024 року позичальник здійснив часткове повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором позики №03/12 на загальну суму 480 000.00 грн, що підтверджується зокрема платіжною інструкцією №1999 від 11.12.2024 року і платіжною інструкцією №2000 від 11.12.2024 року. Залишок по основному боргу складає - 70 000.00 грн.
3) 06.12.2024 був укладений договір позики №06/12 (поворотної фінансової допомоги), згідно п. 1.1. якого позикодавець (позивач) передає позичальнику (відповідач) 480 000.00 грн, а останній зобов'язується її повернути в порядку, зазначеному в п. 3.1. і п. 3.2. цього договору.
Розділом 3 договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги) до 10.12.2024 року. Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 10.12.2024, але у будь якому випадку, до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. договору).
Так, 10.12.2024 була укладена між сторонами додаткова угода №1 до договору позики, відповідно до умов якої - термін дії договору позики (поворотної фінансової допомоги) №06/12 від 06.12.2024 продовжено з 11.12.2024 по 31.12.2025 року.
Виконання позивачем умов договору позики, а саме надання ним поворотної фінансової допомоги позичальнику у розмірі 480 000.00 грн підтверджується зокрема платіжною інструкцією №7342 від 06.12.2024 року (а. с. 22).
4) 18.12.2024 між сторонами спору був укладений договір позики №18/12 (поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець (позивач) передає позичальнику (відповідач) 1 350 000.00 грн, а останній зобов'язується її повернути в порядку, зазначеному в п. 3.1. і п. 3.2. цього договору.
Розділом 3 договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги) до 27.12.2024 року. Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 27.12.2024 року, але у будь якому випадку, до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. договору).
Так, 27.12.2024 була укладена між сторонами додаткова угода №1 до договору позики, відповідно до умов якої - термін дії договору позики (поворотної фінансової допомоги) №18/12 від 18.12.2024 продовжено з 28.12.2024 по 31.12.2025 року.
Виконання позивачем умов договору позики, а саме надання ним поворотної фінансової допомоги позичальнику у розмірі 1 350 000.00 грн підтверджується зокрема платіжною інструкцією №7603 від 18.12.2024 року (а. с. 23).
20 грудня 2024 року, 13 серпня 2025 року та 06 листопада 2025 року позичальник здійснив часткове повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором позики №18/12 на загальну суму 620 000.00 грн, що підтверджується зокрема платіжною інструкцією №2039 від 20.12.2024 року, платіжною інструкцією №2040 від 20.12.2024 року, платіжною інструкцією №159 від 13.08.2025 року і платіжною інструкцією №186 від 06.11.2025 року. Залишок по основному боргу складає - 730 000.00 грн.
5) 14.01.2025 між сторонами спору був укладений договір позики №14/01 (поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець (позивач) передає позичальнику (відповідач) 1 100 000.00 грн, а останній зобов'язується її повернути в порядку, зазначеному в п. 3.1. і п. 3.2. цього договору.
Розділом 3 договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги) до 14.02.2025 року. Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 14.02.2025 року, але у будь якому випадку, до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. договору).
Так, 14.02.2025 була укладена між сторонами додаткова угода №1 до договору позики, відповідно до умов якої - термін дії договору позики (поворотної фінансової допомоги) №14/01 від 14.01.2025 продовжено з 15.02.2025 по 31.12.2025 року.
Виконання позивачем умов договору позики, а саме надання ним поворотної фінансової допомоги позичальнику у розмірі 1 100 000.00 грн підтверджується зокрема платіжною інструкцією №8 від 14.01.2025 року (а. с. 28).
22 грудня 2025 року, 23 грудня 2025 року та 29 грудня 2025 року позичальник здійснив часткове повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором позики №14/01 на загальну суму 160 000.00 грн, що підтверджується зокрема платіжною інструкцією №22-1550793/2 від 22.12.2025 року, платіжною інструкцією №23-1551748/2 від 23.12.2024 року, платіжною інструкцією №873452786.1 від 29.12.2025 року. Залишок по основному боргу складає - 940 000.00 грн.
Відтак, з урахуванням здійснених часткових оплат у загальному розмірі 1 260 000.00 грн, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 3 370 000.00 грн.
Наявність вказаної заборгованості підтверджується належними і допустимими доказами у справі. Відповідач власних заяв по суті справи до суду не подав, в яких би заперечував наявність непогашеного боргу; не подано відповідачем також і власного контррозрахунку позовних вимог. Суд зазначає, що матеріали справи не містять і доказів оспорювання дійсності укладених договорів позики.
Крім того, суд зазначає, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, що додатково свідчить про визнання ним суми боргу.
Відтак, суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу повністю.
Висновки суду.
Суд висновує, що належними і допустимими доказами у справі підтверджується наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем та право позикодавця на виконання зобов'язань за договором позики шляхом погашення заборгованості за отриманою позичальником позикою. Сторонами письмово було досягнуто згоди за всіма умовами договору позики (поворотної фінансової допомоги), такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, та є обов'язковим до виконання відпогоджується з розрахунками позивача і задовольняє позовні вимоги повністю шляхом стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 3 370 000.00 грн.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для повного задоволення позовних вимог позивача.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 50 550.00 грн повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-ДН", код ЄДРПОУ - 39844741, 89626, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Ярослава Мудрого, 32, на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", код ЄДРПОУ - 22572748, 33028, м. Рівне, майдан Незалежності, 3, суму основного боргу у розмірі 3 370 000.00 грн (три мільйони триста сімдесят тисяч гривень 00 копійок).
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-ДН", код ЄДРПОУ - 39844741, 89626, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Ярослава Мудрого, 32, на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", код ЄДРПОУ - 22572748, 33028, м. Рівне, майдан Незалежності, сплачений судовий збір у розмірі 50 550.00 грн (п'ятдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2025 року.
Суддя Пригуза П.Д.