ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 травня 2026 року Справа № 903/1055/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом - Сторожук А.В.
від відповідача за первісним позовом - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича на рішення Господарського суду Волинської області від 02 березня 2026 року у справі №903/1055/25 (повний текст складено 11 березня 2026 року, суддя Вороняк А.С.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля"
до фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича
про стягнення 201430,14 грн,
та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля"
про стягнення 1922987,88 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича про стягнення 201430,14 грн, з них 200000,00 грн основного боргу, 1430,14 грн - 3% річних.
Фізична особа-підприємець Грибовський Олег Вікторович звернувся до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" про стягнення 1922987,88 грн, з них 108296,94 грн реальних (прямих) збитків та 1814690,94 грн упущеної вигоди.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02 березня 2026 року у справі №903/1055/25 задоволено первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" до фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича про стягнення 201430,14 грн та відмовлено у задоволені зустрічного позову фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" про стягнення 1922987,88 грн, з них 108296,94 грн реальних (прямих) збитків та 1814690,94 грн упущеної вигоди.
Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" (вул.Бойчука,16а, с. Песець, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, 32625, код ЄДРПОУ 35469896) 201430,14 грн (двісті одну тисячу чотириста тридцять гривень 14 коп.), з них 200000,00 грн основного боргу, 1430,14 грн 3% річних та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що сплачені ТОВ "Промінь Поділля" на користь ФОП Грибовського О.В. кошти у розмірі 200 000,00 грн за своєю правовою природою є авансом (попередньою оплатою), який підлягає поверненню у зв'язку з невиконанням робіт за договором підряду №03/03-2025 від 03 березня 2025 року, незалежно від того, з вини якої сторони таке виконання не відбулося. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав на територію замовника техніку, сторони не погодили режим виконання робіт, а самі роботи у передбачений договором строк виконані не були.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ФОП Грибовського О.В. про стягнення 108296,94 грн реальних збитків та 1814690,94 грн упущеної вигоди, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. Суд зазначив, що подані рахунки не підтверджують фактичного понесення витрат саме у зв'язку з виконанням спірного договору, а розрахунок упущеної вигоди ґрунтується виключно на теоретичних припущеннях та не підтверджує реальної можливості отримання відповідного доходу.
Не погодившись з ухваленим рішенням, фізична особа-підприємець Грибовський Олег Вікторович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02 березня 2026 року у справі №903/1055/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ ПОДІЛЛЯ" відмовити повністю; зустрічний позов фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ФОП Грибовський О.В. зазначає, що місцевий господарський суд формально кваліфікував спірні 200000,00 грн як аванс та безпідставно дійшов висновку про обов'язок їх повернення незалежно від причин невиконання договору, не встановивши, яка саме сторона допустила порушення зобов'язання та чи мала місце бездіяльність замовника, що унеможливила виконання робіт.
Апелянт посилається на те, що між сторонами існували сталі господарські відносини, оскільки попередній договір підряду від 29 червня 2024 року був належним чином виконаний ФОП Грибовським О.В., а тому підрядник мав необхідний досвід, технічні можливості, персонал та ділову репутацію для виконання нового договору підряду №03/03-2025 від 03 березня 2025 року. За твердженням скаржника, предметом цього договору було виконання робіт з обприскування посівів сільськогосподарських культур на орієнтовній площі 6000 га, вартість робіт становила 302,44 грн за гектар, а строк їх виконання був визначений з 20 квітня 2025 року по 31 липня 2025 року.
Скаржник зазначає, що з метою виконання договору він неодноразово звертався до ТОВ "Промінь Поділля" з листами від 29 квітня 2025 року та 05 травня 2025 року щодо погодження строків виконання робіт, однак такі звернення були залишені без відповіді та належного реагування. На думку апелянта, саме непогодження замовником дати початку робіт, режиму їх виконання та інших організаційних питань свідчить про прострочення кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, оскільки виконання робіт за договором потребувало активної поведінки обох сторін, а не лише підрядника.
Апелянт вважає, що місцевий господарський суд не дослідив поведінку ТОВ "Промінь Поділля" у межах договірних правовідносин, не встановив, чи вчиняв замовник дії, необхідні для організації виконання договору, чи погоджував дату початку робіт, чи забезпечував можливість доступу до об'єктів виконання робіт та чи вживав заходів для фактичної реалізації договору. Скаржник наголошує, що позивач за первісним позовом не повідомляв про одностороннє розірвання договору, не заявляв про відмову від нього у передбачений законом або договором спосіб, а лише після спливу орієнтовних строків виконання робіт звернувся з вимогою про повернення коштів.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував зміну керівництва ТОВ "Промінь Поділля", яка відбулася 25 квітня 2025 року, тобто безпосередньо перед початком виконання договору. На думку скаржника, саме після зміни керівника замовник припинив комунікацію з підрядником, не погодив строки виконання робіт та фактично унеможливив виконання договору, хоча жодних дій щодо належного припинення чи зміни договірних відносин не вчиняв.
Окремо апелянт посилається на сезонний характер сільськогосподарських робіт з обприскування посівів, які залежать від агротехнічних строків, погодних умов, стадії розвитку культур та технологічних циклів. З огляду на це скаржник вважає, що втрата відповідного періоду фактично позбавила його можливості виконати роботи та отримати дохід. Крім того, апелянт зазначає, що виконання такого договору передбачало резервування матеріально-технічних ресурсів і трудових потужностей на конкретний період, а тому пасивна поведінка замовника порушила баланс інтересів сторін та створила для підрядника збитки.
Щодо зустрічного позову апелянт зазначає, що місцевий господарський суд неправильно застосував статті 22, 623 Цивільного кодексу України та безпідставно відмовив у стягненні 108296,94 грн реальних збитків і 1814690,94 грн упущеної вигоди. На думку скаржника, подані ним рахунки підтверджують витрати, пов'язані з підготовкою до виконання договору, а суд помилково обмежився висновком про те, що такі рахунки не є первинними документами, не дослідивши, чи були відповідні витрати необхідними та пов'язаними з предметом спірних правовідносин.
У частині упущеної вигоди апелянт вказує, що її розмір визначений не абстрактно, а на підставі погоджених сторонами умов договору: орієнтовної площі робіт 6000 га, вартості обприскування 7,3 доларів США за гектар та курсу НБУ 41,4313 грн за долар США, що у сукупності становить 1 814 690,94 грн. Скаржник вважає, що така сума є об'єктивним економічним показником можливого доходу підрядника за звичайних умов виконання договору, а реальність отримання цього доходу підтверджується попереднім досвідом співпраці сторін та вжитими підрядником заходами для погодження початку робіт.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02 березня 2026 року у справі №903/1055/25, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ТОВ "Промінь Поділля" та задоволення зустрічного позову ФОП Грибовського О.В. у повному обсязі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2026 року у справі №903/1055/25 залишено без руху апеляційну скаргу фізичної особи-підприємеця Грибовського Олега Вікторовича на рішення Господарського суду Волинської області від 02 березня 2026 року у справі №903/1055/25. Запропонувати скаржнику усунути протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити докази сплати судового збору у розмірі 33 705,38 грн.
13 квітня 2026 року від фізичної особи-підприємеця Грибовського Олега Вікторовича надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату №2341-2869-1387-1102 від 13 квітня 2026 року про сплату 33 705,38 грн. судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 квітня 2026 року у справі №903/1055/25 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємеця Грибовського Олега Вікторовича на рішення Господарського суду Волинської області від 02 березня 2026 року у справі №903/1055/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на 20 травня 2026 року об 10:40 год.
11 травня 2026 року від ТОВ "Промінь Поділля" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
При цьому ТОВ "Промінь Поділля" зазначає, що між сторонами склалися правовідносини за договором підряду №03/03-2025 від 03 березня 2025 року, на виконання якого товариством було перераховано ФОП Грибовському О.В. 200 000,00 грн як авансовий платіж (попередню оплату). Посилаючись на положення частини другої статті 570 ЦК України, позивач за первісним позовом вказує, що спірні кошти за своєю правовою природою є саме авансом, а не завдатком, оскільки не виконують забезпечувальної функції. Відзив містить доводи про те, що роботи за договором фактично не виконувалися, акти приймання-передачі сторонами не складалися та не підписувалися, а агротехнічні строки для проведення обприскування безповоротно минули, у зв'язку з чим подальше утримання відповідачем отриманих коштів втратило будь-яке правове та господарське підґрунтя.
Крім того, ТОВ "Промінь Поділля" заперечує доводи апеляційної скарги про наявність у ФОП Грибовського О.В. реальної готовності до виконання договору та зазначає, що останнім не подано належних доказів на підтвердження наявності у 2025 році матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для виконання робіт з обприскування посівів на площі 6000 га. Зокрема, у відзиві вказується на відсутність у матеріалах справи доказів наявності спеціалізованої техніки (обприскувачів), технічних паспортів, договорів оренди техніки, документів щодо наявності механізаторів та водіїв, внутрішніх розпорядчих документів про закріплення працівників за технікою, а також доказів закупівлі паливно-мастильних матеріалів у необхідних обсягах. На думку товариства, готовність скаржника до виконання робіт є виключно декларативною, а посилання на виконання договору у 2024 році не підтверджує наявності відповідних ресурсів у 2025 році.
Щодо вимог про стягнення упущеної вигоди ТОВ "Промінь Поділля" зазначає, що ФОП Грибовський О.В. не довів усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. Позивач за первісним позовом наголошує, що апелянтом не доведено протиправності дій товариства, наявності реальних збитків, причинного зв'язку між поведінкою замовника та неодержанням прибутку, а також вини товариства у невиконанні договору. При цьому товариство звертає увагу на те, що заявлена до стягнення сума упущеної вигоди фактично є лише теоретичним розрахунком, здійсненим виходячи із загальної вартості договору, тоді як упущена вигода повинна становити реальний чистий прибуток за вирахуванням витрат, понесення яких скаржником також не підтверджено.
У відзиві також зазначено, що сама лише зміна керівника ТОВ "Промінь Поділля" не може свідчити про протиправну поведінку товариства або бути підставою для звільнення підрядника від належного виконання своїх обов'язків. Товариство вказує, що юридична особа продовжує діяти незалежно від зміни персонального складу керівництва, а тому скаржник, стверджуючи про готовність до виконання робіт, мав підтвердити таку готовність фактичним наданням техніки та персоналу для виконання договору, а не лише листуванням щодо погодження строків виконання робіт.
Заперечуючи проти стягнення 108 296,94 грн реальних збитків, ТОВ "Промінь Поділля" зазначає, що подані ФОП Грибовським О.В. рахунки не підтверджують фактичного понесення витрат саме у зв'язку з виконанням спірного договору. Позивач за первісним позовом наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідні рахунки стосуються конкретної техніки, яка мала використовуватись для виконання робіт за договором, що така техніка фактично надавалася замовнику або що понесені витрати безпосередньо пов'язані саме із виконанням спірного договору, а не з іншою господарською діяльністю відповідача. Крім того, товариство вказує, що договір фактично не перейшов у стадію реального виконання, оскільки сторони не погодили перелік техніки, працівників та конкретні обсяги робіт, а техніка на територію замовника не надавалася.
14 травня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника фізичної особи-підприємеця Грибовського Олега Вікторовича - адвоката Юрескул Наталії Сергіївни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" - адвоката Сторожука Андрія Вікторовича надійшли заяви про участь у судовому засіданні у справі №903/1055/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 травня 2026 року у справі №903/1055/25 вказані заяви задоволено.
В судовому засіданні 20 травня 2026 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача за первісним позовом повністю підтримав вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Попередньо представнику відповідача було задоволено клопотання про здійснення участі в судовому засіданні 20 травня 2026 року в режимі відеоконференції. Водночас на запрошення секретаря судового засідання, представник відповідача не під'єднався до судового засідання, повідомивши в телефонному режимі, що бере участь в іншій справі. Колегія суду вважає, що факт зайнятості адвоката в іншому процесі не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Враховуючи, що явка сторін обов'язковою не визнавалася, відповідач є заявником апеляційної скарги, в якій виклав підстави та обставини незгоди з рішенням суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу в межах її доводів, колегія вважала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без присутності представника відповідача за первісним позовом. Клопотання про відкладення розгляду справи представником відповідача не заявлялося.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Грибовським Олегом Вікторовичем (підрядник) було укладено договір підряду № 03/03-2025 (далі - договір), згідно з умовами якого підрядник зобов'язується з використанням наявної у нього сільськогосподарської та/або іншої техніки виконати для замовника роботи, визначені у пункті 1.2 даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи підрядника (пункт 1.1 договору).
Згідно пункту 1.2 договору підрядник виконує замовнику наступні роботи: обприскування посівів сільськогосподарських культур на паливно-мастильних матеріалах замовника.
Пунктом 1.3 договору визначено, що роботи надаються на землях, що перебувають у власності або користуванні замовника, площею (орієнтовно) 6000 га на території Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Відповідно до пункту 1.4 договору строки виконання робіт (орієнтовно) - з 20 квітня 2025 року по 31 липня 2025 року. Режим роботи підрядник погоджує з замовником, при цьому дотримуючись строків виконання робіт, встановлених цим договором.
Згідно пункту 1.5 договору підрядник виконує роботи із застосуванням сільськогосподарської та/або іншої техніки (машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу) (далі - "Техніка"). Перелік такої техніки із зазначенням марки, реєстраційного номера, номеру кузова, а також перелік працівників підрядника, що будуть управляти зазначеною технікою (прізвище, ім'я, по батькові та податковий (ідентифікаційний) номер) визначаються у додатку №1 до договору, що є його невід'ємною частиною. Техніка повинна бути технічно справна та обладнана всіма необхідними засобами для пожежогасіння відповідно до протипожежних норм та правил. Підрядник гарантує, що має усі права на використання зазначеної техніки відповідно до цілей цього договору та ці права жодним чином не обмежені.
Загальна вартість робіт за даним договором становить 1814690,94 грн, остаточно визначається на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт з урахуванням фактично наданих підрядником робіт та курсом НБУ на дату складання акту. Вартість робіт включає всі можливі витрати, необхідні для надання підрядником робіт за цим договором (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 2.4 договору оплата робіт підрядника здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 10 (десяти) банківських днів після дати підписання акту.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2025 року (включно), а у разі його неповного виконання хоча б однією із сторін - до моменту повного виконання.
Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печаткою товариства без будь яких зауважень.
03 березня 2025 року між сторонами підписано додаток №1 до договору підряду №03/03-2025, який відповідно до пункту 1.5 договору є його невід'ємною частиною. У вказаному додатку відсутні відомості щодо марки, реєстраційного номера та інших ідентифікуючих ознак техніки, яка мала використовуватись при виконанні робіт, а також не зазначено прізвищ, імен та по батькові водіїв, механізаторів чи інших членів екіпажу, які повинні були здійснювати управління відповідною технікою.
07 квітня 2025 року ФОП Грибовський О.В. звернувся до директора ТОВ "Промінь Поділля" Тимошенка В.П. із заявою, у якій повідомив, що техніка, яка мала використовуватись для виконання робіт за договором підряду на виконання робіт самохідними обприскувачами на сезон 2025 року, повністю обслужена, оснащена всім необхідним для початку робіт та пройшла огляд інженерною службою замовника. У зв'язку із належним виконанням підрядником своїх договірних обов'язків та з огляду на значну ціну договору, заявник просив здійснити передоплату у розмірі 200 000,00 грн до початку фактичного виконання робіт.
15 квітня 2025 року ТОВ "Промінь Поділля" оформило платіжне доручення №2375, відповідно до якого перерахувало ФОП Грибовському О.В. 200 000,00 грн. У призначенні платежу зазначено: "Передоплата по договору №03/03-2025 від 03.03.2025 року. Без ПДВ".
28 липня 2025 року ТОВ "Промінь Поділля" направило ФОП Грибовському О.В. письмову вимогу про повернення передоплати. У зазначеній вимозі товариство посилалось на укладений між сторонами договір підряду №03/03-2025 від 03 березня 2025 року щодо обприскування посівів сільськогосподарських культур на орієнтовній площі 6000 га, зазначало про здійснення передоплати у розмірі 200 000,00 грн на підставі усного звернення підрядника та вказувало, що оплата робіт відповідно до пункту 2.4 договору мала здійснюватися після фактичного виконання робіт та підписання акту приймання-передачі. Також у вимозі зазначено, що станом на дату її направлення роботи за договором не виконані, акти виконаних робіт відсутні, а тому сплачені кошти товариство розцінює як аванс та вимагає повернути їх протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги.
28 жовтня 2025 року ФОП Грибовський О.В. направив ТОВ "Промінь Поділля" письмову вимогу №30-07/1 щодо порушення умов договору підряду №03/03-2025 від 03 березня 2025 року.
У вказаній вимозі ФОП Грибовський О.В. зазначив, що відповідно до пункту 3.2 договору замовник зобов'язаний своєчасно приймати та оплачувати виконані роботи, а 29 квітня 2025 року та повторно 05 травня 2025 року ФОП Грибовським О.В. направлялись листи щодо погодження дати виконання робіт, однак відповіді отримано не було. У зв'язку з цим ФОП Грибовський О.В. вказував, що замовником не вчинено жодних дій щодо погодження дати виконання робіт або прийняття їх результатів, що, на його думку, є порушенням умов договору та положень статей 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України.
Також у вимозі зазначено, що у зв'язку з неприйняттям виконаних робіт та відмовою від виконання умов договору підрядником понесено фінансові втрати, зокрема витрати на підготовку техніки, оренду техніки, оплату праці персоналу та придбання необхідних матеріалів.
У листі наведено розрахунок збитків, відповідно до якого: прямі збитки, понесені внаслідок порушення зобов'язань, становлять 1 200 000,00 грн; упущена вигода (очікуваний прибуток) - 1 614 690,94 грн; фактичні витрати, пов'язані з підготовкою та частковим виконанням зобов'язань, - 250 000,00 грн. Загальна сума заявлених вимог визначена у розмірі 3 064 690,94 грн.
У зв'язку з наведеним ФОП Грибовський О.В. вимагав у добровільному порядку сплатити вказану суму збитків протягом 10 календарних днів з дати отримання вимоги, а також повідомив про намір звернутися до суду у разі невиконання зазначених вимог.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний документ був підписаний ФОП Грибовським О.В. в електронній формі із використанням кваліфікованого електронного підпису через сервіс "Вчасно". Згідно з відомостями сервісу документ відправлено 28 жовтня 2025 року о 15:41, отримано ТОВ "Промінь Поділля" о 15:41 та переглянуто адресатом о 15:56 того ж дня.
В матеріалах справи також містяться рахунки на оплату, виставлені на ім'я ФОП Грибовського О.В., зокрема: рахунок на оплату по замовленню №104 від 15 квітня 2025 року, виставлений ТОВ "Приват Запчастина", на суму 6400,00 грн за газові амортизатори; рахунок на оплату по замовленню №123 від 23 квітня 2025 року, виставлений ТОВ "Приват Запчастина", на суму 27608,26 грн за розпилювачі ID 120-04 інжекторні (пластик) та кришки байонетні уніфіковані; рахунок на оплату по замовленню №94 від 14 квітня 2025 року, виставлений ТОВ "Приват Запчастина", на суму 14638,68 грн за фільтри, корпус форсунки, розпилювачі та кільця; рахунок на оплату №15 від 21 квітня 2025 року, виставлений ФОП Носіковим С.О., на суму 59650,00 грн за налаштування підписки SUBSCRIPTION, TERRASTAR-C PRO, 3 MONTHS.
Крім того, у матеріалах справи наявний лист ФОП Грибовського О.В. №29-04/1 від 29 квітня 2025 року, адресований ТОВ "Промінь Поділля", у якому підрядник просив погодити проведення робіт 01 травня 2025 року або повідомити іншу дату та час проведення робіт відповідно до умов договору підряду №03/03-2025 від 03 березня 2025 року.
Також у справі міститься повторний лист ФОП Грибовського О.В. №05-05/1 від 05 травня 2025 року, у якому зазначено, що станом на 05 травня 2025 року замовником не погоджено дату проведення робіт за договором. У листі підрядник посилався на положення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, вказував на обов'язок замовника своєчасно прийняти роботи, а також зазначав, що зволікання із погодженням строків виконання робіт спричиняє збитки, вимушений простій техніки та працівників. У зв'язку з цим ФОП Грибовський О.В. просив невідкладно повідомити дату проведення робіт та попереджав про можливість застосування відповідних санкцій у разі односторонньої відмови від виконання умов договору.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо вимоги за первісним позовом про стягнення 200000,00 грн основного боргу, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
З огляду на зміст укладеного між сторонами договору №03/03-2025 від 03 березня 2025 року, відповідно до якого ФОП Грибовський О.В. зобов'язувався на власний ризик виконати роботи з обприскування посівів сільськогосподарських культур із застосуванням власної техніки, а ТОВ "Промінь Поділля" - прийняти та оплатити результат таких робіт, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до пункту 2.4 договору підряду №03/03-2025 від 03 березня 2025 року оплата виконаних робіт мала здійснюватися замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. При цьому умовами договору не передбачено положень щодо завдатку або іншого способу забезпечення виконання зобов'язань.
Згідно зі статтею 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За змістом наведених норм завдаток, на відміну від авансу, виконує не лише платіжну, а й забезпечувальну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
Водночас аванс (попередня оплата) є грошовою сумою, що перераховується у рахунок майбутніх розрахунків за роботи, які мають бути виконані, та не має забезпечувального характеру. Тому незалежно від того, яка зі сторін відповідальна за невиконання зобов'язання, особа, яка отримала аванс, зобов'язана повернути його у разі невиконання договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19 та постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі №545/1272/22-ц.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07 квітня 2025 року ФОП Грибовський О.В. звернувся до ТОВ "Промінь Поділля" із заявою про здійснення передоплати у розмірі 200000,00 грн до початку фактичного виконання робіт, посилаючись на готовність техніки та необхідність виконання договору.
На виконання вказаного звернення ТОВ "Промінь Поділля" згідно з платіжним дорученням №2375 від 15 квітня 2025 року перерахувало ФОП Грибовському О.В. 200000,00 грн, при цьому у призначенні платежу зазначено: "Передоплата по договору №03/03-2025 від 03 березня 2025 року. Без ПДВ".
Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частин 2 - 5 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16 вересня 2022 року у справі №913/703/20 зазначив, що одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 та статті 509 Цивільного кодексу України. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №910/7981/17, від 18 листопада 2019 року у справі №910/16750/18.
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 1.4 договору строки виконання робіт були визначені сторонами орієнтовно з 20 квітня 2025 року по 31 липня 2025 року. Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що у вказаний період роботи за договором фактично не виконувалися, акти приймання-передачі виконаних робіт сторонами не складались та не підписувались, а передбачений договором агротехнічний період проведення робіт сплинув.
За таких обставин спірна сума попередньої оплати втратила своє функціональне призначення як платежу у рахунок майбутнього виконання робіт, оскільки роботи, для виконання яких така оплата здійснювалася, фактично виконані не були, а передбачений договором період їх проведення сплинув.
28 липня 2025 року ТОВ "Промінь Поділля" звернулося до ФОП Грибовського О.В. із письмовою вимогою про повернення передоплати у розмірі 200000,00 грн, посилаючись на те, що роботи за договором фактично не виконані, акти приймання-передачі виконаних робіт сторонами не підписувались, а передбачені договором строки виконання робіт сплинули. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем підтверджується факт отримання такої вимоги.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо наявності прострочення кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України. Сам факт направлення ФОП Грибовським О.В. листів щодо погодження дати виконання робіт не свідчить про виникнення прострочення з боку замовника, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання підрядником власних первинних обов'язків за договором, зокрема щодо фактичного надання техніки на територію замовника та погодження її переліку разом із працівниками відповідно до пункту 1.5 договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19 виснувала, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, або за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у ФОП Грибовського О.В. виник обов'язок щодо повернення ТОВ "Промінь Поділля" отриманої попередньої оплати у розмірі 200000,00 грн, а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №922/1778/24.
Щодо вимоги за первісним позовом про стягнення 1430,14 грн 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 8.9 договору сторони передбачили, що підписуючи цей Договір Сторони також погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього Договору, в тому числі при складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України. Сторони погодили, що Договір, додаткові угоди до цього Договору, додатки, специфікації, які є невід'ємною частиною цього Договору, а також первинні документи на виконання цього Договору можуть складатися Сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. При складанні таких документів у електронному вигляді та підписанні їх з використанням кваліфікованого електронного підпису застосовуються кваліфіковані електронні печатки Сторін (за наявності). Сторони погодили, що застосування електронного документообігу відбувається із застосуванням онлайн-сервісу документообігу Вчасно (Сервіс) - програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу, призначеної для автоматизації процесів електронного документообігу між Сторонами цього Договору, що передбачає підписання, надсилання, отримання та зберігання електронних документів онлайн за посиланням - https://vchasno.ua (надалі - оператор (посередник) системи електронного документообігу). Електронний документ вважається одержаним його адресатом з часу та дати надходження авторові повідомлення в електронній формі від оператора (посередника) системи електронного документообігу повідомлення про відправлення документу адресату.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що обов'язок негайного повернення попередньої оплати умовами договору або актами цивільного законодавства не передбачений. Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник зобов'язаний виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Як встановлено матеріалами справи, ТОВ "Промінь Поділля" листом №385 від 28 липня 2025 року звернулося до ФОП Грибовського О.В. з вимогою про повернення передоплати у розмірі 200000,00 грн протягом семи календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги. Факт отримання відповідачем зазначеної вимоги 28 липня 2025 року о 14:46 год підтверджується наявною у матеріалах справи відміткою про її вручення.
Таким чином, відповідач повинен був виконати обов'язок щодо повернення спірних коштів до 04 серпня 2025 року включно, а тому прострочення виконання грошового зобов'язання розпочалося з 05 серпня 2025 року.
У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо повернення попередньої оплати у розмірі 200000,00 грн позивач, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення 1430,14 грн трьох процентів річних за період з 05 серпня 2025 року по 31 жовтня 2025 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у межах заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що такий розрахунок здійснений правильно, є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 1430,14 грн 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог по зустрічному позову про стягнення 108296,94 грн реальних (прямих) збитків та 1814690,94 грн упущеної вигоди, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
У статті 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Водночас потерпіла особа має довести наявність та розмір збитків.
Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 623 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, що виникає з договору, передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
При цьому неодержаний прибуток (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаного прибутку (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що цей прибуток (вигода) не є абстрактним, а міг би бути ним реально отримано при належному виконанні зобов'язання.
Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного прибутку.
Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення.
Аналогічна правова позиція щодо критеріїв визначення та доведення упущеної вигоди неодноразово та послідовно викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 13 грудня 2018 року у справі №923/700/17, від 11 листопада 2019 року у справі №904/7601/17, від 12 листопада 2019 року у справі №910/9278/18, від 12 серпня 2020 року у справі №910/15883/14, від 27 серпня 2019 року у справі №910/9095/18 та від 26 лютого 2020 року у справі №914/263/19.
У постанові від 28 липня 2022 року у справі №911/51/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків за порушення договірних зобов'язань необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, а також вини боржника.
Відсутність хоча б одного з наведених елементів виключає можливість кваліфікації поведінки особи як правопорушення та, відповідно, застосування до неї цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що обов'язковим елементом доказування є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. При цьому необхідним є доведення того, що саме протиправна дія або бездіяльність заподіювача збитків стала безпосередньою причиною їх виникнення, а самі збитки є прямим наслідком такої поведінки.
Наявність лише опосередкованого зв'язку між поведінкою особи та негативними наслідками не утворює юридично значимого причинного зв'язку, необхідного для покладення відповідальності.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести факт наявності збитків, протиправність поведінки заподіювача та причинний зв'язок між такою поведінкою і заявленими збитками. Водночас вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується, а тому саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини.
Схожі за змістом правові висновки щодо необхідності встановлення усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а також щодо обов'язку доведення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі №911/682/21 (пункт 8.51), від 25 січня 2024 року у справі №910/899/23 (пункти 61-69), від 25 жовтня 2024 року у справі №915/546/21 (пункти 89- 91, 96, 100) та від 14 листопада 2024 року у справі №910/17582/23 (пункти 78- 82)
У пунктах 5.18 - 5.19 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №902/439/21 викладено правовий висновок про те, що додаткові витрати як складова збитків виникають у процесі вжиття потерпілою стороною заходів, спрямованих на захист порушених прав, та можуть бути відшкодовані на загальних підставах.
Разом з тим Верховний Суд звернув увагу, що відшкодуванню підлягають виключно фактично понесені витрати, а не ті, які можуть виникнути у майбутньому. Крім того, такими витратами можуть вважатися лише витрати, здійснені стороною в розрахунку на належне виконання договору або з метою запобігання збиткам чи їх зменшення.
Також Верховний Суд зазначив, що якщо відповідні заходи спрямовані на запобігання збиткам або їх мінімізацію, витрати на їх реалізацію не повинні перевищувати розміру самих збитків, а у протилежному випадку відшкодуванню підлягають лише у межах фактично завданих збитків.
Отже, заявляючи до стягнення збитки, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 Цивільного кодексу України, (упущена вигода/реальні збитки).
Фізична особа-підприємець Грибовський О.В. на обґрунтування завданих реальних збитків стверджує, що вони реально понесені підрядником, здійснені безпосередньо для підготовки робіт, передбачених договором, були необхідними та обов'язковими для належного виконання договору, фактично стали марними витратами, оскільки через протиправну бездіяльність замовника роботи виконані не були.
На підтвердження реальних збитків позивач за зустрічним позовом долучив до матеріалів справи: рахунок на оплату за замовленням №123 від 23 квітня 2025 року на загальну суму 27608,26 грн; рахунок на оплату за замовленням №94 від 14 квітня 2025 року на загальну суму 14638,68 грн; рахунок на оплату за замовленням №104 від 15 квітня 2025 року на загальну суму 6400,00 грн; рахунок на оплату №15 від 21 квітня 2025 року на загальну суму 59650,00 грн, тобто на рахунки на загальну суму 108296,94 грн.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, подані позивачем за зустрічним позовом рахунки за своєю правовою природою не є первинними документами у розумінні законодавства про бухгалтерський облік, а лише містять інформацію щодо вартості товару чи послуг та платіжні реквізити для здійснення оплати. Самі по собі такі документи не підтверджують факту здійснення господарської операції, придбання відповідного товару, понесення витрат чи їх оплати.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що зазначені рахунки стосуються саме техніки, яка повинна була використовуватись для виконання робіт за договором №03/03-2025 від 03 березня 2025 року, зокрема відсутні відомості про реєстраційні номери, ідентифікаційні ознаки техніки, документи щодо її фактичного залучення до виконання робіт або передачі на територію замовника.
Також позивачем за зустрічним позовом не доведено, що вказані витрати безпосередньо пов'язані саме із виконанням спірного договору, а не здійснювались у межах іншої господарської діяльності ФОП Грибовського О.В., з урахуванням характеру останньої.
Окрім цього, матеріали справи не містять доказів фактичної сплати відповідних сум, а також доказів того, що такі витрати позивач за зустрічним позовом неминуче повинен понести саме з метою відновлення порушеного права.
Таким чином, ФОП Грибовський О.В. не доведено належними та допустимими доказами ані факту понесення реальних збитків, ані їх розміру, ані існування безпосереднього причинного зв'язку між заявленими витратами та невиконанням спірного договору, що виключає можливість кваліфікувати заявлену суму як реальні збитки у розумінні статей 22, 623 Цивільного кодексу України.
Щодо заявлених ФОП Грибовським О.В. вимог про стягнення упущеної вигоди колегія суддів зазначає наступне.
Позивач за зустрічним позовом на обґрунтування упущеної вигоди стверджує, що наявний чіткий алгоритм розрахунку договірної винагороди, визначена площа та строки виконання робіт, фактичне перерахування 200000,00 грн попередньої оплати самим позивачем за первісним позовом, подальше ігнорування ним звернень підрядника щодо погодження дати виконання робіт свідчать про те, що упущена вигода підрядника є не лише прогнозованою, а й економічно та юридично підтвердженою та підлягає відшкодуванню у розмірі 1814690,94 грн у порядку статті 22 Цивільного кодексу України.
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Під неодержаним доходом (упущеною вигодою) розуміється рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим (суб'єктом господарювання) грошових сум (чи інших цінностей), якби інший учасник відносин не допустив правопорушення.
За змістом вказаних положень Цивільного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи майновим інтересам. Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка контрагента; факт завдання збитків; розмір збитків; причинний зв'язок; вина.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Розрахунок упущеної вигоди має враховувати: звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); розумні витрати; компенсаційність відшкодування збитків. Доведення наявності збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розміру здійснюється із застосуванням стандарту вірогідності доказів.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
Позивач також має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2025 року у справі №909/496/24 сформульовано правовий висновок щодо критеріїв реальності отримання доходу при заявленні вимог про відшкодування упущеної вигоди. Верховний Суд зазначив, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При цьому відповідні вимоги мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними розрахунками та доказами реальної можливості отримання позивачем таких доходів. Наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є достатньою підставою для його стягнення.
Надаючи оцінку доводам ФОП Грибовського О.В. щодо наявності упущеної вигоди, колегія суддів встановила, що розрахунок заявленої до стягнення суми у розмірі 1814690,94 грн фактично здійснений шляхом арифметичного множення орієнтовної площі виконання робіт (6000 га) на погоджену сторонами вартість обприскування одного гектара у доларах США та курс іноземної валюти на відповідну дату: 6000 га Ч 7,3 дол. США/га Ч 41,4313 грн/дол. США.
Таким чином, заявлений розрахунок ґрунтується виключно на математичному визначенні загальної вартості договору та фактично відображає лише теоретичну можливість отримання доходу, виходячи з максимально орієнтовного обсягу робіт, передбаченого договором.
Крім того, сам договір не передбачає гарантованого виконання робіт на площі саме 6000 га, оскільки зазначений показник сторонами визначено як орієнтовний, а остаточний обсяг робіт мав визначатися під час фактичного виконання договору. За таких умов розрахунок упущеної вигоди, здійснений виходячи із максимальної орієнтовної площі, не підтверджує реальності отримання заявленого доходу.
Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у 2025 році ФОП Грибовський О.В. мав реальну можливість виконати роботи у заявленому обсязі та отримати відповідний дохід. Зокрема, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів наявності у нього необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів, а саме спеціалізованої сільськогосподарської техніки, працівників, які повинні були бути залучені до виконання робіт, їх кваліфікації, а також інших доказів, що підтверджували б фактичну готовність до виконання договору.
Крім того, ФОП Грибовський О.В. не надано доказів того, що протягом передбаченого договором орієнтовного строку виконання робіт з 20 квітня 2025 року по 31 липня 2025 року ним не здійснювалась аналогічна господарська діяльність щодо інших замовників та не надавались послуги з обприскування сільськогосподарських культур іншим особам.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що наведений позивачем за зустрічним позовом розрахунок не підтверджує реальності отримання заявленого доходу, а ґрунтується виключно на припущеннях та прогнозних розрахунках.
Крім того, суд бере до уваги поведінку позивача за зустрічним позовом щодо виконання умов договору підряду №03/03-2025. Зокрема, позивачем не було вчинено передбачених договором дій, необхідних для початку виконання робіт, а саме - сторонами не підписано Додаток №1 до договору, який визначає перелік працівників і техніки, що мають використовуватись під час виконання робіт. Водночас відповідно до пункту 1.5 договору обов'язок із забезпечення працівників та техніки покладається саме на підрядника. На переконання суду, зазначені обставини свідчать про відсутність з боку позивача за зустрічним позовом реальних дій, спрямованих на виконання договору та отримання оплати, яку в межах цього позову він заявляє як упущену вигоду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі №127/16524/16-ц (провадження №61-22106св18) зазначено, що тягар доведення наявності та обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, а неправомірні дії відповідача були єдиною та достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Верховний Суд також звернув увагу, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані та підтверджені конкретними розрахунками і доказами реальної можливості отримання відповідних доходів, а не ґрунтуватися виключно на припущеннях чи прогнозах.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що ФОП Грибовський О.В. не доведено належними та допустимими доказами ані реальності отримання заявленого доходу, ані наявності порушення з боку замовника як єдиної та достатньої причини його неодержання, ані існування безпосереднього причинного зв'язку між поведінкою ТОВ "Промінь Поділля" та заявленою упущеною вигодою.
Колегія суддів враховує, що ФОП Грибовським О.В. дійсно вживалися заходи щодо погодження дати проведення робіт, що підтверджується листами від 29 квітня 2025 року та від 05 травня 2025 року, факт отримання яких представником ТОВ "Промінь Поділля" не заперечувався.
Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що сторонами у порядку пункту 1.4 договору було погоджено конкретну дату проведення робіт, режим їх виконання, а також перелік працівників та техніки, які мали бути залучені до виконання договірних зобов'язань. При цьому, як вже зазначалося вище, позивачем за зустрічним позовом до початку виконання робіт не було надано техніку на територію замовника, як це прямо передбачено умовами договору.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ФОП Грибовським О.В. не доведено належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
Зокрема, позивачем за зустрічним позовом не доведено факту реального понесення збитків, реальності отримання заявленого доходу, причинного зв'язку між діями ТОВ "Промінь Поділля" та заявленими збитками, а також того, що саме поведінка відповідача за зустрічним позовом була єдиною та достатньою причиною їх виникнення.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову в частині стягнення як реальних збитків, так і збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Волинської області від 02 березня 2026 року у справі №903/1055/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича на рішення Господарського суду Волинської області від 02 березня 2026 року у справі №903/1055/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 02 березня 2026 року у справі №903/1055/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №903/1055/25 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "25" травня 2026 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.