вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" травня 2026 р. Справа№ 911/3324/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Черниша Ігоря Анатолійовича на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2026
у справі №911/3324/25 (суддя - Саванчук С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»
до Фізичної особи-підприємця Черниша Ігоря Анатолійовича
про стягнення заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Черниша Ігоря Анатолійовича про стягнення заборгованості у загальному розмірі 52116,44 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 12000 грн, сума прострочених платежів по процентах у розмірі 38316,44 грн та сума прострочених платежів за комісією у розмірі 1800 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором №349193-КС-001 від 29.09.2023 в частині повернення кредитних коштів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2025 відкрито провадження у справі №911/3324/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2026 у справі №911/3324/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Черниш Ігор Анатолійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмови в задоволенні позову.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Основні аргументи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- відповідач не отримував від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» оригіналу кредитного договору та не був знайомий з його змістом, відтак не погоджував умови договору, в тому числі щодо розміру процентної ставки за користування кредитом;
- розрахунок боргу, що наданий кредитором не може слугувати доказом наявності заборгованості, оскільки зроблений позивачем у своїх інтересах;
- положення кредитного договору щодо сплати комісії позичальником є нікчемними відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», що узгоджується із висновками наведеними Верховним Судом в постанові від 10.01.2024 у справі №727/5461/23, від 09.10.2024 у справі №582/202/22.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 апеляційну скаргу у справі №911/3324/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Черниша Ігоря Анатолійовича на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2026 у справі №911/3324/25, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
23.04.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів скарги, вказуючи наступне:
- спірний правочин укладено між сторонами шляхом процедури прийняття пропозиції, яка вчиняється акцептуванням позичальником оферти кредитодавця шляхом використання одноразового пароля ідентифікатора, що вказує на укладеність договору;
- матеріалами справи підтверджується існування кредитних взаємовідносин між сторонами, а також факт перерахування грошових коштів;
- Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати комісію за надання кредиту.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», як кредитодавцем, та Фізичною особою - підприємцем Чернишем Ігорем Анатолійовичем, як позичальником, укладено договір №349193-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за змістом п. 1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 12000 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Стандартна процента ставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процента ставка за кредитом: в день 1,15012500, фіксована. Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 1800 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 12000 грн. Термін дії договору - до 15.03.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 31200 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
За змістом п. 2 кредитного договору, протягом строку (терміну) кредитування процента ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у пункті 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в пункті 3 договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в пункті 3 договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3 до договору, та до закінчення терміну дії договору. У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору (п. 2.2 договору).
Пунктом 3 кредитного договору встановлено графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору та який передбачає 12 платежів в рівних частинах в сумі 31200 грн у період з 13.10.2023 до 15.03.2024.
Згідно з п. 5 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 8 договору).
Позивач стверджує, що 29.09.2023 на виконання кредитного договору надав відповідачу кредитні кошти в сумі 12000 грн шляхом їх перерахування на номер банківської картки позичальника № НОМЕР_1 (який вказаний позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), на підтвердження чого долучив до матеріалів справи довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід».
Відповідно до інформації, наданої Акціонерним товариством «Приватбанк» на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 14.11.2025, банківська картка № НОМЕР_1 випускалась на ім'я Черниша Ігоря Анатолійовича.
Таким чином позивач стверджує, що належним чином виконав зобов'язання за договором про надання кредиту №349193-КС-001 та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 12000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яка вказана позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).
Проте, відповідач свої зобов'язання за договором №349193-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
За твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту №349193-КС-001 від 29.09.2023 в частині повернення кредитних коштів у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 52116,44 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12000 грн, суми прострочених платежів по процентах - 38316,44 грн, суми прострочених платежів за комісією - 1800 грн.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду із позовом у даній справі.
Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції відзиву на позовну заяву не подав та не виклав своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що скаржник у апеляційній скарзі не заперечує надання йому кредитних коштів, натомість заперечує щодо погодження умов договору (з огляду на ненадання йому примірника договору), нарахування йому комісії за надання кредиту та вважає умову договору щодо нарахування такої комісії нікчемною.
Із приводу зазначених тверджень скаржника, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін; у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
У матеріалах справи наявні Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затверджені наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізпозика» від 27.06.2022 №13-ОД (далі - Правила про надання грошових коштів у кредит), які визначають порядок і умови надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізпозика» кредитів, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення і належного виконання умов договору (як визначено в пункті 1.4.3 Правил), а також регулюють відносини, що виникають між кредитодавцем і фізичною особою-підприємцем, які є сторонами договору.
Відповідно до п. 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
Позичальник може відмовитись від укладення договору (акцепту оферти) шляхом вибору відповідних опцій в особистому кабінеті. У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (п. п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2023 Фізична особа-підприємець Черниш Ігор Анатолійович (клієнт) через веб-сайт кредитодавця (позивача), використовуючи номер телефону, ідентифікувався в інформаційно-телекомунікаційній системі та зайшов в особистий кабінет та з особистого кабінету через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав заявку на отримання кредиту.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (кредитодавець) 29.09.2023 направило Фізичній особі-підприємцю Чернишу Ігорю Анатолійовичу пропозицію (оферту) укласти договір №349193-КС-001 про надання кредиту.
Відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю.
29.09.2023 Фізична особа-підприємець Черниш Ігор Анатолійович прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №349193-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора UA8263 (направленого позичальнику на номер телефону, вказаного позичальником в заявці) електронного СМС-повідомлення.
Наявний у матеріалах справи договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA8263 29.09.2023 17:12:43».
Вчинення таких дій з ідентифікацією особи позичальника за ПІБ, номером телефону, прив'язаним до банківської картки, та e-mail вказують на укладення електронного договору, підписаного електронним підписом одноразового ідентифікатора.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи візуальну форму послідовності дій клієнта фізичної особи-підприємця Черниша Ігоря Анатолійовича (РНОКПП - НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та товариства (Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізпозика») щодо укладення електронного договору про надання кредиту №349193-КС-001 від 29.09.2023 в інформаційно-комунікаційній системі товариства на сайті www.my.bizpozyka.com.
Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію», а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення між Фізичною особою-підприємцем Чернишом Ігорем Анатолійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» договору про надання кредиту №349193-КС-001 від 29.09.2023, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.
Судова колегія зазначає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
З огляду на викладене є неспроможними твердження відповідача про непогодження ним умов договору, з підстав не отримання оригіналу кредитного договору, позаяк оферта, яку акцептував позичальник (як і сам договір), містила в собі інформацію про суму кредиту, відсотки, які мають нараховуватись за ним, комісію, строки кредитування, графік платежів із роз'ясненням сум таких платежів, а також загальну вартість кредиту для споживача та іншу інформацію щодо кредитування. При цьому, в особистому кабінеті клієнта було розміщено підписаний договір та Правила кредитування, які доступні для відповідача цілодобово.
Окрім викладеного колегія суддів також зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2- 383/2010).
Відповідачем ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного перегляду даної справи не було надано будь-яких доказів на спростування тих обставин, що кредитний договір відповідачем не укладався, хоча саме відповідач в такому випадку повинен був довести факт неукладення кредитного договору і саме на нього у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України покладено тягар доказування відсутності укладення кредитного договору, що відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання з видачі відповідачу кредитних коштів у відповідності до п. 1 кредитного договору.
Так, 29.09.2023 позивач, на виконання умов кредитного договору, надав відповідачу кредитні кошти в сумі 12000 грн, шляхом їх перерахування на номер банківської картки позичальника № НОМЕР_1 (який вказаний позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.
Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
За умовами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 1 кредитного договору сторонами погоджено наступне: Строк кредиту: 24 тижнів. Стандартна процента ставка: в день 2,00000000, фіксована. Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 1800 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 12000 грн. Термін дії договору - до 15.03.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 31200 грн.
Згідно з графіком платежів наведеним в п. 3 договору, сторони домовились про те, що повернення кредиту, сплата процентів та комісії відбувається шляхом сплати відповідачем кожні 14 днів, з кінцевою датою повернення - 15.03.2024.
Таким чином, останнім днем для повернення відповідачем кредитних коштів позивачу, відповідно до графіку платежів та умов кредитного договору, є 15.03.2024.
Отже, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором є таким, що настав.
За змістом п. 2.2 кредитного договору у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в пункті 3 договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3 до договору, та до закінчення терміну дії договору.
За твердженнями скаржника, наданий позивачем розрахунок боргу є необґрунтованим.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості колегія суддів встановила, що він є арифметично вірним.
Так, при нарахуванні процентів за користування кредитом позивачем враховано умови договору (п. п. 1, 2, 2.2, 3) та здійснено нарахування процентів за зниженою ставкою до 13.10.2023 (перший платіж згідно графіку), а з 21.10.2023 (8 календарний день від дня простроченого платежу) по 15.03.2024 (закінчення терміну дії договору) - за стандартною процентною ставкою. Сума прострочених платежів по процентах становить 38316,44 грн.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що відповідач не надав контррозрахунку проти заявлених до стягнення з нього процентів за користуванням кредиту.
Стосовно доводів апеляційної скарги про нікчемність положень кредитного договору в частині сплати комісії, слід відмітити наступне.
Відповідно до п. 2.6 Правил про надання грошових коштів у кредит до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Згідно з п. 4.3.1.3 Правил про надання грошових коштів у кредит, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії та комісії за зміну умов договору, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором.
Нарахування комісії здійснюється в момент укладення договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів (п. 5.3 Правил).
Як зазначено вище, за умовами договору сторони дійшли згоди, що за надання кредиту передбачена сплата комісії в розмірі 1800 грн (п. 1 договору). Тобто, в договорі вказано за які саме послуги позивач встановив комісію.
За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касового обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, чинним законодавством передбачено право кредитодавця встановлювати комісію «за надання кредиту». Саме за надання кредиту встановлювалась комісія в спірному договорі, що спростовує наведені вище твердження апелянта.
Також є безпідставними покликання скаржника на висновки наведені Верховним Судом в постанові від 10.01.2024 у справі №727/5461/23, від 09.10.2024 у справі №582/202/22 (чим скаржник доводить, що умови правочину стосовно включення комісії за надання кредиту є нікчемними в силу закону).
Так, Верховний Суд у постанові від 09.10.2024 у справі №582/202/22 дійшов висновку про нікчемність положень кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), з підстав того, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
В постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №727/5461/23, за результатами розгляду спору, визнано недійсними положення договору якими встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, які за законом повинні надаватись безоплатно.
У даній же справі №911/3324/25 встановлено комісію за надання кредиту, що не заборонено законодавством.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у наведених вище постановах не є релевантними до правовідносин у справі №911/3324/25, тому доводи скаржника щодо нікчемності умов договору про нарахування позивачем комісії за надання кредиту з посиланням на таку правову позицію Верховного Суду відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1800 грн, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами про надання грошових коштів у кредит передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Таким чином, аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірності висновків місцевого господарського суду щодо встановлених обставин справи.
Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2026 у справі №911/3324/25 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Черниша Ігоря Анатолійовича не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1 Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Черниша Ігоря Анатолійовича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2026 у справі №911/3324/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко