вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" травня 2026 р. Справа№ 911/610/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Гончаренка О.С.
представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Корж Н.А.;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю «Євразіябуд Трейд»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2026, повний текст якої складений 16.02.2026,
у справі № 911/610/24 (суддя Христенко О.О.)
за позовом ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженої відповідальністю «Євразіябуд Трейд»
2. Виконавчого комітету Ірпінської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Приватне підприємство «Білдгрупменеджмент»
прo визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування запису про державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразіябуд Трейд" (далі - ТОВ "Євразіябуд Трейд", відповідач-1) та Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (відповідач-2) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Євразіябуд Трейд" (код ЄДРПОУ 32740115), оформленого протоколом б/н від 26.06.2014, та скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Євразіябуд Трейд" (код ЄДРПОУ 32740115), що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме від 27.06.2014 №13311070015001557, 13311070016001557, 13311070017001557 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; виправлення помилок, здійснені державним реєстратором Бородянської районної державної адміністрації Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів ТОВ "Євразіябуд Трейд", оформлене протоколом від 26.06.2014, є недійсним та таким, що не породжує правових наслідків, позаяк ОСОБА_1 як виконуючий обов'язки директора Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" (далі - ПП "Білдгрупменеджмент", третя особа), яке станом на 26.06.2014 було засновником ТОВ "Євразіябуд Трейд" та якому належало 99,7 % (часток) статутного капіталу, не отримував в установленому законом порядку повідомлення із зазначенням порядку денного про скликання загальних зборів учасників ТОВ "Євразіябуд Трейд", не був присутній на загальних зборах учасників ТОВ "Євразіябуд Трейд", не підписував протокол загальних зборів учасників ТОВ "Євразіябуд Трейд" від 26.06.2014, а всі реєстраційні дії, вчиненні на підставі зазначеного недійсного рішення, також є недійсними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.12.2025 у справі № 911/610/24 відмовлено в задоволенні клопотання ПП "Білдгрупменеджмент" (вх. № 14989/25) про закриття провадження у справі. Позов ОСОБА_1 до ТОВ "Євразіябуд Трейд", Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - ПП "Білдгрупменеджмент", про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування запису про державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
При постановленні ухвали в частині залишення позову без розгляду місцевий господарський суд виходив із того, що неявка позивача (його представника) перешкоджає належній підготовці справи до судового розгляду, позивач не скористався своїм правом та не повідомив суд про причини неявки в підготовче судове засідання свого представника та не просив суд розглядати справу за відсутності його представника.
16.12.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженої відповідальністю "Євразіябуд Трейд" надійшла заява (вх. № 11050) про розподіл судових витрат, в якій відповідач-1 просив суд вирішити питання щодо компенсації витрат у зв'язку з необґрунтованими діями позивача, що становить 112 000,00 грн.
23.12.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли заперечення (вх. № 18098/25) на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. Так, в своїх запереченнях позивач зазначив про ненадання заявником доказів фактичної сплати винагороди адвокату в сумі 112 000,00 грн, тому підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу адвоката на позивача відсутні. До того ж, позивач зауважував, що відповідачем-1, як юридичною особою, не надано копію платіжної інструкції про сплату витрат на правничу допомогу.
При цьому, позивач зазначив про те, що заявлена до відшкодування сума у розмірі 112 000 грн є очевидно завищеною, оскільки з огляду на наявні в матеріалах докази, відповідачем-1 було підготовлено та подано лише відзив, який є не значним за обсягом та складністю, не заявлялися клопотання, не надано підтвердження збирання доказів та підготовки заперечень, та відповідачем-1 не вчинялося ніяких суттєвих процесуальних дій (не заявлялися клопотання, не витребувалися докази, не допитувалися свідки, не надавалися пояснення).
Окремо, позивач зазначав про те, що при подані відповідних заяв підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 170 ГПК України щодо подання заяв і, що під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд має застосовувати наслідки недотримання вимог ГПК України, зокрема, в частині доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам, в цьому випадку, позивачу ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.01.2026 у задоволенні заяви ТОВ «Євразіябуд Трейд» від 15.12.2025 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Євразіябуд Трейд» від 15.12.2025 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, Господарський суд Київської області виходив з того, що у даній справі відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 130 ГПК України.
Зокрема, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17, відповідно до якої поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожним таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або «необґрунтований позов».
Верховний Суд зазначив, що законодавець свідомо визначив підставою саме необґрунтовані дії позивача, а не оцінку позову по суті спору.
Суд першої інстанції вказав, що у цій справі, залишаючи позов без розгляду, ним не встановлено фактів зловживання процесуальними правами, безпідставності позовних вимог чи неправильних дій позивача, внаслідок яких виник спір.
Також суд зазначив, що сам по собі факт залишення позову без розгляду не підтверджує, що спір виник у зв'язку з необґрунтованими діями позивача, не
свідчить про свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, а також не може свідчити про зловживання правом чи наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Отже, суд дійшов висновку, що необґрунтованість дій позивача як необхідна передумова для стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлена, а відповідачем не доведена.
Крім того, суд зауважив, що розгляд справи по суті не відбувався, а обставини спору не досліджувалися та не встановлювалися.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на користь відповідача відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженої відповідальністю «Євразіябуд Трейд» 04.03.2026 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2026 та ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ "Євразіябуд Трейд" від 15.12.2025 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити у розмірі 112 000,00 грн.
Апелянт не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції встановлено необґрунтованість дій позивача, здійснених у ході розгляду справи, що виразилися в систематичній протидії правильному та швидкому вирішенні справи. Зокрема, представник позивача ОСОБА_1 не приймав участі у судових засіданнях: 25.06.2025, 13.10.2025, 29.10.2025, 17.11.2025, 10.12.2025 з підстав, шо не були визнані Господарський судом Київської області поважними.
Таким чином, апелянт зауважує, що неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні частини 5 статті 130 ГПК України. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
На переконання скаржника, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено наявність обставин, з якими пов'язується можливість компенсації судових витрат, понесених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача. Незважаючи на це, суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування положень частини 5 статті 130 ГПК України та відмовив у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Фактично суд першої інстанції, встановивши обставини, що свідчать про необґрунтованість процесуальної поведінки позивача, безпідставно не надав їм належної правової оцінки при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Крім того, апелянт звертає увагу, що вимоги частини четвертої статті 170 ГПК України ТОВ «Євразіябуд Трейд» були дотримані, а тому доводи позивача з цього приводу є безпідставними.
Апелянт наголошує, що ним на виконання вимог ст.ст. 129, 130 ГПК України надано до Господарського суду Київської області копії відповідних доказів понесених товариством витрат на професійну правову (правничу) допомогу.
Підсумовуючи викладене, апелянт вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим у справі обставинам, оскільки суд, встановивши систематичну неявку позивача та його представника у судові засідання без поважних причин, попри належне повідомлення про їх проведення, безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування частини п'ятої статті 130 ГПК України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач, відповідач-2 та третя особа своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026 справу № 911/610/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/610/24.
18.03.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/610/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, поновлено Товариству з обмеженої відповідальністю «Євразіябуд Трейд» процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткової ухвали Господарського суду Київської області від 05.01.2026 у справі № 911/610/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженої відповідальністю «Євразіябуд Трейд» на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2026 та призначено її до розгляду на 20.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженої відповідальністю «Євразіябуд Трейд» на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2026 на 18.05.2026.
Явка представників учасників справи
Представники позивача, відповідача-2, третьої особи у судове засідання, призначене на 18.05.2026, не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: відповідач-2, третя особа - шляхом доставлення електронного документу до електронного кабінету, а позивач - засобами поштового зв'язку (R068082004100), що підтверджується довідками наявними у матеріалах справи.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка сторін обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача, відповідача-2 та третьої особи.
Позиції представників сторін
Представниця відповідача-1 у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила задовольнити апеляційну скаргу, оскаржувану ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ "Євразіябуд Трейд" від 15.12.2025 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити та стягнути з позивача компенсацію судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача у розмірі 112 000,00 грн.
Обставини справи та мотиви і джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 10.12.2025 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду через неявку позивача у підготовчі засідання 25.06.2025, 13.10.2025, 29.10.2025, 17.11.2025, 10.12.2025.
З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом розгляду справи систематично не з'являвся у судові засідання, не виконував вимоги суду щодо обов'язкової явки та не забезпечував належної процесуальної поведінки, а саме:
- ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2025 явку позивача визнано обов'язковою у засідання на 04.03.2025 (для відібрання зразків підписів). 04.03.2025 позивач не з'явився, причин не повідомив.
- ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2025 явку позивача повторно визнано обов'язковою у засідання на 25.03.2025 (для відібрання зразків підписів). 25.03.2025 позивач повторно не з'явився, причин не повідомив.
Після скасування апеляційною інстанцією ухвали про закриття провадження та повернення справи на новий розгляд:
- 25.06.2025 у підготовче засідання позивач та його представник не з'явилися, причин не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали;
- 13.10.2025 позивач та його представник не з'явилися. Засідання відкладено на 29.10.2025;
- 29.10.2025 позивач та його представник не з'явилися. Засідання відкладено на 17.11.2025;
- 17.11.2025 позивач та його представник не з'явилися. Засідання відкладено на 10.12.2025;
- 10.12.2025 позивач та його представник не з'явилися, причин не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали.
Тобто, фактично позивач 2 рази не з'явився при визнаній судом обов'язковій явці (04.03.2025, 25.03.2025) та 5 разів не з'явився після поновлення розгляду справи (25.06.2025, 13.10.2025, 29.10.2025, 17.11.2025, 10.12.2025), у тому числі у двох випадках (25.06.2025, 10.12.2025) не повідомляв суд про причини неявки та не подавав заяв про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Неодноразові відкладення підготовчих засідань відбувалися виключно з
ініціативи позивача та у зв'язку з його неявкою, що фактично призвело до
затягування розгляду справи.
Суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду в ухвалі від 10.12.2025, акцентував увагу, що звертаючись з позовом до суду, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин справи з метою отримання правосудного судового рішення.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відповідного процесуального рішення, яке оформлено ухвалою від 10.12.2025.
16.12.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженої відповідальністю "Євразіябуд Трейд" надійшла заява (вх. № 11050) про розподіл судових витрат, в якій відповідач 1 просить суд вирішити питання щодо компенсації витрат у зв'язку з необґрунтованими діями позивача, що становить 112 000,00 грн.
23.12.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли заперечення (вх. № 18098/25) на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. Так, в своїх запереченнях позивач зазначає про ненадання заявником доказів фактичної сплати винагороди адвокату в сумі 112 000,00 грн., тому підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу адвоката на позивача відсутні. До того ж, позивач зауважував, що відповідачем 1, як юридичною особою, не надано копію платіжної інструкції про сплату витрат на правничу допомогу.
При цьому, позивач зазначає про те, що заявлена до відшкодування сума у розмірі 112 000 грн є очевидно завищеною, оскільки з огляду на наявні в матеріалах докази, відповідачем-1 було підготовлено та подано лише відзив, який є не значним за обсягом та складністю, не заявлялися клопотання, не надано підтвердження збирання доказів та підготовки заперечень, а відповідачем-1 не вчинялося ніяких суттєвих процесуальних дій (не заявлялися клопотання, не витребувалися докази, не допитувалися свідки, не надавалися пояснення).
Також позивач зазначав про те, що при подані відповідних заяв підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 170 ГПК України щодо подання заяв і, що під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд має застосовувати наслідки недотримання вимог ГПК України, зокрема, в частині доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам, в цьому випадку, позивачу ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.01.2026 у задоволенні заяви ТОВ «Євразіябуд Трейд» від 15.12.2025 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Євразіябуд Трейд» від 15.12.2025 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, Господарський суд Київської області виходив з того, що у даній справі відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 130 ГПК України.
Зокрема, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17, відповідно до якої поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожним таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або «необґрунтований позов».
Верховний Суд зазначив, що законодавець свідомо визначив підставою саме необґрунтовані дії позивача, а не оцінку позову по суті спору.
Суд першої інстанції вказав, що у цій справі, залишаючи позов без розгляду, ним не встановлено фактів зловживання процесуальними правами, безпідставності позовних вимог чи неправильних дій позивача, внаслідок яких виник спір.
Також суд зазначив, що сам по собі факт залишення позову без розгляду не підтверджує, що спір виник у зв'язку з необґрунтованими діями позивача, не
свідчить про свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, а також не може свідчити про зловживання правом чи наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Отже, суд дійшов висновку, що необґрунтованість дій позивача як необхідна передумова для стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлена, а відповідачем не доведена.
Крім того, суд зауважив, що розгляд справи по суті не відбувався, а обставини спору не досліджувалися та не встановлювалися.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на користь відповідача відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 ГПК України).
В силу приписів частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 цієї ж статті).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Частинами 2-4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України.
У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 по справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 по справі № 922/2157/20).
Дослідивши подану заяву відповідача-1 про компенсацію судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, колегія суддів звертає увагу, що, відповідач-1 зазначив у своїй заяві про необґрунтовані та недобросовісні дії позивача, що виразилися у неодноразовій неявці представника у судові засідання 25.06.2025, 13.10.2025, 29.10.2025, 17.11.2025, 10.12.2025 наслідок чого стало затягування розгляду справи через вимушене відкладення судових засідань та залишення позову без розгляду.
Вказані обставини встановлені Господарським судом Київської області в ухвалі від 10.12.2025, якою залишено позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Відтак, судом першої інстанції встановлено необґрунтованість дій позивача, здійснених у ході розгляду справи, що виразилися в систематичній протидії правильному та швидкому вирішенні справи. Зокрема, представник позивача ОСОБА_1 не приймав участі у судових засіданнях: 25.06.2025, 13.10.2025, 29.10.2025, 17.11.2025, 10.12.2025 з підстав, шо не були визнані Господарський судом Київської області поважними.
Отримавши примірник позовної заяви та, у подальшому, ухвалу суду про відкриття провадження у справі, відповідач-1 цілком обґрунтовано та правомірно вважав, що потребує правової допомоги та належного захисту своїх прав та інтересів у суді під час розгляду цієї справи. З цією метою, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №15-2024 від 15.05.2024; додаткової угоди №2 від 15.05.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №15-2024 від 15.05.2024; акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 28.03.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги №15-2024 від 15.05.2024 на суму 72 000,00 грн; акту приймання-передачі наданих послуг №3 від 17.05.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги №15-2024 від 15.05.2024 на суму 40 000,00 грн; довідки № 15/12 від 15.12.2025; доказів надсилання клопотання іншим учасникам справи.
Крім того, представником відповідача - адвокатом Ковальовим Олександром Андрійовичем за час розгляду справи у суді першої інстанції було виконано значний обсяг юридичної роботи: до справи було долучено велику кількість документів та доказів на спростування позовних вимог позивача; представником було подано до суду відзив на позовну заяву; виконано наступні дії: ознайомлення з матеріалами справи; підготовка клопотань процесуального характеру у справі, збирання доказів, підготовка заперечень; підготовка адвокатського запиту до адвоката Мацкевича Д.А. №07/11 від 07.11.2024; підготовка відзиву на апеляційну скаргу.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання відповідачу професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, позивач своїми діями щодо подання позову фактично спонукав відповідача-1 звертатися за правовою допомогою до адвоката та витрачати кошти на правову допомогу. ТОВ «Євразіябуд Трейд» сплатило адвокату Ковальову О.А. кошти за фактично виконану роботу й надані послуги, спрямовані на належний захист прав та інтересів ТОВ «Євразіябуд Трейд» під час розгляду справи № 911/610/24, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, які містяться у матеріалах справи. У зв'язку з цим, цілком обґрунтованим, раціональним, виправданим та законним є бажання відповідача стягнути з позивача понесені ним витрати на правову допомогу.
Крім того, встановлюючи критерії та надаючи оцінку необґрунтованості дій позивача необхідно враховувати поведінку позивача під час розгляду справи № 911/610/24.
Так, неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судові засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні частини 5 статті 130 ГПК України. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
Таким чином, колегія суддів вважає, що систематична неявка позивача та його представника у підготовчі судові засідання без повідомлення суду про поважні причини такої неявки; неодноразовому ініціюванні відкладення розгляду справи без наявності об'єктивних та належно підтверджених підстав, підтверджує доводи відповідача-1 про необґрунтованість дій позивача. Підсумовуючи викладене, представник відповідача-1 довів наявність необґрунтованих дій позивача у справі № 910/278/24.
У справі № 922/1001/20 Верховний Суд підтвердив можливість стягнення судових втрат з позивача у випадку залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України (постанова Верховного Суду від 21.12.2020).
Колегія суддів зазначає, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду спричинив необхідність несення відповідачем-1 витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження.
Враховуючи, що понесені в межах даної справи витрати сторін могли б бути розподілені між сторонами за наслідками розгляду даної справи, однак, така можливість залежить виключно від волі позивача (чого не відбулось), а тому є неприпустимим обмеження можливості отримання відповідачем законного відшкодування понесених витрат волею іншої особи, за рахунок якої і підлягає компенсація таких витрат.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що необґрунтованість дій позивача виражається у непослідовності дій останнього, а саме, звернення з позовом до суду, а у подальшому систематичній неявці позивача у судові засідання та бездіяльність позивача, що, по суті, є діями, які суперечать одна одній.
Таким чином, поведінка позивача розцінюється колегією суддів, як необґрунтовані дії у розумінні частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, у даному випадку відповідач-1 наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).
Колегією суддів враховано, що згідно положень частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Позивачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 753/15683/15, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/3929/18.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
З огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 112 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат до суми 20 000,00 грн.
В іншій частині заяви про компенсацію судових витрат слід відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції прийнята ухвала за неповного з'ясування обставин та з порушенням норм процесуального права, тому колегія суддів вважає, що ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2026 у справі № 911/610/24 слід скасувати, стягнувши з позивача на користь відповідача-1 20 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу. В іншій частині заяви ТОВ «Євразіябуд Трейд» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 911/610/24, відмовити.
Керуючись статтями 129, 130, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю «Євразіябуд Трейд» на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2026 у справі № 911/610/24 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2026 у справі № 911/610/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
«Заяву Товариства з обмеженої відповідальністю «Євразіябуд Трейд» від 15.12.2025 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Євразіябуд Трейд» (08201, Київська область, м.Ірпінь, вул.Університетська, будинок 2/1, корпусВ, прим.1308; код ЄДРПОУ: 32740115) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
В іншій частині заяви Товариства з обмеженої відповідальністю «Євразіябуд Трейд» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 911/610/24 відмовити».
3. Матеріали справи №911/610/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 25.05.2026.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім