Справа № 367/6372/26
Провадження №1-кс/367/674/2026
Іменем України
21 травня 2026 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 , вивчивши клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111040000468 від 18.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
21.05.2026 до слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт на майно, у кримінальному провадженні №12026111040000468 від 18.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, на предмети, виявлені та вилучені в ході затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, а саме: дві учбово-тренувальні гранати ПІРО-5 М, які було поміщено до спец пакету АВ №62003203; змив з учбово-тренувальної гранати ПІРО-5 М, який було поміщено до паперового конверту, на якому виконано рукописний напис за матеріалами кримінального провадження; змив з учбово-тренувальної гранати ПІРО-5 М, який було поміщено до паперового конверту, на якому виконано рукописний напис за матеріалами кримінального провадження.
Клопотання вмотивоване тим, що у провадженні слідчого СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12026111040000468 від 18.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 18.05.2026 близько о 17 год 00 хв до ЧЧ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_5 , про те, що чоловік, перебуваючи у приміщенні відділення ТОВ Нова Пошта №4, що розташоване за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., м. Ірпінь, вул. Дем?яна Попова, 17, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, демонстрував предмет, ззовні схожий на ручну гранату, висловлював завуальовані погрози, чим спричинив переляк громадян та порушив нормальну роботу закладу.
18.05.2026 в період часу з 18:54 по 20:26 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України на підставі п.2 ч.1 старшим слідчим СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, біля будинку № 2, під час якого було виявлено та вилучено: дві учбово-тренувальні гранати ПІРО-5 М, які було поміщено до спец пакету АВ №62003203; змив з учбово-тренувальної гранати ПІРО-5 М, який було оміщено до паперового конверту, на якому виконано рукописний напис за матеріалами кримінального провадження; змив з учбово-тренувальної гранати ПІРО-5 М, який було поміщено до паперового конверту, на якому виконано рукописний напис за матеріалами кримінального провадження.
Постановою слідчого від 18.05.2026 вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий, прокурор, власник майна, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явилися.
В клопотанні слідчий просить розгляд клопотання про арешт майна провести без його участі, вимоги клопотання просить задовольнити.
Враховуючи неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень статті 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (частина перша статті 167 КПК України).
Згідно положень статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі "Смирнов проти Росії" зазначено, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення від 22.09.1994 у справі «Лемуан проти Франції» та від 10.05.2007 у справі «Кушоглу проти Болгарії»). Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди (частина друга статті 167 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (пункт 1 частини першої статті 170 КПК України).
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (пункт 2 частина перша статті 170 КПК України).
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (частина друга статті 170 КПК України).
Відповідно до абзацу 2 частини десятої статті 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (пункт 1 частини третьої статті 170 КПК України). Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (пункт 1 частини десятої статті 170 КПК України).
Під час судового розгляду не було встановлено порушення слідчим вимог статей 168, 171 КПК України.
Вказане в клопотанні майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а накладення арешту в даному випадку може запобігти ризикам, передбаченим абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України.
Слідчий суддя на цій стадії досудового розслідування зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно, чи може майно бути предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Враховуючи викладені обставини, наявні усі підстави вважати, що вилучені при затриманні підозрюваного ОСОБА_4 предмети, які визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12026111040000468 від 18.05.2026, в подальшому можуть бути використані як речові докази факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна з метою збереження речових доказів, що забезпечить дієвість розслідування у кримінальному провадженні, а тому клопотання про накладення арешту на майно слід задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 131, 132, 170-173, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111040000468 від 18.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на майно, у кримінальному провадженні №12026111040000468 від 18.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, на предмети, виявлені та вилучені в ході затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, а саме: дві учбово-тренувальні гранати ПІРО-5 М, які було поміщено до спец пакету АВ №62003203; змив з учбово-тренувальної гранати ПІРО-5 М, який було поміщено до паперового конверту, на якому виконано рукописний напис за матеріалами кримінального провадження; змив з учбово-тренувальної гранати ПІРО-5 М, який було поміщено до паперового конверту, на якому виконано рукописний напис за матеріалами кримінального провадження.
Роз'яснити, що згідно із ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано
Ухвала про арешт майна виконується негайно.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1