Справа № 367/3312/26
Провадження №2/367/5054/2026
Іменем України
27 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участю секретаря судових засідань Колодезної В.В.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення інфляційних втрат та 3% річних -
В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа, в якій позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 02.04.2018 року по 02.02.2023 року у розмірі 56 485, 65 грн (п'ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень 65 копійок) за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке виникло з несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.10.20215 по 01.04.2018 включно.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 3% річних за період з 02.04.2018 року по 02.02.2023 року у розмірі 13 100, 31 грн (тринадцять тисяч сто гривень 31 копійка) за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке виникло з несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.10.20215 по 01.04.2018 включно.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду та заявлені вимоги, вказує, що позивач є ветераном військової служби, учасником бойових дій, у період з 02.08.2010 по 01.04.2018 року проходив військову службу на офіцерських посадах у військових частинах МВС України та НГУ України.
01.04.2018 року на підставі наказу командувача НГУ від 09.02.2018 року за №15о/с, позивача було звільнено в запас ЗСУ та наказом командира В/Ч НОМЕР_1 №82 від 30.03.2018 року виключено з усіх списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення .
Додає, що на час прийняття вказаного наказу №82 В/Ч НОМЕР_4 НГУ протиправно ну було проведено всіх необхідних розрахунків щодо забезпечення та виплати грошового забезпечення, а саме не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 30.10.2015 по 01.04.2018 року включно.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року у справі №320/6569/21 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.10.2015 по 01.04.2018. Зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. 03.02.20236 року відповідач шляхом перерахування на картковий рахунок позивача грошового забезпечення в розмірі 90 202,11 грн., виконав вищевказане рішення суду.
Отже, станом на 01.04.2018 року (день виключення позивача зі списків особового складу), відповідач не повністю забезпечив позивача грошовим забезпеченням. Своєї згоди на виключення його зі списків особового складу В/Ч , без проведення грошового забезпечення останній не надавав.
Вказує, що фактичне виконання відповідачем зобов'язання із забезпечення позивача грошовим забезпеченням, з урахуванням належної індексації грошового забезпечення за період з 30.10.2015 по 01.04.2018 року включно, відбулось 03.02.2023 року.
Вважає, що така затримка відповідача у забезпеченні позивача грошовим забезпеченням повністю, є підставою для стягнення з військової частини на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказує, що факт неналежного забезпечення позивача грошовим забезпеченням, а саме невиплату індексації грошового забезпечення за період 30.10.2015 по 01.04.2018 року включно, встановлено у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року по справі №320/6569/21.
Тобто, на день звільнення позивача з військової служби відповідач, в порушення вимог статті 2 Закону №2011, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо належного грошового забезпечення позивача та протиправно обмежив його право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 30.10.2015 по 01.04.2018 року включно.
Відтак, з 02.04.20218 року зобов'язання відповідача трансформувалось в деліктне, тобто виникло основне грошове зобов'язання у розмірі 90 202,11 грн..
Вказує, що грошове зобов'язання у розмірі 90 202,11 грн. зі сплати індексації грошового забезпечення було виконано відповідачем 03.02.2023 року, відтак, період розрахунку (прострочення виконання грошового зобов'язання) складає 1 768 днів (з 02.04.2018 року по 02.02.2023 року)
З урахуванням викладеного вважає, що за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання (невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) з військової частини на користь позивача підлягають стягненню нараховані за період з 02.04.2018 по 02.02.2023 року інфляційні втрати в розмірі 56 585,65 грн. та 3% річних на суму 13 100,31 грн..
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 31.03.2026 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення інфляційних втрат та 3% річних було відкрито. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14.04.2026 уповноважений представник відповідача В/Ч НОМЕР_1 НГУ - Шандра Д.М. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. В обгрунтування заперечень проти позову вказав, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 30.10.2015 по 01.04.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 30.10.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 01.04.2018 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 є безпідставними, оскільки приписи статті 625 ЦК України до трудових відносин не застосовуються.
20.04.2026 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якому звернув увагу на те, що предметом позову є не питання прострочення відповідачем виплати індексації грошового забезпечення, а прострочення виконання грошового зобов'язання, яке виникле з рішення суду, тобто зобов'язання, яке було трансформоване в деліктне з виникненням основного грошового зобов'язання у розмірі 90 202,11 грн. Тобто предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за відповідний період за невиконання грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи його проведення за відсутності сторони відповідача, не надходило.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року у справі №320/6569/21, яке набрало законної сили 08.09.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.08.2010 по 01.04.2018 проходив службу у внутрішніх військах МВС України та в Національній Гвардії України на посадах офіцерського складу, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача.
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 30.03.2018 №82 полковника ОСОБА_1 , старшого помічника начальника оперативного відділення штабу (ВОС 0210003), звільненого відповідно до пункту “г» частини 6 статті 26 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу №15 о/с від 09.02.2018 року, 01 квітня 2018 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено до постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
14.05.2015 Головним управлінням Національної гвардії України ОСОБА_1 було видано посвідчення серії НОМЕР_5 , що дає право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
10.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16 жовтня 2015 року по 01 квітня 2018 року та надати довідку щодо нарахування та виплати йому компенсації грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2015 року по 01 квітня 2018 року, якщо така проводилась.
У відповідь на заяву позивача від 10.03.2021 відповідач листом від 24.03.2021 № №18/13-К-23-644 повідомив про те, що за період з 15.10.2015 по 29.10.2015 позивачу було рекомендовано звернутися за попереднім місцем служби, оскільки позивач зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 тільки 30.10.2015.
Також вказано, що індексація грошового забезпечення за період з 30.10.2015 по 31.12.2015 (при базовому місяці жовтень 2015 року) та з 01.03.2018 по 01.04.2018 (при базовому місяці березень 2018 року) коефіцієнт для виплати індексації грошового забезпечення відсутній. Таким чином для проведення індексації грошового забезпечення у вказаний період не було законних підстав. У зв'язку з обмеженим фінансовим ресурсом, який виділявся військовій частині на виплату грошового забезпечення у 2016, 2017 та протягом двох місяців 2018 року для проведення індексації грошового забезпечення у вказаний період не було законних підстав.
Незгода позивача із протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16.10.2015 по 01.04.2018, зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Вказаним рішенням суду визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.10.2015 по 01.04.2018.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 30.10.2015 по 01.04.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 30.10.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 01.04.2018 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Як встановлено та не спростовувалось сторонами, 28.02.2023 року на картковий рахунок позивача на виконання вказаного вище рішення суду надійшла сума грошових коштів у розмірі 90 202,11 грн..
Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст.20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Спеціальним законом, який регулює трудові правовідносини та визначає механізм захисту трудових прав працівників є Кодекс законів про працю України.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. У статті 117 КЗпП передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань (пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15)
Так, у трудових правовідносинах роботодавець не є кредитором перед працівником, затримка виплат за роботу передбачена іншим законодавством, у зв'язку з чим положення статті 625 ЦК до даних правовідносин не застосовуються (пост. ВП ВС від 17.01.2019 року у справі №296/1390/18).
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника індексації заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-788цс16.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 даного Закону встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. Таким видом доходу визначено, зокрема, заробітну плату (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Враховуючи зазначені законодавчі положення та виходячи із того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року у справі №320/6569/21 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 30.10.2015 по 01.04.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 30.10.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 01.04.2018 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд не вбачає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних суд виходить з того, що положення статті 625 ЦК України, яке регулює наслідки порушення грошових зобов'язань, не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки вони регулюються нормами трудового законодавства.
Такий висновок суду відповідає тлумаченню зазначеної норми, виходячи з наступного.
Грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533-535 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить, що трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.
Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані трудовим законодавством, а відповідач не є кредитором по відношенню до позивача у цивільно-правових відносинах, суд дійшов висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, за прострочення виконання грошового зобов'язання
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч.ч.1-4, 8 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного та виходячи з обставин справи, беручи до, що предмет позову стосується трудових відносин, які виникли між позивачем та відповідачем з рішення суду про стягнення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України індексації грошового забезпечення за період з 30.10.2015 по 01.04.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 30.10.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 01.04.2018 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із урахуванням досліджених доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 76, 77, 81, 89, 263-265, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-285, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач 1: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_4 .
Повне рішення проголошено 27 квітня 2026 року.
Суддя: Л.В. Мерзлий