Справа № 367/891/26
Провадження №2-а/367/133/2026
Іменем України
18 травня 2025 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Колодезної В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
До Ірпінського міського суду Київської області, як адміністративного суду, надійшла вищезазначена позовна заява, подана представником позивача - адвокатом Городок Я.В..
В обґрунтування підстав звернення до суду вказує, що 04 листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № 6992 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 гривень.
Вказує, що підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в розпорядженні від 07.10.2025 року № 22594/1, чим, було порушено вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з істотним порушенням Відповідачем норм як матеріального, так і процесуального права, що полягають у відсутності належного опису обставин, встановлених під час розгляду справи, доказів, якими ці обставини підтверджуються. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що Позивачу було вручено повістку та/або розпорядження у встановленому законом порядку. Зокрема, оскаржувана постанова не містить жодного підтвердження надсилання документа про виклик Позивача до органу ТЦК та СП засобами поштового зв'язку з доказами його отримання, так само як і не містить інших належних доказів того, що ОСОБА_1 був обізнаний зі змістом виклику та мав об'єктивну можливість виконати його у визначений строк. Крім того, у постанові відсутні відомості про дату вручення відповідного документа або інші істотні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вважає, що інкриміноване Відповідачем порушення обов'язку щодо явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не підтверджується жодним належним і допустимим доказом, а сама постанова ґрунтується виключно на припущенні щодо нібито належного вручення повідомлення про виклик.
Окрім того, у постанові не встановлено належним чином фактичних обставин адміністративного правопорушення, не дотримано вимог ст.ст.251,280,283 КУпАП, щодо повноти, всебічності та об'єктивності дослідження доказів, а також не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Звертає увагу, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено за відсутності Позивача та без його належного повідомлення, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 268 КУпАП унеможливлювало її розгляд за відсутності Позивача, чим порушено його право на захист та інші процесуальні права,. Таким чином, Відповідачем було позбавлено Позивача гарантованих Конституцією України та КУпАП процесуальних прав, зокрема права бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися професійною правовою допомогою.
Звернула увагу на відсутність жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували роз'яснення Позивачу його прав, визначених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, під час безпосереднього розгляду Відповідачем справи про адміністративне правопорушення.
Вважає, що Відповідачем не було дотримано встановленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , що призвело до істотного порушення його прав як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених ст. 268 КУпАП, а сам Відповідач діяв не на підставі та не у способи, що визначені КУпАП, а оскаржувана постанова відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню
З урахуванням викладеного просив поновити строк для пред'явлення позову про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №6992 від 04.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 6992 від 04.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Провадження по справі закрити та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Ухвалою суду від 23.01.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалу про відкриття провадження по справі, позовну заяву з додатками доставлено до електронного кабінету відповідача 29.01.2026, що стверджується довідкою про доставку електронного документу.
У встановлений строк відзив на позовну заяву відповідач суду не надав, відтак, відповідно до ч. 6 статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.
Будь яких інших клопотань від учасників по справі до суду не надходило.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина шоста статті 77 КАС України).
На підставі частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, Постановою №6992, яка винесена 04 листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500,00 грн..
З встановлених у оскаржуваній постанові обставин вбачається, що на адресу місця роботи позивача, а саме ТОВ «ВБЕТ Україна» було направлено розпорядження №22594/1 від 07.10.2025 року про виклик 23.10.2025 року військовозобов'язаного ОСОБА_1 метою уточнення облікових даних.
Листом від 17.10.2025 підприємство повідомило, що засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 ознайомлено з Розпорядженням, повісткою та Наказом по підприємству про оповіщення військовозов'язаних та їх виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Станом на 31.10.2025 року, ОСОБА_1 , поштове відправлення отримав та до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення облікових даних не прибув, чим порушив норми чинного законодавства.
На підставі оскаржуваної постанови, 09.01.2026 року відкрите виконавче провадження №79950507.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі N 524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі N 337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі N 295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі N 607/7987/17.
Згідно із ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судом взято до уваги те, що ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.
Згідно із абзацом 11 ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указами Президента України N 64/2022 та N 69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
При цьому, Закону України N 3696-IX "Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 09 травня 2024 року, який набув чинності 19 травня 2024 року статтю 210 КУпАП було доповнено приміткою: "Положення статей 210, 210-1цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи".
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" в редакції Закону N 3549-IX від 16 січня 2024 року - Держателем Реєстру є Міністерство оборони України. На підставі п. 3 ч. 2 Закону організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри".
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень зокрема є і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, маючи можливість отримати інформацію про гр. ОСОБА_1 як військовозобов'язаного з інших відомчих реєстрів, станом на момент складання протоколу, службовими особами не було використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суд, звертає увагу, що розгляд протоколу щодо позивача ОСОБА_1 було здійснено без дотримання його права на захист у порушення вимог ст. 280, 268 КУпАП, та у порушення вимог ст. 283 КУпАП, оскільки відсутні докази обставин вчинення інкримінуємого адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При цьому, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (ст. 277-2 КУпАП).
Таким чином, аналізуючи вищенаведені правові положення, суд приходить до висновку, що у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна бути повідомлена не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами передбаченими ст. 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. При цьому обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі за N 676/752/17 від 21.03.2019 року у справі за N 489/1004/17 від 30.01.2020 року у справі за N 308/12552/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Оскільки наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі за N 522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі за N 591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі за N 05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі за N 286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі за N 676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі за N 465/5145/16-а.
Судом встановлено, що позивача, всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про притягнення останнього про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП. Суд при цьому зазначає, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право саме завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується тільки інформуванням особи про час та місце розгляду справи, але і дотриманням відповідного строку такого інформування.
Будь-які належні та допустимі докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано.
Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні жодні належні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд дійшов до висновку, що постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1064,96 грн.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Керуючись ст.ст.139, 242, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №6992 від 04.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 25 500,00 гривень - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua
Суддя: Л.В. Мерзлий