справа № 359/9015/24
провадження № 22-ц/824/8335/2026
головуючий у суді І інстанції Журавський В.В.
19 травня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Журби С.О., Таргоній Д.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, якою просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №755/6559/23, виданого 14 квітня 2025 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 846382 гривень 75 копійок в рахунок вартості частини земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210500000:09:071:0086, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та частини квартири АДРЕСА_2 .
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_1. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивачем подано заяву про забезпечення позову у справі №359/9015/24, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1, щодо примусового виконання виконавчого листа про поділ майна подружжя виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 26 лютого 2024 року у справі №755/6559/23, предметом якого було також поділ майна подружжя (стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 846 328, 75 грн в рахунок вартості частини земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий помер -3210500000:09:071:0086, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, склад угідь рілля 0,1 та 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 ).
ВП НОМЕР_1 за виконавчим листом у справі №755/6559/23, відкрито, 23.04.2025 арештоване майно та всі рахунки, ОСОБА_1 , та у відповідності до цього виконавець має право вчинити виконавчі дії за ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішення Дніпровського районного суду від 26.02.2025, у справі № 755/6559/23, вступило в законну силу та виконавчий лист відповідачем ОСОБА_4 здано на виконання.
ОСОБА_1 не ухиляється від виконання судового рішення, та виконує його частково, періодичними платежами по 12 000 грн, щомісяця, але це порушує справедливий баланс інтересів сторін, при можливому ухваленні рішення Бориспільського районного суду у справі № 359/9015/24 про поділ майна подружжя па користь ОСОБА_1 , та становить додатковий матеріальні витрати та тягар для позивача ОСОБА_1 , створює борг, якого в принципі може і не бути.
Оскільки предметом спору поданого позову у справі № 359/9015/24 на суму 1 340 298,38 грн є поділ майна подружжя, у тотожній справі № 755/6559/23 рішення якої набрало законної сили про поділ майна подружжя на суму 846 328, 75 грн, між тими самими сторонами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Предмет справи № 359/9015/24 та № 755/6559/23 взаємопов'язані та виходять один із одного, мають ідентичні сторони громадянина ОСОБА_3 та громадянку ОСОБА_1 , стягнення за ВП НОМЕР_1, порушує справедливий баланс законних прав та інтересів позивача у справі ОСОБА_1 та може призвести до негативних наслідків.
Виконавцем здійснюються усі виконавчі дії, накладаються відповідні стягнення на належне позивачу майно, накладаються обмеження, обтяження, арешти на майно позивача, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду у справі № 359/9015/24.
У разі не зупинення виконавчого провадження, для позивача існують ризики втрати своїх коштів та неможливості виконати рішення суду про скасування виконавчого документу в майбутньому. Адже, з позивача вже списують примусово кошти на погашення спірної заборгованості, описують майно, накладають арешт та нерухоме майно.
Предмет позову по даній справі № 359/9015/24 та заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов'язаним з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Окрім того, позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду з заявою на перегляд судового рішення у справі №755/6559/23. Провадження у справі відкрито та призначено до судового розгляду, та у разі задоволення цієї заяви на позивача покладається додатковий тягар з оплати неіснуючого боргу.
13 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник ОСОБА_3 - адвокат Яворський Андрій Васильович просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні 19 травня 2026 року ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Крім того, у поданому відзиві представник ОСОБА_3 - адвокат Яворський А.В. просив проводити апеляційний розгляд за відсутності відповідача та його представника.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з'явились у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. пред'явила позов, яким просить стягнути з ОСОБА_3 : грошову компенсацію ринкової вартості частини автомобіля марки «Opel», модель - Astra, 1998 року випуску, у розмірі 82280 гривень; грошову компенсацію отриманого доходу від використання частини автомобіля марки «Opel», модель - Astra, 1998 року випуску у період з 18 травня 2020 року по даний час у розмірі 50000 гривень; грошову компенсацію частини доходу від оренди земельних ділянок у розмірі 150000 гривень; грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку, відкритому за договором банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_3 і ПАТ КБ «Приватбанк», у розмірі 10000 доларів США згідно курсу НБУ 413500 гривень; отриманий дохід від використання особистих коштів позивача на депозитному рахунку у розмірі 2000 доларів США згідно курсу НБУ 82660 гривень; грошову компенсацію частини рухомого майна у розмірі 87420 гривень 73 копійки; грошову компенсацію частини будівельних матеріалів та вартості проведеного ремонту у розмірі 49058 гривень 58 копійок; грошову компенсацію частини сплачених за спожиті подружжям комунальні послуги у розмірі 12043 гривень 81 копійок; грошову компенсацію частини здійснених платежів відносно квартири та земельної ділянки у розмірі 62837 гривень 02 копійки; грошову компенсацію часини заборгованості за договором позики у розмірі 153042 гривень 19 копійок; а також відступити від рівності часток подружжя шляхом залишення за нею додатково 20% різниці вартості виділеного майна у розмірі 197456 гривень 05 копійок.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року в порядку поділу майна подружжя з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті грошові кошти у розмірі 846382 гривень 75 копійок в рахунок вартості частини земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 3210500000:09:071:0086, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та частини квартири АДРЕСА_2 .
Вказане рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року.
23 квітня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №755/6559/23, виданого 14 квітня 2025 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 846382 гривень 75 копійок.
З доводів ОСОБА_1 запропонований нею захід забезпечення у вигляді зупинення виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №755/6559/23, виданого 14 квітня 2025 року Дніпровським районним судом м. Києва, є співмірним та перебуває у зв'язку з предметом пред'явленого нею позову про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів у загальному розмірі 1340298 гривень 38 копійок.
Проте, суд першої інстанції не погодився з вказаними доводами заявниці, оскільки спосіб забезпечення позову, який запропонований нею, не відповідає вимогам закону та фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі, яке набрало законної сили.
З огляду на це, суд вважав, що відсутні правові підстави для зупинення виконавчого провадження НОМЕР_1. Тому в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, з аналізу зазначених норм вбачається, що забезпечення позову застосовується у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, при цьому такі заходи повинні бути співмірними із заявленими вимогами та не можуть суперечити закону. Разом з тим забезпечення позову не може використовуватися як засіб фактичного зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Судом встановлено, що у справі №755/6559/23 існує рішення суду, яке набрало законної сили та на підставі якого відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, що перебуває на стадії примусового виконання. Заявлений ОСОБА_1 захід забезпечення позову у вигляді зупинення цього виконавчого провадження фактично спрямований на припинення виконання чинного судового рішення, що виходить за межі інституту забезпечення позову та суперечить принципу обов'язковості судових рішень.
Доводи апелянта про взаємопов'язаність справ та можливі майнові наслідки у разі ухвалення рішення у справі № 359/9015/24 не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки наявність іншого спору між тими ж сторонами не скасовує обов'язковості виконання чинного судового рішення та не може бути підставою для його зупинення в порядку забезпечення позову. Можливість подальших взаєморозрахунків між сторонами у разі ухвалення іншого судового рішення є предметом вирішення відповідної справи і не може впливати на стадію виконавчого провадження за іншим рішенням.
Посилання апелянта на арешт майна, стягнення коштів та інші виконавчі дії не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки такі дії прямо передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та є обов'язковим наслідком виконання судового рішення, що набрало законної сили.
Право на справедливий розгляд судом, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинне тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Держав.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів («Brumarescu проти Румунії», № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.
Повноваження судів вищих інстанцій на перегляд справи повинні використовуватися лише з метою виправлення судових помилок, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд вищими судами не повинне розглядатися як завуальована апеляція, а лише сама можливість того, що можуть існувати дві точки зору щодо предмету спору не є підставою для перегляду рішення.
Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру («Ryabykh проти Росії», № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Подібна судова практика застосовується Верховним Судом України, який неодноразово наголошував, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень, а принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов'язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися. Велика Палата Верховного Суду робить акцент, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик.
Твердження щодо подання заяви про перегляд рішення у справі №755/6559/23 також не спростовує висновків суду, оскільки саме по собі відкриття такого провадження не зупиняє виконання судового рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, повно та всебічно дослідив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді Д.О. Таргоній
С.О. Журба