справа № 369/17505/24
провадження № 22-ц/824/3738/2026
головуючий у суді І інстанції Скрипник О.Г.
19 травня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Журби С.О., Таргоній Д.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинський районний суд Київської області від 22 липня 2025 рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення батьківства, стягнення аліментів,
В жовтні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду позовом до ОСОБА_1 ,3-я особа Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення батьківства та стягнення аліментів.
Рішенням Києво-Святошинський районний суд Київської області від 22 липня 2025 рокузаяву ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів задоволено повністю.
Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого: АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язано Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області внести зміни до актового запису № 139 від 20.08.2024 року, здійсненого Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, а саме в графі: «відомості про дитину», змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », всі інші відомості про дитину залишити без змін; «відомості про батька», виключивши відомості про батька дитини « ОСОБА_6 », та записати « ОСОБА_1 », громадянин України.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого: АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 18 жовтня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого: АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_2 ) аліменти на утримання її до досягнення дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 трирічного віку, у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого: АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_2 ) суму судового збору в сумі 1211 гривень 20 коп. та суму сплаченої вартості судової експертизи в розмірі 12000 грн. 00 коп., а всього 13 211 грн. 20 коп.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого: АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання її до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років, у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку.
Ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання її до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років, у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що з рішенням суду першої інстанції не згоден частково, а саме в частині стягнення з нього, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання її до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років, у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку.
Вказує, що ще до подачі позову відносно нього, не мав нічого проти того, щоб виплачувати аліменти на дочку, оскільки цілком розумів, що саме він є батьком. І тому не мав заперечень щодо надання біологічного матеріалу для проведення експертизи по визначенню батьківства.
Але відповідач не згоден з тим, що з нього будуть стягуватися аліменти на утримання позивача.
Зазначає, що в ч. 2, 4 ст. 84 СК України чітко зазначено - на утримання має право дружина.
Звертає увагу, що відповідач та позивач зустрічалися протягом якогось часу, і їхні зустрічі мали інтимний характер але ж позивач по справі, ОСОБА_2 - ніколи не була дружиною відповідача.
Таким чином на думку апелянта, для того щоб позивач, ОСОБА_2 мала законне право на стягнення аліментів на її утримання потрібно, щоб вона набула статусу дружини, тобто звернутись в суд з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. І довести, що її відносини з відповідачем у сукупності мали всі ознаки, що притаманні подружжю.
Позивач не зверталася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка, та жінки без реєстрації шлюбу.
24 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
18 травня 2026 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні 19 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 підтримав доводи апеляційної скарги, та просив її задовольнити.
ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, та просив її задовольнити.
ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання її до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років, у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку, тому в решті рішення не є предметом перевірки в суді першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам закону відповідає.
При ухваленні рішення в суді першої інстанції встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_5 у позивача від стосунків з відповідачем народилась донька - ОСОБА_7 , яку відповідач відмовився реєструвати на своє ім'я та визнавати батьком дитини. На момент народження дитини позивач у зареєстрованому шлюбі не перебувала, в зв'язку з чим запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було здійснено в порядку ч. 1 ст. 135 СК України.
За заявою позивача, в підготовчому засіданні 06.11.24 року призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМА ПАПА» (ЄДРПОУ 40652411, ліцензія МОЗ № 1168 від 03.11.2016 р. м. Київ, вул. Тарасівська 2/21.
Згідно Висновку молекулярно-генетичної експертизи від 06.02.2025 року, ймовірність батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстрованого: АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 , відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 99,999999%. Таким чином, за результатами проведеної генетико молекулярної експертизи встановлено кровне споріднення дитини ОСОБА_3 з ОСОБА_1 .
Зважаючи на Висновок молекулярно-генетичної експертизи від 06.02.2025року, суд дійшов до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання батьківства.
В судовому засіданні також встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 знаходиться повністю на утриманні матері, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 разом з матір'ю.
Відповідач добровільно матеріальної допомоги на дитину не надає, життям дитини не цікавиться, від виховання та утримання дитини ухиляється.
Таким чином, оскільки відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_3 , проте її не утримує, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на користь позивача на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви до досягнення дитиною повноліття. А також на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання її до досягнення дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 трирічного віку, у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з вимогами ч. 2 ст.91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Статтею 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища. Можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитини до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
Тлумачення частини 2 статті 84, частини 2 статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв'язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право жінки-матері на своє утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить жінці-матері незалежно від цієї обставини.
Крім того, системний аналіз зазначеної норми свідчить, що законодавець пов'язує виникнення права на утримання не виключно з фактом реєстрації шлюбу, а з фактом материнства та наявністю спільної дитини, яка проживає з матір'ю.
Стороною відповідача жодних доводів, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу, з підтвердженням таких доводів доказами, не заявлено. Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на відсутності шлюбу між сторонами цього спору.
Доводи апелянта про те, що позивач не набувала статусу дружини, а отже не має права на утримання, є помилковими, оскільки ґрунтуються на буквальному, звуженому тлумаченні норми права без урахування її мети та правової природи.
Матеріалами справи встановлено, що малолітня дитина проживає з матір'ю, перебуває на її утриманні, а відповідач участі в забезпеченні матеріальної допомоги не бере. Вказані обставини апелянтом не спростовані належними та допустимими доказами.
Посилання апелянта на необхідність встановлення факту проживання однією сім'єю як умови виникнення права на утримання є безпідставним, оскільки такі правовідносини регулюються статтею 84 СК України та не ставляться законодавцем у залежність від окремого встановлення факту спільного проживання без шлюбу.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку, а також вірно застосував норми матеріального права.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинський районний суд Київської областівід 22 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді Д.О. Таргоній
С.О. Журба