апеляційне провадження №22-ц/824/5497/2026
справа №357/5348/25
13 травня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ярмоли О.Я., повне рішення складено 04 листопада 2025 року,
у справі за позовом Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Білоцерківський дитячий будинок-інтернат про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У квітні 2025 року Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради звернулась до суду із позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Вимоги позову мотивує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 09 квітня 2024 року № 299 «Про надання малолітньому ОСОБА_3 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та захист його особистих прав» малолітній ОСОБА_3 має відповідний юридичний статус та перебуває у службі у справах дітей БМР на обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.
На підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 листопада 2023 року № 942 «Про негайне відібрання малолітньої дитини у батьків та її влаштування» малолітній ОСОБА_3 вилучений із сім'ї відповідачів, оскільки подальше перебування дитини-інваліда з помірною розумовою відсталістю з емоційною нестійкістю, затримкою розвитку шкільних навичок та навичок соціальної компетенції, порушеннями соціальної взаємодії та комунікації, важкістю соціального функціонування в родині становило безпосередню загрозу для її життя та здоров'я, та тимчасово влаштований в Білоцерківський дитячий будинок-інтернат.
Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 14 лютого 2024 року по справі № 357/9362/23 малолітній ОСОБА_3 відібраний від його батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без позбавлення останніх батьківських прав та переданий органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради для подальшого влаштування малолітнього.
На підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 09 липня 2024 року № 576 «Про доцільність зарахування малолітнього ОСОБА_3 на цілодобове перебування до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату» малолітній ОСОБА_3 зарахований до цього закладу строком на один рік.
На підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 10 грудня 2024 року № 993 «Про направлення малолітнього ОСОБА_3 на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 » малолітній вибув із закладу інституційного догляду та був влаштований до дитячого будинку сімейного типу. Через стан здоров'я ОСОБА_3 батьки-вихователі не змогли займатися його вихованням.
Згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 січня 2025 року № 53 «Про доцільність зарахування малолітнього ОСОБА_3 на цілодобове перебування до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату» 18 березня 2025 року ОСОБА_3 відрахований з дитячого будинку сімейного типу та зарахований на повне державне утримання до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату строком на один рік, де перебуває і натепер.
Згідно інформації Білоцерківського міського центру соціальних служб за зверненням матері дитини ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради проведено оцінку потреб у наданні соціальних послуг, за результатами якої сім'я має найвищий ризик потрапляння в складні життєві обставини, оскільки дитину відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав.
Зазначає, що дитина не вперше вилучалася у відповідачів. Так, згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 24 жовтня 2017 року № 402 «Про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_3 , який опинився в складних життєвих обставинах, та його влаштування» дитину вилучено із сім'ї та тимчасово влаштовано в центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода». Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2018 року по справі № 357/13511/17 у задоволенні позову служби у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення відповідачів батьківських прав судом відмовлено, а відповідачів попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 .
Крім того, ОСОБА_1 вже позбавлялася батьківських прав щодо двох старших дітей на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2010 року у справі № 2-22133/2010.
На підставі викладених обставин, а також враховуючи, що протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини відповідачами не усунуті причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, батьки дитини не вживали та не вживають дієвих заходів для повернення сина додому, що можна розцінювати як несерйозне та безвідповідальне їхнє ставлення до своїх батьківських обов'язків.
Мотивуючи наведеним, просить:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , щодо їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 аліменти на утримання їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини (з кожного) від усіх їх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року позов задоволено.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відносно їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 .
Стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на утримання її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів доходу платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на особовий рахунок ОСОБА_3 , відкритий у банківській установі, починаючи з 15 квітня 2025 року і до повноліття дитини.
Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів доходу платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на особовий рахунок ОСОБА_3 , відкритий у банківській установі, починаючи з 15 квітня 2025 року і до повноліття дитини.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати по справі у сумі 2 422,40 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по справі у сумі 2 422,40 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що відповідачі самоусунулись від виконання своїх батьківських обов'язків.
При цьому, суд першої інстанції при вирішенні спору врахував, що вжите судом у 2018 році попередження відповідачів (справа № 357/13511/17) про необхідність змінити ставлення до виховання їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 не вплинуло на їх ставлення до дитини, відповідачі продовжують ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Суд зробив висновок, що таке ухилення є свідомим та умисним, що дає підстави для обрання крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин у справі.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував докази позитивних змін у житті матері та батька дитини, які могли суттєво вплинути на висновки суду.
Зокрема, з 24 жовтня 2025 року мати працює у Комунальному підприємстві Білоцерківської міської ради ЖЕК №6 на посаді робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями, що підтверджується наказом №375 в/к від 23 жовтня 2025 року та довідкою №316 від 27 жовтня 2025 року, яку намагалися подати суду.
Також суд першої інстанції не взяв до уваги психолого-педагогічну характеристику дитини ОСОБА_3 , у якій зазначено, що батьки приділяють значну увагу розвитку дитини та піклуються про її здоров'я. Крім того, надана довідка Центру надання соціальних послуг та соціальної інтеграції дітей та осіб з особливими потребами підтверджує, що батьки регулярно відвідують сина, спілкуються з ним, цікавляться його здоров'ям та розвитком.
Зазначає, що підстави позбавлення батьківських прав визначені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, така міра може застосовуватися у разі ухилення батьків від виконання обов'язків щодо виховання дитини. Однак ухилення має місце лише за наявності винної поведінки батьків, коли вони свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та підготовку до самостійного життя.
За відсутності доказів свідомого ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, з урахуванням того, що батьки заперечували проти позбавлення їх батьківських прав та виявляють інтерес до дитини, висновок суду про наявність підстав для позбавлення батьківських прав є передчасним і необґрунтованим.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
17 лютого 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.
Зазначає, що з метою об'єктивного та всебічного розгляду справи позивачем направлено лист до комунального підприємства Білоцерківської міської ради від 09 лютого 2026 року №03-10/427 щодо перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №6.
Листом від 09 лютого 2026 року №67 позивача повідомлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з 24 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року, звільнена за власним бажанням.
Із наведеного убачається, що скаржницею додано неналежні докази того, що вона перебуває у трудових відносинах.
Вказує, що факт позбавлення батьківських прав щодо старших дітей свідчить про наявність обставин, які об'єктивно підтверджують її неспроможність належним чином виконувати батьківські обов'язки, що створює ризики для забезпечення найкращих інтересів дитини.
Оскільки скаржницею не надано належних доказів, які б обґрунтовували позитивні зміни у житті, висновки суду першої інстанції є правильними та такими, що відповідають обставинам у справі.
Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 підтримала подану апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просив суд її задовольнити.
Представник позивача та представник третьої особи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представниці Білоцерківського дитячого будинку-інтернату надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З даних свідоцтва про народження НОМЕР_1 убачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 6).
З даних посвідчення НОМЕР_2 убачається, що ОСОБА_3 призначено державну соціальну допомогу як дитині з інвалідністю. Законним представником вказано ОСОБА_1 (а.с. 9).
З даних висновку лікарсько-консультативної комісії №1 від 21 лютого 2025 року убачається, що громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за станом здоров'я потребує влаштування до будинку-інтернату психоневрологічного профілю (а.с. 10).
Згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 09 квітня 2024 року № 299 "Про надання малолітньому ОСОБА_3 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та захист його особистих прав" малолітній ОСОБА_3 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 11).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 листопада 2023 року № 942 "Про негайне відібрання малолітньої дитини у батьків та її влаштування" малолітній ОСОБА_3 був вилучений із сім'ї відповідачів та тимчасово влаштований в Білоцерківський дитячий будинок-інтернат (а.с. 12).
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2024 року, по справі № 357/9362/23, малолітній ОСОБА_3 відібраний від його батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав та переданий органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради для подальшого влаштування малолітнього (а.с. 13-17).
Відповідно до даних рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 09 липня 2024 року № 576 «Про доцільність зарахування малолітнього ОСОБА_3 на цілодобове перебування до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату» малолітній ОСОБА_3 був зарахований до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату строком на один рік (а.с. 18).
З даних листа Білоцерківського дитячого будинку - інтернату Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації №500 від 18 березня 2025 року убачається, що ОСОБА_3 з 18 березня 2025 року згідно наказу №97 від 18 березня 2025 року зарахований на повне державне утримання. Перебуває на первинному обліку, як дитина позбавлена батьківського піклування у службі у справах дітей Білоцерківської міської ради (а.с. 20).
Згідно даних листа Білоцерківського міського центру соціальних служб від 10 лютого 2025 року за вих. № 112/02-15 за зверненням матері дитини ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, проведено оцінку потреб у наданні соціальних послуг, за результатами якої сім'я має найвищий ризик потрапляння в складні життєві обставини, оскільки дитину було відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав. Сім'ї ОСОБА_1 рекомендовано послугу «консультування» (а.с. 23).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2018 року по справі № 357/13511/17 відмовлено у задоволенні позову служби у справах дітей Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, а відповідачів попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 24-25).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2010 року по справі № 2-22133/2010 ОСОБА_1 позбавлена батьківських прав щодо двох старших дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 26-27).
Відповідно до даних Білоцерківського міського центру соціальних послуг від 29 травня 2025 року убачається, що Білоцерківським міським центром соціальних служб сім'ї ОСОБА_1 з 17 лютого 2025 року надається соціальна послуга: консультування. Фахівцем із соціальної роботи з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узгоджено індивідуальний план надання соціальної послуги консультування, який передбачає надання консультацій з питань формування та розвитку навичок відповідального батьківства, реструктуризації заборгованості з оплати за комунальні послуги, сприяння у працевлаштуванні матері, сприяння в отриманні правової допомоги. За інформацією психолога Центру рівень інтелектуального розвитку матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 перешкоджає їх повному розумінню потреб дитини та способу взаємодії із сином. На сьогодні батьки не виконують умови індивідуального плану, мати досі не працевлаштувалась, має тимчасові підробітки від продажу квітів. Фахівцем із соціальної роботи надано рекомендації щодо проведення ремонтних робіт у квартирі, однак умови для проживання дитини не створено, поклеєно шпалери лише в одній кімнаті. Сім'я має значну заборгованість з оплати за комунальні послуги, але договорів щодо реструктуризації не оформлено, також не отримано свідоцтво про право на спадщину. Сім'ю попереджено, що в разі невиконання без поважних причин умов договору про надання послуги консультування, ця послуга буде припинена (а.с.57).
З даних листа Білоцерківського дитячого будинку-інтернату №145 від 28 травня 2025 року убачається, що ОСОБА_3 зарахований до списочного складу підопічних Білоцерківського дитячого будинку-інтернату на повне державне утримання, терміном на 1 рік з 18 березня 2025 року відповідно до направлення (путівки) №128-01/25 від 06 березня 2025 року Служби у справах дітей та сім'ї Київської області державної адміністрації та наказу Білоцерківського дитячого будинку-інтернату від 18 березня 2025 року №97. Батьки малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 систематично піклуються про здоров'я, фізичний розвиток та навчання дитини. Піклуються про ОСОБА_3 , навідуючи його у закладі. У вільні від шкільного навчання дні батьки дитини з дозволу адміністрації Білоцерківського дитячого будинку-інтернату здійснюють разом сім'єю прогулянку містом з відвідуванням дендрологічного парку "Олександрія" та парку культури і відпочинку імені Т.Г. Шевченка, з відвідуванням дитячих атракціонів. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завжди підтримують зв'язок з адміністрацією та персоналом Білоцерківського дитячого будинку-інтернату щодо навчання та виховання свого сина ОСОБА_3 (а.с. 58).
Відповідно до даних рішення органу опіки та піклування - виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 08 липня 2025 року № 534 «Про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стосовно їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 » ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства, ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , що є правовою підставою для позбавлення їх батьківських прав. Позбавлення батьківських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини (а.с. 79-80).
Відповідно до даних довідки №316 від 27 жовтня 2025 року, виданої КП Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №6, убачається, що ОСОБА_1 дійсно працює в КП Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної конторі №6 робітником з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями з 24 жовтня 2025 року по теперішній час (а.с. 137).
З даних довідки №2035 від 01 грудня 2025 року убачається, що за період перебування ОСОБА_3 в Центрі надання соціальних послуг та соціальної інтеграції дітей та осіб з особовими потребами з 18 березня 2025 року по теперішній час ОСОБА_1 постійно відвідує, приносить гостинці, спілкується із сином, цікавиться станом здоров'я та розвитком ОСОБА_3 (а.с. 136).
Відповідно до даних листа КП Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №6 від 09 лютого 2026 року №67 убачається, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КП БМР ЖЕК №6 на посаді працівника з комплексного прибирання у період з 24 листопада 2025 року по 31 жовтня 2025 року, звільнена за власним бажанням 31 жовтня 2025 року.
З даних виписки із медичної карти ОСОБА_3 убачається, що дитині встановлено діагноз F71.1 помірна розумова відсталість з емоційною нестійкістю, затримкою розвитку шкільних навичок та соціальної компетенції, порушенням соціальної взаємодії та комунікації, важкістю соціального функціонування в дитячому віці. Системне недорозвинення мовлення 3-го рівня.
Із даних психолого-педагогічного характеристики ОСОБА_3 убачається, що до початку навчального процесу шкільним приладдям забезпечили батьки дитини, відвідують батьківські збори. На вихідних батьки з дитиною відвідують різні заходи в освітньому закладі. Батьки приділяють надзвичайно багато уваги для розвитку дитини (а.с. 191).
З даних довідки від 16 грудня 2024 року №1809, виданої директором Білоцерківського дитячого будинку-інтернату, убачається, що за період перебування в Білоцерківському дитячому інтернаті з 28 листопада 2023 року по 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно відвідували, приносили гостинці, спілкувались із сином, цікавились станом здоров'я та розвитком ОСОБА_3 (а.с. 192).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до змісту статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно із статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Відповідно до частин 1-4 статті 164 СК України:
1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
4. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18.
Положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати всі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц ).
Забезпечення найкращих інтересів дитини ? це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю, що підтверджується відповідним посвідченням та медичними документами. Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії від 21 лютого 2025 року дитина за станом здоров'я потребує влаштування до будинку-інтернату психоневрологічного профілю. З медичної документації також убачається, що дитині встановлено діагноз F71.1 - помірна розумова відсталість з емоційною нестійкістю, затримкою розвитку шкільних навичок та соціальної компетенції, порушенням соціальної взаємодії та комунікації, що свідчить про необхідність особливого догляду, виховання та системної корекційної допомоги.
Матеріалами справи підтверджується, що малолітній ОСОБА_3 неодноразово вилучався із сім'ї відповідачів у зв'язку із неналежним виконанням ними батьківських обов'язків. Так, у 2017 році відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради дитину вилучено із сім'ї та тимчасово влаштовано до центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода». Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2018 року у справі №357/13511/17 у задоволенні позову про позбавлення відповідачів батьківських прав відмовлено, однак батьків попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Незважаючи на надану можливість змінити поведінку та ставлення до виконання батьківських обов'язків, належних висновків відповідачами зроблено не було.
Зокрема, відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 листопада 2023 року №942 малолітній ОСОБА_3 знову відібраний у батьків у зв'язку з наявністю безпосередньої загрози для його життя та здоров'я. Надалі на підставі заочного рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2024 року у справі №357/9362/23 дитину відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав та передано органу опіки та піклування для подальшого влаштування.
Після цього дитина була зарахована до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату на повне державне утримання, де перебуває на теперішній час.
Разом з тим, із матеріалів справи убачається, що органами соціального захисту та соціальними службами сім'ї відповідачів надавалася відповідна допомога та здійснювався соціальний супровід. Так, відповідно до даних Білоцерківського міського центру соціальних служб сім'ї ОСОБА_1 з 17 лютого 2025 року надавалася соціальна послуга «консультування», спрямована на формування навичок відповідального батьківства, сприяння у працевлаштуванні матері, вирішення питань щодо заборгованості за комунальні послуги та створення належних умов проживання для дитини.
Однак, як убачається з листа зазначеного центру від 29 травня 2025 року, відповідачі належним чином не виконували умов індивідуального плану надання соціальної послуги. Мати дитини тривалий час не працевлаштовувалася, мала лише випадкові підробітки, рекомендації соціальних служб щодо покращення житлово-побутових умов виконані лише частково, належні умови для проживання дитини не створені, питання значної заборгованості за комунальні послуги не врегульовано.
Крім того, відповідно до інформації психолога центру соціальних служб рівень інтелектуального розвитку обох батьків перешкоджає їх повному розумінню потреб дитини та належній взаємодії з нею, що також ускладнює виконання ними батьківських обов'язків щодо виховання та розвитку дитини з інвалідністю.
Колегія суддів звертає увагу, що позбавлення батьківських прав можливе лише за наявності винної поведінки батьків, яка виражається у свідомому нехтуванні своїми обов'язками щодо виховання дитини, її фізичного та духовного розвитку.
Разом з тим, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків може проявлятися не лише у повній відсутності спілкування з дитиною, а й у нездатності або небажанні забезпечити належні умови для її життя, розвитку та виховання, що особливо актуально у випадках, коли дитина має інвалідність і потребує підвищеної уваги та догляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував позитивні зміни у житті матері, зокрема її працевлаштування, колегія суддів відхиляє.
Як убачається із наданих до апеляційної скарги документів, ОСОБА_1 дійсно була прийнята на роботу до КП Білоцерківської міської ради ЖЕК №6. Однак згідно з листом цього підприємства від 09 лютого 2026 року №67 вона перебувала у трудових відносинах лише з 24 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року, після чого звільнилася за власним бажанням. Отже, такі відомості не свідчать про стабільне працевлаштування та реальне покращення матеріального становища сім'ї.
Посилання скаржниці на те, що вона та батько дитини відвідують сина у закладі, цікавляться його станом здоров'я та підтримують з ним зв'язок, також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Дійсно, відповідно до листа Білоцерківського дитячого будинку-інтернату батьки навідують дитину та підтримують із нею зв'язок. Однак сам по собі факт відвідування дитини у закладі не свідчить про належне виконання батьківських обов'язків, оскільки ці обов'язки полягають не лише у підтриманні емоційного контакту з дитиною, а й у створенні безпечних та належних умов для її життя, виховання і розвитку.
При цьому, матеріали справи свідчать, що протягом тривалого часу після відібрання дитини відповідачі не вжили реальних та ефективних заходів для усунення причин, які стали підставою для такого відібрання, зокрема не створили належних житлово-побутових умов для проживання дитини, не забезпечили стабільного джерела доходу та не виконували рекомендацій соціальних служб.
Дані пояснень допитаної 13 жовтня 2025 року в суді першої інстанції в якості свідка фахівця із соціальної роботи ОСОБА_11 вказують на те, що відповідачі, незважаючи на неодноразові попередження про їх відповідальність, не усвідомили потреб своєї дитини, в квартирі недопустимі гігієнічно-санітарні умови для проживання дитини.
Апеляційний суд враховує висловлену дитиною думку про бажання проживати з батьками, що свідчить про наявність емоційного зв'язку між ними та прихильності дитини до сім'ї. Разом із тим, колегія суддів враховує, що під час заслуховування думки дитини в присутності дитячого психолога малолітній ОСОБА_3 повідомив про застосування до нього фізичних покарань з боку обох батьків, зазначивши, що вони б'ють його, коли він не слухається, а також вказав на наявність у нього синців. Хоча дитина пояснила, що тілесні ушкодження вже зійшли, такі обставини не можуть бути залишені поза увагою суду, особливо з огляду на вразливий стан здоров'я дитини та її особливі потреби.
За установлених у справі обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок, що забезпечення ОСОБА_3 безпечного, стабільного та належного середовища для проживання, виховання і розвитку має пріоритет над бажанням дитини проживати разом із батьками.
З огляду на установлені обставини справи, стан здоров'я дитини, її особливі потреби, відсутність належних умов для проживання та виховання у сім'ї, тривале невиконання батьками своїх обов'язків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подальше перебування дитини під батьківським піклуванням не забезпечить належного захисту її прав та інтересів.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 , оскільки їх поведінка свідчить про свідоме та тривале ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів на спростування цих висновків суду.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав.
Сам по собі лише факт заперечення відповідачами проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про їх реальне бажання змінити поведінку.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 21 травня 2026 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова