КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
23 квітня 2026 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Пальчика М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Пальчика М.О. разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 19.12.2025 року о 16:20 керуючи автомобілем марки Ауді, державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Києві на пр-т. С. Бандери, 9, не впорався з керуванням, не дотримався безпечної швидкості руху, в результаті цього здійснив зіткнення з відбійником та дорожнім знаком, внаслідок ДТП завдано механічні пошкодження з матеріальними збитками. Крім того, 19.12.2025 року о 16:20 год. ОСОБА_1 керував автомобілем марки Ауді, державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Києві на пр-т. С. Бандери, 9, будучі позбавленим права керування, повторно протягом року.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП та за ч.5 ст.126 КУпАП.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП та призначено йому стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят ) гривень в дохід держави, за ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 36 КУпАП остаточно призначено ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції за більш серйозне правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Не погоджуючись з постановою суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Пальчик М.О. подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник вказує, що ОСОБА_1 не був обізнаний про те, що 18.03.2026 року відбувся розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки йому було повідомлено про відкладення судового засідання на іншу дату, а саме на 26.03.2026, що підтверджується скріншотом із застосунку «Viber». Про існування вказаної постанови ОСОБА_1 стало відомо вже 26.03.2026, коли він наручно отримав її копію безпосередньо в суді.
В апеляційні скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Пальчик М.О. просить постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 5 ст. 126, ст. 124 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказав, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції допущено спрощений підхід до розгляду справи, не надано правової оцінки доказам, внаслідок чого було винесено незаконне рішення. Захисник зазначає, що вказані у протоколі події дійсно мали місце, проте працівниками патрульної поліції помилково складено відповідні протоколи про адміністративне правопорушення саме щодо ОСОБА_1 , оскільки за кермом на той момент перебувала інша особа - ОСОБА_2 , який прибув 18.03.2026 року в судове засідання та мав бажання надати відповідні пояснення щодо обставин справи. ОСОБА_2 у вказаний час перебував за кермом автомобіля Ауді д.н.з. НОМЕР_2 та відвозив власника даного транспортного засобу додому, оскільки останній позбавлений права керування транспортним засобом.
Вищевказані обставини мали бути встановленими під час допиту ОСОБА_2 як свідка, проте, 18.03.2026 року судове засідання було відкладено на 26.03.2026 року у зв'язку із занятістю судді в іншому провадженні. Натомість, прийшовши 26.03.2026 року до суду, ОСОБА_1 було повідомлено що його справа була розглянута 18.03.2026 року, що позбавило його можливості з встановленому законом порядку довести відсутність своєї вини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Пальчика М.О., які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу по суті, їх відповіді на запитання суду, частково передослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, лише в частині скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нової постанови, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Так, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що оскаржувану постанову винесено 18 березня 2026 року (а.с.42). В тексті постанови зазначено, що в судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був повідомлений належним чином.
Однак, у судовому засіданні в апеляційному суді ОСОБА_1 зазначив, що у вказаний день, 18 березня 2026 року, він прийшов на судове засідання, однак у суді йому було повідомлено про те, що розгляд справи відкладено на 26 березня 2026 року у зв'язку із зайнятістю судді в іншому судовому засіданні. На підтвердження даного твердження стороною захисту долучено до апеляційної скарги скріншот SMS-повідомлення (судової повістки), направленої на номер ОСОБА_1 , у якій зазначено наступну дату судового засідання - 26.03.2026 року (а.с. 45). Прийшовши до суду 26.03.2026 року, ОСОБА_1 дізнався про те, що розгляд справи та винесення постанови відбулося 18.03.2026 року, копію якої він отримав 26.03.2026 року, що підтверджується копією із журналу видачі копій постанов (а.с. 47).
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 та його захисник не знали та об'єктивно не могли знати про прийняте судом рішення, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Встановлене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Пунктом с) частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
У п. 42 справи «Желтяков проти України» (заява №4994/04) ЄСПЛ вказує, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.
У справі «Рисовський проти України», ЄСПЛ зазначив, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема із рішень «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Гурепка проти України», «Чернов проти України», «Озтюрк проти Німеччини», «Надточій проти України», «Лучанінова проти України» та інші, вбачається, що справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю прирівнюються до справ про кримінальні правопорушення, у зв'язку із чим при їх розгляді застосовуються й положення закону, який регулює розгляд справ про кримінальні правопорушення.
Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 18 березня 2026 року за його відсутності, повідомивши йому про відкладення судового засідання на 26 березня 2026 року, що унеможливлювало його участь у судовому розгляді, фактично позбавив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на справедливий судовий розгляд та права на захист, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 268 КУпАП, в ході судового розгляду має право знайомитися з матеріалами справи, надавати свої пояснення та докази, заявляти клопотання, користуватись правовою допомогою тощо. Однак, провівши судовий розгляд за відсутності ОСОБА_1 , суд першої інстанції позбавив його можливості реалізувати свої права, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення, що в свою чергу є істотним порушенням процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У рішенні «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначає, що повноваження вищих судових органів щодо перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Враховуючи, що судовий розгляд у суді першої інстанції було проведено з істотними порушеннями, яке полягало у ненаданні особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, доступу до правосуддя, він не може вважатися законним, а таким чином й судове рішення за наслідками такого розгляду не є обґрунтованим та вмотивованим.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції не розглядає справу спочатку, а лише переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому позбавлений можливості виправити допущені судом першої інстанції порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
П. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Таким чином законодавець надав суду апеляційної інстанції дискреційні повноваження.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо застосування положень КПК України до справ про адміністративні правопорушення, а також безпосередньо положення КУпАП, суд визнає зазначені вище обставини порушенням права особи на справедливий суд, що є істотним порушенням вимог Закону, що в свою чергу є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції не вбачається можливості надати оцінку доводам апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Пальчика М.О. щодо відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ст. 124 КУпАП, оскільки постанова, винесена з порушенням права на справедливий суд, і в цьому провадженні не може бути переглянута по суті викладених у ній обставин.
За вищевикладених обставин постанова Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого необхідно перевірити доводи апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Пальчика М.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року - задовольнити, поновивши строк на апеляційне оскарження, вважаючи апеляційну скаргу прийнятною.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пальчика М.О. - задовольнити частково.
Скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, та прийняти нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
В іншій частині апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пальчика М.О. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 756/2267/26
Апеляційне провадження № 33/824/2353/2026
Категорія: ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Родіонов С.О.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.