КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
23 квітня 2026 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника Перепилиці О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Перепелиці О.В. на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 09.09.2025 о 10 год 50 хв у м. Київ, вул. Василя Липківського, 29, керував транспортним засобом «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу та у лікаря-нарколога КНП «КМКЛ №10», висновок лікаря № 004636. Отже, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 130 КУпАП.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись з постановою суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Перепелиця О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог апелянт вказав, що при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях ОСОБА_1 є ознаки правопорушення. Ключовою та основною обставиною притягнення особи ОСОБА_1 до відповідальності є керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що фактично не підтверджується наданими працівниками поліції доказами. Інспектором поліції було встановлено тільки факт алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , який просто стояв біля свого транспортного засобу, однак у справі відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Rapid».
У своїх поясненнях ОСОБА_1 вказав, що напередодні був на дні народженні, а тому керувати власним транспортним засобом не наважився та попросив свого батька відвезти його до школи, щоб віддати сину речі. Біля школи ОСОБА_1 пішов віддати сину речі, а його батько відійшов до магазину, повернувшись до транспортного засобу, ОСОБА_1 побачив машину працівників патрульної поліції, яка заблокувала виїзд автомобіля. Працівниками поліції було винесено постанову про порушення ПДР, що стосувалось неправильного паркування, а після цього запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він погодився пройти огляд як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я.
Інспектором поліції було встановлено тільки факт алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , проте у справі відсутні докази, що саме він керував транспортним засобом 09.09.2025 року о 10:50 згідно протоколу про адміністративне правопорушення.
На початку відео видно як патрульна поліція під'їжджає до автомобіля Skoda Rapid, біля якої стоїть ОСОБА_1 , автомобіль при цьому зачинений, відповідно без ознак заведеного двигуна, на запитання інспектора поліції - «Ви водій?», відповідає: «Поки що не водій, але це моя машина. Дитині спортивну форму заносив до школи». У файлі 448384-2, наданий як доказ з бодікамер інспекторів поліції, на 27 хвилині 40 секунд інспектори між собою спілкуються за відсутністю ОСОБА_1 , та вказують: «просто відео знімете, що він їхав, ми приїхали він стояв вже».
У даному випадку сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, зокрема, з записів відео спостереження, де видно було б керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Перепелиці О.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, їх відповіді на запитання суду, вивчивши письмові матеріали справи та частково відеозапис, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Що стосується можливої участі прокурора у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги він не збирає нових доказів, а лише частково, у разі наявності законних підстав може передослідити вже наявні у матеріалах справи докази, на які посилається суд першої інстанції, і відповідно не перебирає на себе функцію сторони обвинувачення. ОСОБА_1 та його захисник Перепелиця О.В. вважали за можливе провести розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні і клопотань про виклик прокурора не заявляли.
У даній справі надійшли листи із Солом'янської окружної прокуратури м. Києва за вх. №6138 від 19.01.2026 року та із Київської міської прокуратури за вх. №6684 від 20.01.2026 року, у яких зазначено, що участь прокурора у розгляді судом справ за ч.1 ст. 130 КУпАП законом не передбачена та буде виходити за межі повноважень, наданих законодавцем органам прокуратури (а.с. 56, 59).
Як вбачається з оскаржуваної постанови, своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом обґрунтовано доказами, наявними в матеріалах справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №448384 від 09.09.2025 року (а.с.2); результатами приладу «Alkotest 7510», прилад «ARMF-0332» (а.с.3); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних записів (а.с.5); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 004636 від 09.09.2025, (а.с.6), - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5681155 від 09.09.2025 (а.с.7), реєстраційною карткою транспортного засобу «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.8), відеозаписом з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 09.09.2025.
Разом з тим, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_1 - адвоката Перепелиці О.В. та безпосередньо вказані ними під час апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції встановив, що наведені вище висновки суду першої інстанції, так само як і докази, зібрані по справі, на які суд послався у своїй постанові, не дають підстав вважати, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
Зокрема, як встановлено під час апеляційного розгляду протокол про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_1 , а також інші докази, як окремо, так і в сукупності, не можуть служити достатнім підтвердженням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за обставин, які зазначені у вказаному протоколі, оскільки всупереч висновкам суду першої інстанції, який розглядав справу, поліцейськими не були дотримані в повному обсязі вимоги ст. 266 КУпАП, а також вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735(надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735).
Відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, як це передбачено ч. 2 ст. 266 КУпАП, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 448384 від 09 вересня 2025 року, який було складено щодо ОСОБА_1 , а також відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, який долучений до матеріалів справи, не дозволяють зробити висновок про те, що вина ОСОБА_1 відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, безспірно доведена належними та допустимими доказами, оскільки всупереч висновкам суду першої інстанції, поліцейськими не були дотримані в повному обсязі вимоги ст. 266 КУпАП, а також вимоги відомчих Інструкцій, якими вони повинні були керуватися під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Зі змісту відеозапису, який було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення та вивчено судом апеляційної інстанції встановлено, що працівники поліції під'їхали до припаркованого транспортного засобу, поруч з яким стояв ОСОБА_1 . На запитання працівників поліції, чи є він водієм, відповів, що поки що не водій, але автомобіль його, не заперечив щодо неправильного паркування транспортного засобу. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер ОСОБА_1 погодився, результат огляду 1,64‰. Після цього ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд у закладі охорони здоров'я, куди його і було доставлено працівниками патрульної поліції, результат огляду - 1,20‰.
Однак, на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом працівниками поліції не було долучено до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів, оскільки запис із нагрудної камери розпочинається із спілкування з ОСОБА_1 , який стоїть поруч із нерухомим транспортним засобом. Матеріалами справи жодним чином не зафіксовано і не доведено той факт, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав свої пояснення, вказавши, що він не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. У вказаний день йому подзвонив син і попросив привезти речі до школи. Оскільки напередодні ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, він попросив свого батька відвезти його. Батько припаркував автомобіль і пішов до магазину, а ОСОБА_1 пішов до школи віднести речі, і коли повертався назад, до нього під'їхали працівники поліції. Зазначив, що не оскаржував постанову про накладення адміністративного стягнення, бо є юридично необізнаним. Суд першої інстанції намагався витребувати відеозапис з камер, однак такі записи, які підтверджують факт керування, відсутні.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Апеляційний суд акцентує свою увагу на тому, що стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події після повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Обов'язок щодо зібрання доказів та доведення вини покладається на посадових осіб, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення. Проте такими посадовими особами, а саме працівниками патрульної поліції, не було належним чином виконано зазначений обов'язок та не надано належних та допустимих доказів, які б безсумнівно доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає такої підстави для закриття провадження, як недоведеність вини, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги захисника Чепелевича С.С. про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання належної правової оцінки доказам, яка, згідно з приписами ст. 252 КУпАП, повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вивчивши відеозапис з боді-камер інспекторів патрульної поліції, в яких відсутні будь які докази, які б підтверджували той факт, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності дійсно керувала транспортним засобом, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Перепелиці О.В. підлягає задоволенню, а постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року скасуванню із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Перепелиці О.В. - задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік - скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 760/26570/25
Апеляційне провадження № 33/824/737/2026
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Кравченко Я.В.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.