Іменем України
15 травня 2026 року
м. Харків
справа № 638/19678/25
провадження № 22-ц/818/2736/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.,
суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря: Муренченко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Сучасне місто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Сучасне місто» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Щепіхіної В.В.,-
У провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебувала справа за позовом Комунального підприємства «Сучасне місто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.
Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що носять характер таких, що виникають за договором про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою та договором користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності. Відповідачем використовувався окремий елемент благоустрою комунальної власності за адресою: поблизу будинку АДРЕСА_1 на підставі укладених договорів № 1536/Т5/23 від 19.05.2023; № 4101-Р/ Г12/23 від 25.12.2023; № 6265-Р/В9/24 від 30.09.2024; № 6266-Ф/В9/24 від 30.09.2024. Відповідач не дотримався умов вказаних договорів, порушив строки оплати, що призвело до залишку невиконаного зобов'язання за договорами, а саме: за договором № 6265-Р/В9/24 від 30.09.2024 - 74 275 грн 00 коп.; за договором № 6266-Ф/В9/24 від 30.09.2024 - 609 918 грн 75 коп.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 21.10.2025 року відкрито провадження в цивільній справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача Удянська А. А. у судому засіданні зазначила, що зазначена справа підлягає розгляду саме районним (загальним) судом у порядку цивільного судочинства, а не господарським судом, оскільки у даній справі відповідачем є фізична особа, яка не має статусу фізичної особи-підприємця, що підтверджується наявними у позивача відомостями. Спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку зі сплати плати за тимчасове користування окремим елементом благоустрою комунальної власності відповідно до умов укладеного договору. При цьому, предметом спірних правовідносин є саме обов'язок відповідача як фізичної особи сплачувати плату за користування окремим елементом благоустрою, а не здійснення ним підприємницької чи іншої діяльності. Характер та вид діяльності, яка могла здійснюватися з використанням такого окремого елемента благоустрою, не впливають на правову природу зобов'язання та не є предметом доказування у даній справі. Отже, спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер, не пов'язані зі здійсненням господарської діяльності відповідача та не підпадають під юрисдикцію господарських судів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року закрито провадження у справі та роз'яснено позивачу право на звернення до господарського суду з вказаними позовними вимогами до ОСОБА_1 в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Не погоджуючись з ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року, Комунальне підприємство «Сучасне місто» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що суд неправомірно закрив провадження, не врахувавши, що спірні договори укладені відповідачем як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, а предметом спору є невиконання грошового зобов'язання, яке виникло з цивільно-правових договорів, що виключає віднесення даного спору до юрисдикції господарських судів. Стверджує, що Основний Договір № 1536/Т5/23 від 19.05.2023 укладений між Комунальним підприємством «Сучасне місто» та ОСОБА_1 саме як фізичною особою, а не суб'єктом підприємницької діяльності, що має визначальне значення для встановлення характеру спірних правовідносин, їх цивільно-правової природи та, відповідно, належної юрисдикції розгляду спору. Договір розстрочення сплати заборгованості № 6265-Р/В9/24 від 30.09.2024 та договір про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою №6266-Ф/В9/24 від 30.09.2024 є похідними від основного договору, тому не утворюють самостійних зобов'язань. Наявність у договорі формулювання про можливе використання окремого елемента благоустрою для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності не змінює правової природи спірних правовідносин та не свідчить про виключно господарський характер. При цьому Договір № 1536/Т5/23 від 19.05.2023 прямо передбачає можливість використання об'єкта не виключно для здійснення підприємницької діяльності, а й для іншої діяльності.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Сучасне місто» не підлягає задоволенню.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки відповідач користувався окремим елементом благоустрою комунальної власності міста Харкова з фукціональним призначенням об'єкта - бари, кафе, кафетерії (з продажем тютюнових виробів, пива, алкогольних та слабоалкогольних напоїв) у своїй господарській діяльності як суб'єкт підприємницької діяльності, а не для власних побутових потреб, тому спір між позивачем та відповідачем пов'язаний зі здійсненням господарської діяльності відповідачем і не є предметом розгляду у порядку цивільного судочинства. Спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства господарським судом.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом, КП «Сучасне місто» посилалось на те, що після закінчення строку дії договору № 1536/Т5/23 від 19.05.2023 відповідач продовжував користуватись окремими елементами благоустрою без укладання нового, тому мають бути сплачені кошти за фактичне користування. Сума боргу визначена сторонами та не оспорювалась, у зв'язку з чим між позивачем та відповідачем щодо даного об'єкту за цією ж адресою були укладені нові договори: договір розстрочення сплати заборгованості від 30.09.2024 № 6265-Р/В9/24; договір про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою від 30.09.2024 № 6266-Ф/В9/24.
В обгрунтування позову позивач надає копію договору тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності № 536/15/23 від 19.05.2023 року, який укладений між Комунальним підприємством «Сучасне місто» в особі директора Шевченка Є.І. та Сукіасяном Р.Г., предметом якого є надання виконавцем (позивачем) замовнику (відповідачу) право тимчасової експлуатації (управління) окремим елементом благоустрою комунальної власності міста Харкова з метою задоволення соціально-економічних потреб шляхом розміщення тимчасового об'єкта підприємницької або іншої діяльності.
Відповідно до п. 3.1 договору № 536/15/23 від 19.05.2023 року вид об'єкта: тимчасова споруда з полегшених контрукцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначеним технічним регламентом будівельних робіт, будівель і споруд, без улаштування фундаменту (літній майданчик без логотипу).
У п. 3.1.1 договору № 536/15/23 від 19.05.2023 року вказано, що функціональне призначення об'єкта - бари, кафе, кафетерії (з продажем тютюнових виробів, пива, алкогольних та слабоалкогольних напоїв).
Згідно з п. 8.1 договору № 536/15/23 від 19.05.2023 року цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та діє з 01.04.2023 року по 31.07.2023 включно.
Після закінчення строку дії договору № 1536/Т5/23 від 19.05.2023 відповідач продовжував користуватись окремими елементами благоустрою без укладання нового та між позивачем та відповідачем були укладені договір розстрочення сплати заборгованості № 6265-Р/В9/24 від 30.09.2024 року; договір про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою № 6266-Ф/В9/24 від 30.09.2024 року.
Відповідно до пункту 1 договору № 6265-Р/В9/24 від 30.09.2024 року ОСОБА_1 приймає на себе зобов'язання добровільно відшкодувати заборгованість, яка виникла у зв'язку з несвоєчасним внесенням плати за тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності міста Харкова (далі - заборгованість), зазначену в Додатку 1.
Згідно пункту 2 договору № 6265-Р/В9/24 від 30.09.2024 року заборгованість станом на день підписання цього договору становить 103 098,39 грн.
У пункті 3 договору № 6265-Р/В9/24 від 30.09.2024 року визначено, що ОСОБА_1 зобов'язується сплатити рівними частинами у безготівковій формі на рахунок КП «Сучасне місто» суму зазначену у п. 2 цього договору протягом 36 (тридцяти шести) місяців з моменту підписання договору, але не пізніше 15.12.2025.
За правилами пункту 4. Договору № 7554-Р/Б3/25 сплата заборгованості здійснюється щомісяця до 25 числа кожного місяця, відповідно до графіку платежів, зазначеному у Додатку 2 до цього договору.
Відповідно до пункту 1 договору № 6266-Ф/В9/24 від 30.09.2024 року ОСОБА_1 приймає на себе зобов'язання добровільно відшкодувати плату за фактичне користування окремим елементом благоустрою комунальної власності міста Харкова (далі - елемент благоустрою), відповідно до додатку 1.
У пункті 2 договору № 6266-Ф/В9/24 від 30.09.2024 року сторони узгодили, що розмір суми добровільного відшкодування плати за фактичне користування елементом благоустрою складає 681 918,75 грн., у тому числі з ПДВ.
П. 3 договору № 6266-Ф/В9/24 від 30.09.2024 року визначено, що ОСОБА_1 зобов'язується сплатити частинами у безготівковій формі на рахунок КП «Сучасне місто» суму, зазначену у п. 2 цього договору протягом 36 (тридцяти шести) місяців з моменту підписання договору, але не пізніше 25.09.2027 року.
Згідно пункту 4. Договору № 7554-Р/Б3/25 сплата за фактичне користування елементом благоустрою здійснюється щомісяця рівними частинами, відповідно до графіку платежів, зазначеному у додатку 2 до цього договору.
За правилами п. 1.2. Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 № 688/17 (далі - Положення), останнє розроблено з метою регулювання правовідносин, пов'язаних із виникненням та реалізацією права тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення відкритих літніх майданчиків, елементів вуличної торгівлі, малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності на території міста Харкова.
Відповідно до пункту 1.4. Положення метою та завданнями цього Положення, зокрема є: запровадження процедури надання в тимчасове користування окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності на території міста Харкова; створення сприятливих умов для здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання.
За даними відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.10.2025 року № 1904133 ОСОБА_1 з 23.07.2024 року по 17.10.2024 року був фізичною особою-підприємцем. Здійснював підприємницьку діяльність за такими видами економічної діяльності: 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний), 10.85 - виробництво готової їжі та страв, 56.21 - постачання готових страв для подій, 56.30 - обслуговування напоями. Основний вид економічної діяльності за підсумками діяльності за рік: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний), 10.85 - виробництво готової їжі та страв (КВЕД 56.10).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.06.2020 року у справі № 922/2246/19 та у постанові Великої палати Верховного суду від 15.05.2018 року у справі №911/4144/16.
Предметна і суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17 (провадження № 14-194гс18) за позовом міської ради до фізичної особи - підприємця про стягнення коштів (орендної плати) зроблено висновок про те, що наявність у фізичної особи статусу суб'єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Так, неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, в одержанні прибутку та публічних інтересів суспільства в особі широкого кола споживачів. Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності суди мали встановити факт використання відповідачем земельних ділянок з метою реалізації господарської компетенції, здійснення прав та обов'язків у сфері суспільного виробництва.
У справі № 127/2709/16-ц за позовом міської ради до фізичної особи про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди Велика Палата Верховного Суду вказала, що договір оренди землі було укладено між міською радою та відповідачем як фізичною особою - підприємцем. Вважала, що спірні правовідносини виникли із земельних відносин, пов'язаних із користуванням земельною ділянкою фізичною особою - підприємцем для здійснення підприємницької діяльності; відповідач - фізична особа - підприємець фактично користується земельною ділянкою без належного повідомлення орендодавця про припинення орендних правовідносин. Зробила висновок про те, що характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про те, що він пов'язаний з використанням спірної земельної ділянки відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, спір пов'язаний з правом оренди земельної ділянки, яке позивачем не визнається, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин, тому спір має розглядатися в порядку господарського судочинства (постанова від 14 листопада 2018 року, провадження № 14-352цс18).
Велика Палата Верховного Суду у справі №573/2336/17 звертає увагу на те, що при вирішенні питання про юрисдикційність конкретного спору, в якому однією зі сторін є фізична особа, яка має статус фізичної особи - підприємця, суди повинні враховувати період виникнення спірних відносин, час набуття статусу фізичної особи - підприємця, докази на підтвердження обставин щодо набуття та використання спірного майна для здійснення підприємницької діяльності.
Наявність у особи статусу фізичної особи - підприємця не може свідчити про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця вона виступає в такому статусі у всіх правовідносинах, при цьому визначальним при вирішенні питання про підвідомчість конкретного спору є доведеність факту набуття та використання спірного майна у господарській (підприємницькій) діяльності відповідача.
Для встановлення факту користування відповідачем літнім майданчиком з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення ним на цьому об'єкті діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
До уваги слід брати не лише наявність або відсутність у відповідача статусу фізичної особи - підприємця на час укладення договору оренди, але й мету отримання ОСОБА_1 елемента благоустрою комунальної власності у тимчасове користування.
ОСОБА_1 з 23.07.2024 року по 17.10.2024 року був фізичною особою-підприємцем, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.10.2025 року № 1904133.
Здійснював підприємницьку діяльність за такими видами економічної діяльності: 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний), 10.85 - виробництво готової їжі та страв, 56.21 - постачання готових страв для подій, 56.30 - обслуговування напоями. Основний вид економічної діяльності за підсумками діяльності за рік: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний), 10.85 - виробництво готової їжі та страв (КВЕД 56.10).
У п. 3.1.1 договору № 536/15/23 від 19.05.2023 року визначено, що функціональним призначенням об'єкта користування є бари, кафе, кафетерії (з продажем тютюнових виробів, пива, алкогольних та слабоалкогольних напоїв).
Отже, метою користування окремим елементом благоустрою комунальної власності міста Харкова є зайняття господарською діяльністю, а не для власних побутових потреб.
Позивачем не спростовано належними доказами обставин того, що відповідач виступає у спірних правовідносинах як користувач комунального майна, яке не задіяне ним у підприємницькій діяльності і не використовується в комерційних цілях.
З огляду на викладене, суд не бере до уваги доводи апелянта стосовно того, що наявність у договорі формулювання про можливе використання окремого елемента благоустрою для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності не свідчить про виключно господарський характер правовідносин між сторонами.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, провадження № 12-294гс18)
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням предмету спору, характеру спірних правовідносин та їх суб'єктного складу дана справа не підсудна загальному суду, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства господарським судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів доходить висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст.381,382-384,389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сучасне місто» - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований