20травня 2026 року
м. Київ
справа № 200/14579/13-ц
провадження № 61-12664св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Черняк Ю. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталій Олексійович,
боржник - ОСОБА_1 ,
стягувач - ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Агєєва О. В., Халаджи О. В.,
від 17 вересня 2025 року,
Короткий зміст подання приватного виконавця
1. У листопаді 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області (далі - приватний виконавець) Біловол В. О. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти.
2. Вимоги подання обґрунтовані тим, що у приватного виконавця
Біловола В. О. перебуває на виконанні виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 200/14579/13-ц від 04 вересня 2014 року, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частини домоволодіння в розмірі 48 255,50 грн та 1/2 частини вартості земельної ділянки в розмірі 775 200 грн, розташованих за адресою:
АДРЕСА_1 , а всього 823 455,50 грн.
3. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 28 березня 2022 року у справі № 204/3065/21 подання приватного виконавця Біловола В. О. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, задоволено. Визначено частку майна боржника ОСОБА_4 у майні, а саме: квартирі
АДРЕСА_2 , яким він володіє спільно з ОСОБА_5 у розмірі 1/2 ідеальної частки.
4. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 19 вересня 2022 року у справі № 200/14579/13-ц подання приватного виконавця Біловола В. О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстроване в установленому законом порядку, задоволено. Надано дозвіл у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , у розмірі 1/2 ідеальної частки, але не більш ніж необхідно для виконання за виконавчим документом.
5. 20 жовтня 2022 року виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою було здійснено опис нерухомого майна боржника, а саме 1/2 частки вказаної квартири, що належить ОСОБА_6 для подальшої реалізації з метою виконання рішення суду.
6. Відповідно до отриманої приватним виконавцем інформації, у спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_7 , 1986 року народження, ОСОБА_8 , 1986 року народження, а також неповнолітні діти ОСОБА_8 , 2007 року народження, ОСОБА_2 , 2009 року народження, ОСОБА_9 , 2013 року народження, які не є дітьми боржника у виконавчому провадженні.
7. 25 жовтня 2022 року приватний виконавець звернувся до служби у справах дітей Центральної районної адміністрації Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування, з проханням розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким мають діти. Проте розпорядженням голови Центральної районної адміністрації Дніпровської міської ради № 260-р від 08 листопада 2022 року приватному виконавцю фактично було відмовлено у наданні такого дозволу. Тому за вирішенням цього питання він вимушений звернутись до суду.
8. Посилаючись на викладене, приватний виконавець Біловол В. О. просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані неповнолітні діти, а саме на виділену 1/2 частку в спільному майні подружжя - квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 75,6 кв. м., відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2022 року у справі № 204/3065/21.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
9. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Овчиннікової О. С., від 11 квітня 2024 року у задоволенні подання приватного виконавця Біловола В. О. відмовлено.
10. Ухвала суду мотивована тим, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу. ЦПК України не передбачає права суду замінювати відмову у наданні дозволу органу опіки та піклування щодо доцільності надання дозволу на реалізацію майна, де зареєстрована неповнолітня дитина.
11. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада
2024 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 11 квітня 2024 року скасовано, а подання приватного виконавця
залишено без розгляду.
12. Колегія суддів вказала, що примусова реалізація 1/2 частини спірної квартири, яка належить боржнику ОСОБА_6 , не порушить прав зареєстрованих у квартирі дітей, які є його онуками. Оскільки приватний виконавець вже звертався до суду із поданням про звернення стягнення на частину квартири і ухвалою суду від 19 вересня 2022 року подання було задоволено, повторне подання приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на це ж нерухоме майно підлягає залишенню без розгляду.
13. Постановою Верховного Суду від 07 травня 2025 року касаційні скарги приватного виконавця Біловола В. О. та ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бур'янський А. В., задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
14. Постанова мотивована тим, що приватний виконавець звернувся до суду із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, у порядку, передбаченому статтею
435 ЦПК України, та при вирішенні цього подання суду необхідно встановити наявність або відсутність порушених прав дітей при зверненні стягнення на житло, право користування яким мають діти та перевірити добросовісність дій боржника.
15. Подання виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, подане відповідно до статті 440 ЦПК України, та подання виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, подане відповідно до статті 435 ЦПК України, є різними за своєю суттю процесуальними зверненнями та під час їх розгляду предметом дослідження суду є різні обставини та підстави для їх задоволення.
Наведене виключає можливість стверджувати про наявність у провадженні суду справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому апеляційний суд помилково застосував приписи пункту 4 часини першої статті 257 ЦПК України до спірних правовідносин.
16. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року апеляційну скаргу приватного виконавця Біловола В. О. задоволено.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня
2024 року скасовано. Подання приватного виконавця Біловола В. О. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, задоволено. Надано дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_4 , в якому зареєстровані діти, які є малолітніми особами та неповнолітньою особою, а саме на виділену 1/2 частку в спільному сумісному майні подружжя - квартири
АДРЕСА_3 , загальною площею 75,6 кв. м, відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2022 року у справі № 204/3065/21.
17. Апеляційний суд, задовольняючи подання приватного виконавця, виходив з того, що:
- неповнолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітній ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є дітьми боржника ОСОБА_4 ;
- матір цих дітей - ОСОБА_8 має право власності на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка може бути використана для постійного проживання.
18. Оцінюючи добросовісність дій боржника, апеляційний суд вважав, що задоволення подання приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, не призведе до позбавлення їх права користування цим житлом, оскільки відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 28 березня 2022 року у справі № 204/3065/21 звернення стягнення передбачене лише на 1/2 частину нерухомого майна, а крім того це житло не є єдиним, яке може використовуватись ними для постійного проживання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19. У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. У жовтні 2025 року ОСОБА_7 подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року.
21. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час вирішення подання приватного виконавця.
24. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, документів від Дніпровського апеляційного суду не отримував, зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд не має.
25. Вказує, що до участі у справі не було залучено матір дітей ОСОБА_8 , яка зареєстрована та проживає у спірній квартирі.
26. Звертає увагу, що орган опіки та піклування фактично не приймав участі у судовому розгляді.
27. Вважає, що необхідно відступити від висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право користування яким має дитина, надається лише у разі коли власником відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
28. У листопаді 2025 року приватний виконавець Біловол В. О. подав відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані, оскільки у порушення частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додано доказів надсилання його копії іншим учасникам справи, зокрема,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Інші процесуальні звернення, які надійшли до Верховного Суду
29. У листопаді 2025 року і травні 2026 року ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки в порушення частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додано доказів надсилання його копії іншим учасникам справи.
Обставини справи, встановлені судами
30. На виконанні у приватного виконавця Біловола В. О. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 200/14579/13-ц від 04 вересня 2014 року, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частини домоволодіння в розмірі 48 255,50 грн та 1/2 частини вартості земельної ділянки в розмірі 775 200 грн, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а всього 823 455,50 грн.
31. 17 липня 2019 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржником рішення суду не виконано.
32. Ухвалою Бабушкінського районного суду від 19 вересня 2022 року подання приватного виконавця Біловола В. О. задоволено. Надано дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, право власності на яке зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме квартири АДРЕСА_2 у розмірі 1/2 ідеальної частки, але не більш ніж необхідно для виконання за виконавчим документом.
33. Відповідно до інформації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, за адресою вказаної квартири зареєстровані: ОСОБА_7 , 1986 року народження, ОСОБА_8 , 1986 року народження, ОСОБА_8 , 2007 року народження, ОСОБА_2 , 2009 року народження, ОСОБА_9 , 2013 року народження.
34. Відповідно до інформації з Державного реєстру актів цивільного стану - неповнолітні діти зареєстровані у спірній квартирі не є дітьми боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 ОСОБА_4 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
36. Відповідно до частин першої-другої, четвертої-п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
37. Обов'язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).
38. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
39. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
40. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
41. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
42. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
43. У пункті 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
44. Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явлені електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
45. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (частина п'ята статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
46. У частині шостій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
47. Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року
№ 2831/5 (далі - Порядок), яким визначено перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - надається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
48. У пункті 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня
2012 року № 512/5 (далі - Інструкції № 512/5), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
49. Беззаперечним є те, що, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та положення Інструкції № 512/5, державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна (див. постанови Верховного Суду
від 10 жовтня 2019 року у справі № 751/15667/15ц (провадження
№ 61-12151св19), від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження
№ 61-7501св18), від 22 жовтня 2025 року у справі № 448/778/23 (провадження № 61-3764св25)).
50. Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній/неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», від можливого порушення.
51. Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, є неможливою.
52. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) вказано, що «для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій виконавця та/або органу опіки та піклування».
53. Таким чином, державний чи приватний виконавець спочатку повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 925/362/20, від 13 березня 2025 року у справі
№ 2-2116/11 (провадження № 61-7800св24)).
54. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначав, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець наділений правом звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка підлягає розгляду судом у порядку, встановленому статтею 435 ЦПК України. Права кредитора у спірних правовідносинах захищені судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості, виконання якого здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та розділом VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Разом з тим звернення кредитора з окремим позовом про визнання малолітньої дитини, місце проживання якої зареєстровано без згоди іпотекодержателя, такою, що втратила право користування і виселення з іпотечного майна, з метою його ефективної реалізації в порядку примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості, дозволяє суду надати оцінку балансу прав та інтересів сторін, найкращих інтересів дитини, добросовісності дій учасників правовідносин тощо (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 522/3747/22).
55. Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини (постанова Верховного Суду від 15 лютого 2023 року в справі № 2-537/11).
56. Отже, з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, приватний виконавець
Біловол В. О. обґрунтовано звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти.
57. Задовольняючи подання приватного виконавця Біловола В. О., апеляційний суд встановив, що неповнолітні діти - ОСОБА_8 , 2007 року народження, ОСОБА_2 , 2009 року народження, ОСОБА_9 , 2013 року народження, не є дітьми боржника ОСОБА_4 .
58. Суд виходив з того, що згідно з інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у матері цих дітей - ОСОБА_8 наявне право власності на 1/3 частину квартири за адресою:
АДРЕСА_4 , яка може бути використана ними для постійного проживання.
59. Звертаючись до суду з цим поданням, приватний виконавець вказував, що судовими рішеннями у справі № 204/7796/16-ц встановлено недобросовісність дій боржника ОСОБА_4 , його дружини
ОСОБА_5 та сина ОСОБА_10 щодо фіктивного дарування спірної квартири та реєстрації у ній дітей з метою ускладнення в подальшому виконання рішення суду від 13 січня 2014 року у справі № 200/14579/13-ц.
Зокрема судовими рішеннями у справі № 204/7796/16-ц встановлено , що дружина ОСОБА_10 - ОСОБА_8 та його діти: ОСОБА_8 , 2007 року народження, ОСОБА_2 , 2009 року народження, та ОСОБА_1 , 2013 року народження, зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 з 28 березня 2014 року.
Тобто реєстрація дітей у квартирі відбулась безпосередньо після ухвалення
13 січня 2014 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська рішення у справі № 200/14579/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 823 455,50 грн.
60. Зважаючи на встановлені обставини, Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного суду, що задоволення подання приватного виконавця Біловола В. О. та надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні, право власності на яке зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме квартири АДРЕСА_2 , у розмірі 1/2 ідеальної частки, дозволить завершити процедуру примусової реалізації нерухомого майна боржника, сприятиме виконаннюрішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/14579/13-ц, яке тривалий час залишається невиконаним, і не призведе до порушення житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей ОСОБА_8 , 2007 року народження, ОСОБА_2 2009 року народження, та ОСОБА_1 , 2013 року народження.
61. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність залучення до участі у справі матері дітей ОСОБА_8 з огляду на таке.
62. Аналіз положень Розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) дає підстави для висновку про те, що учасниками судових проваджень з розгляду питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, є сторони виконавчого провадження (стягувач, боржник), заінтересовані особи та виконавці.
63. Заінтересованими особами при розгляді подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, є неповнолітні особи, які мають право користування спірним житлом, інтереси яких, як правило, представлять їхні законні представники.
64. Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники (частина перша статті 272 ЦК України).
65. Відповідно до частин першої, третьої статті 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.
66. У цій справі брав участь законний представник дітей - їх батько
ОСОБА_7 , а отже відсутня необхідність додатково залучати для представництва інтересів дітей ще й їх матір - ОСОБА_8 .
67. Доводи ОСОБА_1 в касаційній скарзі про те, що він не отримував документів від Дніпровського апеляційного суду та не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд, а тому не був повідомлений про розгляд справи в апеляційному суді підлягають відхиленню.
68. З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів
ОСОБА_1 в апеляційному суді здійснював адвокат Бур'янський А. В. на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АЕ № 1320508
від 26 вересня 2024 року.
69. Із наявної у матеріалах справи довідки Дніпровського апеляційного суду вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокат Бур'янський А. В. 19 червня 2025 року отримав в електронному кабінеті повістку про призначення судового засідання на 10 вересня 2025 року.
70. Отримавши вказану судову повістку, адвокат не повідомляв апеляційний суд про те, що припинив представництво інтересів ОСОБА_1 .
71. Відповідно до частини п'ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
72. Із протоколу судового засідання від 10 вересня 2025 року вбачається, що розгляд справи було проведено 10 вересня 2025 року, після чого, на підставі частини першої статті 244 ЦПК України, апеляційний суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив час його проголошення
17 вересня 2025 року.
73. Таким чином 17 вересня 2025 року було лише проголошене судове рішення у справі, а відсутність ОСОБА_1 під час такого проголошення не призвело до порушення його прав, зокрема права на касаційне оскарження судового рішення.
74. Посилаючись в касаційній скарзі на необхідність відступлення від висновку про те, попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право користування яким має дитина, надається лише у разі коли власником відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, заявник належним чином не обґрунтував необхідність такого відступлення. При цьому усталена судова практика в цій категорії справ підтверджена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 522/3747/22, з висновками якої узгоджується й оскаржена постанова Дніпровського апеляційного суду
від 17 вересня 2025 року.
75. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
76. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
77. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
78. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, які б давали підстави для його скасування.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара Ю. В. Черняк В. В. Шипович