21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 753/4214/25
провадження № 61-16605св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Комліченком Вадимом Сергійовичем, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2025 року у складі судді Сирбул О. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.
Описова частина
Короткий зміст вимог
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт його перебування на утриманні рідного брата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов'язків військової служби.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зазначав, що наприкінці 2022 року - початку 2023 року його стан здоров'я погіршився і він вимушений був звернутися за терміновою медичною допомогою. Під час перебування на лікуванні у лікарнях він не працював, не мав доходів, а тому матеріально йому допомагав рідний брат ОСОБА_2 шляхом перерахування коштів на банківську картку їх матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Внаслідок захворювань на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії йому з 25 травня 2023 року встановлена ІІІ група інвалідності строком до 01 червня 2024 року. Брат ОСОБА_2 продовжував допомагати йому грошовими коштами, перераховуючи їх на банківську картку матері, яка перебувала у його користуванні.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув унаслідок обстрілу з боку збройних сил російської федерації в районі с. Новосілка Волноваського району Донецької області. Він є єдиним спадкоємцем після смерті брата.
Встановлення такого факту йому необхідно для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Посилаючись на наведене, просив заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин його перебування на утриманні брата ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Комліченко В. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі..
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 27 січня 2021 року у справі № 548/1166/15-ц, від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви.
Заявник зазначає, що надав докази на підтвердження того, що він, як особа з інвалідністю, будучи непрацездатним, перебував на утриманні свого рідного брата ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Брат загинув під час виконання службових обов'язків із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України в районі села Новосілки Волноваського району Донецької області. Суди не надали належну оцінку всім доказам, формально розглянули заяву.
Доводи інших учасників справи
Представник Міністерства оборони України - ОСОБА_5 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання доповнень до касаційної скарги та прийнято їх до провадження.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу № 753/4214/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні.
Матеріали справи № 753/4214/25 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 02 липня 2023 року кулеметник 1-го стрілецького відділення, 3-го стрілецького взводу, 2 стрілецької роти, військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок обстрілу з СПРГ з боку збройних сил російської федерації в районі с. Новосілка Волноваського району Донецької області.
Згідно зі свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 37 років.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 березня 2024 року № 74 внесено зміни до наказу від 02 листопада 2023 року № 306 із викладенням в новій редакції, серед іншого визначено, що смерть солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (захистом Батьківщини); вирішено здійснити виплату ОСОБА_1 : грошове забезпечення за червень 2023 року у розмірі 27 657,98 грн; донарахування належної надбавку за вислугу років та інших розрахунків з дати призначення на посаду в сумі 2 281,65 грн; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, в розмірі 21 657,98 грн; додаткову винагороду, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами), та окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 № 5718/з у розмірі 100 000 грн за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер), але не більше періоду дії воєнного стану. Допомогу на поховання, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», у розмірі 12 945,00 гривень виплатити сестрі загиблого - ОСОБА_4 .
Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації від 25 березня 2025 року, ОСОБА_1 звертався 20 березня 2024 року з заявою до Центру надання адміністративних послуг, за результатами розгляду якої йому повідомлено, що надати статус «Член сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України» не має законних підстав.
29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звертався з заявою до Управління соціальної та ветеранської політики Бучанської районної державної адміністрації Київської області щодо надання йому статусу «Член сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України», за результатами розгляду якої йому повідомлено, що Управління не має законних підстав для встановлення йому статусу «Член сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України».
Згідно висновку ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час дії воєнного стану, на підставі поданих документів не встановлено членів сім'ї, батьків, утриманців, які мають право на одержання рівними частками зазначеної грошової допомоги. Встановлено інформацію про осіб, які звернулися за отриманням одноразової грошової допомоги, передбаченою пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та не надали в повному обсязі документи, що підтверджують їх право на виплату, а саме: брат ОСОБА_1 .
Згідно з матеріалами спадкової справи № 173/2023, заведеної приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завада М. В. щодо майна померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з заявою щодо прийняття спадщинизвернувся ОСОБА_1 звернувся. ОСОБА_4 звернулася подала заяву про відмову від прийняття спадщини.
Також суди встановили, що заявник є повнолітнім та протягом 2022- 2025 років отримував доходи з різних джерел, серед яких відсутні перекази коштів від брата ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 27 січня 2021 року у справі № 548/1166/15-ц, від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).
Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) вказано, що «Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (положення статті 31 Закону № 2262-ХІІ). Отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні. Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів [наприклад, довідки про склад сім'ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото / відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)], які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.».
При розгляді цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23, провадження № 14-40цс25).
У пунктах 103-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) визначено, що відносини, пов'язані з наданням утримання і перебуванням фізичної особи на утриманні, є за своєю сутністю цивільно-правовими. Перебування на утриманні як триваючий юридичний факт може бути також підставою для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (виплата допомоги (стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), призначення пенсії (стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») тощо). Норми цивільного процесуального законодавства (глава 6 ЦПК України) визначають, що суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні, причому безвідносно до того, задля виникнення яких правовідносин необхідним є встановлення цього факту. Також норми цивільного процесуального права допускають встановлення інших фактів, що мають юридичне значення, для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (наприклад, згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 ЦПК України суд встановлює факт каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню). Отже, визнання судом фізичної особи такою, що перебувала на утриманні померлого, може мати правове значення як у приватних, так і в публічних правовідносинах, однак зазначене не змінює цивільного характеру правовідносин на публічний.
Предметом спору у даній справі є вимоги про встановлення факту перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 з метою отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.
в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;
г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, установивши, що заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту надання йому братом матеріальної допомоги, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів для існування, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення факту перебування на утриманні .
Крім того, заявник не довів свою належність до переліку категорії осіб, яка у разі встановлення судом факту перебування на його утриманні, надавали б йому право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Висновок судів також узгоджується з висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 274/5542/24.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів відхиляє, оскільки у мотивувальній частині постанови наведено посилання на постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Із урахуванням того, що інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судами надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подані адвокатом Комліченком Вадимом Сергійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
І. А. Воробйова
В. М. Коротун