20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 947/20877/24
провадження № 61-8510св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Черняк Ю. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Одеської обласної прокуратури та ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Атаманчук Валентин Іванович, на рішення Київського районного суду м. Одеси, в складі судді Куриленко О. М.,
від 18 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Таварткіладзе О. М.,
від 15 травня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що у період з 08 лютого 2011 року по 12 грудня 2022 року незаконними діями співробітників Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, прокуратури Приморського району м. Одеси та прокуратури Одеської області йому була завдана значна майнова та моральна шкода.
3. Стверджує, що в зазначений період він незаконно притягувався до кримінальної відповідальності, його незаконно затримали як особу, що, начебто, вчинила кримінальне правопорушення; відносно нього незаконно застосовували запобіжні заходи у вигляді тривалого тримання під вартою та підписки про невиїзд, а також здійснювались інші незаконні дії органами державної влади.
4. Вироком Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня
2022 року та постановою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року,
його було виправдано у вчиненні злочинів, передбачених підпунктами 6,
12 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 187 КК України.
5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду у розмірі 3 370 133,27 гривень.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
6. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 137 066,70 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
7. Постановою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 20 червня
2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2024 року залишено без змін.
8. Суди попередніх інстанцій врахували строк перебування позивача під слідством та судом з 08 лютого 2011 року (дата повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) до 12 грудня 2022 року (набрання законної сили виправдувальним вироком суду) і, пославшись на принципи розумності та справедливості, дійшли висновку про доцільність відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди у розмірі 1 137 066,70 грн.
9. Апеляційний суд додатково вказав, що ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів щодо вжиття зусиль для нормалізації життєвих зв'язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, тощо, обмежившись наведенням витягів із законодавчих актів та констатацією не підтвердженими фактичними обставинами посилання щодо свого стану.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
10. У касаційній скарзі Одеська обласна прокуратура просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.
11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
12. У липні 2025 року Одеська обласна прокуратура і ОСОБА_1 подали касаційні скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Атаманчук В. І., на рішення Київського районного суду м. Одеси
від 18 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 15 травня 2025 року. Витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у серпні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
14. Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року.
15. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень Одеська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 366/2026/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/14074/18, від 30 травня 2022 року у справі № 311/719/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга прокуратури мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували обставини, які виключають право на відшкодування шкоди, а саме надання ОСОБА_1 викривальних показів в статусі підозрюваного за відсутності в матеріалах справи доказів застосування тиску, погроз, насильства, іншого впливу з боку сторони обвинувачення чи органів досудового розслідування, тобто встановлених фактів незаконних дій, що призвели до самообмови.
19. Вважає, що суди залишили поза увагою, що ОСОБА_1 фактично від початку перебування під слідством визнавав свою причетність до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, проте в подальшому змінив свою позицію та у суді заявив про порушення його прав і застосування щодо нього фізичного та психологічного впливу з боку співробітників міліції, у зв'язку з чим суд ключові докази у справі визнав недопустимими і виправдав ОСОБА_1 за недоведеністю вчинення ним злочинів.
20. Підставою касаційного оскарження судових рішень
ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17, від 04 грудня 2019 року у справі
№ 468/901/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Крім того вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не взяли до уваги, що строк незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності складається з двох періодів, які відрізняються глибиною моральних страждань і потребою різного розміру відшкодування шкоди, а саме період знаходження від вартою та період перебування на підписці про невиїзд.
23. Вказує, що під час ухвалення рішення Київський районний суд м. Одеси не взяв до уваги незаконні дії органів досудового слідства, прокуратури суду, що підтверджені матеріалами кримінального провадження та виправдувальним вироком суду.
24. Наголошує, що визначений ним в позові розмір відшкодування моральної шкоди він пов'язував із незаконним затриманням, незаконним перебуванням тривалий строк під слідством та судом, зокрема, незаконним триманням під вартою та незаконним перебуванням на підписці про невиїзд.
25. Звертає увагу, що під час незаконного перебування під вартою він був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та її життя. Крім того під час заходження в СІЗО він зазнавав психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів та співкамерників, що було вкрай важко переносити.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
26. У серпні 2025 року Державна казначейська служба України, Головне управління національної поліції в Одеській області подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких просять залишити скаргу без задоволення, скасувавши оскаржені судові рішення, і, відмовивши в задоволенні позову.
27. Відзив Державної казначейської служби України мотивований тим, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, процесуальний закон не встановлює, оскільки ці відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині судового рішення.
28. Вказує, що розмір мінімальної заробітної плати, який повинен застосовуватись як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду має становити 1 600 грн, а не 8 000 грн, як вважали суди попередніх інстанцій.
29. ВідзивГоловного управління Національної поліції в Одеській області мотивований тим, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати.
30. У вересні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Атаманчук В. І., подав відзив на касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури, в якому просить залишити скаргу без задоволення, посилаючись на те, що в ході розгляду кримінальної справи судами були встановлені факти застосування до ОСОБА_1 незаконних методів досудового слідства, аналіз яких наведених у вироку, що спростовує доводи касаційної скарги прокуратури щодо самообмови позивача.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
31. 29 грудня 2010 року слідчим слідчого відділу Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області порушено кримінальну справу
№ 08201000957 за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
32. 08 лютого 2011 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції за місцем свого постійного проживання в м. Одесі та доставлений в Приморський РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.
33. В період з 09 по 14 лютого 2011 року ОСОБА_1 утримувався в ізоляторі тимчасового тримання ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, а 14 лютого 2011 року був переведений до Одеського слідчого ізолятора.
34. За період досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 перебував під вартою з 08 лютого 2011 року по 24 жовтня 2016 року.
35. Кримінальна справа з обвинувальним висновком була вперше направлена до Приморського районного суду м. Одеси 28 квітня 2011 року. За результатами розгляду справи на підставі ухвали суду від 21 серпня 2014 року справа була повернута органу досудового слідства для проведення додаткового розслідування. В провадженні Приморського районного суду
м. Одеси кримінальна справа перебувала в період з 29 квітня 2011 року по
23 жовтня 2014 року.
36. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2014 року ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2014 року про повернення справи на додаткове розслідування була скасована, а справа повернута до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суддів.
37. Кримінальна справа вдруге надійшла до Приморського районного суду
м. Одеси 09 грудня 2014 року і перебувала в провадженні цього суду, доки голова апеляційного суду своїм розпорядженням від 16 січня 2015 року не передав справу до іншого суду.
38. Кримінальна справа була передана до Київського районного суду
м. Одеси, в провадженні якого вона перебувала з 20 січня 2015 року. За розглядом справи в суді першої інстанції спостерігали регіональні представники в Одеській області Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
39. Після зміни складу суду у Київському районному суді м. Одеси у зв'язку з виходом у відставку одного із суддів колегії, розгляд справи на підставі статті 258 КПК України (1960 року) з 11 червня 2016 року розпочато спочатку в новому складі суду.
40. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2016 року у зв'язку із задовгим строком тримання під вартою осіб без обвинувального вироку суду, був змінений запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд щодо підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , які того ж дня
(24 жовтня 2016 року) були звільнені з під варти.
41. В результаті проведених медичних досліджень у позивача діагностовані захворювання: Езофагогастродуоденоскопія. ФГДС № 613. Висновок: Рефлюкс-гюфагіт. Грижа стравохідного отвору діафрагми 1-2 ступеня, гастродуоденіт, виразка цибулини дванадцятипалої кишки (ДПК) (довідка ФГДС № 613 від 02 травня 2018 року МКЛ № 11 м. Одеси). Згідно з висновком ультразвукового дослідження № 6381 у позивача виявлено поліпи жовчного міхура, хронічний панкреатит (довідка ультразвукового дослідження № 6381 від 29 травня 2018 року МКЛ № 1 м. Одеси). Згідно з довідкою № 3750 встановлено діагноз: Виразкова хвороба ВГН, загострювання. Надана допомога. Рекомендовано амбулаторне лікування у сімейного лікаря (довідка № 3750 від 27 червня 2018 року МКЛ № 11м. Одеси). Проведено також ультразвукове дослідження (Ехоскопія від 27 червня 2018 року). Висновок: Холестероз жовчного міхура. Пристінкові зліпки щільної жовчі (довідка УЗД
від 27 червня 2018 року МКЛ № 11 м. Одеси).
42. Вироком Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня
2022 року та постановою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у кримінальній справі № 520/595/15-к, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виправдані у вчиненні злочинів, передбачених підпунктами 6, 12 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 187 КК України.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
43. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
44. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
45. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь
і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
46. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.
47. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
48. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
49. У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових
і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
50. Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
51. У статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
- постановлення виправдувального вироку суду;
- встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
- закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
- закриття справи про адміністративне правопорушення.
52. Згідно зі статтею 4 вищевказаного Закону відшкодування шкоди
у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
53. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
54. Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
55. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
56. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою.
57. Вирішуючи спір, суди встановили, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 08 лютого 2011 року (дата повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) до 12 грудня 2022 року (набрання законної сили виправдувальним вироком суду), що становить 142 місяці 4 дні.
58. Як вже зазначалось, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (частина третя статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
59. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 000 грн.
60. Позивач має право на відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
61. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що мінімальний гарантований державою розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 становить 1 137 066,70 грн.
62. Водночас, колегія суддів не може повністю погодитись із висновками судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу.
63. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
64. Верховний Суд враховує, що, визначаючи розмір відшкодування, необхідно керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
65. Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (див: постанову Верховного Суду
від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження
№ 61-8370св21)). Указане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі
№ 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка, разом із іншим, зазначила, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він
є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
66. Визначення розміру моральної шкоди є правом суду, розмір грошового відшкодування визначається судом з урахуванням обсягу страждань, обмежень прав під час кримінального провадження, характеру порушення, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.
67. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій правильно встановили, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 08 лютого 2011 року до
12 грудня 2022 року і має право на відшкодування моральної шкоди, проте при визначенні розміру такого відшкодування не в повній мірі врахували, що позивач обвинувачувався у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі та понад 5 років, у період з 08 лютого 2011 року по 24 жовтня 2016 року, перебував під вартою, на чому позивач обґрунтовано наголошує у касаційній скарзі.
68. При цьому вироком суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено, що на стадії досудового розслідування мало місце порушення права на захист ОСОБА_1 , а встановлені обставини викликали у суду сумнів в достовірності здобутих слідством доказів за участі ОСОБА_1 . Протоколи допиту ОСОБА_1 в якості підозрюваного, обвинуваченого, очної ставки, відтворення обставин події суд визнав недопустимими доказами, як такі, що здобуті з грубим порушення права ОСОБА_1 на захист.
Законність та обґрунтованість виправдувального вироку суду підтверджена судами апеляційної та касаційної інстанцій.
69. З огляду на викладене, враховуючи тривалість та глибину моральних страждань, яких зазнав позивач, виняткові обставини розглядуваної справи, які характеризуються перебуванням ОСОБА_1 під слідством та судом майже 12 років, з яких понад 5 років під вартою в слідчому ізоляторі, за обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину (умисне вбивство за обтяжуючих обставин), за який законом передбачене покарання аж до довічного позбавлення волі, та встановленого судами у кримінальній справі порушення права ОСОБА_1 на захист, колегія суддів вважає, що наявні підстави для збільшення мінімального розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди до 1 800 000 грн.
70. На можливість збільшення гарантованого Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розміру відшкодування моральної шкоди залежно від конкретних обставин справи неодноразово вказував і Верховний Суд, зокрема й у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17, на яку посилався ОСОБА_1 у касаційній скарзі.
71. Необхідності направлення справи на новий розгляд, як про це просив ОСОБА_1 , Верховним Судом не встановлено, оскільки судами по суті правильно вирішено спір та встановлена наявність підстав для відшкодування шкоди, однак в неповній мірі враховані обставини, які вказують на наявність підстав для збільшення гарантованого законом розміру відшкодування моральної шкоди.
72. Колегія суддів відхиляєдоводи касаційної скарги Одеської обласної прокуратури щодо необхідності відмови в позові через вчинення
ОСОБА_1 самообмови.
73. Під самообмовою слід розуміти завідомо неправдиві показання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, в яких він зізнається у вчиненні кримінального правопорушення, якого насправді не вчиняв, у більш тяжкому кримінальному правопорушенні, ніж вчинено в дійсності, або ж бере лише на себе вину за вчинене кримінальне правопорушення, хоча у дійсності воно вчинено групою осіб (див. постанову Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 461/3566/24).
74. Однак ОСОБА_1 пояснив в суді причини зміни показань наданих під час досудового розслідування незаконними діями працівників міліції. Ці доводи були ретельно перевірені судами в межах кримінального провадження та за результатами їх перевірки, суди зокрема визнали недопустимими доказами протоколи допитів ОСОБА_1 , як такі, що здобуті з грубим порушенням права особи на захист.
75. Надання правової оцінки судовим рішенням ухваленим у кримінальній справі чи їх ревізія виходить за межі повноважень судів при розгляді цієї цивільної справи.
76. Висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не суперечать висновкам Верховного Суду у постановах від 25 квітня 2019 року у справі
№ 704/696/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 366/2026/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/14074/18, від 30 травня 2022 року у справі
№ 311/719/19, на які прокуратура посилалась у своїй касаційній скарзі.
77. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
78. За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Атаманчук Валентин Іванович, задовольнити частково.
3. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутого на користь ОСОБА_1 , збільшивши розмір такого відшкодування із 1 137 066,70 грн до 1 800 000 грн.
4. В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року залишити без змін
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара Ю. В. Черняк В. В. Шипович