21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 1527/19929/12
провадження № 61-347св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник- Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»,
боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на ухвалу Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси в складі судді Малиновського О. М. від 21 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Таварткіладзе О.М., Вадовської Л. М., Погорєлової С. О. від 09 грудня 2025 року,
1.Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, видачу дубліката виконавчого листа.
В обґрунтування заяви зазначено, що 13 травня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» було укладено договір про відступлення права вимоги № 2244/К відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» передало, а ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги банку, у тому числі і до боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за договором споживчого кредиту № 11367506000 від 03 липня 2008 року у зв'язку із чим відбулася заміна кредитора у зобов'язанні.
Крім того, заявнику стало відомо, що виконавчий лист № 1527-19929/12, виданий 25 березня 2015 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення грошової суми у розмірі 1 385 726,96 грн з ОСОБА_1 перебував на виконанні в Суворовському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
31 січня 2018 року старшим державним виконавцем виконавчої служби Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Загризлою Т. В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49504705, оскільки на адресу відділу надійшла ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2017 року, згідно якої виконавчий лист, який підлягав виконанню - скасовано.
Заявник зазначає, що ПАТ «Дельта Банк» не отримувало від виконавчої служби та не передавало ТОВ «Укрдебт Плюс» копію вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження та оригінал виконавчого листа № 1527-19929/12, виданого 25 березня 2015 року Суворовським районним судом м. Одеси.
Разом із тим, з відповіді Суворовського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 оку ТОВ «Укрдебт Плюс» дізналося про відсутність у матеріалах цивільної справи № 1527-19929/12 ухвали від 10 листопада 2017 року, якою скасовано виконавчий лист № 1527-19929/12, виданий 25 березня 2015 року Суворовським районним судом м. Одеси. На думку заявника виконавчий лист був втрачений, а строк його пред'явлення пропущений з поважних причин.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси від 21 квітня 2025 року в задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, видачу дублікату виконавчого листа - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив із того, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 27 травня 2013 року було закінчено 31 січня 2018 року на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що в силу абз.2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» унеможливлює повторне відкриття виконавчого провадження, а як наслідок відсутність на теперішній час правових підстав для проведення заміни, як у виконавчому провадженні, так і виконавчому листі.
Крім того, виконавче провадження було закінчено за два роки до укладення договору факторингу від 13 травня 2020 року, про що первісний кредитор, за наявності обачності та зацікавленості у виконанні рішення суду, повинен був знати про це, а також повідомити правонаступника про такі обставини.
З урахуванням викладеного місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для проведення заміни сторони виконавчого провадження. Оскільки строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчився і підстав для його поновлення судом не встановлено, відсутні підстави для задоволення заяви і в частині видачі дубліката виконавчого листа.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Укрдебт Плюс» залишено без задоволення. Ухвалу Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси від 21 квітня 2025 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки виконавче провадження закінчено 31 січня 2018 року й заявник не вчиняв дій, спрямованих на відновлення виконавчого провадження, заміна стягувача у виконавчому провадженні в цьому випадку не відповідатиме завданням цивільного судочинства. Місцевим судом враховано, що строк на подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа пропущений, причини пропуску строку заявником належно не обґрунтовані, а отже відсутні підстави для поновлення строку і, відповідно, видачі дубліката виконавчого документа.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
08 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ТОВ «Укрдебт Плюс» - Пивоваров В. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси від 21 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вказану заяву.
В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на те, що підставою для закінчення виконавчого провадження стала неіснуюча ухвала суду. Заявник не міг ініціювати питання про скасування постанови державного виконавця та відновлення виконавчого провадження, оскільки не є стороною виконавчого провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Укрдебт Плюс» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі за заявою ТОВ «Укрдебт Плюс» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2026 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 1527/19929/12 з Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2013 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 1 382 507,96 грн. Вирішено питання про судові витрати.
На виконання зазначеного рішення Суворовським районним судом м. Одеса видані виконавчі листи від 25 березня 2015 року.
02 грудня 2015 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження (ВП № 49504705).
31 січня 2018 року старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Загризлою Т. В. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 49504705, на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
13 травня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено договір № 2244/К, за яким було відступлено право вимоги, зокрема, за договором про надання споживчого кредиту № 11367506000 від 03 липня 2008 року та за договорами забезпечення.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи -правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) та Верховний Суд, зокрема у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 2-190/12 (провадження № 61-1684св22), від 05 липня 2023 року у справі № 712/8159/15 (провадження № 61-14995св21).
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 73-75 постанови Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
У наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду акцентовано увагу на встановленні дійсної процесуальної мети правонаступництва.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно вважав, що заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою лише за наявності відкритого виконавчого провадження, а тому відсутність відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1527-19929/12, виданого 25 березня 2015 року свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну сторони у виконавчому провадженні № 49504705.
Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 2-191/11 (провадження № 61-6877св22), де касаційний суд вказував, що необхідною умовою для можливості заміни учасника виконавчого провадження є наявність відкритого виконавчого провадження.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Встановивши відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що відсутні також підстави і для видачі дубліката виконавчого документа та правильно відмовив у задоволенні заяви ТОВ «УкрдебтПлюс» в цій частині.
Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси від 21 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
І. А. Воробйова
В. М. Коротун