21 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/1083/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
за участю представників:
позивача: Сідоров Д.Д.,
відповідача: Гончар О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик»
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025
у складі колегії суддів: Василишин А.Р. - головуючий, Бучинська Г.Б., Маціщук А.В.
та на рішення господарського суду Вінницької області від 17.06.2025
суддя: Шамшуріна М.В.
у справі № 902/1083/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке»
про стягнення 2 404 607,89 грн,
Історія справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» (далі - ТОВ «СМА Лоджистик», Позивач) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» (далі - ТОВ «Іллінецьке», Відповідач) про стягнення 2 160 000,18 грн попередньої оплати, 91 372,91 грн 3 % річних та 153 234,80 грн інфляційних втрат.
2. Позов мотивовано невиконанням Відповідачем договірних зобов?язань у частині поставки товару відповідно до договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 010901 від 01.09.2021.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3. Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.06.2025 у справі № 902/1083/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення мотивовані виконанням Відповідачем зобов'язань з поставки товару у кількості, яка була оплачена Позивачем.
5. Судами взято до уваги накладні, що містяться у матеріалах справи, складення та реєстрацію Відповідачем податкової накладної на весь обсяг та суму поставки, включення Відповідачем до складу податкових зобов'язань звітного періоду (жовтень 2021 року) ПДВ у сумі 265 263,18 грн по операціям з постачання товарів Позивачу, здійснення Позивачем відповідно до пункту 5.1 договору розрахунку протягом 14 днів з моменту переходу права власності на товар.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Товариство з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 та на рішення господарського суду Вінницької області від 17.06.2025 у справі № 902/1083/24, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій. Ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
7. Підставою касаційного оскарження позивач вказує п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
8. Скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду , викладених у постановах Верховного Суду:
- від 19.06.2025 у справі № 904/354/24 (щодо інформування покупця про те, що товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором);
- від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 10.04.2025 у справі № 927/1187/23 (відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними);
- від 22.10.2024 у справі № 902/859/23, від 05.06.2024 у справі № 916/2492/21, 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 (щодо надання доказів наявності реального руху такого товару);
- від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 (податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі);
- від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19 (щодо реальності господарської операції);
- від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 (дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною у договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом).
9. Позивач наголошує на тому, що:
- господарські суди попередніх інстанцій не встановили, що Відповідач не поінформував Позивача (у будь-який спосіб) про готовність до передання зерна пшениці у належному місці (місцезнаходження товарного складу);
- судами встановлено факт поставки на підставі неналежних та недопустимих доказів - дослідження (огляду) сторінок веб-сайту в мережі Інтернет, а саме вмісту електронних поштових скриньок Позивача (agro-siti@ukr.net) та Відповідача (spillinetske@ukr.net);
- Відповідачем не виконано вимог ухвали господарського суду Вінницької області від 30.01.2025 у справі № 902/1083/24 про витребування доказів, в тому числі щодо надання доказів реального руху активів на виконання договору, інших доказів поставки, окрім спірних накладних;
- наявні два варіанти складених видаткових накладних, які є взаємосуперечливими;
- Позивачем не відображено поставку у податковому обліку;
- судами першої та апеляційної інстанції не було враховано та повністю проігноровано, що спірна господарська операція ані у бухгалтерському, ані у податковому обліку Позивача не була відображена;
- Відповідачем не сформовано специфікації на товар на кожну партію;
- Позивач не погоджується з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 про відмову у задоволенні клопотання Позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи накладних.
10. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано не було призначено судове почеркознавче дослідження, позаяк таке було необхідним для повного, всебічного та об'єктивного встановлення обставин справи, за наявності різних версій накладних.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
12. 01 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» (далі - продавець) укладено договір купівлі - продажу сільськогосподарської продукції № 010901 (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зерно пшениці (далі - товар) у строки та на умовах визначених цим договором.
13. Згідно з п. 3.1 договору ціна на товар 7 200,00 грн за одну тонну, вказується у специфікаціях (додатках) до даного договору.
14. Пунктом 3.2 договору визначено, що кількість товару, що має бути переданим на умовах даного договору 300 тон, зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною складовою даного договору і оформляються на кожну партію товару окремо.
15. Відповідно до п. 3.3 договору загальна вартість договору складається із сум вартості товару переданого за умовами даного договору і зазначається у специфікаціях, які є його невід'ємною складовою.
16. Згідно з п. 4.1 договору поставка товару здійснюється самовивозом та автотранспортом покупця.
17. За умовами п. 4.2 договору право власності на товар виникає у покупця з моменту оформлення видаткових документів на товар згідно з чинним законодавством.
18. Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 днів з моменту переходу до покупця права власності на товар якщо сторони не домовляться про інше.
19. Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання його умов; факсимільні копії підписаних договорів мають юридичну силу до моменту отримання стороною оригіналу (п. 9.1 договору).
20. Договір підписано від імені товариства з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» директором Романюком В.А., від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» - директором Гребенюком О.В. та скріплений печатками обох товариств.
21. Доказів укладення між Позивачем та Відповідачем інших договорів сторонами не надано.
22. 01 вересня 2021 року Відповідачем виставлено Позивачу рахунок № 55 від 01.09.2021 на оплату пшениці у кількості 300 тонн за ціною 6 315,79 на суму 1 894 734,00 гривень, ПДВ 14 % на суму 265 263,18 гривень, що разом складає 2 160 000,18 гривень; платник ТОВ «СМА Лоджистик»; згідно договору за 2021.
23. Згідно з платіжною інструкцією № 228 від 29.10.2021 ТОВ «СМА Лоджистик» здійснено оплату на користь ТОВ «Іллінецьке» 2 160 000,18 грн, із зазначенням у графі призначення платежу «Оплата за пшеницю зг. рах. № 55 від 01.09.2021 у т.ч. ПДВ 14% - 265 263,18 гривень.
24. Судами попередніх інстанцій на підтвердження обставини передання товариством з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» товару (пшениці) товариству з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» містяться:
- копія накладної № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, згідно якої ТОВ «Іллінецьке» було відпущено ТОВ «СМА Лоджистик» через директора Колпака Андрія Петровича пшеницю у кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 581 616,06 грн;
- копія накладної № 110/1 від 17 жовтня 2021 року, згідно якої ТОВ «Іллінецьке» було відпущено товариству з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» через директора Колпака Андрія Петровича пшеницю у кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 790 416,07 гривень;
- копія накладної № 111 від 18 жовтня 2021 року, згідно якої ТОВ «Іллінецьке» було відпущено ТОВ «СМА Лоджистик» через директора Колпака Андрія Петровича пшеницю у кількості 109,440 тонн на загальну суму з ПДВ 787 968,07 грн.
25. На підтвердження обставини поставки товару Відповідачем надано податкову накладну № 35 від 16.10.2021, згідно якої постачальник (продавець) - ТОВ «Іллінецьке» поставило отримувачу (покупцю) - ТОВ «СМА Лоджистик» товар згідно з УКТЗЕД 1001 - пшеницю урожаю 2021 року у кількості 300,0 тонн на загальну суму без ПДВ 1 894 737,00 гривень, сума податку на додану вартість 265 263,18 грн, разом з ПДВ 2 169 000,18 гривень з відміткою «зареєстровано в ЄРПН» та копію квитанції від 16.11.2021, згідно якої доставлено до центрального рівня державної податкової служби України документ Л490902 податкова накладна на суму з ПДВ 2 169 000,18 грн.
26. Оригінали накладних № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, № 110/1 від 17 жовтня 2021 року, № 111 від 18 жовтня 2021 року на передачу пшениці оглянуто судом у судовому засіданні. Розбіжностей за змістом наданих Відповідачем копій накладних та досліджених у судовому засіданні оригіналів судом не встановлено.
Позиція Верховного Суду
27. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 2 404 607,89 гривень, у тому числі 2 160 000,18 гривень оплати за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 010901 від 01.09.2021, 91 372,91 грн 3 % річних та 153 234,80 грн інфляційних втрат.
28. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
29. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
30. Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
31. Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
32. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
33. Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
34. Статтею 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
35. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, вказали на виконання Відповідачем зобов'язань з поставки товару у кількості, яка була оплачена Позивачем.
Судами взято до уваги накладні, що містяться у матеріалах справи, складення та реєстрація Відповідачем податкової накладної на весь обсяг та суму поставки, включення Відповідачем до складу податкових зобов'язань звітного періоду (жовтень 2021 року) ПДВ у сумі 265 263,18 грн по операціях з постачання товарів Позивачу, здійснення Позивачем відповідно до пункту 5.1 договору розрахунку протягом 14 днів з моменту переходу права власності на товар.
36. Скаржник у касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду , викладених у постановах Верховного Суду:
- від 19.06.2025 у справі № 904/354/24 (щодо інформування покупця про те, що товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором);
- від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 10.04.2025 у справі № 927/1187/23 (відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними);
- від 22.10.2024 у справі № 902/859/23, від 05.06.2024 у справі № 916/2492/21, 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 (щодо надання доказів наявності реального руху такого товару);
- від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 (податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі);
- від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19 (щодо реальності господарської операції);
- від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 (дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом).
37. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
38. Частиною 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
39. За приписами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
40. Підпунктом 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
41. У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.
42. У постанові від 05.06.2024 у справі № 916/2492/21, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у т. ч. необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірним договором, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19.
43. У постанові Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23 зазначено, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).
44. У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
45. Податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
46. У постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначив, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними у податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
47. Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару здійснюється самовивозом та автотранспортом покупця.
48. Згідно з п. 3.2, 3.3 договору кількість товару, що має бути переданим на умовах даного договору 300 тонн зазначається у специфікаціях, яка є невід?ємною складовою даного договору і оформляються на кожну партію товару окремо. Загальна вартість договору складається із сум вартості товару переданого за умовами даного договору і зазначається у специфікації, які є його невід?ємною складовою.
49. Судами не надавалася оцінка факту не складання специфікацій щодо кожної партії товару та обов?язковості таких специфікацій відповідно до умов договору та з урахуванням того, що договір містить лише загальні умови купівлі-продажу без деталізації, зокрема графіку та умов поставки конкретної партії, місцезнаходження товару, обсяг кожної партії товару.
50. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що конструкція ст. 664 ЦК України визначає умовами для визнання товару наданим у розпорядження покупця такі як: 1) товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором; 2) покупець поінформований про те, що товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором. Тобто відсутність хоча б однієї із вказаних вимог виключає можливість визнання товару наданим у розпорядження покупця.
51. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій достеменно не з'ясували обставини, зокрема, щодо готовності/неготовності товару; повідомлення/неповідомлення продавцем покупця про готовність товару; поведінку Позивача та Відповідача зокрема, виконаного у формі повідомлень, з урахуванням яка ділова практика склалася між сторонами, щодо звичної для них форми комунікації.
52. Крім того, судами попередніх інстанцій не взято до уваги поведінку Позивача (покупця за договором), а саме те, що протягом всього розгляду справи він стверджував про неповідомлення продавцем про можливість забрати товар зі складу, адресу складу, час і місце, коли товар міг бути отриманий Позивачем.
53. Тобто судами попередніх інстанцій не з?ясовувалося питання повідомлення Відповідачем Позивача, та яким чином повідомлено, про готовність товару до відвантаження, адресу складу, час і місце, коли товар може бути отриманий позивачем.
54. Крім того, судами попередніх не досліджено та не відображено у судових рішеннях технічних та технологічних можливостей Відповідача для здійснення відповідних операцій (наявність такої кількості товару); відвантаження спірного товару (вагова квитанція, ТТН тощо).
55. Судами також не досліджено відображення у звітності як Відповідача, так і Позивача: собівартість реалізованої готової продукції сільськогосподарського виробництва, відображення наслідків господарської операції (Відповідача); витрати на доставку, оприбуткування зерна, інформація щодо рахунків: «Сировина й матеріали» або «Товари на складі» (Позивача), продаж/використання такого товару Позивачем у спірний період.
56. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій, задля визначення обґрунтованості/необґрунтованості позовних вимог, не встановили ключової обставини, що потребує з'ясування судами, а саме реального руху активів для з?ясування обставин поставки/не поставки товару, тому висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасними.
57. Таким чином, доводи касаційної скарги з підстави касаційного оскарження передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, знайшли своє часткове підтвердження, з міркувань викладених вище у цій постанові.
58. За приписами ст. 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
59. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).
60. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
61. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
62. Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права (зокрема, статей 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підстави позову та доводи сторін.
63. Верховний Суд у силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
64. Щодо підстави касаційного оскарження - п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та заперечень скаржника стосовно протокольної ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у цій справі Верховний Суд зазначає таке.
65. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
66. У цій справі скаржник посилається на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення обставин щодо підпису на накладній.
67. Відповідно до ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
68. Верховний Суд бере до уваги, що підставою позову не були обставини щодо невиконання уповноваженою особою Позивача підписів у накладних, зазначені доводи не були предметом дослідження у суді першої інстанції.
69. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
70. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
71. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
72. Частиною 4 ст. 310 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
73. З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
74. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 та рішення господарського суду Вінницької області від 17.06.2025 у справі № 902/1083/24 скасувати.
3. Справу № 902/1083/24 передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О. Мамалуй
Судді О.М. Баранець
І.Д. Кондратова