21 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/7869/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2025
у справі №910/7869/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентурє Інвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг"
про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/7869/23 клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича про припинення податкової застави - задоволено; припинено податкову заставу, що накладена на земельну ділянку з кадастровим номером 53234485501:01:001:0283, площею 2.91 га, що розташована за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, село Руденківка, вул. Миру, 70, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 700561053234, на підставі акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави №21/16-31-13-05-18, виданого 14.04.2025 Головним управлінням ДПС у Полтавській області; припинено податкову заставу, що накладена на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, село Руденківка, вул. Миру, 70, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 700543153234, на підставі акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави №21/16-31-13-05-18, виданого 14.04.2025 Головним управлінням ДПС у Полтавській області; виключено (скасовано) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про публічне обтяження - податкову заставу: запис №61788552 від 23.04.2025, зареєстрований на підставі Рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер 81204221 від 07.10.2025 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Дмитренко Тетяни Іванівни; виключено (скасовано) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про публічне обтяження - податкову заставу: запис від 23.04.2025 №61789039, зареєстрований на підставі Рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер 8104886 від 07.10.2025 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Дмитренко Тетяни Іванівни.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/7869/23 залишено без змін.
01.05.2026 до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області, у якій заявлено вимогу зупинити дію ухвали Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/7869/23, прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича про припинення податкової застави відмовити.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7869/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, ? у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року встановлений у розмірі 3 328,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так, оскаржуючи до Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, якою переглянуто ухвалу Господарського суду Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/7869/23, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 2662,40 грн.(3328,00*0,8).
Проте матеріали касаційної скарги не містять доказів сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, посилається на пункт 2 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про не дослідження судами попередній інстанції обставин справи, які впливають на результат даної справи та в зв'язку з чим необхідно відійти від висновку Верховного Суду застосованого судами попередніх інстанцій, що обґрунтовуємо наступним.
Водночас, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, позивач жодним чином не аргументує наявність такого випадку, як підстави касаційного оскарження судових рішень. Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, не зазначив яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження судових рішень.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що аргументи щодо невстановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та недослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України.
Зміст касаційної скарги, не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, оскільки не зазначено відповідну підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 ГПК України підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Вимогами частини другої статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме ? сплатити судовий збір в розмірі визначеному цією ухвалою, виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підстави підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.
При цьому слід враховувати, що такі пояснення касатора за змістом мають лише конкретизувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження.
Копії цих пояснень належить надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому для надіслання копій касаційної скарги.
Суд звертає увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, ГПК України, Верховний Суд,?
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/7869/23 залишити без руху.
2. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - сплатити судовий збір в розмірі визначеному цією ухвалою, виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підстави підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський