Справа 688/588/22
№ 1-кп/688/7/26
Ухвала
Іменем України
21 травня 2026 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань в м. Шепетівка кримінальне провадження № 12021240000000617 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,
встановив:
04.05.2026 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області надійшло клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ухвалою суду від 27.12.2024 зупинено судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 до звільнення обвинуваченого з військової служби.
Згідно з повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 №2915 від 19.04.2026 солдат ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та обліковується в статусі «СЗЧ» з 15.01.2025 по теперішній час.
Отже, обвинувачений не повідомив суд про те, що не проходить військову службу, у зв'язку з чим кримінальне провадження тривалий час було зупинено, що свідчить про те, що ОСОБА_4 переховується від суду.
Наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у розміщені 52 закладок особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP» на території м. Шепетівка, володіє знанням та можливостями придбання вказаної речовини та методами її подальшого збуту. Не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу, так як на військовій службі не перебуває та самовільно залишив військову частину. Так, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки в розпорядженні сторони обвинувачення є вагомі докази щодо вчинення останнім тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. У разі визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, з метою уникнення якого, останній може переховуватись від суду.
Більш м'які запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту не в змозі забезпечити запобігання вищевказаним ризикам, оскільки не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти вищезазначеним ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити. Просив не призначати обвинуваченому заставу, оскільки він, перебуваючи під заставою, порушив її, переховуючись від суду.
Обвинувачений та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання посилаючись на те, що факт залишення військової частини сам по собі не є автоматичною та безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на утриманні обвинуваченого перебуває малолітня дитина ОСОБА_6 , 14.09.2022 року, просили повторно застосувати заставу. При цьому, обвинувачений суду пояснив, що знав про те, що кримінальне провадження було зупинено у зв'язку з проходженням ним військової служби, але не знав, що повинен був повідомити суд про місце свого перебування. Вважає, що самовільне залишення військової частини не означає, що він втратив статус військовослужбовця.
Заслухавши учасників провадження та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Стаття 177 КПК України передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Найбільш вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість обвинуваченого, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу ЄСПЛ неодноразово зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність злочину, який інкримінують обвинуваченому, дані про його особу, який не працює, перебуває у статусі СЗЧ, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які суд вважає доведеними, виходячи з обставин вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому та поведінки обвинуваченого під час судового розгляду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.89 р. у справі " ОСОБА_7 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 318 КПК України, участь обвинуваченого в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження є обов'язковою.
Під ухиленням від суду слід розуміти умисні дії, здійснені особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує суд та правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на встановлення її місця перебування. Такі дії можуть полягати, зокрема у приховуванні зазначеною особою місця свого перебування.
З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Ухвалою суду від 27.12.2024 зупинено судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 до звільнення обвинуваченого з військової служби, про що ОСОБА_4 достовірно знав.
Ухвалою суду від 04.05.2026, за клопотанням прокурора в порядку ст. 188 КПК України, оголошено у розшук обвинуваченого ОСОБА_4 та надано дозвіл на його затримання з метою приводу, до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, з метою участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, самовільно залишив місце несення військової служби - військову частину НОМЕР_1 та обліковується в статусі «СЗЧ» з 15.01.2025 по теперішній час. ОСОБА_4 не повідомив суду про самовільне залишення ним військової частини та можливість брати участь у розгляді кримінального провадження, а навпаки змінив своє місце проживання, про що суд також не повідомив.
Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 свідчить про те, що він ухиляється від явки до суду та чинить штучні перешкоди суду у здійсненні розгляду його справи. Відтак суд має переконання про імовірність його недобросовісної поведінки і в подальшому.
Прокурор у своєму клопотанні довів, що наявні підстави для тримання під вартою обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що останній переховується від суду, а тому менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання наявним ризикам, оскільки обвинувачений будучи обізнаним про наявність розпочатого щодо нього кримінального провадження, не повідомив суд про ухилення від військової служби та переховується від суду.
Суд вважає, що потреби судового розгляду на даний час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, оскільки застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою забезпечить ефективний та швидкий розгляд кримінального провадження у розумні строки.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки він може порушити покладені на нього Законом процесуальні обов'язки та переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав, суду не надано.
Враховуючи викладене, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.09.2021 ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України було фактично затримано 14.09.2021 та доставлено до СУ ГУНП в Хмельницькій області.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.09.2021 застосовано щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 11.11.2021 включно. В разі внесення застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 118950 грн, на підозрюваного ОСОБА_4 були покладені наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи; не відлучатись з населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду; утриматись від спілкування зі свідками і підозрюваними у даному кримінальному провадженні, не інакше як в присутності слідчого, прокурора, судді; здати на зберігання відповідному органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України.
З повідомлення в.о. начальника Держаної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» №2/6211 від 20.09.2021 слідує, що 17.09.2021 ОСОБА_4 було звільнено після внесення застави у розмірі 118950 грн.
Після звільнення ОСОБА_4 надав розписку про те, що він ознайомлений зі змістом ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.09.2021 і те, що відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України в разі внесення застави на нього покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи; не відлучатись з населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду; утриматись від спілкування зі свідками і підозрюваними у даному кримінальному провадженні, не інакше як в присутності слідчого, прокурора, судді; здати на зберігання відповідному органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України.
Постановою прокурора Хмельницької обласної прокуратури від 14.12.2021 виділено з кримінального провадження №42021240000000075 від 22.04.2021 в окреме провадження копії документів та внесено вказані відомості до ЄРДР про кримінальне провадження №12021240000000617 від 14.12.2021.
Враховуючи викладене, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд дійшов висновку не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Керуючись ст. 177-183, 188, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 липня 2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя ОСОБА_8