справа № 940/1226/23
головуючий у суді І інстанції Косович Т.П.
провадження № 22-ц/824/2462/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
29 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хомік Олени Володимирівни на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах,
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
У жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с 119-123 т. 1), просить суд:
визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за місцем фактичного проживання у АДРЕСА_1 ;
стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 4 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до повноліття дитини;
припинити право ОСОБА_2 на стягнення з нього на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
звільнити його від сплати заборгованості по аліментах щодо утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 10 лютого 2021 року по день ухвалення рішення у справі.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 липня 2015 року по 17 жовтня 2022 року, під час якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/1402/21 (провадження № 2-н/357/85/21) з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку/доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Проте, син вже тривалий час, а саме: з лютого 2022 року, проживає разом з батьком та перебуває на його повному утриманні. Мати ОСОБА_2 проживає окремо від дитини та не приділяє уваги сину, не надає належного піклування та забезпечення, що свідчить про її самоусунення від виконання належним чином батьківських обов'язків з виховання та утримання дитини.
З огляду на те, що сторони спільної згоди про місце проживання та утримання дитини дійти не можуть, ОСОБА_1 просить цей спір вирішити в судовому порядку.
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 .
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 з 13 лютого 2019 року і по теперішній час офіційно працює, має систематичний дохід та здійснює витрати на дитину (банківські та фіскальні чеки додаються), що спростовує твердження заявника про одноосібне утримання сина ОСОБА_3 .
Вказує, що вона позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи.
Зазначає, що син проживав у м. Біла Церква у житлі ОСОБА_2 де він зареєстрований з 01 листопада 2019 року.
Вказує, що ОСОБА_1 у теперішній час є військовослужбовцем, тому фактично не може постійно проживати, піклуватися та виховувати сина, а хоче покласти обов'язки піклування та виховання сина на свою матір, яка не є учасником цієї справи.
Матір ОСОБА_1 не допускає ОСОБА_2 до виховання сина, що унеможливлює забрати сина для проживання за його місцем реєстрації, у зв'язку з чим ОСОБА_2 зверталася до поліції.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах, які стягуються з нього на підставі судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/1402/21 (провадження № 2-н/357/85/21) на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку /доходу/, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2021 року до досягнення дитиною повноліття, яка виникла у період з лютого 2022 року по дату ухвалення рішення у справі.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 402 грн 60 коп. сплаченого судового збору.
Задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 .
Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 610 грн 40 коп. сплаченого судового збору.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 06 грудня 2023 року у вигляді зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_3 щодо виконання судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2021 року та заборони ОСОБА_2 змінювати місце навчання та проживання ОСОБА_3 .
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 02 квітня 2024 року у справі у вигляді зобов'язання ОСОБА_1 та інших осіб, які проживають разом із ОСОБА_3 не чинити перешкоди зустрічам матері ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матір дитини ОСОБА_2 має житло та самостійний дохід, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає, аморальних проступків за нею не значиться, а батько дитини на теперішній час перебуває на військовій службі в той період, коли в Україні введено воєнний стан, а також враховуючи висновки органів опіки та піклування, суд першої інстанції дійшов висновку про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тетіївського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимогах.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції фактично поставив проходження позивачем військової служби в період воєнного стану, як підставу для відмови у визначенні місця проживання дитини з батьком.
Вважає, такий підхід є необґрунтованим та дискримінаційним, оскільки обмежує право військовослужбовця на участь у вихованні дитини та визначення її місця проживання.
Вказує, що виконання службових обов'язків не може ставати підставою для позбавлення прав на участь в житті дитини та вихованні.
Наголошує, що ОСОБА_1 за час проходження військової служби був неодноразово нагороджений державними відзнаками, а отримання численних нагород несумісне з будь-якими твердженнями про наміри ухилитися від військової служби шляхом використання норм сімейного законодавства.
Вказує, що у справі у якості третьої особи було залучено Військову частину НОМЕР_1 , якою надано пояснення, відповідно до яких, проживання малолітньої дитини разом з батьком не буде перешкоджати проходженню його служби та виконанню його службових обов'язків.
Зазначає, що в цьому випадку судом першої інстанції здійснено помилкове тлумачення частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки визначення місця проживання дитини з батьком само по собі не є підставою для звільнення з військової служби.
На думку апелянта, суд першої інстанції хибно встановив, що визначення місця проживання дитини з батьком нібито надасть йому підставу для звільнення з військової служби. Такий висновок є припущенням, яке не підтверджене жодними доказами, і не мало бути покладене в основу судового рішення.
Посилається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі предмету спору, оскільки предметом спору в цій справі було визначення місця проживання дитини, а не питання підстав чи порядку звільнення з військової служби.
Зазначає, що суд першої інстанції проігнорував те, що дитина проживає з батьком з 2022 року, що не оспорюється сторонами, має сталий соціальний зв'язок, позитивні характеристики з навчального закладу, те, що дитина має особисту прихильність до батька. Крім того, оточення впливає на дитину позитивно, дитина має за фактичним місцем проживання друзів, успіхи в навчанні лише завдяки своєму батькові, який займається дитиною одноособово.
Крім того вказує, що судом першої інстанції не було заслухано думку дитини щодо питання про її місце проживання.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Хомік О.В. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради - Панченко Л.В. у судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу.
Представник Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради - Возна В.Ю. у судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу.
Від ОСОБА_2 надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду справи за її відсутності, у якому вона просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника військової частини та ухвалення рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25 липня 2015 року по 17 жовтня 2022 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 26 липня 2015 року, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року про розірвання шлюбу у справі № 357/6172/22 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16 лютого 2016 року (а.с. 9-12 т. 1).
Судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/1402/21 (провадження № 2-н/357/85/21) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку /доходу/, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2021 року до досягнення дитиною повноліття, на підставі якого 22 листопада 2023 року заступником начальника відділу Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сющук А.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 (а.с. 143 т. 1).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади, виданого виконавчим комітетом Тетіївської міської ради 15 серпня 2022 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Згідно з витягом з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади № 15.2-03/24710 від 09 листопада 2023 року, ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 95 т. 1).
Відповідно до довідки від 09 листопада 2023 року № 51 ОСОБА_3 відвідував Білоцерківський заклад дошкільної освіти № 5 «Сонечко» Білоцерківської міської ради Київської області з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2022 року дитиною займалася мама, тато в житті дитини участі не брав (а.с. 99 т. 1).
З лютого 2022 року сторони у справі проживають окремо, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2022 року проживає разом з батьком без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом депутата Тетіївської міської ради про місце реєстрації та проживання від 14 листопада 2023 року та не заперечується сторонами (а.с. 129 т. 1).
Протягом 2022-2023 років малолітній ОСОБА_3 відвідував КЗ ЗДО (ясла-садок) «Оленка» Тетіївської міської ради, на даний час навчається у Тетіївському ліцеї № 2 Тетіївської міської ради, згідно з наданої характеристики навчального закладу характеризується позитивно (а.с. 139 т. 1).
ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, згідно з довідки Військової частини НОМЕР_1 № 6975 від 18 жовтня 2024 року останній з 08 липня 2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України , характеризується позитивно.
Згідно з довідкою від 11 грудня 2023 року, виданою КУ «Тетіївський інклюзивно-ресурсний центр № 2» Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_3 з 04 січня 2023 року по 15 серпня 2023 року відвідував логопедичні зайняття, на зайняття приводили та забирали бабуся або тато (а.с. 186 т. 1).
ОСОБА_2 згідно з довідки ТОВ «Баланс Профіт» № 21/01/2025 від 21 січня 2025 року, з 24 грудня 2024 року працює бухгалтером в ТОВ «Баланс Профіт» з посадовим окладом згідно з штатного розпису, за місцем проживання характеризується позитивно (довідка-характеристика дільничного офіцера Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 09 листопада 2023 року).
Відповідно до довідки від 18 жовтня 2024 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_1 з 08 липня 2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Північного оперативного-територіального об'єднання Національної гвардії України (а.с. 235 т. 3).
Із висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тетіївської міської ради, затвердженого рішенням Тетіївської міської ради № 318 від 14 грудня 2023 року, вбачається, що виконавчий комітет Тетіївської міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 171-176 т. 1).
Із рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 238 від 26 березня 2024 року вбачається, що виконавчий комітет Білоцерківської міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-12 т. 3).
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 28 листопада 2023 року, складеного спеціалістами Служби у справах дітей Виконавчого комітету Тетіївської міської ради, проведено обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, для виховання та розвитку дитини створено такі умови: окрема спальна кімната з меблями, місцем для відпочинку та занять, шафа для одягу, чиста білизна та одяг по сезону, стосунки у сім'ї позитивні. Результат бесіди: зі слів ОСОБА_4 її син ОСОБА_1 на час обстеження перебуває за місцем проходження служби, додому приїжджає на вихідні. На час відсутності батька дитини ОСОБА_5 опікує бабуся (а.с. 66 т. 3).
Згідно з актом обстеження умов проживання від 16 листопада 2023 року, складеного спеціалістами Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, проведено обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання задовільні, для виховання та розвитку дитини створено такі умови: окрема спальна кімната, яка облаштована відповідно до віку, виділене окреме спальне місце, наявні розвиваючі ігри. Результат бесіди: подружжя з 2022 року не проживає разом. Зі слів матері після розлучення дитина проживала разом із нею у м. Біла Церква. З листопада 2022 року син проживає разом з батьком та бабусею у м. Тетіїв Київської області. Наразі мати має намір забрати сина до себе (а.с. 69 т. 3).
Відповідно до відповіді полку патрульної поліції в м. Біла Церква у Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції від 22 травня 2024 року ОСОБА_2 21 серпня 2023 року переведена на посаду фахівця ІІ категорії групи документального забезпечення батальйону № 2 УПП в м. Біла Церква з встановленим робочим часом у вигляді повного робочого дня (8 годин) та повного робочого тижня (5 робочих днів). Надати інформацію щодо того яким чином працівники підрозділу добираються до місця роботи у с. Ставище Білоцерківського району Київської області не надається за можливе, оскільки кожен працівник самостійно обирає метою прибуття до робочого місця (а.с. 86-88 т. 3).
Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 21 серпня 2023 року посадовий оклад ОСОБА_2 становить 4 757 грн, надбавка у розмірі 50 % посадового окладу за складність, напруженість у роботі (а.с. 89 т. 3).
Відповідно до довідки від 08 жовтня 2024 року № 01-21/438, виданої Тетіївським ліцеєм № 2 Тетіївської міської ради Київської області, ОСОБА_3 навчається у 2-Б класі ліцею, матір дитини не цікавиться навчальними досягненнями дитини, не відвідує батьківські збори, не спілкується з класним керівником (а.с. 240 т. 3).
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є вихователем дитячого садочку, який відвідував малолітній ОСОБА_3 . До садочку дитину приводили тато і бабуся, матір дитини вона не знає, вона ніколи не приходила, іноді сам хлопчик говорив, що його забирала мама.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що є вчителем Тетіївського ліцею № 2, навчає малолітнього ОСОБА_3 . Дитиною займається батько та бабуся, батько раз у місяць стабільно приходить до школи обговорити питання навчання сина. Забирає дитину зі школи в основному бабуся. Мати до школи не приходила.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 та бачить, що малолітній ОСОБА_3 проживає у нормальних умовах, батько ним займається, він хоч і служить, але весь час вдома. Матір дитини вона бачила один раз.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 та бачить їх з сином кожен день, малолітній ОСОБА_3 проживає з батьком з початку війни. Про стосунки з матір'ю дитини вона нічого не знає, бачила два рази як мати з дитиною гуляла. Коли ОСОБА_1 немає, то дитиною займається бабуся, їй 56 років, вона ніде не працює.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що є товаришем ОСОБА_1 , знає про взаємовідносини сторін у справі, вони розлучилися, їх дитина проживає разом з батьком, у неї є всі умови для належного проживання, про взаємовідносини матері з сином він нічого не знає.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що є хрещеним батьком малолітнього ОСОБА_3 .. До війни стосунки у сторін були добрі, вони проживали як нормальна сім'я. Коли почалася війна ОСОБА_1 дружину з дитиною завіз до своєї матері в м. Тетіїв, потім пішов служити. У дитини з батьком чудові стосунки, ОСОБА_13 за мамою сумує, говорить, що хоче більше з нею спілкуватися. Утримує дитину батько, мати більше займається собою.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що є колишньою колегою ОСОБА_2 , у них дружні стосунки. Вона знає, що з початку війни сторони з дитиною місяць проживали в м. Тетієві, потім ОСОБА_15 викликали на роботу, дитина залишилась проживати в м. Тетіїв. Потім ОСОБА_16 сина забрала в м. Біла Церква на дистанційне навчання, проте в дитини не виходило підключатися і її знову повернули в м. Тетіїв. Влітку ОСОБА_16 брала дитину на вихідні та коли була у відпустці, перед школою вона завжди купувала дитині канцелярські прилади та одяг, а також подарунки на свята. Катя жалілася, що її перешкоджають спілкуватися з дитиною.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина 2 статті 160 СК України).
Статтею 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов'язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров'ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).
У Європейській конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованій Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, зазначено, що предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов'язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад, стосовно місця проживання дітей і доступу до них.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування.
Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності); відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків); стан здоров'я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги); стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 15 квітня 2020 року у справі № 61/35714/16-ц, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19.
Апеляційний суд враховує, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків (припинення їх спільного проживання) для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки відносно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
З матеріалів справи вбачається, сторони є батьки малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,мають належні умови для проживання і виховання дитини, працевлаштовані, позитивно характеризуються.
Починаючи з лютого 2022 року по теперішній час малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом депутата Тетіївської міської ради про місце реєстрації та проживання від 14 листопада 2023 року, довідками з навчальних закладів, та не заперечується сторонами.
Матір дитини ОСОБА_2 проживає та працює у м. Біла Церква.
Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Апеляційний суд у судовому засіданні у присутності представників Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради та психолога ОСОБА_17 заслухав думку малолітнього ОСОБА_3 , який надав адекватні та вичерпні відповіді на питання суду, чітко та однозначно висловив свою позицію та повідомив суду про бажання проживати разом із своїм батьком, зазначив, що він живе у приватному будинку у м. Тетіїв разом із батьком, бабусею та двома двоюрідними братами. Він навчається у школі у м. Тетіїві, яка знаходиться недалеко від дому, він ходить туди пішки. Зазначив, що у нього хороші відносини із батьком, а матір він бачив дві роки тому. У нього є мобільний телефон матері, однак вони не дзвонять один одному, коли він телефонував їй то вона завжди відповідала, що зайнята на роботі та не може розмовляти з ним. Пояснив, що у м. Тетієві у нього багато друзів, а також у нього є там дівчина.
Також апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 було подано клопотання про з'ясування апеляційним судом думки дитини щодо того з ким з батьків вона хоче проживати, а матір дитини у свою чергу у судове засідання не з'явилася та подала клопотання про проведення апеляційного розгляду справи за її відсутності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина разом із ним, суд першої інстанції виходив з того, що батько дитини на теперішній час перебуває на військовій службі в той період, коли в Україні введено воєнний стан.
Однак судом першої інстанції залишено поза увагою та не надано оцінки письмовим поясненням, які надійшли від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у яких зазначено, що сержант ОСОБА_1 дійсно з 08 липня 2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України . Зазначили, що вважають, що проживання малолітньої дитини разом із батьком не буде перешкоджати проходженню його служби та виконанню його службових обов'язків (а.с. 232-233 т. 3)
З матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком з лютого 2022 року по теперішній час, а з 08 липня 2022 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.
На підставі викладеного, враховуючи що протягом усього часу несення військової служби протягом майже чотирьох років ОСОБА_1 проживає разом із сином та забезпечує йому необхідні умови для навчання та розвитку, беручи до уваги позицію Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка не заперечує проти визначення місця проживання дитини з батьком військовослужбовцем та вказує, що це не є перешкодою для його військової служби, апеляційний суд дійшов висновку, що саме по собі несення військової служби за встановлених у цій справі обставин та думки самої дитини не є підставою для визначення місця проживання дитини з матір'ю, а не з батьком.
Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина разом із ним, суд першої інстанції враховував висновки комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тетіївської міської ради та виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області зазначено про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Надані суду першої інстанції висновки служб у справах дітей, у яких зазначено про доцільність визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, не містять оцінки обставин того, що дитина навчається у шкоді у м. Тетіїв та має мас своє комфортне для неї коло спілкування, друзів та навіть дівчину, а матір дитини проживає у м. Біла Церква та працює в с. Ставище Білоцерківського району Київської області з встановленим робочим часом у вигляді повного робочого дня (8 годин) та повного робочого тижня (5 робочих днів).
З показів свідка ОСОБА_14 вбачається, що з початку війни сторони з дитиною місяць проживали в м. Тетієві, а коли ОСОБА_2 викликали на роботу вона забрала сина до м. Біла Церква на дистанційне навчання, проте в дитини не виходило підключатися і її знову повернули у м. Тетіїв.
Службами у справах дітей, надаючи висновки щодо вирішення спору на користь матері, жодним чином не з'ясовано, як ОСОБА_2 відводитиме малолітнього ОСОБА_3 до шкоди у м. Тетіїв та забиратиме його звідти, який розпорядок дня у дитини
При цьому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження необхідності зміни місця проживання дитини ОСОБА_3 , його, де він має прив'язаності та соціальне життя, із звичного та безпечного середовища та визначення його місця проживання з матір'ю, з огляду на інтереси та думку самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків.
Враховуючи викладене, враховуючи вік дитини, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю, оскільки найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення місця проживання з батьком.
Апеляційний суд зауважує, що матір ОСОБА_2 має право та обов'язок піклуватися про здоров'я, стан розвитку дитини, незалежно від того, з ким вона буде проживати.
Також апеляційний суд зауважує, що незалежно від вирішення спору, сторони не позбавлені в майбутньому права на зміну моделі опіки із врахуванням змін умов проживання позивачки за первісним позовом, відповідних вікових змін дитини, її розвитку та потреб, що буде відповідати, насамперед, засадам якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 354/608/15.
Щодо позовної вимоги про припинення права ОСОБА_2 на стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , за період з 10 лютого 2021 року по день ухвалення рішення у справі, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.
З урахуванням предмета цього спору (звільнення від сплати заборгованості за аліментами у період із 10 лютого 2021 року по день ухвалення рішення у справі) однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживала дитина у визначений період часу, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Згідно з частиною 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Отже, за змістом вказаної норми права особа, з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі, у випадку зміни будь-яких обставин, що впливають на її обов'язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов'язку, може звернутися із відповідним позовом.
Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Заявник вправі звернутися до суду із заявою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21 (провадження № 61-1949св23) викладено правовий висновок такого змісту: «Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.
Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір'ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22).
У справі, що переглядається, судом встановлено, що судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/1402/21 (провадження № 2-н/357/85/21) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку /доходу/, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Також встановлено та не заперечувалося сторонами, що малолітній ОСОБА_3 з лютого 2022 року проживає разом із батьком ОСОБА_1 .
Стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дитину за умови, що вона проживала з ним та перебувала на його утриманні у вказаний період, суперечить положенням статті 181 СК України, за змістом якої аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Враховуючи правову природу аліментів, їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, встановивши, що у період з лютого 2022 року дитина проживає разом із батьком, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення права ОСОБА_2 на стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , встановлене судовим наказом від 09 березня 2021 року, виданим Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментними зобов'язаннями за період з 10 лютого 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь у твердій грошовій сумі 4 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, апеляційний суд враховує таке.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, позивач скористався своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
На підставі викладеного, враховуючи спільний обов'язок батьків матеріально утримувати дитину до повноліття, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини разом із батьком, то з ОСОБА_2 на його користь підлягають до стягнення аліменти у розмірі 4 000 грн на місяць, що є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Тетіївського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хомік Олени Володимирівни задовольнити.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 грн щомісяця з подальшою щорічною індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з дня звернення до суду 17 жовтня 2023 року і до повноліття дитини.
Припинити право ОСОБА_2 на стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлене судовим наказом від 09 березня 2021 року, виданим Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі № 357/1402/21 (провадження № 2-н/357/85/21).
Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментними зобов'язаннями щодо утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 10 лютого 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 20 травня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська