13 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
перекладача ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.02.2026 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 17.04.2026 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою або визначити підозрюваному заставу в мінімальному розмірі з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що при розгляді клопотання слідчий суддя не взяв до уваги пояснення підозрюваного, який зазначав, що він не був обізнаний про можливий протиправний характер своїх дій, не усвідомлював реальної мети їх виконання та не передбачав настання будь-яких суспільно небезпечних наслідків. ___________________________________________________________________________________
Справа № 757/10849/26-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2819/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Також апелянт вказував, що зазначені у клопотанні ризики не доведені та не підтверджені переконливими доказами.
Крім того, слідчий суддя, в порушення вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, не визначив підозрюваному розмір застави.
ОСОБА_7 має постійне місце проживання на території Республіки Молдова та має міцні соціальні зв'язки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які в режимі відеоконференцзв'язку підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вислухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026000000000110, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування 20.01.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.14 п.п.11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.01.2026, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_10 , перебуваючи на території Республіки Молдова, вступив у злочинну змову із невстановленими досудовим розслідуванням особами для вчинення умисних вбивств, на замовлення, за грошову винагороду, відомих українських діячів, військових та інших осіб, які знаходяться на території України, зокрема, серед інших, журналіста ОСОБА_11 , заступника генерального директора - генерального конструктора АТ «Антонов» ОСОБА_12 , представника з питань стратегічної комунікації Головного управління розвідки Міністерства оборони України ОСОБА_13 , блогера і музиканта ОСОБА_14 та колишнього десантника армії США ОСОБА_15 (позивний « ОСОБА_16 »), який на теперішній час проходить службу у Збройних силах України.
ОСОБА_10 розуміючи, що самостійно організувати такі дії він не зможе, враховуючи наявність дружніх відносин із невстановленою особою на прізвисько « ОСОБА_17 », у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, разом із останнім, залучив для підготовки до вчинення умисних вбивств громадянина Республіки Молдова ОСОБА_18 , та у подальшому, у січні 2026 року, ОСОБА_18 , перебуваючи у м. Києві, знаходячись на постійному зв'язку з ОСОБА_10 , який перебував у Молдові, залучив до підготовки та подальшого готування вчинення вбивств на замовлення громадян Молдови, одним з яких є ОСОБА_7 , та інших, не встановлених на теперішній час осіб, які також перебували у м. Києві.
У свою чергу, на залучених осіб ОСОБА_10 та ОСОБА_18 поклали обов'язки щодо проведення розвідувальних заходів із метою встановлення місця проживання потерпілих, місця їх роботи, способу життя, маршрутів пересування для подальшого визначення часу, місця та способу вчинення їх умисних вбивств. Указані функції, відповідно до розробленого плану, мав виконувати і сам ОСОБА_18 .
Для досягнення вказаної мети ОСОБА_18 , перебуваючи у м. Києві, в точно не встановлені дату та час, але у січні 2026 року, орендував транспортний засіб марки Ford Fusion білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 .
З метою оперативного вирішення завдань, передбачених планом злочинних дій, ОСОБА_18 орендував квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в якій оселились вказані особи, серед яких був і ОСОБА_7 .
Крім того, ОСОБА_10 та ОСОБА_18 , маючи невстановлений на теперішній час канал постачання зброї та бойових припасів, відповідно до розробленого плану повинні були підшуковувати та передавати безпосередньому виконавцю умисних вбивств зброю, бойові припаси та вибухівку, попередньо зробивши схрони для їх зберігання на території різних районів м. Києва. Указані функції по вказівці ОСОБА_10 та ОСОБА_18 мав виконувати, серед інших, також і ОСОБА_7 .
Виконавши всі необхідні дії, зазначені особи приступили до виконання злочинного плану.
Так, у січні 2026 року, в Республіці Молдова ОСОБА_10 підшукав особу, яка зможе вчинити умисне вбивство ОСОБА_11 та інших осіб, які проживають у м. Києві, а саме громадянина Республіки Молдова ОСОБА_19 , якому запропонував вчинити умисне вбивство ОСОБА_11 за грошову винагороду в сумі 400 000 доларів США та інших осіб, на що ОСОБА_19 погодився, і таким чином вступив із ОСОБА_10 у попередню змову.
Так, ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_7 та інші, не встановлені на теперішній час особи, з метою вчинення умисного вбивства ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою, відповідно до узгодженого усіма учасниками плану вчинення злочину, у січні-лютому 2026 року, здійснили спостереження за місцем роботи ОСОБА_11 , а саме за офісним приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до плану вчинення умисного вбивства ОСОБА_11 та вказівок ОСОБА_10 , 11.02.2026, у м. Києві ОСОБА_19 зустрівся із ОСОБА_18 , від якого отримав відомості про проведену розвідку та про спосіб життя ОСОБА_11 .
Крім цього, ОСОБА_10 , реалізуючи злочинний задум, розуміючи, що в Україні вже є особи, залучені ним та ОСОБА_18 до вчинення злочинів та обізнані про свою роль у плані, відповідно до розробленого плану злочину надав вказівки у січні та лютому 2026 року ОСОБА_18 спільно з іншими особами, серед яких є ОСОБА_7 , здійснити підготовку до вчинення, а саме провести заходи та встановити місце проживання ОСОБА_12 , спосіб його життя, маршрути пересування.
Виконавши вказані підготовчі дії та отримавши від ОСОБА_18 необхідні відомості, 12.02.2026 ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_19 вчинити умисне вбивство ОСОБА_12 за грошову винагороду в сумі 35 000 доларів США, на що останній погодився.
Відповідно до розробленого плану вчинення злочину та вказівок ОСОБА_10 та ОСОБА_18 передав ОСОБА_19 відомості про ОСОБА_12 , дані про його місце проживання, спосіб його життя, маршрути пересування, а також відеозаписи, на яких зафіксовано останнього біля місця свого проживання.
Також, ОСОБА_10 , реалізуючи злочинний задум, розуміючи, що в Україні вже є особи, залучені ним та ОСОБА_18 до вчинення злочинів та обізнані про свою роль у плані, відповідно до розробленого плану злочину надав вказівки у січні та лютому 2026 року останній спільно з іншими особами, серед яких був ОСОБА_7 , здійснити підготовку до вчинення, а саме провести заходи та встановити місце проживання представника з питань стратегічної комунікації Головного управління розвідки Міністерства оборони України ОСОБА_13 , спосіб його життя, маршрути пересування.
13.02.2026 ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_24 вчинити умисне вбивство ОСОБА_13 за грошову винагороду в сумі 100 000 доларів США, на що останній погодився. Відповідно до розробленого плану вчинення злочину та вказівок ОСОБА_10 та ОСОБА_18 передав ОСОБА_24 відомості про ОСОБА_13 , дані про його місце проживання, спосіб його життя, маршрути пересування, а також фотозображення, на яких зафіксовано ОСОБА_13 .
Крім того, в цей же період часу, ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_25 вчинити умисне вбивство ОСОБА_13 за грошову винагороду в сумі 100 000 доларів США, на що останній погодився. Відповідно до розробленого плану вчинення злочину ОСОБА_25 отримав відомості про ОСОБА_13 , дані про його місце проживання, спосіб його життя, маршрути пересування, а також фотозображення, на яких зафіксовано останнього.
Після цього ОСОБА_10 , відповідно до розробленого плану вчинення злочину та раніше проведених спостережень та розвідок, запропонував ОСОБА_25 вчинити умисне вбивство ОСОБА_13 біля його будинку шляхом здійснення пострілів із вогнепальної зброї, яку останньому нададуть.
Аналогічним чином відбувалась підготовка до вчинення умисного вбивства блогера і музиканта ОСОБА_14 та колишнього десантника армії США ОСОБА_26 (позивний « ОСОБА_16 »), який на теперішній час проходить службу у Збройних силах України.
13.02.2026, приблизно з 06:00 до 06:25, на виконання злочинного плану, ОСОБА_27 ,. знаходячись у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення вчинення виконавцями умисних вбивств декількох осіб, вийшла на вулицю та в обумовленому місці, біля покинутого транспортного засобу, поруч із вказаною адресою, залишила, шляхом закладки, бойові припаси, а саме дві гранати «РГО» (ручна граната оборонна) та дві гранати «РГН-5» (ручна граната наступальна).
14.02.2026, знаходячись за адресою: м. Київ, просп. В. Івасюка, 51,, ОСОБА_28 , діючи за вказівкою ОСОБА_29 , забрав вказані бойові припаси, з метою вчинення умисних вбивств.
Однак, ОСОБА_10 за попередньою змовою із ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 та іншими, невстановленими особами, умисні вбивства ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_26 не вчинили, оскільки в ході готування до вчинення кримінального правопорушення їх діяльність була припинена працівниками правоохоронного органу.
Крім того, громадянин Республіки Молдови ОСОБА_7 , спільно з громадянами Республіки Молдови ОСОБА_22 , ОСОБА_21 та ОСОБА_30 у невстановлений час та місці, у невстановлених досудовим розслідуванням осіб незаконно умисно придбав 10 гранат РГО, які являються вибуховими пристроями, які в подальшому умисно зберігав та носив без передбаченого законом дозволу.
Згідно даних протоколу затримання від 19.02.2026, цього ж дня о 10 год. 15 хв. затримано ОСОБА_31 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
20.02.2026 ОСОБА_32 повідомлено про підозру у готуванні вбивства, тобто умисного, протиправного заподіяння смерті людини, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 14, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; у носінні, зберіганні і придбанні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 263 КК України.
20.02.2026 ОСОБА_32 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри, а саме: у готуванні вбивства, тобто умисного, протиправного заподіяння смерті людини, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 14, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; у носінні, зберіганні і придбанні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 263 КК України.
21.02.2026 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням, в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.02.2026 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 17.04.2026 включно.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали клопотання містять достатньо даних, здобутих в ході досудового розслідування, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладені у повідомленні про підозру обставини вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень обґрунтовано підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування, та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цього ж кримінальному провадженні, з метою ухилення від кримінальної відповідальності; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію дій підозрюваного, а відтак доводи апелянта у цій частині є безпідставними.
На переконання колегії суддів, саме такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про недоведеність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять достатні дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому дій.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованого злочину, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, достатності, належності та допустимості доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, апеляційні доводи про те, що підозрюваний не був обізнаний про можливий протиправний характер своїх дій, не усвідомлював реальної мети їх виконання та не передбачав настання будь-яких суспільно небезпечних наслідків, колегія суддів вважає передчасними, оскільки вказані доводи підлягають перевірці судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що наведені у клопотанні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені та не підтверджені переконливими доказами, колегія суддів також вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи конкретні обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків, потерпілих у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі детальні мотиви про існування таких ризиків з огляду на характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , та дані про особу підозрюваного у їх сукупності.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 , на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання на території Республіки Молдова та має міцні соціальні зв'язки, з огляду на тяжкість інкримінованих злочинів, мотивів та спосіб вчинення інкримінованих підозрюваному дій, не спростовують висновків суду про можливість вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу або визначення підозрюваному розміру застави.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 4 ст. 132 КПК, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Станом на час розгляду апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_7 , оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.02.2026 вичерпала свою дію 17.04.2026, оскільки саме до цієї дати слідчим суддею було визначено строк її дії.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2026 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3