13 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
представників ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18.11.2025 задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на земельну ділянку, яка розташована в с. Глібівка Димерської селищної територіальної громади Вишгородського району Київської області, шляхом заборони будівництва на ній об'єктів нерухомості, як її власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особам, а саме:
- з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152 площею 0,7217 га, що перебуває у власності Димерської селищної ради (код ЄДРПОУ 04359488) та користуванні (оренді) ОСОБА_7 .
Заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, ДП «Національні інформаційні системи», Державної інспекції архітектури та містобудування України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі
Справа № 759/27241/25Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3043/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам (державним та/або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152, що перебуває у власності Димерської селищної ради (код ЄДРПОУ 04359488) та користуванні (оренді) ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Апелянт зазначав, що він не був присутній під час проголошення оскаржуваної ухвали, а її копію отримав тільки 20.02.2026.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, вказував, що накладення арешту на земельну ділянку вже було предметом перегляду апеляційним судом і ухвалою Київського апеляційного суду від 22.10.2025 встановлено необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, відсутність правових підстав для накладення арешту та недоведеність відповідності земельної ділянки критеріям речового доказу.
Незважаючи на це, прокурором повторно подано клопотання без наведення будь-яких нових фактичних чи правових обставин, без подання нових доказів зміни правового статусу майна або виникнення нових ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, які не були предметом дослідження апеляційного суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, слідчий суддя не встановив жодної нової обставини, яка виникла після постановлення ухвали апеляційним судом.
На думку апелянта, повторне накладення арешту на те саме майно без зміни фактичних обставин є несумісним з вимогами кримінального процесуального закону.
Висновок слідчого судді про те, що майно є предметом кримінального правопорушення має виключно декларативний характер і не підтверджується належними доказами.
Доводи прокурора про те, що земельну ділянку нібито відведено з порушенням вимог земельного законодавства та визнання її речовим доказом, не можуть вважатися належними і достатніми підставами для накладення арешту.
Посилання на наявність на земельній ділянці об'єктів будівництва не свідчить про її кримінально-правову природу.
Наведені у клопотанні обставини щодо нібито виявлених під час огляду нових об'єктів будівництва на земельній ділянці, не відповідає фактичним обставинам, оскільки в даному випадку відбулась реконструкція та модернізація існуючих будівель у межах функціонального призначення рекреаційного комплексу, а не зведення нових самочинних об'єктів.
При цьому збільшення площ окремих будівель відбулося на іншій земельній ділянці, щодо якої відсутні законодавчі обмеження на будівництво.
Сам по собі перелік виявлених об'єктів під час огляду не доводить їх протиправного характеру.
Накладення арешту на майно приватного орендаря - бази відпочинку " Лісна ", жодним чином не може підтвердити чи спростувати законність дій службових осіб при передачі земельної ділянки, що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Крім того, матеріали справи не містять доказів реальної загрози відчуження земельної ділянки, підготовки до її передачі третім особам, приховування чи знищення доказів.
Прокурор та особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_7 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.
В судове засідання з'явились директор ТОВ "ЕДВАНТЕДЖ ПРО" ОСОБА_6 та представник цього Товариства - адвокат ОСОБА_5 , які подали клопотання про залучення ТОВ "ЕДВАНТЕДЖ ПРО" до апеляційного розгляду, як третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_7 03.12.2025 передав до статутного капіталу ТОВ "ЕДВАНТЕДЖ ПРО" комплекс будівель бази відпочинку "Лісна", що розташована, у тому числі на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152 площею 0,7217 га.
Представники ТОВ "ЕДВАНТЕДЖ ПРО" ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зазначали, що оскаржувана ухвала безпосередньо стосується прав та законних інтересів ТОВ "ЕДВАНТЕДЖ ПРО", оскільки фактично обмежує можливість користування земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення, перешкоджає здійсненню господарською діяльності та створює негативні наслідки для Товариства як користувача майна.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в інтересах ТОВ "ЕДВАНТЕДЖ ПРО", які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_7 з наведених у ній підстав, перевіривши матеріали судового провадження та доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності ОСОБА_7 , та відомості про направлення йому копії оскаржуваної ухвали відсутні.
Як зазначено в апеляційній скарзі та підтверджується матеріалами судового провадження, із оскаржуваною ухвалою представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 ознайомився 20.02.2026 під час ознайомлення із матеріалами судового провадження, тоді як апеляційну скаргу ОСОБА_7 направив до суду поштовим відправленням 24.02.2026, тобто в межах строку, передбаченого абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області, за процесуального керівництва прокурорів Київської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000216 від 15.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом протиправної передачі посадовими особами органів місцевого самоврядування та держаної влади Вишгородського району на користь третіх осіб земельних ділянок для будівництва і обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, які розташовані у водоохоронних зонах, їх незаконної забудови та використання всупереч вимог природоохоронного законодавства.
Постановою прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 від 21.08.2025, земельну ділянку з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152, площею 0,7217 га, що розташована в с. Глібівка, урочище "Зелений бір-7" Вишгородського району Київської області,визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42025110000000216 від 15.07.2025.
З матеріалів судового провадження вбачається, що 22.08.2025 прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152 площею 0,7217 га, що перебуває у власності Димерської селищної ради та користуванні (оренді) ОСОБА_7 , розташованої в с. Глібівка Димерської селищної територіальної громади Вишгородського району Київської області, шляхом заборони будівництва на ній об'єктів нерухомості, як її власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особам.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 29.08.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешту на зазначену у клопотанні земельну ділянку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.10.2025 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_7 , ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 29.08.2025 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025110000000216 від 15.07.2025.
14.11.2025 прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 повторно звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на земельну ділянку, яка розташована в с. Глібівка Димерської селищної територіальної громади Вишгородського району Київської області, шляхом заборони будівництва на ній об'єктів нерухомості, як її власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особам, а саме з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152, площею 0,7217 га, що перебуває у власності Димерської селищної ради (код ЄДРПОУ 04359488) та користуванні (оренді) ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18.11.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешту на вказану у клопотанні земельну ділянку, шляхом заборони будівництва на ній об'єктів нерухомості, як її власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особам, проводити щодо неї будь-які реєстраційні дії.
Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя посилався на посилався на необхідність арешту вищевказаної земельної ділянки з метою забезпечення її збереження як речового доказу, оскільки вона визнана речовим доказом у кримінальному провадженні та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором під час звернення із вищевказаним клопотанням та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод. та у порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про накладення арешту на земельну ділянку, яка перебуває у власності Димерської селищної ради та час у користуванні (оренді) ОСОБА_7 , належним чином не перевірив правову підставу для арешту цього нерухомого майна з метою його збереження як речових доказів та можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні, а також не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Незважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовим доказом вищевказану земельну ділянку, прокурором у клопотанні не доведено таку мету арешту цього нерухомого майна, як збереження речових доказів.
Як убачається з даних, долучених до клопотання про арешт майна, між Димерською селищною радою та ТОВ «БВ Лісна» 08.09.2022 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,7217 га з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення. Згідно договору на земельній ділянці розміщений об'єкт нерухомого майна - база відпочинку «Лісна» з будівлями та спорудами згідно свідоцтва на право власності серії НОМЕР_2 , виданого 31.08.2007 Глібівською сільською радою.
30.12.2022 між ТОВ «БВ Лісна» і ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстровано в реєстрі за №1242, відповідно до умов якого ОСОБА_7 придбав у ТОВ «БВ Лісна» базу відпочинку «Лісна, що знаходиться в с. Глібівка, урочище «Зелений бір-7» та земельну ділянку площею 0,9344 га з кадастровим номером 3221882201:21:028:0109.
Відчужувана база відпочинку належала ТОВ «БВ Лісна» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , виданого 31.08.2007 Глібівською сільською радою (рішення виконкому від 27 липня 2007 року №32), та розташована на земельній ділянці площею 0,7217 га з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152.
Право власності на базу відпочинку зареєстровано за ТОВ «БВ Лісна» 23.09.2019 за реєстраційним номером нерухомого майна - 1923417532218.
Як установлено колегією суддів, матеріали клопотання не містять та стороною обвинувачення не надано відомостей про те, що документи, на підставі яких ОСОБА_7 30.12.2022 набув у користування базу відпочинку «Лісна», що знаходиться в с. Глібівка, урочище «Зелений бір-7», та яка розташована на земельній ділянці площею 0,7217 га з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152, визнані у встановленому законом порядку недійсними.
Надані суду матеріали з урахуванням відомостей, які внесені 15.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, щодо протиправної передачі посадовими особами органів місцевого самоврядування та держаної влади Вишгородського району на користь третіх осіб земельних ділянок для будівництва і обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152, яка перебуває у власності Димерської селищної ради та у користуванні (оренді) ОСОБА_7 , відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Жодних даних щодо причетності користувача земельної ділянки - ОСОБА_7 , до вчинення кримінального правопорушення, за ознаками якого здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, матеріали справи не містять, та відомості про його можливу причетність до кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні не внесено.
Як прокурором у клопотанні, так і слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке саме доказове значення, з урахуванням правової кваліфікації кримінального правопорушення, може мати земельна ділянка, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання цього майна, і яким чином накладення арешту на майно сприятиме швидкому, повному та неупередженому розслідуванню кримінального провадження відповідно до норм ст. 2, ч. 2 ст. 170 КПК України.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 07.06.2007 по справі "Смирнов проти Росії "було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість використанні державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вказане у клопотанні нерухоме майно, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника (користувача) такого майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника (користувача) майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, прокурор в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів на підтвердження тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на земельну ділянку, яка розташована в с. Глібівка Димерської селищної територіальної громади Вишгородського району Київської області, шляхом заборони будівництва на ній об'єктів нерухомості, як її власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особам, а саме:
- з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152 площею 0,7217 га, що перебуває у власності Димерської селищної ради (код ЄДРПОУ 04359488) і користуванні (оренді) ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), із забороною будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) та його територіальним органам, ДП «Національні інформаційні системи» (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008), Державної інспекції архітектури та містобудування України (ідентифікаційний код юридичної особи 44245840), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам (державним та/або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221882200:21:028:0152, що перебуває у власності Димерської селищної ради (код ЄДРПОУ 04359488) і користуванні (оренді) ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3