Справа № 761/14535/26 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4136/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
13 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114 КК України, у кримінальному провадженні № 22025000000000827 від 16.07.2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу першого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 на 60 днів.
Строк дії ухвали визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 14 червня 2026 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, з покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 191 КПК України.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються жодними доказами.
Крім того, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування того, що менш суворі заходи, такі як особисте зобов'язання, домашній арешт або застава, є недостатніми для досягнення процесуальних цілей.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ із ДУ «Київський слідчий ізолятор»), та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000827 від 16.07.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114 КК України, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_7 , перебуваючи на території України з 2019 року та здійснюючи журналістську діяльність, постійно підтримувала контакти з громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_10 , який завідомо для неї здійснював конфіденційне співробітництво зі спеціальними службами Республіки Білорусь.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06.09.2025 у ході особистої розмови із ОСОБА_10 , проведеної з використанням месенджеру Telegram, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на участь у виконанні спеціальних завдань Комітету державної безпеки Республіки Білорусь шляхом збирання і подальшої передачі необхідної представникам іноземної держави інформації, у зв'язку з чим остання отримала інструкції щодо проведення конфіденційної зустрічі, що має відбутися у м. Будапешт, Угорщина. По прибуттю до м. Будапешт, 16.09.2025, ОСОБА_7 на виконання раніше досягнених домовленостей, з метою конспірації придбала новий мобільний телефон, на який встановила застосунок для зашифрованого конфіденційного спілкування. Використовуючи указаний застосунок, 16.09.2025 о «19» год. «30» хв., ОСОБА_7 здійснила дзвінок ОСОБА_10 , до якого долучилася особа чоловічої статі на ім'я « ОСОБА_11 », що в ході спілкування залучив ОСОБА_7 до конфіденційного співробітництва з представниками Комітету державної безпеки Республіки Білорусь. У подальшому, на виконання вказівок, отриманих від ОСОБА_10 та особи на ім'я « ОСОБА_11 », ОСОБА_7 , влаштувалась до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Виконуючи завдання щодо збору службових відомостей Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Головного управління розвідки Міністерства оборони України, перебуваючи на власному робочому місці за адресою м. Київ, вул. Спаська, 37, каб 1, 2 (підвальне приміщення), в період часу з 21.11.2025 та щонайменше до 19.12.2025 здійснювала систематичний збір службової інформації шляхом фотографування документів та фіксації за допомогою аудіозаписів усних розмов інших співробітників, тобто дії спрямовані на збирання відомостей, що становлять державну таємницю, з метою подальшої передачі представникам іноземної держави. Зазначені відомості за своїми ознаками належать до інформації, визначеної статтею 8 Закону України «Про державну таємницю», становлять державну таємницю у сфері державної безпеки та охорони правопорядку, відповідають пункту 4.4.1 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та підлягають захисту з грифом обмеження доступу «Таємно».
21.01.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у шпигунстві, а саме у збиранні з метою передачі представникам іноземної держави відомостей, що становлять державну таємницю, вчиненому іноземцем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2026 № 761/1582/26 відносно підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 20.03.2026, а рішенням Київського апеляційного суду, зазначену ухвалу залишено без змін.
У подальшому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2026 відносно підозрюваної ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 20.04.2026.
Постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 20.04.2026.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.2026 №761/9715/26 строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 продовжено до 20.04.2026.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.04.2026 №761/13976/26 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 продовжено до п'яти місяців, тобто до 20.06.2026.
16.04.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва продовжено строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 на 60 днів в межах строку досудового розслідування, а саме до 14.06.2026 включно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання її винуватою у інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної, її вік та стан здоров'я, майновий стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Також, слідчий суддя обґрунтовано встановив наявність обставин, у зв'язку з чим виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою підозрюваної, позаяк строк дії запобіжного заходу, застосованого щодо підозрюваної попередньою ухвалою, закінчується 20.04.2026, а досудове розслідування в даному провадженні завершити до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді неможливо, у зв'язку із необхідністю проведення ряду слідчих дій.
Викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують, оскільки даних, які б унеможливлювали тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За наведених обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_12
Судді:
ОСОБА_13____________ ОСОБА_14____________