Справа № 761/13797/26 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4204/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
13 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204 КК України, у кримінальному провадженні №72022000320000032 від 25.11.2022,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання детектива Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на нього обов'язок прибувати до детектива Бюро економічної безпеки України, яким здійснюється досудове розслідування у вказаному провадженні, за першою вимогою.
Крім того, покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду (залежно від стадії кримінального провадження);
- не відлучатись без дозволу слідчого (детектива), прокурора, суду (залежно від стадії кримінального провадження) за межі Харківської області;
- повідомляти слідчого (детектива), прокурора, суд (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну місця мешкання та/або роботи/служби;
- утриматися від спілкування із свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;
- здати на зберігання детективу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали встановлено до 09 червня 2026 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що наявна невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, має місце неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, слідчим суддею не враховано доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту для запобігання цим ризикам.
Від захисника ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_7 надійшли до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона вказує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у кримінальному провадженні відсутні щодо особи ОСОБА_7 , а тому, просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_15 , вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із наданих суду матеріалів судового провадження, детективами Головного підрозділу детективів БЕБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72022000320000032 від 25.11.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України.
09.04.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204 КК України, відповідно до якої останній, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, виконуючи обов'язки директора Державного підприємства «Дублянський спиртовий завод» (код ЄДРПОУ 00375289) (далі - ДП «Дублянський спиртовий завод»), достовірно знаючи, що обіг біоетанолу регулюється державою та здійснюється суб'єктами господарювання за наявності спеціальних дозволів (ліцензій), з метою незаконного збагачення, здійснювали незаконне виготовлення та зберігання підакцизних товарів (біоетанолу) з метою збуту.
10.04.2026 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання детектива Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 .
14.04.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на нього обов'язок прибувати до детектива БЕБ України, яким здійснюється досудове розслідування у вказаному провадженні, за першою вимогою.
Крім того, покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду (залежно від стадії кримінального провадження);
- не відлучатись без дозволу слідчого (детектива), прокурора, суду (залежно від стадії кримінального провадження) за межі Харківської області;
- повідомляти слідчого (детектива), прокурора, суд (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну місця мешкання та/або роботи/служби;
- утриматися від спілкування із свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;
- здати на зберігання детективу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії цієї ухвали встановлено до 09.06.2026 включно.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до встановленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, перевіривши доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, колегія суддів вважає, що слідчим суддею належним чином з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність на цьому етапі розслідування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.
Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, особу підозрюваного, характер кримінального правопорушення та конкретні обставини інкримінованих йому дій.
Колегія суддів зауважує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Проаналізувавши встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, не врахував тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення та наслідки, не співставив вказані обставини із реальною можливістю забезпечити запобіжним заходом у виді особистого зобов'язання впевненість у тому, що ОСОБА_7 не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про достатність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Колегія суддів вважає, що посилання слідчого судді на дані про особу ОСОБА_7 , його соціальний статус, вік, сімейний стан, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, відсутність судимостей, не забезпечують впевненості в належній процесуальній поведінці підозрюваного на всіх етапах досудового розслідування та самі по собі не свідчать про відсутність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, яка не передбачає часткового скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів доходить висновку, що ухвалу слідчого судді слід скасувати повністю, з постановленням нової ухвали.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що у кримінальному провадженні існують ризики непроцесуальної поведінки ОСОБА_7 такого ступеня вірогідності, запобігти яким здатен лише запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім цілодобового домашнього арешту, не забезпечать виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували таке обмеження права підозрюваного на свободу.
Враховуючи обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, дані про його особу, а також відсутність у клопотанні слідчого належного обґрунтування необхідності застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, з покладанням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування такий запобіжний захід є достатнім стримуючим заходом для підозрюваного ОСОБА_7 , який здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи питання про покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи клопотання про необхідність покладення на нього наступних обов'язків:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду у визначений час, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися із Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.
За таких обставин, при постановленні нової ухвали, колегія суддів може визначити строк дії такої ухвали в межах строку досудового розслідування, який існував на час постановлення оскаржуваної ухвали, тобто до 09.06.2026 року включно.
Доводи, на які посилається прокурор в обґрунтування апеляційної скарги, вищевказаного не спростовують та враховані колегією суддів при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, є співмірним з тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, особою підозрюваного, та підстав вважати його занадто м'яким, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання детектива та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 09.06.2026 включно.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року скасувати та постановити по справі нову ухвалу, якою клопотання детектива Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 ,- задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.00 год. по 05.00 год. наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування, а саме до 09 червня 2026 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду у визначений час, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися із Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_16
Судді:
ОСОБА_17