1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 13 травня 2026 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене 11 березня 2026 року, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 , а саме:
ноутбук «HP ProBook 43065» сірого кольору з кодом доступу «1950», S/N: 5CP7490DSM;
ноутбук «HP Laptop» 17-CN4016UA сірого кольору, S/N: 5CQ4090K87, зарядний пристрій HP 854054-002 чорного кольору;
мобільний телефон Iphone 16, S/N: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 чорного кольору з сім-картою НОМЕР_4 , з кодом доступу «280277»;
мобільний телефон Samsung SM-J610FN, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 блакитного кольору, з кодом доступу «1977»;
мобільний телефон Samsung Galaxy A3356, , IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 з сім-картою НОМЕР_9 , помаранчевого кольору, з кодом доступу «1977».
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що розгляд клопотання у суді першої інстанції відбувся без повідомлення власника майна. Копію оскаржуваної ухвали представником отримано 03 квітня 2026 року, у зв'язку з особистими обставинами не вдалось вчасно подати апеляційну скаргу. Апеляційну скаргу направлено 13 квітня 2026 року. Відтак, апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що стороною обвинувачення не надано достатнього обґрунтування, що майно, на яке накладено арешт, є предметом злочину, одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є доходами від нього, а відтак може слугувати доказом відповідно до вимог ст. 98 КПК України.
Звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі слідчого судді не визначено підстав для накладення арешту.
Зауважує, що накладений арешт не відповідає завданням кримінального провадження та не виправдовує цілі, що переслідуються його застосуванням.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив у інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Разом з цим, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Як убачається з матеріалів справи, розгляд клопотання прокурора відбувся без повідомлення власника майна. Копію оскаржуваної ухвали представником отримано 03 квітня 2026 року. Апеляційну скаргу направлено 13 квітня 2026 року. Відтак, колегія суддів вважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 13 червня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62025000000000588 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України.
З наявних матеріалів кримінального провадження вбачається, що службові особи АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія" (код ЄДРПОУ 21661711), АТ "Видавництво "Київська Правда" (код ЄДРПОУ 05905674), АТ "Поліграфкнига" (код ЄДРПОУ 02470135), АТ "УКРНДІСВД" (код ЄДРПОУ 02426463), АТ "Укрполіграфпостач" (код ЄДРПОУ 02471324), АТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус», ТОВ "КЕТС" (код ЄДРПОУ 32916793), ТОВ "Поларт" (код ЄДРПОУ 31635254), ТОВ "Євробудсервісс" (код ЄДРПОУ 36085492), ТОВ "БК АстраПлюс" (код ЄДРПОУ 37505930), ТОВ "Технократт" (код ЄДРПОУ 35920451), ТОВ "Комора 29" (код ЄДРПОУ 44917135), ТОВ "Антологія" (код ЄДРПОУ 22629626), ТОВ "Київ Ракет Спортс Парк" (код ЄДРПОУ 44142654), ТОВ "Віжн Констракшн" (код ЄДРПОУ 42542398), ТОВ "Логістик Девелопмент" (код ЄДРПОУ 40993720), ТОВ "Поні-Клуб" (код ЄДРПОУ 36124819), ГО "Трініті Хаб" (код ЄДРПОУ 44942088), ТОВ "Інтер Проект" (код ЄДРПОУ 31777872), ТОВ "Міссоні" (код ЄДРПОУ 35917627), ТОВ "Далечінь" (код ЄДРПОУ 34047502) та інші фізичні та юридичні особи, зокрема засновниками яких є АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія" (код ЄДРПОУ 21661711) за попередньою змовою групою осіб у період з 2025 року по теперішній час, вчинили заволодіння грошовими коштами підприємств засновником яких є АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія", в особливо великому розмірі.
В ході досудового розслідування досліджуються обставини, про те що ОСОБА_8 перебуваючи на посаді керівника АТ ДАК «Укрвидавполіграфія» зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використовуючи службове становище всупереч інтересам, шляхом надання вказівок та іншими діями організовує надання, по заниженій ціні, в оренду підконтрольним йому підприємствам майна підприємств, що підпорядковані АТ ДАК «Укрвидавполіграфія», що спричиняє тяжкі наслідки державним інтересам.
Окрім цього у органу досудового розслідування наявна інформація, щодо зловживання та надання незаконних вказівок ОСОБА_8 при наданні вказаним підприємствам в оренду приміщень, за значно заниженими цінами, що підпорядковані АТ ДАК «Укрвидавполіграфія» та його заснованим підприємствам.
Прокурор у клопотанні зазначає, що незаконно отримані кошти від схем ОСОБА_8 легалізує на території України та поза її межами, шляхом вчинення операцій з нерухомими та рухомим майном, а також використовує вказані грошові кошти у діяльності підконтрольних йому суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність в його інтересах.
11 березня 2026 року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено майно, яке належить ОСОБА_5 , а саме:
ноутбук «HP ProBook 43065» сірого кольору з кодом доступу «1950», S/N: 5CP7490DSM;
ноутбук «HP Laptop» 17-CN4016UA сірого кольору, S/N: 5CQ4090K87, зарядний пристрій HP 854054-002 чорного кольору;
мобільний телефон Iphone 16, S/N: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 чорного кольору з сім-картою НОМЕР_4 , з кодом доступу «280277»;
мобільний телефон Samsung SM-J610FN, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 блакитного кольору, з кодом доступу «1977»;
мобільний телефон Samsung Galaxy A3356, , IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 з сім-картою НОМЕР_9 , помаранчевого кольору, з кодом доступу «1977».
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 від 11 березня 2026 року вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному проваджені.
13 березня 2026 року прокурор другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 направив засобами поштового зв'язку до Печерського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на майно, вилучене 11 березня 2026 року, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 , з метою збереження речових доказів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62025000000000588, про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження та її зв'язок із кримінальним правопорушенням.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172 КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого детективзвернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Доводи апелянта, що про недоведеність відповідності майна, на яке накладено арешт ознакам, передбачених ст. 98 КПК України є необґрунтованими, оскільки вилучене та арештоване майно постановою старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 від 11 березня 2026 року обґрунтовано визнано речовими доказами у даномукримінальному провадженні.
При цьому на стадії вирішення питання про накладення арешту на майно кримінальний процесуальний закон не вимагає надання остаточних та беззаперечних доказів його злочинного походження чи використання у злочинній діяльності. Достатнім є наявність сукупності обставин та розумних підозр вважати, що таке майно відповідає ознакам, передбаченим статтею 98 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставою для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
З огляду на положення п. 1 ч.ч 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому, доводи апелянта про те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених п. 1 ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року, -залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Єдиний унікальний № 757/15393/26-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Справа № 11сс/824/3983/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК