1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 13 травня 2026 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника ПП «Український водний сервіс» - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника адвоката ОСОБА_7
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно у вигляді грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 33092952):
НОМЕР_1 , відкритий в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478);
НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , відкриті в АТ "УНIВЕРСАЛ БАНК" (МФО 322001),
на суму ( в еквіваленті) 17 448 732, 96 грн., із забороною розпорядження вказаними грошовими коштами та зупиненням видаткових операцій на зазначених рахунках, за винятком видаткових операцій, пов'язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та видатків, пов'язаних з виплатою заробітної плати.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ПП «Український водний сервіс» - адвокат ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на банківські рахунки ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС".
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що оскаржувана ухвала оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 квітня 2026 року, а відтак оскаржити дану ухвали у п'ятиденний строк було неможливо. Апеляційну скаргу направлено через підсистему «Електронний суд» 16 квітня 2026 року. Відтак, апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник зазначає, що грошові кошти на рахунках підприємства не відповідають вимогам ст. 98 КПК України, оскільки вони отримані в результаті офіційної підприємницької діяльності у 2026 році та не можуть містити на собі сліди злочину.
Звертає увагу на те, що жодній службовій особі ПП «Український водний сервіс» не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а до підприємства не застосовано жодних санкцій. а податкові повідомлення-рішення за порушення податкового, валютного законодавства скасовано судом.
Також зазначає, що відповідно до висновку експерта, не підтверджено документально висновки Акта податкової перевірки від 08.08.2024 року в частині заниження рентної плати за користування надрами корисних копалин.
Наголошує, що накладений арешт перешкоджає законній господарській діяльності підприємства, зокрема перешкоджає виплатам за комунальними платежами.
Вказує на те, що підприємство співпрацює з органом досудового розслідування, якому надано пакет документальних доказів, що підтверджують правильність нарахування та декларування рентної плати за користування надрами.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив у інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Разом з цим, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Як убачається з матеріалів справи, розгляд клопотання прокуроравідбувся без повідомлення та участі представника власника майна, оскаржувана ухвала оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 квітня 2026 року. Апеляційну скаргу направлено через підсистему «Електронний суд» 16 квітня 2026 року. Колегія суддів вважає, що з наведених підстав строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, детективами Територіального управління БЕБ у Київській області, за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06 вересня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 72024111100000038, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що службові особи ПП «Український водний сервіс» (код ЄДРПОУ 33092952), а саме директор ОСОБА_8 та головний бухгалтер ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, організували та забезпечили функціонування протиправного механізму мінімізації податкових зобов'язань з рентної плати шляхом використання підконтрольних та пов'язаних суб'єктів господарювання ТОВ «ВК «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ» (код ЄДРПОУ 35454660) та ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» (код ЄДРПОУ 37117315).
Також зазначено, що ПП «Український водний сервіс» здійснює повний цикл господарської діяльності, а саме: видобування підземних вод, їх бутилювання та підготовку до реалізації безпосередньо на місці видобутку.
Разом з тим, фактична господарська діяльність організована таким чином, що виготовлена (бутильована) продукція реалізується не кінцевим споживачам, а підконтрольним та пов'язаним підприємствам ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» та ТОВ «ВК «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ» за штучно заниженими цінами, які не відповідають ринковим.
Під час досудового розслідування встановлено, що під час здійснення господарської діяльності службовими особами ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 33092952) використовуються банківські рахунки: НОМЕР_1 , відкритий в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478), НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , відкриті в АТ "УНIВЕРСАЛ БАНК" (МФО 322001).
Враховуючи, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, службові особи ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС", а саме директор ОСОБА_8 та головний бухгалтер ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до податкових декларацій з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у період з 01.01.2018 по 31.03.2025, не відобразили фактичну вартість реалізації підземних вод, що призвело до заниження податкових зобов'язань, у результаті чого державний бюджет України недоотримав кошти в особливо великому розмірі - 17 448 732,96 грн, зазначені грошові кошти (у безготівковій формі), що знаходяться на розрахункових рахунках ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС" та були отримані юридичною особою внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення, мають ознаки речових доказів відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки набуті злочинним шляхом і можуть бути використані для підтвердження обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.
23 березня 2026 року постановою старшого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_10 вказані грошові кошти на банківських рахунках ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС" визнано речовими доказами.
06 квітня 2026 року прокурор відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт грошових коштів, що розміщені на банківських рахунках, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року клопотання прокурора задоволено частково накладено арешт на майно у вигляді грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 33092952):
НОМЕР_1 , відкритий в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478);
НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , відкриті в АТ "УНIВЕРСАЛ БАНК" (МФО 322001),
на суму ( в еквіваленті) 17 448 732, 96 грн., із забороною розпорядження вказаними грошовими коштами та зупиненням видаткових операцій на зазначених рахунках, за винятком видаткових операцій, пов'язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та видатків, пов'язаних з виплатою заробітної плати.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 72024111100000038 про накладення арешту на вказані грошові кошти, що розміщені на рахунках ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС", слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому наявні правові підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів з таким рішенням слідчого судді погодитись не може, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.
Зокрема, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави арешту майна відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримано вимоги зазначених норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод,
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, в порушення вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт грошових коштів, що розміщені на рахунках ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС", належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів.
Колегією суддів враховано обґрунтовані доводи, які викладені в апеляційній скарзі, зокрема те, що матеріали кримінального провадження містять аналітичний продукт, складений співробітниками БЕБ у Київській області та висновок судового експерта.
На даний час матеріали справи, не містять узгодженого податкового рішення-повідомлення щодо суми несплачених податків ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС". Як убачається із доданих до апеляційної скарги матеріалів рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 00402690701 від 10.09.2024 року винесене Головним управлінням ДПС у Київській області щодо суми несплачених податків ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС". Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року, вказане рішення залишено без змін (а.с. 33-39, т. 2). Відповідно до позиції викладеної у постанові ККС ВП від 24.06.2025 року у справі №172/1310/23 жодні аналітичні довідки чи висновки експертів не в змозі замістити узгоджене податкове рішення-повідомлення, оскільки згідно з Податковим кодексом України вони не утворюють обов'язку сплати податку платником.
Таким чином, колегія суддів уважає, що клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти на час його подання є передчасним.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя не перевірив, чивиправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС"з потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, третіх осіб гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
У порушення ст.ст. 171, 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), втручання у право власності вважається допустимим лише за умови дотримання «справедливого балансу» між інтересами суспільства та основоположними правами особи. Це вимагає, щоб захід був не лише законним і переслідував суспільну мету, а й пропорційним, тобто існувала розумна співмірність між використовуваними засобами та поставленою метою (справа «АГОСІ проти Сполученого Королівства»).
Прокурором не доведено в клопотанні існування достатніх правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на рахунках ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС", передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказані грошові кошти є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв'язку із чим винесена постанова про визнання речовими доказами є формальною та не містить обґрунтованих мотивів.
Прокурор обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, на яку посилається орган досудового розслідування.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику ПП «Український водний сервіс» - адвокату ОСОБА_5 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року.
Апеляційну скаргу представника ПП «Український водний сервіс» - адвоката ОСОБА_5 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року,- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у вигляді грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ВОДНИЙ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 33092952):
НОМЕР_1 , відкритий в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478);
НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , відкриті в АТ "УНIВЕРСАЛ БАНК" (МФО 322001).
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 760/9617/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Справа № 11сс/824/4108/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК