12 травня 2026 року місто Київ
справа № 205/6727/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/8069/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", подану представником Хитровою Любов'ю Володимирівною, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Гаврилової О.В. від 14 січня 2026 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 20 липня 2017 року та приєдналася до Умов і правил надання банківських послуг.
Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитну картку, кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитній картці.
У процесі користування кредитними коштами 3 листопада 2020 року відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій, окрім іншого, погоджено розмір відсотків за користування кредитними коштами, а саме 36% річних.
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 1 квітня 2025 року утворилася заборгованість в сумі 179 839 грн 09 коп., з яких 149 754 грн 16 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 30 084 грн 93 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на викладене, АТ КБ "Приватбанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 липня 2017 року у розмірі 179 839 грн 09 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року позов АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 липня 2017 року в розмірі 149 754 грн 16 коп. тасудовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, позичальник отримав кошти, але не повернув кредит, тому з нього слід стягнути заборгованість за тілом кредиту.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках, суд виходив з того, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 20 липня 2017 року процентна ставка не зазначена, а заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 3 листопада 2020 року, яка містить умови нарахування відсотків, не стосується предмету спору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник АТ КБ "Приватбанк" - Хитрова Л.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки неповно з'ясував обставини справи та не врахував, що відповідачка, користуючись з 20 липня 2017 року банківськими послугами 3 листопада 2020 року підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка містить в собі всі істотні умови кредитування, у тому числі розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами, та є частиною договору від 20 липня 2017 року.
Звертає увагу, що вимоги про стягнення заборгованості по відсотках заявлено за період з 1 червня 2022 року по 31 грудня 2023 року, тобто після підписання відповідачкою 3 листопада 2020 року заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Також зазначає, що відповідачка протягом тривалого часу добровільно виконувала умови договору та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, не висловлювала будь-яких заперечень з приводу розміру відсоткової ставки.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Зміст апеляційної скарги свідчить, що судове рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 відзив апеляційну скаргу не подала.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник АТ КБ "Приватбанк" - Хитрова Л.В. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити.
ОСОБА_1 в суд апеляційної інстанції не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
22 липня 2017 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
3 листопада 2020 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, у пункті 1.3. якої визначено процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 36% річних.
До позову Банком долучено копію паспорту споживчого кредиту, копію примірника Умов та Правил надання банківських послуг, копію наказу банку щодо затвердження Умов та Правил надання банківських послуг, виписку по рахунку, розрахунок заборгованості.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 1 квітня 2025 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 179 839 грн 09 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 149 754 грн 16 коп. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 30 084 грн 93 коп.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин 1, 2 статі 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статі 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статі 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статі 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 1 статі 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц, банківські виписки із рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
З наданої позивачем виписки по рахунку чітко вбачається, що відповідачці на підставі підписаної нею анкети-заяви від 20 липня 2017 року, якою вона приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг, відкрито рахунок та встановлено кредитний ліміт.
З виписки також вбачається факт використання відповідачем кредитних коштів та часткове погашення заборгованості, а отже й отримання кредитної картки, так як без отримання картки проведення даних операцій є неможливим.
З матеріалів справи убачається, що у процесі користування банківськими послугами (використання кредитного ліміту) між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 3 листопада 2020 року підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 90-97).
Дана заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг містить всі істотні умови кредитування, зокрема, у ній визначено тип та розмір кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 200 000 грн; тип кредитної картки: преміальна; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка: 36% річних; розмір мінімального обов'язкового платежу: 7% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно.
При цьому, зміст вище вказаної заяви не містить відомостей про те, що після її підписання сторонами відповідачу було відкрито інший рахунок для користування кредитним лімітом (відкрито іншу кредитну лінію). Навпаки, з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 після підписання 3 листопада 2020 року заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг продовжила користуватися кредитною лінією, відкритою на підставі анкети заяви від 20 липня 2017 року, і після 3 листопада 2020 року банк почав нараховувати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 36% річних.
З наведеного слідує, що відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, зокрема щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, які видані на підставі анкети-заяви від 20 липня 2017 року. Підписання сторонами заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання.
Крім того, згідно сталої практики Верховного Суду, якщо після зміни банком процентної ставки клієнт продовжує здійснювати операції кредитними коштами (користуватися лімітом, знімати готівку, робити покупки), це вважається акцептом (прийняттям) нових умов. Нарахування нових відсотків у такому разі є правомірним.
Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вище вказаного не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку, що підписана сторонами заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 3 листопада 2020 року не стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за договором від 20 липня 2017 року.
Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Оскільки визначений позивачем розмір заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 30 084 грн 93 коп. нараховувався після підписання відповідачем заяви від 3 листопада 2020 року, відповідає умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді, а тому вимоги про стягнення заборгованості за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а тому вказане судове рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Судові витрати
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Незважаючи на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні частини позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви через систему "Електронний суд" в розмірі 2 422 грн 40 коп. стягнув у повному обсязі з відповідача на користь позивача. Тому відсутні правові підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, оскільки за наслідками перегляду справи в суді апеляційної інстанції позов задоволено повністю.
Виходячи з положень статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" підлягають стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 993 грн 60 коп.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", подану представником Хитровою Любов'ю Володимирівною, задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення процентів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченими процентами в розмірі 30 084 грн 93 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 993 грн 60 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: