Справа №761/12242/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3870/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
11 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42022110000000192 від 17.08.2022 та накладено арешт на майно, яке вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
1.1 мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ;
1.2 сім-картка абонентський номер НОМЕР_3 ;
1.3 сім-картка абонентський номер НОМЕР_4 ;
1.4 мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, IMEI: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 ;
1.5 сім-картка абонентський номер НОМЕР_7 ;
1.6 мобільний телефон Samsung Galaxy M34 5G, IMEI: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 ;
1.7 сім-картка абонентський номер НОМЕР_10 ;
1.8 ноутбук MacBook Air із серійним номером: FVHG29GEQ64L4;
1.9 флеш-накопичувач «Transcender» об'ємом 32Gb із маркуванням на корпусі С763618622/ЭD33193..
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №4202211000000019 від 17.08.2022 року.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не навів жодного належного обґрунтування наявності підстав, передбачених ст. 170 КПК України, стосовно кожного конкретного предмета, що підлягає арешту, не встановив належність майна та не перевірив процесуальний статус його власників. Більше того, судом не досліджено та не надано жодної оцінки доказу, а саме заяві ОСОБА_9 , якою підтверджується належність їй частини вилученого майна. Фактично ухвала є формальним відтворенням доводів клопотання прокурора без їх належної перевірки, що саме по собі є підставою для її скасування.
Апелянт вказує на те, що частина вилученого майна належить ОСОБА_9 , що підтверджується її письмовою заявою, доданою до цієї скарги. Натомість лише один мобільний телефон iPhone 17 Pro Max (IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ) із сім-картками належить ОСОБА_6 .
Прокурор не навів жодного обґрунтування того, яким чином вилучені пристрої є речовими доказами чи можуть ними бути та яке відношення вони мають до інкримінованого правопорушення. Більше того, власники добровільно надали доступ до своїх пристроїв, що свідчить про відсутність будь-яких намірів перешкоджати слідству.
На момент проведення обшуку 24.03.2026 року та на момент подання клопотання про арешт майна ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_9 не мали жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні. Органом досудового розслідування не наведено жодного доказу їх причетності до кримінального правопорушення. Посилання прокурора на те, що одна із підозрюваних є сестрою ОСОБА_10 , не може свідчити про причетність до злочину та є лише припущенням.
Прокурор не довів наявності будь-яких підстав для накладення арешту на майно, а у клопотанні та ухвалі не дотримані вимоги ст. 170, 171 та 173 КПК України. Суддя не дослідив надані докази та ігнорував заяву ОСОБА_9 щодо належності майна, при цьому власники добровільно надали доступ до своїх пристроїв, що свідчить про відсутність ризику приховування або втрати доказів.
Матеріали кримінального провадження не стосуються ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та не доводять їх причетності. Родинні зв'язки та побутове спілкування не можуть трактуватися як участь у кримінальному правопорушенні і не є підставою для накладення арешту. Враховуючи наведене, ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній підтримав з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вказаної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що відділом розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022110000000192 від 17.08.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 438 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 31.03.2026 року прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, яке вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
1.1 мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ;
1.2 сім-картка абонентський номер НОМЕР_3 ;
1.3 сім-картка абонентський номер НОМЕР_4 ;
1.4 мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, IMEI: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 ;
1.5 сім-картка абонентський номер НОМЕР_7 ;
1.6 мобільний телефон Samsung Galaxy M34 5G, IMEI: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 ;
1.7 сім-картка абонентський номер НОМЕР_10 ;
1.8 ноутбук MacBook Air із серійним номером: FVHG29GEQ64L4;
1.9 флеш-накопичувач «Transcender» об'ємом 32Gb із маркуванням на корпусі С763618622/ЭD33193..
Дане клопотання слідчим направлено до Шевченківського районного суду м. Києва, через Укрпошту 25.03.2026 /т. 2 а.с. 2/.
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що на початку березня 2022 року збройні сили рф, застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, порушуючи закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, окупували м. Бучу Київської області.
Під час окупації вказаного населеного пункту у період з 03 березня 2022 року по 31 березня 2022 року невстановлені військовослужбовці зс рф, в порушення ст. 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, викрали громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .
Вже після деокупації м. Буча сусіди ОСОБА_11 повідомили знайомим останнього, що на початку березня 2022 року військовослужбовці зс рф цілеспрямовано прийшли до будинку ОСОБА_11 та забрали його у невідомому напрямку. Після цього, ОСОБА_11 зник безвісті і встановити його місце перебування наразі не виявилось за можливе.
Разом з тим, ОСОБА_12 , будучи знайомою із ОСОБА_11 ще із 2020 року та тісно підтримуючи із ним зв'язок до вказаних подій, дізнавшись про зникнення ОСОБА_11 та достовірно знаючи про значне матеріальне становище останнього, зокрема наявність на праві власності нерухомості за наступними адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 (частка 15/100), вартість якого складає 18 130 903 грн., вирішила заволодіти цим майном для власного збагачення, шляхом обману та обернути від його реалізації грошові кошти на свою користь.
З цією метою, ОСОБА_12 запропонувала близькому другу ОСОБА_11 - громадянину рф ОСОБА_13 , з яким також підтримувала дружні відносини, долучитись до виконання дій, спрямованих на заволодіння всім майном ОСОБА_11 шахрайським шляхом та обернення від його реалізації грошових коштів на свою користь, на що ОСОБА_13 погодився та вступив у попередню змову із ОСОБА_12 , переслідуючи корисливий мотив.
У подальшому, за невстановлених обставин, не пізніше середини квітня 2022 року ОСОБА_12 та громадянин рф ОСОБА_13 , діючи умисно з корисливих мотивів, розробили спільний злочинний план, кінцевою метою якого мало бути заволодіння всім майном ОСОБА_11 та обернення від його реалізації, грошових коштів на свою користь для особистого збагачення.
Суть вказаного злочинного плану полягала у тому, щоб за допомогою фіктивного заповіту заволодіти майном ОСОБА_11 , який на переконання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , був точно мертвий.
З урахуванням того, що ОСОБА_13 був громадянином рф і його фізичне відвідування території України матиме негативні наслідки, останній разом із ОСОБА_12 вирішили, що майбутній фіктивний заповіт має бути складений саме на громадянку України ОСОБА_12 , яка разом з цим, перебуваючи у місті Києві, зможе швидко вирішувати на місці всі проблемні питання, які будуть виникати по ходу його використання.
Так, злочинний план ОСОБА_12 та ОСОБА_13 включав у собі окремі етапи вчинення тих чи інших протиправних дій, які мали стати складовою для подальшого спільного заволодіння майном ОСОБА_11 шахрайським шляхом в особливо великих розмірах, зокрема:
- збір інформації про особу ОСОБА_11 та його родинні зв'язки, наявність близьких родичів, які зможуть претендувати на спадщину за заповітом або законом, для чого необхідно тимчасово розповсюдити інформацію про те, що ОСОБА_11 живий та знаходиться у безпечному місці;
- пошук особистого мобільного телефону ОСОБА_11 , за допомогою якого було б можливим під'єднатись до всіх можливих месенджерів та почати спілкуватись від імені ОСОБА_11 ;
- комунікація від імені ОСОБА_11 із його потенційними спадкоємцями та бізнес-партнерами у такому ключі, щоб останні зрозуміли, що єдиними особами, яким довіряє ОСОБА_11 являється ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а вже у подальшому штучно створити у розумінні його близьких та знайомих логічний перебіг подій у вигляді наявності заповіту від імені ОСОБА_11 саме на ОСОБА_12 , як найближчу для нього людину;
- пошук осіб, які зможуть організувати за грошову винагороду внесення неправдивої інформації до Спадкового реєстру, а саме про наявність підробленого заповіту від імені ОСОБА_11 на ОСОБА_12 ;
- організація пошуку осіб, які зможуть забезпечити виготовлення спеціального нотаріального бланку такого заповіту із наявними відповідними реквізитами та печатками, спеціальними знаками, зокрема у вигляді QR-коду тощо, передбаченими чинним законодавством;
- підроблення заповіту від імені ОСОБА_11 шляхом написання відповідного тексту та його підписання;
- на підставі підробленого заповіту від імені ОСОБА_11 ініціювання питання щодо визнання останнього померлим в судовому порядку згідно вимог чинного законодавства, а саме ст. ст. 1220, 1223 ЦК України, ст. 317 ЦПК України, для чого необхідно знайти адвоката, який від імені ОСОБА_12 зможе подати відповідні документи, але при цьому, щоб остання у відповідних документах не підписувалась для конспірації своїх дій;
- організація прийняття судом позитивного рішення щодо поданої від імені ОСОБА_12 заяви про визнання ОСОБА_11 померлим;
- після прийнятого судового рішення відкриття спадкової справи та подача фіктивного заповіту для легалізації прав ОСОБА_12 , як єдиної спадкоємиці, на все майно ОСОБА_11 ;
- заволодіння правами на майно ОСОБА_11 для подальшого його продажу та отримання грошових коштів, які мають бути розподілені між учасниками злочинного плану, згідно попередніх домовленостей.
В подальшому, узгодивши вказаний злочинний план і його основні етапи, переслідуючи корисливу мету особистої наживи і збагачення шахрайським шляхом, ОСОБА_12 та громадянин рф ОСОБА_13 , одночасно перейшли до виконання перших двох етапів злочинного плану.
Так, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та у невстановлений час, але не пізніше 01.04.2022, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 почали збирати у соціальних мережах інформацію щодо наявності найближчих за рівнем спорідненості родичів ОСОБА_11 , щоб виокремити з них майбутніх «конкурентів», які можуть створити їм перешкоди на шляху до реалізації свого плану, а також встановити наявність чи відсутність вже написаного ОСОБА_11 заповіту на когось із родичів, друзів або близьких.
Водночас, у той же період часу, на виконання узгодженого спільного злочинного плану, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із громадянином рф ОСОБА_13 , прийняли рішення про те, що для заволодінням майном ОСОБА_11 , потрібно знайти його особистий мобільний телефон, до якого були прив'язані месенджери «WhatsApp», «Viber», «Telegram», який за їх даними мав знаходитись у місті Буча, Київської області.
За допомогою відшуканого телефону, згідно злочинного плану ОСОБА_12 та громадянина рф ОСОБА_13 , мала відбуватись вся комунікація із близькими ОСОБА_11 від його імені, а також був можливий доступ до фінансових ресурсів останнього.
З цією метою, ОСОБА_12 попросила ОСОБА_14 зробити та розвісити оголошення по околицям місця проживання ОСОБА_11 , у якому зазначити про пошук мобільного телефону із зазначенням всіх характеризуючих даних.
Після того, як вказаний телефон був знайдений, ОСОБА_12 у період із 12.07.2022 по 15.07.2022 організувала разом із ОСОБА_13 підключення від імені ОСОБА_11 до вище перелічених месенджерів.
На виконання свого спільного плану, отримавши доступ до особистого телефону ОСОБА_11 , за допомогою якого можна було вести комунікацію із усіма близькими та знайомими ОСОБА_11 , діючи умисно за попередньою змовою між собою, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вигадали історію для всіх близьких ОСОБА_11 про те, що останній був взятий в полон військовослужбовцями зс рф та доставлений до Республіки Білорусь, а вже у подальшому, зусиллями ОСОБА_13 , ОСОБА_11 був повернутий із полону до лікарні у м. Лінц, Республіка Австрія у дуже важкому стані здоров'я.
З урахуванням цього, ОСОБА_11 вже начебто перебуваючи у Республіці Австрія, але у важкому стані здоров'я, почав листуватись через месенджери зі своїми родичами, близькими та знайомими.
Для надання максимальної реальності своїм діям, враховуючи україномовний стиль спілкування ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на виконання свого спільного злочинного плану, діючи за попередньою змовою між собою, прийняли рішення про те, що ОСОБА_13 буде спілкуватись від імені ОСОБА_11 із його родичами та знайомими, але українською мовою. Так як громадянин рф ОСОБА_13 зовсім не володів українською мовою, останній мав завжди переадресовувати всі вхідні повідомлення ОСОБА_12 , яка у свою чергу відповідала ОСОБА_13 вже перекладеним на українську мову повідомленням, яке ОСОБА_13 після цього пересилав тим, хто писав начебто ОСОБА_11 , створюючи при цьому ілюзію того, що ОСОБА_11 живий та знаходиться у Республіці Австрія.
Для подальшого виконання узгодженого злочинного плану, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 почали спілкуватись у різних месенджерах «WhatsApp», «Viber» із знайомими та близькими ОСОБА_11 , при цьому акцентуючи увагу на тому, що стан здоров'я ОСОБА_11 дуже важкий і вже заздалегідь останній написав заповіт на ім'я ОСОБА_12 , якій заповідатиме все своє майно після смерті, тим самим наперед убезпечивши себе від «зайвих» посягань з боку близьких, знайомих та бізнес-партнерів ОСОБА_11 на інші варіанти здобуття права власності на майно ОСОБА_11 , яке згідно відповідної оціночно-будівельної експертизи становить 18 130 903 грн.
Почавши реалізацію перших двох етапів спільного злочинного плану, ОСОБА_12 та громадянин рф ОСОБА_13 перейшли до наступного етапу, який вимагав вжиття відповідних організаційних заходів, спрямованих на внесення неправдивої інформації до Спадкового реєстру, а саме наявності заповіту від імені ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_12 , але за умови, що дата складення такого заповіту мала бути задовго до зникнення ОСОБА_11 .
Після цього, діючи на виконання спільного злочинного плану, спрямованого на заволодінням майном ОСОБА_11 шахрайським шляхом в особливо великих розмірах, розуміючи багатоепізодність та складність реалізації наступних його етапів, для яких неодмінним має бути додаткове залучення співучасників, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_13 , у період із 01.04.2022 по 20.07.2022, почали вести пошуки уповноважених осіб для внесення до Спадкового реєстру неправдивих даних про заповіт від імені ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_12 .
Згодом, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_13 , залучила до свого плану невстановлених осіб, які погодившись на свою участь у реалізації наступного етапу вказаного плану ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , увійшли під електронним ключем державного нотаріуса ОСОБА_15 до електронної бази Спадкового реєстру та 20.07.2022 об 11 год 32 хв., використовуючи вказаний електронний ключ ОСОБА_15 , внесли коригування у реальному заповіті від імені ОСОБА_16 на ім'я ОСОБА_17 від 08.05.2020, реєстраційний номер - 570, тим самим замінивши у графі «ПІБ спадкодавця/заповідача» ОСОБА_16 на ОСОБА_11 , а у графі «Спадкоємець» ОСОБА_17 - на ОСОБА_12 , чим протиправно та безпідставно фактично скасували заповіт від імені ОСОБА_16 , у той же час встановивши юридичний факт наявності заповіту від імені ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_12 , датованого 08.05.2020, реєстраційний номер - 570.
Своїми умисними діями ОСОБА_12 , діючи на виконання заздалегідь обумовленого із ОСОБА_13 злочинного плану, організувала несанкціонової зміни інформації через невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, а саме протиправне внесення 20.07.2022 до Спадкового реєстру недостовірних даних про створення фіктивного заповіту від імені ОСОБА_11 на своє ім'я.
Продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний план, спрямований на заволодінням майном ОСОБА_11 шахрайським шляхом в особливо великих розмірах та обернення від його реалізації грошових коштів на свою користь, розуміючи багатоепізодність та складність реалізації наступних його етапів, для яких неодмінним має бути додаткове залучення співучасників, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_13 , при невстановлених обставинах, у період із 20.07.2022 по 20.11.2022 запропонували долучитись до реалізації свого спільного плану ОСОБА_18 , який є співмешканцем ОСОБА_12 .
Роль ОСОБА_18 полягала у пошуку осіб, які можуть виготовити справжній бланк заповіту від імені ОСОБА_11 з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Цивільним кодексом України та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, яким останній начебто має заповісти ОСОБА_12 все своє майно у порядку спадщини. На вказану пропозицію при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах ОСОБА_18 погодився.
Таким чином, дійшовши до етапу, коли для реалізації свого спільного злочинного плану, ОСОБА_12 потрібен був сам бланк заповіту від імені ОСОБА_11 на її ім'я, остання у період із 20.07.2022 по 20.11.2022 залучила свого співмешканця ОСОБА_18 для пошуку відповідних осіб, хто спеціалізується на виготовленні фіктивних бланків заповітів.
У подальшому, ОСОБА_18 , діючи умисно, на виконання своєї частини спільного злочинного плану ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , знайшов невстановлених осіб, які у невстановлений час, але не пізніше 12.01.2023 за грошову винагороду для себе або третіх осіб, виготовили бланк заповіту із наявними відповідними спеціальними реквізитами захисту, у тому числі QR-кодом, у якому містилась зашифрована інформація щодо того заповіту, який вже був на той час відкоригований на користь ОСОБА_12 .
Продовжуючи свої злочинні дії, переслідуючи корисливий мотив та діючи на виконання спільного злочинного плану, спрямованого на заволодіння шляхом виготовлення та використання підробленого заповіту всім майном ОСОБА_11 та обернення від його реалізації грошових коштів на свою користь, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 , заздалегідь погодивши свої дії із ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у невстановленому місці у період з 12.12.2022 по 12.01.2023 внесли неправдиві відомості до вказаного пустого бланку заповіту із QR-кодом щодо відомостей по заповіту від ОСОБА_16 , а саме ОСОБА_18 написав рукописний текст від імені ОСОБА_11 , написавши «цей заповіт прочитаний мною уголос і відповідає моїй волі», а також « ОСОБА_11 » біля самого підпису, а ОСОБА_12 поставила підпис замість ОСОБА_11 , який міститься у рядку «підпис»/ « ОСОБА_11 », що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_12 , маючи вже на руках готовий заповіт від імені ОСОБА_11 , яким останній передає їй все своє майно та знаючи про узгодженість цього факту із відомостями, що містяться у Спадковому реєстрі, переслідуючи спільно із ОСОБА_13 , ОСОБА_18 мету заволодіння майном ОСОБА_11 та обернення від його продажу грошових коштів на свою користь, через невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, перейшла до наступного етапу спільного злочинного плану.
У подальшому, розуміючи багатоепізодність та складність реалізації наступних його етапів, для яких неодмінним має бути додаткове залучення співучасників, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_13 , залучає через невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, адвоката ОСОБА_19 до процесу реалізації одного із заключних етапів плану.
Зокрема, роль ОСОБА_19 , згідно спільного злочинного плану, полягала у тому, щоб підготувати від імені ОСОБА_12 відповідну заяву в суд про визнання ОСОБА_11 померлим та підтвердити таким чином юридично встановлений факт, що у свою чергу в подальшому дасть можливість після позитивного судового рішення, вступити ОСОБА_12 у спадщину за заповітом від імені ОСОБА_11 , який насправді був фіктивний та підроблений безпосередньо ОСОБА_12 та ОСОБА_18 , а згодом й заволодіти цим майном для подальшого продажу.
Позитивне вирішення цього етапу злочинного плану було ключовим для ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , так як останні розуміли, що маючи вже на руках відповідне судове рішення про визнання померлим ОСОБА_11 , відкриють собі шлях до безперешкодного вступу через шість місяців згідно ст. 1270 ЦК України у спадщину за заповітом та, як наслідок, отримають право власності на все майно ОСОБА_11 на загальну суму 18 130 903 грн.
У подальшому, ОСОБА_12 , перебуваючи поблизу місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_6 , у невстановлений час особисто підписала 20.03.2023 договір № 111 із ОСОБА_19 про надання правової допомоги від 20 березня (рік у договорі не заповнений).
При цьому, однією із умов залучення, через невстановлених на даний час осіб, адвоката ОСОБА_19 до вказаного плану було те, що останній має діяти у максимально автономному режимі, тобто не підписувати жодні заяви та інші документи безпосередньо у ОСОБА_12 , для подальшого уникнення факту встановлення системного зв'язку між ним та ОСОБА_12 , а також встановлення особи, яка підписала безпідставно подані заяви від імені ОСОБА_12 до суду щодо визнання ОСОБА_11 померлим.
Підготувавши весь перелік документів із заявою про визнання ОСОБА_11 померлим, ОСОБА_19 подав їх 08.06.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва, яким за результатом розгляду заяви 15.06.2023 прийнято рішення про відмову у відкритті провадження.
Згодом, 18.07.2023 ОСОБА_19 подав вказану заяву до Ірпінського міського суду Київської області за місцем зникнення без вісті ОСОБА_11 , до якої долучив фіктивний заповіт та пояснення сусідів ОСОБА_11 (справа № 367/5291/23).
При цьому, всі судові рішення надходили ОСОБА_12 на особистий телефон через державний портал послуг «Дія», завдяки якому остання контролювала весь перебіг подій та надавала особисто вказівки ОСОБА_19 .
Водночас, ОСОБА_12 , розуміючи те, що отриманий заповіт ОСОБА_11 від 08.05.2020 відкриває перед нею можливість вже використовувати будь-яким чином наявне майно ОСОБА_11 та отримувати від цього грошові кошти, не чекаючи юридично встановленого факту вступу у спадщину, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_13 , переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, з використанням підробленого заповіту від імені ОСОБА_11 , домовилась із бізнес-партнером ОСОБА_11 - ОСОБА_20 про майбутній продаж офісного приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та отримала 06.02.2023 від останнього грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, як завдаток за продаж.
Окрім цього, у період із 06.07.2022 по 08.07.2025 ОСОБА_12 , переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення за рахунок підроблених документів, у тому числі вище вказаного заповіту ОСОБА_11 від 08.05.2020, здавала в оренду квартиру останнього, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , отримуючи щомісячну оплату.
Проте з причин, що не залежали від їх волі, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 , які діючи за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими на даний час особами, виконуючи послідовно всі етапи свого спільного злочинного плану, не змогли довести його до кінця, у зв'язку із викриттям правоохоронними органами своїх неправомірних дій.
Надалі ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, з метою укриття вчинених кримінальних правопорушень, прийняли рішення про ігнорування судових засідань для залишення судом заяви ОСОБА_12 без розгляду.
З урахуванням викладених обставин всі вище перелічені етапи спільного злочинного плану ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_11 , вартість якого складає 18 130 903 грн, що у свою чергу становить особливо великий розмір, було реалізовано, але з причин, що не залежали від волі співучасників вчинення злочину, не доведені до кінця.
Досудовим розслідуванням також встановлено, що ОСОБА_12 до процесу пошуку орендарів нерухомості ОСОБА_11 залучала свого рідного брата ОСОБА_6 , а також могла віддати на зберігання найбільш важливі для неї документи, речі та предмети, що мають відношення до ОСОБА_11 .
З метою відшукання документів, що мають значення до процесу здачі в оренду майна ОСОБА_11 , мобільних телефонів та інших технічних пристроїв, які зберегли у собі листування із фігурантами щодо заволодіння майном ОСОБА_11 24.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_21 від 03.03.2026 (справа № 761/7096/26) за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, під час якого вилучено наступне:
- мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з двома сім-картками: перша - абонентський номер НОМЕР_3 , друга абонентський номер НОМЕР_4 , які запаковано до спецпакету № NPU6245569;
- мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, IMEI: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , з сім-карткою абонентський номер НОМЕР_7 , які поміщено до спецпакету №NPU5693730;
- мобільний телефон Samsung Galaxy M34 5G, IMEI: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 , з сім-карткою абонентський номер НОМЕР_10 , які поміщено до спецпакету №NPU5693731;
- ноутбук MacBook Air із серійним номером: FVHG29GEQ64L4 та флеш-накопичувач «Transcender» об'ємом 32Gb із маркуванням на корпусі С763618622/ЭD33193, які поміщено до спецпакету №NPU6323511.
Постановою слідчого від 24.03.2026 вилучені 24.03.2026 під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , предмети визнані речовими доказами.
24.03.2026 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно положень ч. 4 ст. 22, п. 6 ч. 2 ст. 36, 40, ст. ст. 111, 112, ст. ст. 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
24.03.2026 ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно положень ч. 4 ст. 22, п. 6 ч. 2 ст. 36, 40, ст. ст. 111, 112, ст. ст. 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
24.03.2026 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно положень ч. 4 ст. 22, п. 6 ч. 2 ст. 36, 40, ст. ст. 111, 112, ст. ст. 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Враховуючи вищевикладене з метою забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, та збереження речових доказів, проведення експертиз, допитів свідків та проведення інших слідчих дій прокурор вважав за необхідне накласти арешт на вилучене майно.
03.04.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
1.1 мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ;
1.2 сім-картка абонентський номер НОМЕР_3 ;
1.3 сім-картка абонентський номер НОМЕР_4 ;
1.4 мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, IMEI: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 ;
1.5 сім-картка абонентський номер НОМЕР_7 ;
1.6 мобільний телефон Samsung Galaxy M34 5G, IMEI: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 ;
1.7 сім-картка абонентський номер НОМЕР_10 ;
1.8 ноутбук MacBook Air із серійним номером: FVHG29GEQ64L4;
1.9 флеш-накопичувач «Transcender» об'ємом 32Gb із маркуванням на корпусі С763618622/ЭD33193.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 42022110000000192 від 17.08.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 438 КК України та накладаючи арешт на майно, яке вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 ,слідчий суддя встановив, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя прийшов до висновку, що наявні достатні підстави для арешту вказаного у клопотанні прокурора майна.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, заслухано доводи прокурора, в підтримку поданого клопотання про арешт майна та заперечення власника майна та його представника, щодо підстав його задоволення, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 42022110000000192 від 17.08.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 438 КК України, відношення до нього вилученого майна, яке постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_22 від 24.03.2026 /т. 1 а.с. 165-173/, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Також під час апеляційного розгляду встновлено, що в даному кримінальному провадженні постановами старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_22 від 25.03.2026 /т.1 а.с. 215-225/ призначено судово комп'ютерні-технічні експертизи /а.с. 73-75/, відповідно до яких надання мобільних телефонів та ноутбука разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4