Справа №761/11128/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3832/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
11 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000000539 від 15.04.2024 року та накладено арешт на майно, вилучене 20.03.2026 року під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- ноутбук ASUS серійний номер S5NOCX102631229 із зарядним пристроєм;
- ноутбук LENOVO серійний номер MP1NLD26 із клавіатурою LOGI та зарядним пристроєм.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційні скарги, в яких просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000000539 від 15.04.2024 року.
Повернути ноутбук LENOVO серійний номер MP1NLD26 із клавіатурою LOGI та зарядним пристроєм його власнику - ОСОБА_6 .
На обґрунтування вимог апеляційних скарг, апелянт зазначає, що слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання прокурора постановив ухвалу про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000000539, а саме: ноутбука LENOVO серійний номер MP1NLD26 із клавіатурою LOGI та зарядним пристроєм, які вилучено під час проведення обшуку, яка є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Апелянт вказує на те, що в ході обшуку, який проведено 20.03.2026 за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_6 , яка під час обшуку перебувала у квартирі свого сина, доглядаючи за його дітьми, безпідставно вилучено належний їй ноутбук LENOVO серійний номер MP1NLD26 із клавіатурою LOGI та зарядним пристроєм.
Також апелянт зазначає, що підстави на які посилається прокурор на обґрунтування клопотання про арешт майна, не відповідають дійсності, оскільки під час проведення обшуку ОСОБА_6 надано слідчому доступ (пароль до ноутбука) до інформації, яка міститься на ноутбуці LENOVO з можливістю її перевірити та скопіювати на будь-який носій інформації. Разом з тим слідчий, в порушення вимог ст. 168 КПК України, відповідну інформацію з ноутбуку не скопіював, а відмовився це робити посилаючись на брак часу.
В матеріалах справи (додатках до клопотання) не міститься доказів направлення вищезазначеного ноутбука на експертизу, а також не долучено процесуальні документи, якими було прийняте рішення щодо призначення експертизи.
Постанова про визнання вищезазначеного ноутбуку речовим доказом має формальний зміст, є невмотивованою та необґрунтованою, тобто не встановлено які саме конкретно ці речі мають сліди вчинення кримінального правопорушення.
Крім цього, відсутній протокол огляду речей, а він є основним документом, що розкриває зміст, характеристику та опис цього майна. Саме в ньому слідчий описує індивідуальні ознаки речей та обґрунтовує, чому вони мають значення для справи як такі, що мають сліди кримінального правопорушення або є речовими доказами.
Отже, із наявних в матеріалах справи документів не встановлено, що вказані речі містять сліди вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, під час ухвалення рішення про арешт майна, помилково не звернув увагу та взагалі не врахував ту обставину, що сторона обвинувачення ввела суд в оману додаючи до клопотання інший протокол огляду, який датований лютим 2026 року, з описом іншого майна, а ноутбук, який належить ОСОБА_6 вилучений 20 березня 2026 року.
Також слідчий суддя не дослідив, що до протоколу обшуку від 20.03.2026 року внесені зауваження адвокатом ОСОБА_7 про те, що вилучене майно не міститься в переліку ухвали Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/5747/26, також зазначено, що доступ до ноутбуку LENOVO серійний номер MP1NLD26 наданий, тому була можливість скопіювати документи, а отже необхідності у вилучені майна, що належить ОСОБА_6 не було.
ОСОБА_6 працює аудитором у ТОВ «АУДИТОРСЬКА ФІРМА «УКРАЇНСЬКА ПРОФЕСІЙНА КОМАНДА», що підтверджується витягом з Реєстру аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності (номер документу №2432022502437; №24320257100681) і вилучений ноутбук використовувався нею у власній професійній діяльності, в тому числі для підготовки звітів незалежного аудитора щодо фінансової звітності фірм-клієнтів. Вказана інформація є конфіденційною та міститься у вилученому ноутбуці. В той же час, жодному із перелічених в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/5747/26 від 23 лютого 2026 товариств нею та її фірмою послуг не надавалось. Вона не має жодного відношення до вказаних в зазначеній ухвалі на проведення обшуку товариств, а отже і вилучений ноутбук, що є її особистою приватною власністю та використовувався особисто нею, не може бути предметом злочину та речовим доказом.
Вона дійсно є матір'ю ОСОБА_9 , в квартирі якого проводився обшук. Оскільки її син та його дружина на час проведення обшуку перебували у відрядженні в іншому місті, вона тимчасово проживала у нього вдома, доглядаючи за його дітьми, та користувалася там своїм власним ноутбуком, який завжди возила з собою. Цей ноутбук потрібен їй для роботи та є її особистою власністю.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , в підтримку поданої апеляційної скарги, яку остання підтримала з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вказаної апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скаргапредставника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що детективами Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000539 від 15.04.2024 за ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 364 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 24.03.2026 року прокурор другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000000539 від 15.04.2024 року, яке належить ОСОБА_9 , ОСОБА_6 на тимчасово вилучене 20.03.2026 під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук ASUS серійний номер S5NOCX102631229 із зарядним пристроєм; ноутбук LENOVO серійний номер MP1NLD26 із клавіатурою LOGI та зарядним пристроєм.
Дане клопотання слідчим направлено до Шевченківського районного суду м. Києва, через транспортно-кур'єрську службу "Київ Кур'єр Плюс" 20.03.2026 /т. 1 а.с. 1/.
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи ДПС України зловживаючи службовим становищем, вчиняють дії спрямовані на функціонування злочинної схеми організованої групою осіб, щодо привласнення, розтрати бюджетних коштів, надання послуг по мінімізації податкових зобов'язань, документального прикриття безтоварних операцій підприємствам реального сектору економіки у тому числі розпорядникам бюджетних коштів Київського та інших регіонів України, що призводить до збитків Державному бюджету України в особливо великих розмірах.
Згідно інформації Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області встановлено групу фіктивних підприємств, а саме: ТОВ «Білдінг Інвест Груп» (код 40694535), ТОВ «Мр Трейд» (код ЄДРПОУ 43167992), ТОВ «БМК «Престиж Буд» (код ЄДРПОУ 44464584), ТОВ «Мс-Білд» (код ЄДРПОУ 41795711), ТОВ «Ібк «Смарт Реновейшен» (код ЄДРПОУ 42855266), ТзОВ «СРНУ-7» (код ЄДРПОУ 42189334) та ПП «Модена» (код ЄДРПОУ 31541926), які підконтрольні гр. ОСОБА_10 , який організував злочинну схему з надання послуг по мінімізації податкових зобов'язань, документального прикриття безтоварних операцій підприємствам реального сектору економіки у тому числі розпорядникам бюджетних коштів Київського регіону, шляхом переведення безготівкових коштів у готівку. Одночасно з цим проведеним аналізом ЄРПН вищевказаних підприємств було встановлено, що частину зустрічного податкового кредиту з ПДВ для втілення протиправної схеми формують підприємства ТОВ «БудіС» (код ЄДРПОУ 41914090) та ТОВ «Торговий дім «СВР» (код ЄДРПОУ 39056443), протиправний механізм яких полягає у реалізації будівельних матеріалів за готівку населенню поза податковим обліком. В подальшому готівкові кошти та податковий ліміт з ПДВ вказані підприємства реалізовують за виключенням 9-10% від суми, фіктивним підприємствам, які підконтрольні гр. ОСОБА_10 . Загальна сума понад 400 млн гривень.
ТОВ «Торговий дім «СВР» (код ЄДРПОУ 39056443) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві та зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, основний вид діяльності - оптова торгiвля деревиною, будiвельними матерiалами та санiтарно-технiчним обладнанням. Директором та засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ТОВ «БудіС» (код ЄДРПОУ 41914090) до 01.05.2025 року перебувало на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві та було зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, основний вид діяльності - оптова торгiвля деревиною, будiвельними матерiалами та санiтарно-технiчним обладнанням. Директором та засновником підприємства значився громадянин України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але з 01.05.2025 року підприємство було перереєстровано до ГУ ДПС у Запорізькій області та змінено директора та засновника на громадянку України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку було допитано щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ «БудіС».
Крім того було встановлено, що після перереєстрації ТОВ «БудіС» продовжувало здійснювати подачу звітності з ІР-адреси НОМЕР_1 , яку також використовує ТОВ «Торговий дім «СВР».
Проведеними оперативними заходами було встановлено, що організатором протиправного механізму яких полягає у реалізації будівельних матеріалів за готівку населенню поза податковим обліком та формування штучного податкового кредиту з ПДВ фіктивним підприємствам є громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає: АДРЕСА_1 .
Подальшим аналізом фінансово - господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «СВР» та ТОВ «БудіС», які фактично підконтрольні гр. ОСОБА_13 , було встановлено новостворене підприємство ТОВ «Дей Експрес» (код ЄДРПОУ 41923366), яке також задіяне у механізмі формування штучного податкового кредиту з ПДВ.
Так, згідно ЄРПН за 2025-2026 роки групою компаній ТОВ «Торговий дім «СВР», ТОВ «БудіС» та ТОВ «Дей Експрес» сформувало штучний податковий кредит з ПДВ з нібито реалізації сантехнічного обладнання, труб, водонагрівачів, радіаторів, на загальну суму понад 48, 2 млн грн для фіктивних підприємств, а саме: ТзОВ «Торговий дім «СВР» сформувало штучний податковий кредит з ПДВ для ПП «Модена» (код ЄДРПОУ 31541926), ТОВ «Оселя Буд Торг» (код ЄДРПОУ 44491382), ТОВ «Твоє» (код ЄДРПОУ 45163984), ТОВ «МР Трейд» (код ЄДРПОУ 43167992), ТОВ «УБК «Еліт - Груп» (код ЄДРПОУ 41037812), ТОВ «Крб Дистрибуція» (код ЄДРПОУ 45544089) та ТОВ «ІБК'Смарт Реновейшен» (код ЄДРПОУ 42855266).
ТзОВ «БудіС» сформувало штучний податковий кредит з ПДВ для ПП «Модена» (код ЄДРПОУ 31541926), ТОВ «Твоє» (код ЄДРПОУ 45163984), ТОВ «МР Трейд» (код ЄДРПОУ 43167992), та ТОВ «ІБК'Смарт Реновейшен» (код ЄДРПОУ 42855266).
ТОВ «Дей Експрес» сформувало штучний податковий кредит з ПДВ для ПП «Модена» (код ЄДРПОУ 31541926), ТОВ «Укрбуделітгруп» (код ЄДРПОУ 43418102), ТОВ «Будівельна Компанія Гарантбудплюс» (код ЄДРПОУ 43419373), ТОВ «Юніт Фінанс» (код ЄДРПОУ 42798905), ТзОВ «Атланта-Бліц» (код ЄДРПОУ 45695774), ТОВ «Будівельний Альянс Спецбудсіті» (код ЄДРПОУ 43437303), ТОВ «Орієнт Діагностика» (код ЄДРПОУ 41954546), ТОВ «Будівельно-Монтажна Компанія «Престиж Буд» (код ЄДРПОУ 44464584) та ТОВ «МР Трейд» (код ЄДРПОУ 43167992).
Допитаний як свідок директор ТОВ «Білдінг Інвест Груп» громадянин України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , показа, що не пам'ятає де знаходяться офісні та складські приміщення підприємства, не володіє інформацією про найманих працівників, які обліковуються на підприємстві, а також не володіє інформацією про основних постачальників товарів та замовників товарів, робіт, послуг.
Окрім цього допитані як свідки громадяни України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які відповідно до поданої звітності обліковуються співробітниками ТОВ «Білдінг Інвест Груп», повідомили, що їм вказане підприємство не відоме, ніколи не влаштовувались на роботу, заробітну плату не отримували та не виконували будь-яких робіт для даного підприємства.
В ході проведення оперативних заходів було встановлено, що в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає засновник, директор ТОВ «Торговий дім «СВР» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можуть зберігатись речі, предмети та документи щодо ведення тіньової бухгалтерії, первинні документи що свідчать про протиправну діяльність, печатки фіктивних підприємств, електронна техніка, необлікована готівка, чорнові записи, що можуть свідчити про вказану протиправну діяльність.
Вказане вище приміщення використовуються фігурантами для організації діяльності протиправної схеми із формування штучного податкового кредиту з ПДВ, проведенню операцій по обготівкуванню безготівкових коштів у готівку, які в подальшому передаються підприємствам користувачам протиправної схеми, і тим самим сприянню в ухиленні від сплати податків. У вказаному об'єкті можуть знаходитися документи, предмети та речі, в тому числі підприємств задіяних в протиправні схемі, і які мають доказове значення у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2026 (справа № 761/5747/26) надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає засновник, директор ТОВ «Торговий дім «СВР» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення та вилучення речей, предметів та документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, згідно переліку, що вказаний в зазначеній ухвалі суду.
20.03.2026 на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено майно, що є предметом розгляду вказаного клопотання.
20.03.2026 вищевказані речі та документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки на них містяться відомості, які мають значення для розслідування кримінального провадження.
Відтак, з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні виникає необхідність здійснення його арешту відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України.
02.04.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000000539 від 15.04.2024 року та накладено арешт на майно, вилучене 20.03.2026 року під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- ноутбук ASUS серійний номер S5NOCX102631229 із зарядним пристроєм;
- ноутбук LENOVO серійний номер MP1NLD26 із клавіатурою LOGI та зарядним пристроєм.
Оскільки дана ухвала оскаржена представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 , тільки частині накладення арешту на ноутбук LENOVO серійний номер MP1NLD26 із клавіатурою LOGI та зарядним пристроєм, тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах вимог поданої апеляційної скарги, а щодо іншого майна, на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно колегією суддів не вирішується.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 42024000000000539 від 15.04.2024 за ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 364 КК Українита накладаючи арешт на ноутбук LENOVO серійний номер MP1NLD26 із клавіатурою LOGI та зарядним пристроєм, слідчий суддя встановив, що 20.03.2026 вищевказані речі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки на них містяться відомості, які мають значення для розслідування кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за обставинами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження вилученого майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що наявні достатні підстави для арешту вказаного майна.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, заслухано заперечення власника майна та її представника, щодо підстав задоволення вказаного клолопотання, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 42024000000000539 від 15.04.2024 за ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 364 КК України, відношення до нього вилученого майна, яке постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_18 від 20.03.2026 /т. 1 а.с. 228-231/ визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна в цій частині, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Щодо тверджень апелянта, проте, що слідчий суддя під час ухвалення рішення про арешт майна, помилково не звернув увагу та не врахував ту обставину, що сторона обвинувачення ввела суд в оману додаючи до клопотання інший протокол огляду, який датований лютим 2026 року, з описом іншого майна, а ноутбук, який належить ОСОБА_6 вилучений 20 березня 2026 року, то вони не заслуговують на увагу, оскільки з протоколу огляду від 17.02.2026 /т.1 а.с. 171-214/, який долучений до клопотання на обґрунтування його вимог, вбачається, що предметом огляду було ІКС "Податковий блок", огляд якого здійснювався за використанням ноутбуку LENOVO, а не огляд ноутбуку.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2026 року в частині задоволення клопотання прокурора другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000000539 від 15.04.2024 року та накладення арешту на майно, вилучене 20.03.2026 року під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- ноутбук LENOVO серійний номер MP1NLD26 із клавіатурою LOGI та зарядним пристроєм, - залишити без змін, а апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4