29 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , погодженого прокурором другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, заборонивши відчужувати наступне майно:
- квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 20085902).
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокатОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Мотивуючи апеляційну скаргу вказує, що оскаржувана є незаконною, необґрунтованою, а тому такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 є рідними дітьми ОСОБА_9 . Квартира АДРЕСА_2 належала батькові ОСОБА_9 та діду ОСОБА_6 , та ОСОБА_10 .
В подальшому на підставі договору дарування ОСОБА_9 подарував частину спірної квартири своєму синові ОСОБА_6 та ОСОБА_10
ОСОБА_10 , після набуття права власності сплачувала всі податки щодо нерухомого майна.
При цьому, 05.09.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна.
Разом з тим, автор апеляційної скарги зауважує на тому, що арештоване майно не має жодного стосунку до кримінального провадження, було набуте задовго до відкриття кримінального провадження, також стороною обвинувачення не надано жодних посилань та доказів того, що арештоване майно є набутим з незаконних джерел.
Враховуючи, що про наявність оскаржуваної ухвали апелянт дізнався лише 25.01.2025, просить поновити строк на апеляційне оскарження.
В судове засідання учасники провадження не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, на думку колегії суддів, наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду за відсутності не з'явившихся учасників судового провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а також її апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019240110000101 від 29.03.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України.
06.09.2024старший слідчийв особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 20085902), з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року клопотання прокурора задоволено о.
Колегія суддів погоджуються з висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Пунктом третім частини другої статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно із частиною п'ятою статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ст. ст. 40, 42, 276, 277, 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором 05.09.2024 здійснено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Ташкент Узбекистан, громадянину України, одруженому, раніше не судимому, безробітному, проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні наступних кримінальних правопорушень:
- організації заволодіння та заволодінні чужим майном шляхом обману в особливо великому розмірі, вчиненому у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України;
- організації вчинення фінансових операцій чи правочинів з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненому в великих розмірах у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України;
- організації підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його іншою особою, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, з тією самою метою, вчиненому повторно у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України,
- організації використання завідомо підробленого документу, вчиненому повторно у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 255 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Опрацюванням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_9 наявно право приватної власності на наступні об'єкти нерухомого майна:
- квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 20085902).
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням наведених вище обставин, дійшов обґрунтованого висновку та правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність правових підстав для задоволення внесеного на розгляд клопотання сторони обвинувачення про арешт майна та арешту цього майна.
Крім того, на думку колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для арешту майна, є належним чином недоведеними, а тому такими, які не заслуговують на увагу.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , погодженого прокурором другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, заборонивши відчужувати наступне майно:
- квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 20085902),- залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/68/2026 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 757/40119/24-к
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1