21 травня 2026 р.Справа №160/13434/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-Дніпропетровськ» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-Дніпропетровськ» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи- Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство “Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування и пунктів 77-92 Додатку до Рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №6-17/3 від 17.03.2026 р. “Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра»,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний Суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-Дніпропетровськ» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи- Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство “Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування и пунктів 77-92 Додатку до Рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №6-17/3 від 17.03.2026 р. “Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра».
В якості додатку по позовної заяви було долучено заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 19.05.2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-Дніпропетровськ» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-Дніпропетровськ» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи- Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство “Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування и пунктів 77-92 Додатку до Рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №6-17/3 від 17.03.2026 р. “Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра»- повернуто заявнику.
Роз'яснено заявнику, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-Дніпропетровськ» надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити наступні заходи забезпечення позову у даній адміністративній справі №160/13434/26:
- заборонити Виконавчому комітету Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 04052092), Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 40634559, Комунальному підприємству «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради (Код ЄДРПОУ 33612019) або іншому комунальному підприємству чи закладу Дніпровської міської ради згідно з їх статутними повноваженнями власними силами або із залученням сторонніх організацій вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж зазначеного в пунктах 77-92 Додатку до Оскаржуваного Рішення майна (а саме: об'єкту незавершеного будівництва: багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс з паркінгом (неокінчене будівництво) літ. А.; будівля (тимчасова) літ. Б.; будівля (тимчасова) літ. В; сторожка (тимчасова) літ. Г.; сходи № 1-4; мостіння І-ІІІ (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 645848212101), яке на праві приватної власності зареєстроване за ТОВ «КАРАВАН-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» (код ЄДРПОУ: 33159964) та іпотекодержателем якого є ТОВ «РЕГІНА ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 36691120) до набрання законної сили рішенням у даній справі.
- заборонити Дніпровській міські раді (код ЄДРПОУ: 26510514) а також іншим юридичним та фізичним особам, службовим особам органів державної влади чи місцевого самоврядування, державним та приватним виконавцям будь-яким чином (вчиняти будь-які дії) щодо відчуження чи розпорядження майном: об'єктом незавершеного будівництва: багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс з паркінгом (неокінчене будівництво) літ. А.; будівля (тимчасова) літ. Б.; будівля (тимчасова) літ. В; сторожка (тимчасова) літ. Г.; сходи № 1-4; мостіння І-ІІІ (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 645848212101), яке на праві приватної власності зареєстроване за ТОВ «КАРАВАНДНІПРОПЕТРОВСЬК» (код ЄДРПОУ: 33159964) та іпотекодержателем якого є ТОВ «РЕГІНА ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 36691120) до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Подана заява обґрунтована тим, що позивач у даній судовій справі №160/13434/26 звернувся до суду з позовом про скасування пунктів 77-92 Додатку до Рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №6-17/3 від 17.03.2026 р. «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра» та наявність підстав для їх скасування. Майно, яке згідно п.77-92 Додатку до Оскаржуваного Рішення підлягає незаконному демонтажу - є складовими частинами об'єкту нерухомості - ОНБ ТРК «Караван» (право приватної власності на який зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» згідно Витягу індексний номер 38187807 від 27.05.2015 р. який було додано Позивачем до даного позову), у зв'язку із чим - навіть сам факт включення вказаного майна до переліку об'єктів, що підлягають демонтажу - вже є незаконним посяганням на вказаний об'єкт нерухомості та створює значний ризик його руйнування (незаконного демонтажу). Більше того - незаконне виконання оскаржуваного рішення вже завдало позивачу досить суттєвої майнової шкоди. Зокрема, 18.03.2026 р. на підставі оскаржуваного рішення відбувся незаконний демонтаж належних на праві приватної власності ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» об'єктів (споруди, огорожа, будівельні матеріали), що знаходяться за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, в районі будинку 33 Р (по місцю розташування ОНБ ТРК «Караван»), внаслідок чого за 2 дні було повністю незаконно демонтовано всю огорожу, яка була встановлена по периметру земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020 (по місцю розташування ОНБ ТРК «Караван») а також суттєво пошкоджено сторожку літ. Г, яка згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно - є частиною об'єкту нерухомості - ОНБ ТРК «Караван». Таким чином - можливий подальший демонтаж (знесення) спірного майна до прийняття рішення у даній справі може зробити не можливим подальше виконання рішення суду, адже об'єкт буде фактично знищений. З огляду на це, задля забезпечення дотримання прав сторін, особливо в частині можливого подальшого виконання рішення у даній справі, - заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій з демонтажу спірного майна є допустимими та обґрунтованими. За своєю суттю такі заходи забезпечення позову лише відтермінують реалізацію відповідачами оскаржуваного рішення.
Надаючи оцінку доводам заявника та вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Так, положеннями наведеної вище норми визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно зі статтею 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Згідно із частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття судового рішення про забезпечення позову є доцільним та можливим лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача (заявника) або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.06.2023 у справі № 640/20708/22.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20, від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21 та від 21.03.2023 у справі № 460/9602/20.
Так, у заяві позивач наголошує, що можливий подальший демонтаж (знесення) спірного майна до прийняття рішення у даній справі може зробити не можливим подальше виконання рішення суду, адже об'єкт буде фактично знищений. З огляду на це, задля забезпечення дотримання прав сторін, особливо в частині можливого подальшого виконання рішення у даній справі, - заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій з демонтажу спірного майна є допустимими та обґрунтованими. За своєю суттю такі заходи забезпечення позову лише відтермінують реалізацію відповідачами оскаржуваного рішення.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Однак суд зазначає, що демонтаж об'єктів та пристроїв не є розпорядженням майном, здійснюється з підстав передбачених законодавством про багоустрій населених пунктів та жодним чином не несе загрозу самому майну.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №580/332/19, від 17.10.2019 у справі №640/7285/19, від 18.02.2021 у справі №640/3755/20, від 11.03.2021 у справі №260/1168/19, від 30.09.2021 у справі №160/7358/21, від 20.12.2021 у справі №160/6846/21, від 20 березня 2024 року у справі №160/13963/23.
Заходи забезпечення мають бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 460зп-23/160, від 02.04.2025 у справі № 320/16011/24 та від 07.04.2025 у справі № 242зп-24/160.
Суд, проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, дійшов висновку, що доводи й аргументи заявника не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника про те у разі задоволення позову в цій справі, виникнуть труднощі з виконанням рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що зокрема такі дії явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.
Згідно правових висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 по справі №640/18852/21, судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Зазначені позивачем обставини не дають підстави для висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ризик настання для позивача негативних наслідків при невжитті заходів забезпечення позову не підтверджено.
Отже, відсутні станом на день постановлення цієї ухвали підстави для висновку, що існуватиме неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову, а також що існуватиме необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, оскільки позивачем не обґрунтовано невідворотність настання стверджуваних наслідків без застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, то суд враховує наступні висновки Верховного Суду в питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21:
“..... Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі......».
Верховний Суд у постановах від 23.06.2025 року у справі №380/23268/24, від 14.05.2026 року у справі №520/12204/25 в питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах дійшов наступних висновків:
«…..у контексті наведеного слід зазначити, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, у разі задоволення позову у цій справі міг ухвалити лише рішення про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів.
Проте, зміст положень частини першої статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», якою визначені обов'язкові реквізити виконавчого документа, у взаємозв'язку з частиною четвертою цієї статті, якою визначені підстави для повернення без виконання виконавчого документа, свідчить, що органи державної виконавчої служби та в окремих випадках приватні виконавці здійснюють примусове виконання виключно тих судових рішень, резолютивна частина яких містить зобов'язання, що може бути виконане унаслідок застосування одного із заходів примусового виконання рішення.
Така правова позиція узгоджується з висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №826/7925/17, у якій також зазначено, що з моменту набрання судовим рішенням про скасування індивідуального акта законної сили такий індивідуальний акт втрачає юридичне значення і не породжує будь-яких юридичних наслідків, за виключенням тих, що пов'язані з його скасуванням. Чинність індивідуального акта, скасованого рішенням суду, яке набрало законної сили, не залежить від волі суб'єкта владних повноважень, який його прийняв, чи волі інших осіб.
З урахуванням викладеного, скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням і не вимагає здійснення від суб'єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб будь-яких дій.
У зв'язку з цим, на переконання Верховного Суду, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які у цій справі просив позивач, могло істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки таке не містило б заходів примусового виконання й, відповідно, не підлягало б такому виконанню.
….. Верховний Суд зазначає, що власне оскаржувані рішення відповідача безпосередньо не мають наслідком демонтаж відповідних споруд, які у них вказані. Такі акти зумовлюють настання юридично значимих наслідків у вигляді виникнення у зв'язку з їх прийняттям, існуванням упродовж періоду їхньої дії й до моменту практичної реалізації правової підстави для здійснення демонтажу перелічених споруд та елементів благоустрою.
У спірних правовідносинах демонтаж визначених у рішеннях об'єктів обумовлюється діями Комунального підприємства, які можуть бути вчинені на виконання таких адміністративних актів. Однак, дія останніх без вчинення конкретних дій на їх виконання не зумовлює настання тих негативних наслідків, про які зазначав позивач у своїй заяві про забезпечення позову.
Навіть у разі проведення демонтажу силами Комунального підприємства спільно з районною адміністрацією на виконання оскаржуваних рішень, позивач матиме можливість повернути належні йому та демонтовані об'єкти, оскільки такі не підлягають знищенню в результаті вказаних дій, а лише перевозяться на майданчик для тимчасового зберігання та підлягають поверненню власнику на його вимогу у встановленому законом порядку.
Саме лише твердження позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб'єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди Товариству…..».
Отже в даному випадку, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обсяг заявлених позовних вимог, виходячи з принципу співмірного вжиття заходів забезпечення позову, та з огляду на приписи статті 150 КАС України, за відсутності обґрунтованих підстав та доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-Дніпропетровськ» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-Дніпропетровськ» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи- Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство “Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування и пунктів 77-92 Додатку до Рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №6-17/3 від 17.03.2026 р. “Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра»,- відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.05.2026 року.
Суддя О.М. Неклеса