21 травня 2026 року Справа 160/13272/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до 20 регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 20 регіональної військово-лікарської комісії, в якій просить:
-задля встановлення об'єктивної картини щодо причини смерті матроса ОСОБА_2 призначити посмертну судово-медичну експертизу.
-за результатами посмертної судово-медичної експертизи Визнати протиправним положення Протоколу № 242 від 16 січня 2025 року засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії в частині встановлення причинного зв'язку захворювання у колишнього військовослужбовця матроса ОСОБА_2 , 1986 року народження.
-виходячи з результатів посмертної судово-медичної експертизи зобов'язати 20-у регіональну військово-лікарську комісію переглянути постанову прийняту у Протоколі № 242 від 16 січня 2025 року встановлення причинного зв'язку захворювання у колишнього військовослужбовця матроса ОСОБА_2 , 1986 року народження.
Відповідно до пунктів 1, 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, відповідно до частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В позовній заяві позивач зазначає, що «за сукупністю ознак» вона звільнена від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Проте, з такими доводами позивача, суд не погоджується з огляду на наступне.
Пунктом 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Згідно преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Пунктом 2 статті 3 регламентується, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Жодних доказів на підтвердження наявності у позивача відповідного статусу (зокрема, відповідне посвідчення) матеріали справи не містять. Позивач посилається виключно на наявність у неї «сукупності ознак», що на її думку, є достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.
Позивачем не надано до суду доказів стосовно того, що вона є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та членом сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, або є прирівняною до зазначених осіб у встановленому порядку особи.
Разом із цим, суд зазначає, що стаття 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою визначено пільги сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, не містить пільг щодо звільнення вказаної категорії осіб від сплати судового збору за подання позовів до суду.
Доказів, які підтверджують віднесення особисто позивача до ветеранів війни та членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, до матеріалів справи не надано.
Отже, з огляду на зазначене, суд доходить висновку, що положення пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" на позивача не розповсюджуються.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що позивач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України "Про судовий збір", де вказано, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частино 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Разом із тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено, що з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328,00 гривень.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено одну основну позовну вимогу немайнового характеру, отже, відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір», сума судового збору повинна становити 1064,96 грн. (3328,00 * 0,4 * 0,8)
Також, суд зазначає, що відповідно до статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує Протокол № 242 від 16.01.2025 засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії.
В той же час, позивач зазначає, що оскільки відповідь командира військової частини НОМЕР_1 датована 29.11.2025, шестимісячний строк на звернення за захистом прав та охоронюваних законом інтересів не збіг.
Проте, з такими твердженнями позивача, суд не погоджується з огляду на наступне.
Так, дійсно, позивачем до матеріалів справи долучено лист військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2025 №25/25832 «Відповідь на звернення» до якого додано наступні документи:
-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі) про зарахування до списків військової частини від 29.11.2022 №21;
-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі) що вибули у відрядження від 30.09.2023 №250;
-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі) що вибули у відпустку від 27.02.2024 №59;
-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі) від 09.04.2024 №101;
-додаток Форма №6;
-грошовий атестат;
-довідка про розміри додаткових виплат;
-додаток 8.
Суд звертає увагу позивача, що в переліку документів, які долучено до даного листа, відсутній оскаржуваний позивачем протокол від 16.01.2025 №242.
Оскільки позивач оскаржує протокол від 16.01.2025 №242, а до суду з даним позовом звернувся лише 16.05.2026, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений ст.122 КАС України.
Відповідно до ч.1 - 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 1 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до 20 регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.
Встановити позивачу 10-денний з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом надання до суду:
-оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
-заяви про поновлення пропущеного строку або доказів звернення до суду в межах строків, визначених ст.122 КАС України.
Копію ухвали направити позивачу.
Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Маковська