02 лютого 2011 р. № 42/282
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівКостенко Т.Ф.,
Сибіги О.М.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиДержавного підприємства „Вугілля України”, м. Київ
на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду
від 08.11.2010 року
у справі господарського суду міста Києва
за позовомВідкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго”,
смт. Козин, Київська обл.
доДержавного підприємства „Вугілля України”, м. Київ
провідшкодування збитків, стягнення 12 283,56 грн.
за участю представників
позивача: Гаврись Я.Б., довіреність від 30.12.2010 року № 599/22
відповідача: не з'явились
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року у справі № 42/282 у прийнятті зустрічної позовної заяви державного підприємства „Вугілля України” відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва, залучити ДП „Красноармійськвугілля” та ТОВ „Промислова компанія „Донецьке вугільне паливо” до участі у справі в якості інших відповідачів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року в задоволенні клопотання відповідача про відновлення пропущеного процесуального строку для звернення з апеляційною скаргою відмовлено, апеляційну скаргу повернуто відповідачу без розгляду.
Ухвала мотивована пропущенням процесуального строку для подання апеляційної скарги та відсутністю поважних причин для задоволення клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження.
Державне підприємство „Вугілля України” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року та поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки судом, на думку заявника, при винесенні оскаржуваного судового акту порушено норми процесуального права, зокрема, ст. 97 ГПК України.
Відкритим акціонерним товариством „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року -без змін.
Відповідач згідно з приписами ст. 1114 ГПК України був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з долученої до матеріалів справи копії апеляційної скарги, скаржник просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року.
Вищезазначену ухвалу господарського суду міста Києва було відправлено сторонам у справі 29.09.2010 року (а. с. 77 на зворотній сторінці).
З копії апеляційної скарги вбачається, що її було подано лише 06.10.2010 року, тобто з пропущенням процесуального строку для її оскарження.
Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.
Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.
Обґрунтовуючи причину пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржник посилався, зокрема, на те, що ухвалу суду отримано відповідачем 01.10.2010 року.
Проте, судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду першої інстанції було направлено сторонам вчасно, 29.09.2010 року (відмітка суду а.с.77 на зворотній сторінці), а отримано відповідачем 01.10.2010 року, тобто в межах встановленого строку на апеляційне оскарження, скаржником не надано суду доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлені процесуальним законом строки.
Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.
Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
Таким чином, можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку в даному випадку у суду апеляційної інстанції не було.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що скаржник, звернувшись з апеляційною скаргою з пропуском встановленого ст. 93 ГПК України строку на апеляційне оскарження, не надав обгрунтованого клопотання для його відновлення, а тому судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу без розгляду.
Посилання в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції ст. ст. 93, 97 ГПК України не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції, оскільки не спростовують висновків апеляційного господарського суду, викладених в ухвалі, та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником вказаних норм права.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу державного підприємства „Вугілля України” на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року у справі № 42/282 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року у справі № 42/282 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга