02 лютого 2011 р. № 25/504
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Сибіги О.М.,
розглянувши матеріали
касаційної скаргиТДВ СК "Альфа-Гарант"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2010
у справігосподарського суду м. Києва
за позовомПАТ СК "Велта"
доТДВ СК "Альфа-Гарант"
простягнення 30086, 50 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Кунець С.В. (дов. від 14.10.10 № 01/10),
відповідача: Грідін В.В. (дов. від 29.12.10 № 01/042-575),
Рішенням від 21.09.2010 господарського суду міста Києва позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 30086, 50 грн. боргу та судові витрати.
Постановою від 08.12.10 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТДВ СК "Альфа-Гарант" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору № 91/01-017/025 від 16.02.2005 року, укладеного між сторонами спору, відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу перестраховий захист - виплатити страхове відшкодування в частині та на умовах, викладених договором перестрахування, при настанні страхового випадку по первинному договору страхування. Вказаний обов'язок поширюється на всі страхові випадки по первинному договору страхування, що відбулися в період його дії.
На виконання вказаного договору сторонами укладено ковер-ноти (договори перестрахування): № ТР 183/2008 від 02.10.2008, № ТР 185/2008-3 від 03.10.2008, № ТР 186/2008-3 від 07.10.2008, № ТР 195/2008-1 від 16.10.2008, № ТР 196/2008 від 17.10.2008, № ТР 200/2008-5 від 22.10.2008, № ТР 201/2008 від 22.10.2008, № ТР 206/2008 від 28.10.2008, № ТР 213/2008 від 06.11.2008, № ТР 216/2008 від 13.11.2008, № ТР 219/2008 від 14.11.2008, № ТР 225/2008 від 21.11.2008, № ТР 228/2008-1 від 27.11.2008, № ТР 233/2008 від 01.12.2008, № ТР 126/2008-1 від 08.10.2008, № ТР 127/2008/О-1 від 21.10.2008, № ТР 131/2008/О від 21.10.2008, № ТР 156/2008/О від 20.10.2008, № ТР 177/2008/О від 20.10.2008, № ТР 189/2008 від 10.10.2008, № ТР 119/2008-2/1 від 08.10.2008.
За вказаним вище ковер-нотами позивачем перераховано відповідачу страхову премію всього на суму 31516, 50 грн.
Пунктом 10.3 договору від 16.02.2005 року передбачено право сторін достроково припинити дію договору перестрахування, укладеного сторонами на підставі цього договору, зокрема, з ініціативи однієї із сторін у випадку порушення або невиконання іншою стороною умов договору перестрахування або умов цього договору.
Відповідно до п. 10.4 від 16.02.2005 року у випадку одностороннього розірвання договору перестрахування сторона-ініціатор повинна письмово попередити про це іншу сторону за 30 робочих днів до дати розірвання.
За умовами п. 10.6 договору від 16.02.2005, якщо вимога перестрахувальника про припинення дії договору перестрахування обумовлена порушенням або невиконанням з боку перестраховика умов цього договору чи договору перестрахування, перестраховик повертає всю суму сплаченої йому перестрахової премії.
Судами з'ясовано, що свої зобов'язання щодо сплати часток страхових відшкодувань за договором № 91/01-017/025 від 16.02.2005 та укладеними на його виконання ковер-нотами відповідачем виконувались неналежним чином, у зв'язку з чим на підставі п.п. 10.3, 10.4 договору позивачем на адресу відповідача було направлено лист №937 від 31.03.2009 про припинення дії договорів перестрахування (ковер-нотів), які були укладені на підставі цього договору з 01.05.2009 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій у даному випадку правомірно враховано положення ст. 610, 611 ЦК України, ст. 35 ГПК України, а також те, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 16.02.05 підтверджується, рішення господарського суду м. Києва у справі № 4/298, а також висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.
З огляду на викладене, а також те, що доводи скаржника зводяться до аналізу проведеної у справі судової експертизи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову.
При цьому судами обгрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на те, що судом повинна бути врахована сплачена ним сума страхового відшкодування в розмірі 9213,61 грн. та, відповідно зменшена на цю суму, оскільки пунктом 10.6 договору передбачено повернення всієї суми сплаченої йому перестрахової премії без врахування фактично зроблених виплат, у т.ч. страхового відшкодування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 08.12.10 Київського апеляційного господарського суду у справі № 25/504 залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Сибіга О.М.