02 лютого 2011 р. № 01-15/34-9/25-92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Сибіги О.М.,
розглянувши матеріали
касаційної скаргиСПД ОСОБА_4
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.11.2010
у справігосподарського суду Волинської області
за позовомСПД ОСОБА_4
доПФ "Скорпіон - Сервіс"
провизнання недійсними правочинів,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
Рішенням від 27.08.2010 господарського суду Волинської області в задоволенні позову про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та ПФ "Скорпіон-Сервіс"за 2002-2005 роки відмовлено.
Постановою від 24.11.10 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, СПД ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору оренди від 09.04.2001, укладеного між Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-Сервіс", останнім прийнято в орендне користування земельну ділянку площею 760 м2 згідно з планом-схемою землекористування, строком до 3-х років для обслуговування торгових кіосків на вул. Кравчука в місті Луцьку.
12.08.2004 між сторонами укладений договір оренди зазначеної вище земельної ділянки строком на 5 років, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 20.01.2005 за № 265.
До вказаного договору складено ситуаційний план та схему розміщення торгових рядів на ринку ПФ "Скорпіон-Сервіс" - торгові місця з № 23 по № 53, в тому числі торгове місце НОМЕР_1, на якому розміщений торговий кіоск позивача.
За умовами угоди від 21.06.2002 № 30, укладеної між ПФ "Скорпіон-Сервіс" та СПД ОСОБА_4, остання приймає в користування торгову площу 7, 5 м2, за адресою: м. Луцьк, вул. Кравчука для торгівлі з кіоска НОМЕР_1, строком з 01.07.2002 по 01.07.2003.
30.12.2002 між сторонами укладено угоду на оренду вказаної вище торгової площі на період з 01.01.2003 по 31.12.2003.
Також, 22.12.2005 сторонами укладено угоду про надання зазначеної торгової площі для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності СПД ОСОБА_4, яка вступила в дію з 01.01.2006 та укладається на невизначений строк.
Звертаючись з позовом у даній справі СПД ОСОБА_4 послалась на те, що в листопаді 2001 року нею було сплачено готівкою приватній фірмі "Скорпіон-сервіс" власні кошти в сумі, що в середньому еквівалентно 15 000 доларів США за влаштування разом з іншими підприємцями торгових рядів пішохідної зони між вул. Карпенка Карого і вул. Кравчука у м. Луцьку, що давало їй підстави розраховувати на здійснення підприємницької діяльності на орендованому місці, як мінімум 25 років. Крім того, на думку позивача, вказані угоди укладені відповідачем під впливом обману, під впливом тяжких для позивача обставин, без відповідного дозволу Луцької міської ради, поза конкурсом, шляхом насильства, на вкрай невигідних для позивача умовах, фіктивно, удавано, а тому дані угоди є недійсними з моменту їх вчинення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно застосовано до правовідносин, які витікають з угод від 21.06.2002 та від 30.12.2002 (угод за 2003, 2004 роки до позовної заяви не додано), положення ст.ст. 48, 56, 57 ЦК УРСР.
Судом апеляційної інстанції у цьому зв'язку обгрунтовано зауважено, що позивач не довів факту вчинення вказаних угод під впливом обману, насильства та погрози з боку відповідача, з врахуванням також і того, що ним здійснювалась торгівельна діяльність на торговому місці НОМЕР_1, протягом строку дії оспорюваних договорів сплачувалась орендна плата, тобто, він розумів зміст та умови спірних договорів.
В частині визнання недійсною угоди від 22.12.2005, суди застосувавши положення ст.ст.215, 227, 228, 230, 231, 233 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено підстав, встановлених статтями 215, 216 ЦК України, для визнання угод недійсними.
Судами правомірно не взято до уваги посилання позивача на те, що спірні угоди укладено без дозволу Луцької міської ради, а тому в силу ст.227 ЦК України є недійсними, оскільки при їх укладенні сторонами було дотримано умови щодо законності змісту даних угод, наявності у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільного волевиявлення учасників правочину, відповідності форми вчинення правочину вимогам закону та його спрямованості. Надання в оренду позивачу торгівельних площ здійснено відповідачем на законних підставах, оскільки земельна ділянка на якій вони розташовані знаходилася в орендному користуванні відповідача, на підставі укладеного з Луцькою міською радою договору. Вказані обставини підтверджуються також постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2009 у справі № 04/20-92 за позовом 25-ти підприємців у тому числі і позивача до Луцької міської ради та до ПФ "Скорпіон-сервіс" про визнання недійсними зазначених вище договорів оренди земельної ділянки від 22.04.2002 та від 12.08.2004, укладених між Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-сервіс", якою було відмовлено у задоволенні позову.
Також, судами вірно зазначено, що спірні угоди відповідають Правилам торгівлі на ринках, які затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 12 березня 1996 № 157, за якими надання торгових місць в оренду не потребує дозволу органу місцевого самоврядування.
Правомірним є висновок судів, що спірні правочини, укладені між сторонами, не встановлюють права та обов'язки сторін по оренді землі, а є правовідносинами найму та підпадають під регулювання глави 58 ЦК України найм (оренда), відповідно до них не можуть застосовуватись норми ст.ст. 124, 141 ЗК України.
В частині посилання позивача на те, що спірні правочини укладено під впливом тяжких обставин судами вірно зауважено, що останнім не доведено, в чому полягає важке майнове становище позивача в момент укладення угоди 22 грудня 2005 та в чому полягає нееквівалентність передачі йому торгового місця чи обов'язок сплати ним ринкового збору.
З огляду на викладене судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 24.11.10 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 9/25-92 залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Сибіга О.М.