01 лютого 2011 р. № 09-18/4917
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого,
Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
за участю представників:
позивачаОСОБА_4. ОСОБА_5
відповідача
третіх осібне з'явився (про час і місце судового засідання повідомлений належно)
- Мельничук О.В., дов. від 31.01 2011
- не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 року
у справі№ 09-18/4917 Господарського суду Черкаської області
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4
доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Міністерство регіонального розвитку та будівництва України;
- Державний історико - архітектурний заповідник "Стара Умань";
- Уманська міська рада,
- Служба охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації
проспонукання до вчинення дій
07.10.2008 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області включити частину нежитлового приміщення по вул. Радянській, 31 міста Умань Черкаської області площею 463 кв.м. до Переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, та видати рішення про його приватизацію (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 21.01.2009 року).
Позивач послався на набуття ним права викупу орендованої будівлі відповідно до пункту 42 Державної програми приватизації на 1999 рік, затвердженої Указом Президента України від 24.02.1999р. № 209/99 та пункту 52 Закону України "Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки", в реалізації якого йому було відмовлено відповідачем.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Під час нового розгляду справи позивач подав заяву від 27.07.2010 року (т.3, а.с.95-99), заявивши вимоги про зобов'язання відповідача передати до Фонду державного майна України документи за договором оренди від 26.11.2008 року між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області для включення нежитлового приміщення площею 463 кв.м. до переліку об'єктів групи "А" для приватизації позивачем шляхом викупу та прийняття рішення про приватизацію.
Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, заперечили проти позову, зазначивши, що спірне майно є майном заповідника та не підлягає приватизації; за статтею 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відповідачу не надано повноважень щодо затвердження переліків об'єктів, які перебувають у державній власності та підлягають приватизації.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.08.2010 року (суддя Курченко Н.М.) у позові відмовлено повністю; судове рішення вмотивовано невідповідністю доводів позивача стосовно порушення його права на приватизацію орендованого об'єкта фактичним обставинам справи, відсутністю підстав для приватизації будівлі, що не може бути об'єктом приватизації в силу абзацу 2 пункту 3 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2010р.(Синиця О.Ф. -головуючий, Баранець О.М., Калатай Н.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його відповідність матеріалам справи та положенням чинного законодавства.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач, як орендар державного майна, набув права на викуп цього майна відповідно до пункту 51 Закону України "Про державну програму приватизації", відтак відсутність прийнятого у встановленому порядку рішення відповідача про приватизацію є порушенням прав позивача; нежитлове приміщення за адресою м. Умань, вул. Радянська, 31, не є цілісним майновим комплексом, а рішення органу місцевого самоврядування щодо даного об'єкта суперечать Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Представник Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань" відхилив доводи касаційної скарги; інші учасники спору не виклали свою позицію щодо касаційної скарги, не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань", присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, підприємства, установи, організації, інші особи, яким надано відповідне право, звертаються до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених та оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів у спосіб, визначений законодавством; як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з відповідним позовом, вважаючи порушеним своє право на приватизацію майна відповідно до пункту 51 Закону України "Про державну програму приватизації" шляхом викупу.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за обліковою карткою об'єкта культурної спадщини Монастир Василіанів відноситься до пам'ятки архітектури та містобудування; категорія пам'ятки -місцевого значення; дата утворення об'єкта -176401784 роки, охоронний номер пам'ятки № 3-ЧК; взято на державний облік та визначено категорію пам'ятки згідно з рішенням облвиконкому від 05.06.1973 року № 332.
Згідно з актом технічного стану пам'ятки історії та культури від 24.07.1998 року Монастир Василіанів, вул. Радянська, 31, охоронний № 61, передається за охоронно-орендним договором у користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'яни" в незадовільному стані.
На підставі рішення четвертої сесії ХХІІІ скликання Уманської міської ради № 4.9/4-23 від 04.09.1998 року пам'ятку архітектури -Монастир Василіанів передано в довгострокову оренду до 50 років Товариству з обмеженою відповідальністю"Слов'яни"; за умовами договору орендар несе повну відповідальність за збереження пам'ятки архітектури: повинен провести ремонтно-консерваційні роботи, провести ремонтно-реставраційні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації; рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради від 22.10.1998 року № 439 Товариству з обмеженою відповідальністю"Слов'яни" надано дозвіл на замовлення проектно-вишукувальних робіт на реконструкцію пам'ятки архітектури -монастиря Василіанів під торговельний центр на земельній ділянці, що знаходиться в його користуванні по вул. Радянська, 31. Управлінням містобудування і архітектури міста 24.11.1998 року затверджено архітектурно-планувальне завдання № 99 - № 3 від 09.02.1999 року на розробку комплексної проектно-кошторисної документації реконструкції пам'ятки архітектури монастиря Василіанів, охоронний № 61, під торгівельний центр; завданням на планування зазначено про виконання у складі проекту реконструкції двоповерхового будинку монастиря з пристосуванням його для тимчасового використання як торгово-ділового центру.
Також господарськими судами встановлено, що 24.02.1999 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов'яни" (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір суборенди, предметом якого є приміщення торгово-ділового комплексу загальною площею 314 кв.м., що розташоване по вул. Радянській, 31 в м. Умані, для використання під молодіжний клуб. Договір від 24.02.1999 року було змінено і доповнено договором суборенди від 10.05.2000 року на оренду нежитлового приміщення площею 381 кв.м. та договором суборенди від 18.04.2001 року на оренду приміщення площею 82 кв.м.
За пунктом 4.1. договору Приватний підприємець зобов'язався виконати ремонтно-реставраційні роботи орендованого ним приміщення за свій рахунок згідно з проектно-кошторисною документацією до 01.08.1999 року.
За первинними бухгалтерськими документами, висновком аудитора від 13.02.2007 року позивачем протягом 1999-2000 років було виконано ремонтно-будівельні роботи; підтверджене актами та первинним документами фактичне витрачання позивачем коштів на реконструкцію орендованого майна становить 309450,27 грн.; станом на 31.01.2007 року роботи завершені в повному обсязі. Призначена фірмою "Слов'яни" робоча комісія про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом споруд, встановила, що підприємцем ОСОБА_4 пред'явлено до прийняття в експлуатацію закінчені реконструкцією приміщення колишнього монастиря Василіанів під молодіжний клуб, що входить до складу торговельного центру по вул. Радянська, 31 у м. Умані; за результатами робочої комісії складено акт від 01.09.2000 року. Рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради від 23.03.2000 року підприємцю ОСОБА_4 надано дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі -кафетерію в орендованому приміщенні по вул. Радянській, 31 в м. Умані.
26.12.2005 року рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 02/3832 (набрало законної сили) визнано недійсним на майбутнє охоронно-орендний договір № 135 від 30.09.1998 року, укладений Представництвом Фонду державного майна України в м. Умані та Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов'яни"; приміщення монастиря Василіанів вилучено у Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов'яни" та передано Представництву Фонду державного майна України в м. Умані. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 05.09.2006 року Представництво Фонду державного майна України в м. Умані ліквідовано з 20.11.2006 року.
Розпорядженням Президента України від 18.04 2005 року № 962/2005-рп "Про створення державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань" підтримана пропозиція Черкаської обласної державної адміністрації та, громадських, релігійних організацій щодо створення державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань", на виконання якого постановою від 31.08.2005 року № 833 "Про державний історико-архітектурний заповідник "Стара Умань" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією про оголошення комплексу пам'яток в м. Умані державним історико-архітектурним заповідником "Стара Умань" з віднесенням його до сфери управління Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства.
Розпорядженням від 27.04.2006 року № 239-р Кабінет Міністрів України прийняв пропозицію Мінбуду та Уманської міської ради щодо передачі згідно з додатком об'єктів культурної спадщини з власності територіальної громади м. Умані в державну власність з віднесенням до сфери управління зазначеного міністерства.
Рішенням 61-ої позачергової сесії ІV скликання Уманської міської ради від 06.04.2006 року № 1-61/4 у державну власність передано ряд об'єктів комунальної власності без права зміни характеру використання в односторонньому порядку, серед яких зазначено будівлю пам'ятки архітектури -монастир Василіанів, вул. Радянська, 31.
Згідно з наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 23.10.2006 року № 352 Монастир Василіанів увійшов до Переліку об'єктів культурної спадщини, що передаються з власності територіальної громади м. Умані у державну власність з віднесенням до сфери управління Мінбуду. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 року № 233-р державний історико-архітектурний заповідник "Стара Умань" віднесено до сфери управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва.
15.07.2008 року між службою охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації та Державним історико-архітектурним заповідником "Стара Умань" укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини "Монастир Василіанів" № 3-ЧК строком дії до 14.07.2011 року.
Позивач у 2008 році звернувся до відповідача з заявою про включення спірного майна до плану приватизації та обрати щодо нього спосіб приватизації викуп орендарем орендованого приміщення; 30.09.2008 року відповідач листом № 71-03-03537 відмовив позивачу у включенні об'єкта оренди до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем з мотивів його належності до пам'яток архітектури, що перебувають під охороною держави.
24.01.2009 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір № 715 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за яким орендодавець прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно -частину приміщень 1-го та 2-го поверху будинку монастиря Василіанів загальною площею 463 кв.м., що розміщене за адресою Черкаська область, м. Умань, вул. Радянська, 31, вартістю 610054грн., що обліковується на балансі Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань", з метою розміщення кафе-бару строком до 23.01.2012 року.
Відповідно до рецензії на об'єкт оцінки (приміщення 1-го та 2-го поверху будинку монастиря Василіанів загальною площею 463 кв.м., розміщені за адресою Черкаська область, м. Умань, вул. Радянська, 31, що орендуються підприємцем ОСОБА_4.), складеної 24.01.2009 року, середньозважена вартість об'єкта 941764 грн.; в аналогічному звіті цього ж рецензента (т.4, а.с.163-164) зазначено, що вартість майна з поліпшеннями -931764; частка держави у ринковій вартості з поліпшеннями -65,47%, частка орендаря у ринковій вартості з поліпшеннями -34,53%.
Виконання робіт на об'єкті позивач здійснював, будучи суборендарем об'єкта, у період належності вказаного об'єкта до комунальної форми власності.
Згідно з пунктом 48 Програми приватизації, продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі -Закон) та цієї Програми.
Статтею 11 Закону передбачено, що викуп об'єктів малої приватизації застосовується щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна" від 10.04.1992 року № 2269 - ХІІ.
Відповідно до пункту 51 Програми у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна орендар одержує право на викуп цього майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта, без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.
Таке право орендар одержує у разі прийняття за власною ініціативою органом приватизації рішення про приватизацію об'єктів групи А.
Судами попередніх інстанцій повно та достовірно встановлені істотні обставини справи, з яких вбачається, що позивач під час здійснення ним поліпшень спірного майна не перебував у орендних правовідносинах з орендодавцем цього майна, органом приватизації не приймалося за власною ініціативою рішення про приватизацію приміщень 1-го та 2-го поверху будинку монастиря Василіанів загальною площею 463 кв.м., розміщених за адресою Черкаська область, м. Умань, вул. Радянська, 31, а відтак ним зроблено законний та обґрунтований висновок, що доводи позивача стосовно порушення його права на приватизацію майна не відповідають встановленим обставинам справи.
Також відповідно до абзацу 2 пункту 3 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не можуть бути об'єктами приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, що становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що будівля Монастиря Василіанів, розташована за адресою Черкаська область, м. Умань, вул. Радянська, 31, є цілісним майновим комплексом, що перебуває під охороною держави, що виключає можливість приватизації цієї будівлі чи її частин.
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на переоцінці належним чином встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Також судова колегія наголошує, що позовні вимоги, викладені у заяві про зміну позовних вимог від 27.07.2010 року, стосуються невизначеного кола документів, правову природу та зміст яких жодним чином не конкретизовано, доводи позивача не ґрунтуються на будь-яких положеннях чинного законодавства, що зумовлювали б виникнення у відповідача обов'язку вчинити дії, про які просить позивач, а відтак не свідчать про порушення відповідачем права позивача, що підлягало б захисту вказаним чином.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди розглядаючи справу відповідно до статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, вірно з'ясували природу спірних правовідносин та правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Прийняті по справі судові рішення відповідають вказаним вимогам, підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 року у справі № 09-18/4917 Господарського суду Черкаської області та рішення Господарського суду Черкаської області від 02.08.2010 року залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді : Н. Волковицька
Л. Рогач