26 січня 2011 р. № 46/56-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Дарина"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 року
у справі за позовомСелянського (фермерського) господарства "Дарина"
до
треті особи 1) Відділу Державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області
2) Державного казначейства України Дергачівське районне відділення
1) Головне управління юстиції у Харківській області
2) Фермерське господарство "Людмила"
простягнення коштів
у лютому 2008 року, Селянське (фермерське) господарство "Дарина" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Відділу Державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області 40 401,10 грн. на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю останнього при виконанні наказу господарського суду Харківської області від 17.12.2004 року.
Останньою заявою від 16.02.2009 року позивач уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача на відшкодування шкоди 96 240,21 грн..
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2010 року у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 11.01.2011 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.12.2004 року видано наказ на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2004 року у справі № 29/239-04 про стягнення з Фермерського господарства "Людмила" на користь Селянського (фермерського) господарства "Дарина" 34238,25 грн., за яким відкрито виконавче провадження, у процесі якого відповідач борг не погасив, майна, на яке могло бути звернено стягнення не виявлено, а тому вважаючи, що непогашення боргу боржником сприяли неправомірні дії виконавчої служби позивач просив покласти на останнього відповідальність за неотриману ним від боржника суму з відповідними нарахуваннями.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених вимог та постановляючи про відмову у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що вказані у виконавчих документах суми не сплачені боржником внаслідок неплатоспроможності не можуть вважатись збитками відповідно до ст. 22 ЦК України відшкодування яких може бути покладено на державну виконавчу службу згідно ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" обґрунтовано відмовили в позові, і підстав для зміни чи скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко