27 січня 2011 р. № 27/330
Вищий господарський суд України у складі колегії
суддів:Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Сибіги О.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Веста-Сервіс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від05.10.2010
у справі№ 27/330
Господарського судуміста Києва
за позовомПриватного підприємства "Веста-Сервіс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"
третя особа Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія"
простягнення суми
за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"
до1). Приватного підприємства "Веста-Сервіс"
2). Приватного підприємства "Будівельна компанія "Олександрія"
провизнання недійсним договору №02-06/9 від 02.06.2007
за участю представників:
позивача -Олійника В.В.
відповідача, 3-ї особи -не з'явились
Приватне підприємство "Веста-сервіс" (далі -позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості, яка виникла за договором № 2/04-РА6 від 03.04.2006, укладеним відповідачем з Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія" (далі -третя особа), в сумі 1650000 грн. основного боргу, 175683,16 грн. встановленого індексу інфляції, 51127,40 грн. 3% річних, право вимоги якої перейшло до позивача за договором уступки права вимоги від 02.06.2007 № 02-06/9, укладеним ним з третьою особою.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав зустрічний позов до позивача та третьої особи про визнання недійсним укладеного між ними договору уступки права вимоги № 02-06/9 від 02.06.2007.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 (суддя Дідиченко М.А.) первісні позовні вимоги задовольнити частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" на користь Приватного підприємства "Веста-Сервіс" заборгованість у розмірі 1650000 грн., 3% річних у сумі 50991,78 грн., збитки від інфляції у розмірі 175683, 16 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 (колегія суддів у складі головуючого судді Сотнікова С.В., суддів Дзюбка П.О., Суліма В.В.) за наслідками перегляду справи за апеляційною скаргою відповідача рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 скасовано в частині задоволення первісного позову і в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог В решті рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 залишено без змін.
Позивач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, в своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010, посилаючись на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. ст. 319, п. 1 ст. 837, ч. ч. 1, 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, ст. 318, ч. 1 ст. 321, п. 1 ст. 323 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п. п. 3, 5, 21, 91, 96, 98, 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, п. 33 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України № 174 від 27.08.2000, п. п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, наказу №237/5 Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", ст. ст. 34, 35, 38, 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Відповідач та третя особа не використали процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача по касаційній скарзі, переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.04.2006 між Приватним підприємством "Будівельна Компанія "Олександрія" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" (замовник) укладено договір № 2/04-РА6, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе обов'язок здійснити на свій ризик, власними силами та засобами ремонтні санітарно-технічні та гідроізоляційні роботи номерного фонду на 6-му поверсі ГК "Русь" відповідно до кошторису та договірної ціни (п. 1.1 договору); загальна вартість робіт за цим договором складає 1650000 грн. (п. 2.1 договору); роботи виконуються протягом 90 днів з дня підписання цього договору (п. 3.1 договору); замовник оплачує виконані підрядником роботи на підставі актів прийому виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) протягом 60 днів з дня їх підписання уповноваженими особами сторін (п. 4.2 договору).
На виконання своїх зобов'язань за договором Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія" (підрядник) здійснило ремонтні санітарно-технічні та гідроізоляційні роботи номерного фонду на 6-му поверсі ГК "Русь" на загальну суму 1650000 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2006 року до договору № 2/04-РА6 від 03.04.2006 та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2006 року, які 30.04.2006 підписані повноважними представниками підрядника і замовника та скріплені їх печатками.
Втім, відповідач у встановлений договором строк повністю не розрахувався за виконані роботи, заборгувавши 1650000 грн.
02.06.2007 року між Приватним підприємством "Веста-Сервіс" (новий кредитор) та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія" (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 02-06/9, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всіх прав, належних первісному кредиторові на підставі основного договору № 2/04-РА6 від 03.04.2006, укладеного первісним кредитором з боржником - ТОВ "Русь Інтернешнл" (п. 1.1 договору); новий кредитор набув права вимагати від боржника сплати заборгованості за основним договором, яка на момент укладення цього договору складає 1650000 грн., та санкцій за неналежне виконання боржником, у тому числі й права на стягнення штрафних санкцій та суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (п. 1.2 договору).
На підставі зазначених договорів та приписів норм ст. ст. 512 -516, 530, 612, 625, 854 Цивільного кодексу України позивачем пред'явлено даний позов.
Вирішуючи спір у справі в частині первісного позову, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо його підставності і ґрунтовності.
Так, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині первісного позову, виходив з їх законності і доведеності належними документами і доказами, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по-суті відповідачем не спростовано, отже, первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 1650000 грн., як розмір втрат від інфляції за період з червня 2006 року по травень 2007 року в заявленій сумі 175683,16 грн., а щодо 3% річних за період з 30.06.2006 року по 10.07.2007 року, то за перерахунком суду позов в цій частині підлягає задоволенню частково на суму 50991,78 грн., відтак місцевий господарський суд, посилаючись також на приписи ч. 3 ст. 92, ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215, ст. ст. 513-515, 526, 625, 837, 854, 1077 Цивільного кодексу України, ст. 350 Господарського кодексу України, ст. 1, п. п. 3, 6 ст. 8, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. п. 2.1, 2.2, 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, Інструкції по застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 № 17, ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновків про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" на користь Приватного підприємства "Веста-Сервіс" заборгованості у розмірі 1650000 грн., 3% річних у сумі 50991,78 грн., збитків від інфляції у розмірі 175683,16 грн., а також відмови в іншій частині первісних позовних вимог та у зустрічному позові.
Щодо зустрічного позову відповідача про визнання недійсним договору від 02.06.2007 №02-06/9 відступлення права вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову, адже, спірний договір є договором відступлення права вимоги, його укладено у відповідності до статей 512 - 519 Цивільного кодексу України, які регулюють заміну кредитора у зобов'язанні, і не є договором факторингу, як вважає відповідач, оскільки факторингом є фінансування клієнта банком шляхом купівлі фактором права грошової вимоги, банк набуває права вимоги на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові, втім, позивач не є банківською установою.
Суд має право визнати договір недійсним виключно з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, натомість відповідачем не надано жодних доказів наявності обставин і підстав для визнання договору відступлення права вимоги № 02-06/9 від 02.06.2007 недійсним, тому зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів враховує, що висновки суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову відповідача та визнання недійсним договору від 02.06.2007 №02-06/9 відступлення права вимоги, не оскаржені відповідачем в касаційному порядку, а також за змістом і сутністю даної касаційної скарги позивача фактично не є предметом касаційного оскарження, адже, позивач не посилається на порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій, що свідчить про відсутність встановлених статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування або зміни рішення або постанови в частині зустрічних позовних вимог.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, апеляційний господарський суд вирішив, що акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2006 року та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2006 року, підписані сторонами договору підряду 30.04.2006, не можуть бути беззаперечними доказами фактичного виконання третьою особою комплексу робіт та приймання їх відповідачем і доказом на підтвердження вартості таких робіт, що, в свою чергу, виключає обов'язок відповідача по їх прийняттю та оплаті, оскільки, позивачем не надано кошторису, який має бути невід'ємною частиною договору та на підставі якого підрядник зобов'язаний виконати підрядні роботи, які є предметом договору підряду.
Крім того, в своїй постанові суд апеляційної інстанції погодився із запереченнями відповідача проти первісних позовних вимог, за змістом яких третя особа не проводила роботи, які є предметом договору підряду № 2/04-РА6 від 03.04.2006, оскільки на момент виконання робіт на 6 поверсі Готельного комплексу "Русь" проживали гості, а поточний ремонт на 6 поверсі був виконаний у червні 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТК" за укладеним з відповідачем договором №1805/07 від 18.05.2007, що відповідач підтверджує наданими на виконання вимог апеляційного господарського суду актами №№ 1 -7 приймання виконаних робіт червень 2007 року, довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2007 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.
Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, а згідно з ч. 1 ст. 844 ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, вартість робіт за договором №2/04-РА6 від 03.04.2006 визначена сторонами у розмірі 1650000 грн. (п. 2.1 договору) згідно з договірною ціною на ремонтні санітарно-технічні та гідроізоляційні роботи номерного фонду на 6-му поверсі ГК "Русь" у твердій сумі 1650000 грн., що зафіксована сторонами у додатку № 1 до договору, підписаного підрядником і замовником та скріпленого їх печатками, отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо невизначеності вартості робіт є безпідставним.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, проте апеляційний господарський суд, ставлячи під сумнів факт виконання третьою особою визначених договором підряду робіт, не надав належної правової оцінки відсутності заперечень відповідача в розумінні приписів ст. 849 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про проживання гостів під час виконання робіт третьою особою і наявність договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТК" з приводу поточного ремонту на 6 поверсі Готельного комплексу "Русь", прийняті до уваги судом апеляційної інстанції з порушенням вимог ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України і без встановлення обставин виконання ремонтних робіт ТОВ "Будівельна компанія "СТК", які б виключали можливість виконання таких робіт третьою особою.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як було встановлено місцевим господарським судом, дійсність договору підряду №2/04-РА65 від 03.04.2006 була підтверджена в судовому порядку у справі № 8/15 господарського суду м. Києва між тими ж сторонами, що, в свою чергу, підтверджує повноваження осіб, які його підписали, які також підписували й акт приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в від 30.04.2006 і довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-З від 30.04.2006, втім, апеляційним господарським судом вказані обставини враховані не були, що призвело до помилкового висновку про недоведеність вказаними документами вартості і факту виконання робіт за договором підряду, натомість, місцевий господарський суд надав цим обставинам належну правову оцінку.
З врахуванням викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104 України апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду про підставність і ґрунтовність первісних позовних вимог належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства, а здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає вимогам ст. 105 ГПК України.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізував правовідносини сторін і на підставі встановлених фактичних обставин та правильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, мотивовано частково задовольнив первісні позовні вимоги.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Веста-Сервіс" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 у справі №27/330 Господарського суду міста Києва скасувати в частині первісного позову і в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010.
В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
С у д д і С.В. Бакуліна
О.М.Сибіга